"Ух, та це ж кінь! А зблизька здалося, що чорний квадрат": про що говорили на виставці найдорожчого художника України Криволапа

У столиці відкрили виставковий проєкт "Ніч… Відбиток часу". Роботи сучасника Анатолія Криволапа, який є "найдорожчим" митцем в Україні, поєднали з класиками. Представили роботи художників за останні 300 років, які писали нічний пейзаж. Окрім картин Криволапа показують Архипа Куїнджи, Миколи Глущенка, Григорія Світлицького і графіка Тараса Шевченка. Подію приурочили до 100-річчя "Київської картинної галереї", в якій проходить виставка.Анатолія Криволапа називають засновником нового українського пейзажу. Ця тема центральна в його творчості. Славу "найдорожчого" - митець отримав після того, як його картину "Кінь. Ніч" на аукціоні в Лондоні 2013 року продали за $186 тис. Середня вартість картин – $ 40 тис. Заходимо у масивні дерев'яні двері – бачимо юрму глядачів в холі біля великого дзеркала. Тут обладнали "фуршетний стіл". На лаковану тумбу виставили 3 ряди келихів з вином. Навпроти – гардероб. Глядачі можуть здати верхній одяг, а потім взяти келих "білого сухого" або воду. З напоєм – дозволяють іти до експозиції. Маски й сертифікати не перевіряють.- Французьке вино, - задумливо каже молодий чоловік у джинсах і просторому светрі. Відпиває з келиха. Поглядає на кількох яскраво вбраних дівчат, що проходять на виставку. Уважно роздивляється напис на пляшці, з якої наливають. - А ні, бачте, і тут все неправда, - на етикетці написали, що з Нідерландів, - сміється. На виставку не йде.На відкриття - вхід без запрошень. Проходимо в першу залу – там 3 картини. Біля темного полотно великого формату роблять селфі одразу четверо відвідувачів. Ще троє то підходять до "чорної картини" – то відходять назад."Ух, так це ж кінь!", - каже здивовано пара молодих відвідувачів. Стоять на віддалі від полотна. – А зблизька здається, що просто чорний квадрат."Чорний квадрат вже є… канонічний. Це чорний прямокутник". – відповідає дівчина. Всміхаються.Поряд позує висока блондинка. Ніяк не може вибрати ракурс. Піднімає долоню, щоб начебто "підтримати" морду коня. Позаду хтось єхидно коментує, що такі фото модно було робити ще в минулому столітті."Кінь" – найдорожче полотно виставки. Має розмір 2 на 3 м, коштує від 150 тис. доларів. Полотно написане лише в чорному кольорі. Обриси скакуна проявляються, тільки якщо розглядати роботу здалеку.Дві жінки віком за 60 років на вигляд роздивляються безіменну картину класика живопису Архипа Куїджі - в іншій частині зали. На тій також переважають чорні кольори, у воді відблиски місяця."Вот так между нами говоря, розказивают, что Куїджи, получил настолько большой успех за эту роботу, что все просили ее повторять-повторять, и на этом заработивать, - говорить жінка у чорній шапці і фіолетовому светрі. - А вот он понял, что деградирует. І наступил на горло своєму кошельку і перестал етим заниматся. Вот это я считаю – моральний пример для молодежи. Что нельзя все время експлуатировать свою работу. Вот что он создал один раз. В том разобрался и там стоит, и все - дальше не идет.Анатолій намалював місяць на небі, а Куїджі лише відображення на воді. Різниця в часі між картинами майже півтора століття, але вони перегукуютьсяНавпроти картини Куїджі – нова робота Анатолія Криволапа. "Повний місяць". Створив її у грудні 2021 року спеціально для проєкту "Ніч… Відбиток часу". Ця робота відрізняється від попередніх. У ній нехарактерно багато чорного кольору."Це певний діалог Криволапа із Куїджі. Картини розмовляють. Спеціально їх розмістили навпроти. Анатолій намалював місяць на небі, а Куїджі лише відображення на воді. Різниця в часі між картинами майже півтора століття, але вони перегукуються", - говорить Юрій Комельков, куратор виставки. Стоїть посередині залив сірому костюмі й краватці."Ідея проєкту у мене виникла давно. Планував відкрити виставку до 100-річчя галереї у січні. А це період свят – новорічні, різдвяні. І всі вони асоціюються з саме з ніччю. Ця тема сакральна для українців. До неї і Гоголь звертався. А от в живописі ця тема рідкісна. Я перебрав усі фонди музею – а це 16 тисяч робіт, то знайшлися кілька картин, але вони не всі підійшли. Так сталося, що 20 років тому першу картину Криволапа, яку я придбав – "Зимова ніч" - це була й перша робота Анатолія у напрямку нічного пейзажу. Зараз у моїй колекції понад десятки робіт".