Визнання ДНР і ЛНР Россією: що Україні робити з Донбасом далі?

Навіщо Росії визнавати ДНР і ЛНР.

19 січня депутати російської Думи опублікували проєкт звернення до президента Росії Володимира Путіна про визнання так званих ДНР і ЛНР.

На фоні геополітичного протистояння з Заходом та концентрації армій РФ поблизу України така ініціатива – ще один крок гібридної стратегії Кремля.

Після провальних переговорів з США та НАТО, Москва піднімає ставки у грі.

Для неї Донбас і його жителі – звичайний розхідний матеріал для реалізації своїх глобальних цілей.

Заручники та інструмент гібридної війни, яку веде Путін проти України.

У документі йде мова про нібито сформовані «демократичні та легітимні органи влади» на території ДНР і ЛНР.

Хто оцінював рівень демократії та легітимності на окупованих територіях, автори звернення не вказують.

Бо демократії у ДНР і ЛНР не більше, ніж у Північній Кореї.

За задумом ініціаторів, визнання донбаських квазіреспублік "створить підстави для забезпечення гарантій безпеки та захисту цих народів від зовнішніх загроз та реалізації політики геноциду щодо жителів республік".

Про який геноцид йде мова і хто його організовує, депутати Думи теж не уточнюють.

Для них не існує сотень тисяч проукраїнськи налаштованих жителів Донбасу, які були змушені покинути свої домівки через страх переслідувань з боку російських бойовиків і їх пособників.

Після визнання ДНР і ДНР Росія має встановити з ними міждержавні стосунки.

Далі у фантазіях російських законодавців йде мова про мир та безпеку, які нібито запанують на Донбасі.

Звісно, цей «мир та безпека» будуть підтримуватися завдяки російській армії, яка зможе вже цілком легітимно увійти на територію «республік».

У Москві вступ російських армій назвуть «захистом народу Донбасу від української загрози, від нацистів і фашистів, від агресивного блоку НАТО».

А далі можливі різні сценарії – від остаточної анексії цих територій до спроб організувати нову агресію вглиб України.

В такому разі ДНР і ЛНР стануть плацдармом для атаки і постачальником дешевого гарматного м’яса, яке Росія з задоволенням кине проти України.

Печерні резервації «руского міра».

У Європі вважають, що Росія може не наважитися юридично інтегрувати окуповані території Донбасу до свого складу.

Але принципової різниці це вже не матиме.

Бо де-факто відбудеться повне поглинання «республік» у склад РФ.

Інтеграція економіки, інфраструктури та культурного життя ДНР і ЛНР з Росією зайшла надто далеко.

Причина цього – тривала відсутність української влади і українського впливу на тимчасово окупованих територіях.

Не треба бути видатним експертом, щоб оцінити реальний стан справ у ДНР і ЛНР.

Ці штучні утворення за майже вісім років існування перетворилися у справжні печерні резервації «руского міра».

Відділені від України та решти світу, вони живуть у власному соціокультурному вимірі.

Відокремлення Донбасу від України почалося ще перед початком російської агресії.

Опитування громадської думки до 2014 року показували, що жителі цього регіону часто мали власну думку на багато політичних питань, яка не збігалася з рештою держави.

Причина – вплив російського інформаційного простору на свідомість населення.

Окупація Донбасу почалася з окупації свідомості людей.

А вже потім прийшли російські бойовики і проголосили свої «народні республіки».

Сьогодні ДНР і ЛНР живуть в особливій реальності.

Велика частина проукраїнського населення покинули ці богом забуті території.

А люди, які залишилися, або не мають варіантів і можливостей виїхати, або є прихильниками інтеграції з Росією і щиро ненавидять все українське.

Людей на окупованій частині Донбасу щодня годують байками про українських нацистів і фашистів.

З самого дитсадка там вчать ненавидіти Україну.

У школах та у місцевих ЗМІ пропагують вороже сприйняття нашої держави.

Молодь буквально накачують мілітаризмом і ворожістю до України.

Існує лише одна точка зору.

І вона обов’язково антиукраїнська.

ДНР і ЛНР – це уламки радянського минулого з елементами російського імперіалізму і шовінізму.

