Щоб не залежати від імпорту: як Україна може збільшити видобуток газу

Україна потребує більше газу власного видобутку. Ця потреба стала особливо актуальною за теперішніх цін на газ у Європі, які цієї зими встановили історичний рекорд – $2 035 за тисячу кубометрів.

Річне споживання газу країною нині сягає близько 30 млрд куб. м. З них 20 млрд кубометрів видобувають в Україні. А решту – близько 10 млрд куб. м – доводиться імпортувати з країн Європи. Тобто власний видобуток покриває 2/3 споживання.

Хоча потенціал вітчизняної нафтогазової галузі дозволяє суттєво збільшити обсяги газовидобутку та зрештою відмовитися від купівлі блакитного палива за кордоном.

За найкращого розвитку подій Україна навіть може сама перетворитися на експортера газу. Як це можливо – читайте в матеріалі Фактів.

Як реанімують старі родовища

Видобувати більше власного газу Україна намагається вже не одне десятиліття. Проте досягти енергонезалежності досі не вдалося.

На заваді стали виснаження більшості діючих родовищ, брак нових ділянок, а також агресія Росії.

Найбільше в Україні родовище – Шебелинське – 50 років тому на своєму піку давало понад 31 млрд куб. м газу на рік.  Нині цього б вистачило цілій країні на весь рік. Проте через виснаження зараз там видобувають менше 2 млрд кубометрів на рік.

– Наявні родовища, які зараз експлуатує Укргазвидобування, перебувають, на жаль, на завершальній стадії розробки. Наприклад, на Шебелинці зі 100% початкових запасів за 60 років залишилося не більше 10%, – пояснює директор дивізіону Нафтогаз Розвідка та Видобування Олександр Романюк.

І таких виснажених родовищ в Україні нині – більшість. Хоча газ там ще є, природного тиску в свердловинах уже замало.

Щоб дістатися залишків, газовики будують спеціальні компресорні станції, які буквально висмоктують паливо на поверхню.

Зокрема, в грудні 2021 року Укргазвидобування запустила 1 ступінь Червонодонецької дотискної компресорної станції. Вона дозволяє дістатися раніше недоступних обсягів газу.

– Ця компресорна станція зроблена для того, щоб понизити тиск на вході. Це пониження тиску дає досить багато нового видобутку. Ми вже зараз бачимо близько 300 тис. кубометрів на добу, і очікуємо, що при подальшій оптимізації тиску в нашій мережі ці дебіти продовжуватимуть зростати, – пояснює в.о. генерального директора Укргазвидобування Олег Толмачев.

Таким чином, завдяки сучасним технологіям та обладнанню, старі свердловини отримують друге дихання.

– Збільшуємо обсяги буріння, ми також збільшуємо обсяг сейсмічних досліджень, впроваджуємо нові технології щодо експлуатації і ремонту свердловин, – наголошує голова правління НАК Нафтогаз України Юрій Вітренко.

Торік Укргазвидобування стабілізувало ситуацію на старих родовищах і зрештою навіть досягло позитивної динаміки. У грудні 2021 року порівняно з груднем 2020-го видобуток зріс на 2,6 млн кубометрів.

– Нафтогаз уперше за три роки демонструє поки що незначне, але все ж таки зростання видобутку газу. Ця позитивна тенденція спостерігається з середини 2021-го.

Команда національної компанії змінює свою роботу, щоб переламати негативний тренд постійного падіння видобутку, який спостерігається з 2018 року. Серед іншого, ми надолужуємо відставання з модернізації виробництва, – констатує Юрій Вітренко.

Позитивну динаміку демонструють і 13 західноукраїнських виснажених родовищ, на яких працює міжнародний партнер Нафтогазу – Expert Petroleum.

За результатами виконання програми інтенсифікації та реконструкції наземної інфраструктури там вдалося збільшити добовий видобуток на 20%. Тепер цей успішний досвід спробують повторити й на інших ділянках.

– Зараз визначено близько 35 родовищ. Це чотири кластери родовищ на завершальній стадії розробки, розташовані в Центральній і Східній Україні. Ми вже бачимо інтерес як вітчизняних, так і міжнародних компаній до нашого проєкту, – анонсує Олександр Романюк.

Майбутнє галузі – за новими родовищами

Та газовики працюють не лише на виснажених родовищах. Великі надії покладають на нові, перспективні ділянки.

Наприклад, на Чорноморський шельф, а також родовища Карпатського та Дніпровсько-Донецького басейнів, зокрема Юзівську ділянку. Їх нині активно вивчають та досліджують.

– Нафтогаз розробляє цілу низку нових родовищ, починаючи з видобутку в північній і центральній частині України. Перспективні родовища є у Західній Україні.

Також дуже перспективною є ділянка українського Чорноморського шельфу, де інші країни в схожих умовах виявили значні ресурси газу, ми знаємо, що він там є, – наголошує Юрій Вітренко.