До Комелькова поспішають четверо жінок років 40-ка. Вбрані у сукні, з яскравими аксесуарами. Голосно вітаються."А ми знову прийшли на Криволапа, - каже учасниця компанії у зеленій квітчастій хустці. – Ви нас кілька років тому як познайомили з його творчістю - тепер виставок не пропускаємо", - чути радісний сміх."Потужний жіночий десант підтримки, - сміється куратор. – В Анатолія Криволапа на показах завжди багато колекціонерів, художників і обов'язково - жінок-прихильниць".Поряд стоять двоє чоловіків у дорогих костюмах, говорять між собою. приглядаються до картин. Видно – оцінюють. Комельков пояснює - це колекціонери, вже мають роботи Криволапа. Приглядаються до нових.Біля візитівки проєкту картини – "Повний місяць" стоїть черга з відвідувачів. Чекають, щоби заселфитись. Поблизу картини дівчина у хутряній шапці, видовженій на потилиці, рукави сукні – із дизайнерськими "дірочками". Намагається завершити діалог із чоловіком, що "навис" над нею з келихом.- Така шапка! Дорога, видно. Підбирала спеціально під виставку? – єхидно усміхається.Дівчина відповідає зверхнім поглядом, поправляє трендовий аксесуар на голові. Мовчки йде."Він схожий на свої картини, - захоплено вигукує дівчина років 25-ти. Здалеку приглядається до чоловіка в у темно-фіолетовому гольфі та тьмяно-бордовому светрі і взутті такого ж кольору. – "Цікаво чи спеціально таке вбрання сьогодні обрав? Здається, це таки основні кольори його пейзажів".Більшість людей не бачать ночі. Особливо ті, що живуть у місті. Спостерігають лише світло і темрявуАнатолій Криволап неподалік розмовляє з двома чорнявими жінками. Періодично нахиляється ближче до них, тепло посміхається. Поряд – черга із охочих зробити фото з митцем."Більшість людей не бачать ночі. Особливо ті, що живуть у місті. Спостерігають лише світло і темряву. А ніч накриває побутове людське життя вічністю. Там втрачаються силуети, якісь конкретні об'єкти. Це таїна невідомо чого. Попадання в новий емоційний вимір", - каже Анатолій Криволап рудоволосій жінці із пірсінгом на брові. Та просить його розповісти про нову картину. Як назвав цю роботу – не пам'ятає. Але каже, що це одна із найкращих робіт. Разом сідають на лавочці навпроти полотна і митець переповідає про емоції, що вирували в ньому під час створення картини. Жестикулює, від руху - скельця окулярів поблискують. Жінка переводить погляд з художника на картину, тоді знову на художника. Видно, що захоплена розповіддю. В очах загоряється такий же блиск, як у митця. На полотні – місячна ніч. Синьо-фіолетове небо зливається із водами озера такого ж кольору. По центру - червоно-бордовий місяць і його відображення у водоймі."Те, що ви створюєте, по моєму скромному розумінню, як науковця, це дуже круто. Ви прославляєте українські пейзажі, - говорить сивуватий чоловік з чорним довгим шарфом на шиї. Тримає штатив від фотоапарата – очевидно він на редакційному завданні. Анатолію Кривопал скромно дякує. - Цікаво, в яких ви відносинах з таким самим крутим Марчуком, - підносить праву руку і показує жест, яким зазвичай ілюструють перерахунок грошей. – Але ж він так само крутий, як і ви. Бо от зараз Оксана Забужко, наприклад, має тенденцію усіх "топити" - хоче бути першою. Ви ж не хочете бути першим?Що відповідає Криволап не чутно, бо позаду гучно говорять двоє жінок. Хочуть швидше зробити фото."Прийшов, бо захоплююсь майстром. Він - метр. Виставка смілива. Розробили цікаву концепцію. Твори Анатолія висять поряд із класикою, - каже високий чоловік із довгим волоссям з сивими пасмами. У другій залі розглядає картину Глущенка. - Криволап міряє себе по великих прізвищах. Тому у кожному залі висять роботи ще кількох митців. Дві роботи Куїнджі, Глущенка, Світлицького і Тарас Григорович Шевченко. Криволапу не соромно повісити свої картини поруч. Звісно, вони дещо різні. Але високий ґатунок, який він собі поставив – заслуговує на похвалу. Сміливість митця", - каже, сдіє на стілець навпроти яскравого пейзажу."