Резервації, де панує власна альтернативна викривлена версія реальності.

У місцевих медіа новини з України – це наче новини з зони стихійного лиха, де панує голод, холод і масове зубожіння.

Де при владі нацисти, які переслідують і вбивають за російську мову.

Не забувають там і про США та НАТО, які для пропагандистів ДНР і ЛНР є справжнім втіленням всесвітнього зла.

Якщо послухати, що каже місцева самопроголошена влада про світ, то складається враження: Північноатлантичний Альянс створювався з метою поневолити вільний народ Донбасу.

А основна геополітична мета Вашингтона – збройна інтервенція проти Донецька та Луганська.

У цих печерних оазисах фейків та маніпуляцій панує розгул українофобії і возвеличується радянське минуле.

Святкуються радянські свята і російські історичні дати.

Москва там давно сприймається як втілення справедливості і основна надія на порятунок.

Місцева влада не приховує свого бажання увійти до складу Російської Федерації.

І всіляко заохочує отримання російських паспортів та економічну співпрацю з державою-агресором.

Офіційно України вже давно майже немає на цій території.

Хоча це не означає, що всі жителі ДНР/ЛНР – палкі любителі «руского міра» і вірять у байки, які їм щодня розповідають окупанти і їх пособники.

Однак публічно висловити іншу думку неможливо.

Бо ризикуєш втратити роботу, житло, майно, потрапити у в’язницю і отримати ярлик «пособника українських карателів».

Що Україні робити з Донбасом?.

У серпні минулого року президент Володимир Зеленський дав слушну пораду жителям Донбасу, які відчувають себе росіянами.

Він закликав їх їхати у Росію та не мучити себе.

Але навряд чи всі бажаючі бути частиною «руского міра» послухають українського президента.

Треба чесно визнати: у найближчий час Україні не повернути окупованих територій ДНР/ЛНР.

Головне завдання зараз – зупинити ворога на нинішніх кордонах.

Не дати йому поширити свій вплив на інші українські землі.

Російська пропаганда продовжує кидати у інформаційний простір відверті фейки.

То стверджує, що в нас розпочнеться громадянська війна через те, що США введуть санкції проти російських банків.

Насправді, якщо спалахне велика війна, то розв’яже її Кремль і його сателіти на Донбасі.

Зараз в України немає ні достатніх ресурсів, ні політичної волі керівництва, щоб звільняти Донбас.

Навіть якщо станеться диво і окуповані території ДНР і ЛНР увійдуть до складу України, буде потрібно багато часу, щоб позбутися наслідків промивання масової свідомості на цих теренах.

Інакше Донбас перетвориться на порохову бочку у складі України.

Якщо строго слідувати букві та духу Мінських угод, сумнівно, що нам вдасться здійснити успішну реінтеграцію частини Донбасу.

Потрібно шукати інші варіанти.

Світ намагається стримати Росію від ескалації дипломатичними методами.

Також Москву постійно попереджають: агресія матиме дуже погані наслідки.

Та поки що неясно, чи вдасться напоумити Путіна.

Але Україна могла б скористатися моментом, щоб позбутися невигідних для себе договорів на зразок Мінських домовленостей.

Визнання незалежності ДНР і ЛНР Росією – абсолютна ознака, що минулі угоди зазнали повного фіаско.

Продовжувати наполягати на виконанні Мінська в цих умовах – це як перебувати у паралельній реальності.

З іншого боку, якщо ескалація відбудеться, то ДНР/ЛНР майже точно братимуть у ній участь.

Це ще один привід відмовитися від угод, які загрожують цілісності України і нереальні для виконання.

Бо про який особливий статус ДНР і ЛНР в складі України може йти мова? Чи про яку повну амністію та місцеві органи влади, якщо в них працюють сепаратисти?.

Україні потрібен Донбас.

Потрібні всі території, які перебувають під окупацією російських сил та їх пособників.

Але нам точно не потрібні російські бойовики та громадяни, які люто ненавидять усе українське.

Саме з цієї формули потрібно виходити, коли настане час інтеграції ДНР та ЛНР у склад України.