Хто виграв від казахської кризи і як це пов’язано з Україною

Казахські протести спалахнули 2 січня на заході країни. Жителів багатого нафтовидобувного регіону біля Каспійського моря обурило різке подорожчання зрідженого газу.

Люди були незадоволені, причому це незадоволення зростало за останні там декілька років, суттєво.

Народний бунт швидко перекинувся на інші регіони. А гасла несподівано стали політичними. Головне з них “ШАЛ-КЕТ”, у перекладі з казахської – “Діду — йди геть”.

Дідом протестувальники називають Нурсултана Назарбаєва. Він керував країною 30 років. І хоч у 2019 році передав владу своєму наступнику Касиму Токаєву, по факту, зберіг вплив.

Саме усунення від реальної влади Назарбаєва – перша версія протестів.

Вже за три дні від початку протесту Президент Токаєв оголошує, що звільняє Назарбаєва з посади голови Ради безпеки Казахстану. Хоча ця посада за Конституцією мала належати йому довічно. Далі президент швидко йде на поступки демонстрантам — зменшує ціну на газу і навіть робить перестановки в уряді.

Державні ЗМІ Казахстану припиняють називати столицю країни Нур-Султан. Це тільки підсилює  чутки про те, що протести навмисно інспіровані – для війни з кланом Назарбаєва.

Сам Назарбаєв зникає з усіх радарів. Натомість на допомогу президенту Токаєву приходить Володимир Путін.

Але чи могла зацікавити російського президента боротьба з давнім колегою по владі? Навіщо йому було втручатись у казахський конфлікт?

“Путін — введи війська” – по суті так прозвучало це звернення президента Казахстану до країн з організації договору колективної безпеки.

Білорусь, Вірменія, Таджикистан направили у так звані миротворчі сили по кілька сотень вояків. Російський десант нараховував тисячі. Та чи допомога це персонально Токаєву? Володимир Путін, виявляється, навіть не вивчив його ім’я.

Російські військові літаки з десантниками сідають у Казахстані один за одним. Втім, цікаво, що сили кидаються насамперед не в регіони охоплені протестами, а там де  у Росії є інтерес — у столицю та на стратегічний аеродром Байконур.

При цьому жодної конкретики. Які саме терористи, де проходили підготовку? Може Москва сама спровокувала протести, чи принаймні погроми, щоб збільшити вплив на Казахстан.

Президент Казахстану говорить про 20 тис. іноземних бойовиків. Але досі не названо ім’я жодного.  Генпрокуратура тільки вчора заявила про щонайменше 205 загиблих і понад 4 тис. постраждалих. Тим часом громадські активісти Казахстану збирають матеріали про похорони загиблих мітингарів. І це прості місцеві казахи.

Втім, якщо все почалось, як звичайний народний бунт. То чи міг хтось підштовхнути його до погромів, кому це було вигідно, потаємна гра це інтерес Назарбаєва?

Від початку протестів батько нації не з’являвся на люди. Вже за кілька днів просочилась інформація, що Назарбаєв не тікав з країни. І міг бути навіть зацікавлений в тому, щоб мирні протести почали розігріватися.

Виходить цікава ситуація. Багаторічний лідер казахів не запрошував іноземні війська  – приборкувати власний народ. Не давав команди на арешти. Тим часом за ґрати кинуто вже 10 тис. людей. Бунт придушений, але його причина не усунута. Це точно не додало Токаєву народної любові, а от руки Назарбаєва — чисті.

Хто насправді виграв від січневого повстання у Казахстані? І як це стосується України?

Формально – завдання виконане. І війська країн ОДКБ  мають почати виходити з Казахстану. Та Росія не поспішає. Не виключено, що частина її вояків так і лишиться в країні на новій військовій базі.

Цією операцією Москва досягла кількох цілей. По-перше, новий лідер Казахстану тепер перед нею в боргу.  Так само як Лукашенко, якого Путін підтримав під час останніх протестів в Білорусі.

Багато років Казахстану вдавалось тримати  політику багатовекторності – балансувати між Росією, Україною, Заходом і Китаєм. Схоже тепер ця свобода закінчилась.

Можливо, Казахстан вступить в союзну державу з Росією і Білоруссю, можливо, заявить про однозначну підтримку Росії на українському напрямку, визнає Крим російським.

Для України це тривожний сценарій який продемонстрував, що Росія знайшла підходи, як можна впливати на Захід, як можна реалізовувати свої інтереси, оскільки ресурси в Росії, на жаль, зараз є.

Тож, Кремль найбільш ефективно скористався ситуацією у Казахстані. Народна хвиля протестів там протрималась заледве тиждень. До зміни владної системи навіть мова не дійшла. Натомість нинішній лідер поклав незалежність країни на користь проросійському вектору.