За попередніми оцінками, там містяться трильйони кубометрів газу. З них кількасот мільярдів кубометрів цілком реально видобути.

До того ж перші з них Україна зможе отримати вже за 3-5 років. Спершу – з родовищ на суходолі, трохи пізніше – уже з морських. Пробурити першу свердловину на шельфі Чорного моря планують на початку 2024 року.

– Щоб цього досягти, найближчими роками потрібно наполегливо працювати над розвідкою шельфу, а також над залученням міжнародних партнерів та інвестицій.

Проте потенціал цього вартує – прогнозований річний видобуток з майбутніх свердловин на шельфі може сягати 10 млрд кубометрів газу на своєму піку. Нині саме стільки Україна купує за кордоном, – зауважує голова Федерації роботодавців нафтогазової галузі Віталій Щербенко.

Тобто одна лише розробка шельфу дозволить поступово відмовитися від імпорту газу та зрештою досягти енергонезалежності, наголошують фахівці. Додатково суттєві обсяги газу мають дати Юзівка та інші перспективні ділянки на суходолі.

– Це наше майбутнє. Це те, де ми сподіваємося після пошуку відкрити нові поклади й потім залучити їх у розробку для того, щоб компенсувати падіння на старих родовищах і збільшити видобуток до межі, коли Україна вже має стати експортером газу в Європу, – додає Олександр Романюк.

Як Росія краде український газ і поширює фейки

Перспектива енергонезалежності України явно не подобається сусідній Росії. Вона не лише намагається позбавити нас транзиту газу, а й всіляко шкодить розвитку власного видобутку блакитного палива, заважаючи розробці великих родовищ.

Анексувавши Крим, росіяни привласнили ще й українські газові вишки, за допомогою яких щороку видобувають з нашого шельфу до 2 млрд кубометрів газу.

З 2014-го до 2020 року з родовищ, які належать Україні, агресор видобув 12 млрд кубометрів газу. Ще близько 200 млн кубометрів блакитного палива росіяни вкрали зі свердловин на окупованій частині Донбасу.

Крім того, Росія систематично атакує українську видобувну галузь у медіа, поширюючи фейки про нібито видобуток сланцевого газу на Донбасі та його шкоду навколишньому середовищу.

Такий пропагандистський тиск свого часу Кремль чинив на компанію Shell, яка планувала видобувати газ на Юзівській площі – у Донецькій та Харківській областях.

Зрештою, після початку війни на сході України, світовий гігант вийшов з проєкту. І одну з найбільших надій нафтогазової галузі заморозили на роки.

Водночас насправді жодного сланцевого газу на Юзівці немає, констатують у Нафтогазі. Там планують видобувати газ зі щільних порід – його масово видобувають у всьому світі, зокрема й у Росії.

На території нашого північно-східного сусіда так само проводять гідророзриви пластів. Однак тамтешня пропаганда зникненням чомусь лякає виключно українців.

Нафтогаз, як свого часу й Shell, знову стикається з наслідками проросійської пропаганди й страшилками на тему сланцевого газу – місцеві громади часто протестують проти приходу газовиків, повіривши в російські фейки про зникнення води в криницях і отруєні ріки.

Хоча за радянських часів газ у регіоні вже видобували, й жодних екологічних катастроф не сталося.

– Люди не розуміють, що від видобутку нафти й газу залежить наша енергетична безпека, коли їх лякають двоголовими телятами. Хоча технології гідророзриву вже застосовувалися і на Донеччині, і на Луганщині (і приватними, і державними компаніями) ще з середини минулого сторіччя. І ніяких проблем не було, – нагадує генеральний директор Нафтогазового консалтингового центру Андрій Закревський.

Утім, газовики сподіваються, що позитивний досвід громад сусідніх областей має переконати жителів Донецької області в безпечності та вигідності видобутку газу. Адже компанії наповнюють місцеві бюджети та сприяють розвитку громад.

Наприклад, Укргазвидобування за січень-вересень 2021 року спрямувало до місцевих бюджетів, на території яких компанія здійснює видобування вуглеводнів, 1,23 млрд грн рентних платежів.

Близько 90% цих коштів сконцентровано у двох газовидобувних областях: Харківській та Полтавській.

Крім того, Нафтогаз торік впровадив 180 соціально-інфраструктурних регіональних проєктів на понад 34,2 млн грн.

Разом з місцевою владою компанія активно облаштовує парки і спортивні майданчики, закуповує нове обладнання для медичних амбулаторій, модернізує школи та дитсадки тощо.

Ще один, уже глобальніший аргумент на користь газовиків – зростання власного видобутку зрештою дозволить збільшити пропозицію на ринку та відмовитися від імпорту з-за кордону.

Отже, ціна газу для українців на внутрішньому ринку матиме підстави для зниження.

Фото: Федерації роботодавців нафтогазової галузі