На перший погляд - як же ж можна з Іваном Порфіровочем чи з Глущенком сперечатись у творчості. Ні, тут одне доповнює інше. І вдало віддзеркалює. Передається атмосфера. От висить робота Глущенка - він 2 роки мешкав в майстерні Матіса. Зараз маю нагоду підглянути, вихопити цю атмосферу. На мій погляд – це чудово. Подивіться, який Куїнджі прекрасний, - показує на картину з пейзажем. Це унікальна мала робота митця, яку вперше представили на загал. – І як на контрасті упіймати те, що об'єднує. Що виросло з цілої культури. Аплодую. Це високе мистецтво".Зізнається, що картини Криволапа майже ніколи вживу не бачив. Спеціально з Дніпра приїхав у столицю на кілька культурних заходів. Ця виставка увійшла у його "топі"."Тут цінно, що зміг прийти і побалакати. Захоплений, бо зустрівся, подивився Анатолію в очі. Криволап для мене – період. Епоха. Людей, які почали бути дуже популярними у дев'яностих-двохтисячних. Така виставка – привід побути з людьми, нагадати про себе", - додає Олександр."Та я ж теж художниця", - каже до відвідувачки худорлява молода брюнетка у обтислій короткій сукні з глибоким декольте і еко-торбиною. Злегка припіднімає підборіддя. Стає поряд із великою картиною з яскравими синіми кольорами. Демонстративно надпиває з келиха вино. – Я дружу з Анатолієм, а не роздаю його контакти. Якщо треба номер – підійдіть до працівника", - дивиться з-під лоба."Не люблю, коли мене з піарниками плутають. Це принижує". – пояснює лисуватому чоловіку років 50 в окулярах. Той міряє її іронічним поглядом. Опирається рукою об одвірок, в руці – бокал.Класики остаются класиками. Куиджи от этой выставки не пострадал. То же самое Глущенко и Шевченко"Знаете, что я вам за художников скажу? – примружується. - Класики остаются класиками. Куиджи от этой выставки не пострадал. То же самое Глущенко и Шевченко. Когда висталяются художники обычные, которие проходят вместе со временем, – мне грустно", - каже, поправляє окуляри із товстим склом. "Криволап художник интресний, роботи хорошие, но день пройдет и я забуду. Это нескромно ставить себя в один ряд с безсмертними художнимками. А вот Светлицкого хату я не забуду. Как будто не луна ее осветила, а сам бог, - робить паузу, обдумуючи наступні слова. Зізнається, що випив уже сім бокалів шампанського. - Я всегда жду откритие. Я вимущений переселенець, - останню фразу чомусь говорить українською. - В Донецьке ходил в хужожествений музей. Думаю, что Россия со временем все украдет і все вивезет. Это в ее стиле. Россия умеет красиво вороват, красиво убивать. Красиво не признаваться, что они там. Я раньше Россию боготворл, но в 14 году она для мене умерла", - йде.За 40-50 хв від початку виставки вино і шампанське закінчується. На стіл навпроти дзеркала виставляють паперові стаканчики з водою. Повз пробігає дівчина і жваво закликає подруг йти у третю залу, бо там зараз Анатолій Криволап."А що йому комусь тепер доказувати? Він й так найкращий. Його картини практично усі розкупили. Навіть і ті, що тут на виставці", - шепочуться.Люди поволі розходяться. На виході зустрічаємо Олександра із Дніпра, просить зорієнтувати в якій стороні метро."Високий вечір скінчився. Вертаємось до мирського життя. А ви знали, що все, що ми тут сьогодні побачили - вже продано?".Згодом уточнюємо у куратора виставки – картини представили публіці вперше, тому розкупити їх ще не встигли.Захід триватиме до 14 лютого. Вартість квитка – 100 грн.Анатолій Криволап - майстер українського нефігурального живопису та пейзажу. Його картинам притаманні монохромність та яскраві кольори. Основною темою творчості є українські пейзажі. Саме за цикл із семи картин "Український мотив" художник 2012 року отримав найвищу державну нагороду – Національну Шевченківську премію. Ці роботи Анатолій Криволап присвятив змалюванню багатства й краси української природи – від Кримських гір та Карпат до рідних для художника пейзажів Київщини. Пейзажі, які згодом стали його "візитівкою", почав створювати у 1980-х."У мене був перелом наприкінці 1980-х. Це був пейзаж. Червона земля, синє вечірнє небо й майже абстрактне дерево, що вливається в це синє. Найцікавіше, коли Тетяна Яблонська якось прийшла до мене, а я виставив ту роботу серед класичних полотен. Вона вказала на неї: "Це ви". Був вражений", - розповів художник.