Психологи розкрили секрет щастя

Секрет щастя — у тому, щоб дбати про інших і робити їх щасливими, з’ясували психологи. Допомога оточуючим дозволяє задовольнити потребу у соціальних зв’язках та покращує самопочуття. Цікаво, що для цього необов’язково, щоб об’єкт турботи справді став щасливішим — важливіше, щоб сама людина вірила, що робить щось добре.

Щастям зазвичай називають почуття внутрішнього достатку своїм життям. Часто цей стан розглядається як результат досягнення особистих цілей, задоволення потреб. Однак на практиці виявляється, що успішні та люди, що реалізували свої мрії далеко не завжди щасливі.

Все більше досліджень вказує на те, що джерело щастя може бути в іншому — наприклад, у тому, щоб дарувати радість іншим. Таких висновків дійшли і психологи з Міссурійського університету США. Докладніше про це вони розповіли у статті в журналі Journal of Positive Psychology.

Команда провела п’ять експериментів, покликаних з’ясувати, які дії роблять людей щасливішими — турбота про себе, про інших, чи, можливо, отримання турботи? Для кожної частини дослідження вчені відібрали по 100-200 добровольців, переважно студентів.

У першому експерименті учасники повинні були згадати, коли вони робили щось, щоб ощасливити себе чи інших.

Коли учасників попросили описати, що вони відчували в цей час, виявилося, що радувати інших їм було приємніше, ніж намагатися зробити щасливішим самого себе.

На другому етапі дослідники спробували відтворити отримані результати в реальному часі і запропонували учасникам зробити щось приємне для себе або для когось ще, або просто поговорити з приятелем. Ті, чиїм завданням було порадувати близького, повідомили про більш виражене задоволення, ніж дві інші групи. Так дослідники з’ясували, зокрема, що справа не просто в контакті з іншою людиною, а саме в турботі про неї — інакше й просте спілкування робило б так само щасливіше.

Третя частина дослідження показала, що почуття щастя не залежить від того, наскільки насправді стало краще, кого учасники хотіли ощасливити. Цього разу дослідники зібрали відгуки тих, кому учасники дослідження намагалися зробити щось приємне. Як з’ясувалося, задоволення учасників залежало не так від того, наскільки їм вдалося порадувати іншу людину насправді, скільки від того, як вони самі оцінювали результат.

«Можливо, що справжні почуття та стан об’єкта не такі важливі, як власне сприйняття об’єкта дійовою особою, — пишуть автори роботи. — Можливо, просто думка про те, що один зробив іншого щасливішим, важливіша, ніж справжні почуття об’єкта».

Також дослідників цікавило, що приносить людям більше задоволення — їхні власні дії, спрямовані на те, щоб порадувати інших, чи спроби зробити щасливими їх самих. Процедура була аналогічною до першого дослідження, тільки тепер учасникам потрібно було згадати не тільки як вони робили щось для іншої людини, а й як хтось робив щось приємне для них — включав улюблену пісню, запрошував на обід, складав компанію на пробіжці. Добровольці описували ці дії та оцінювали, наскільки приємними вони були.

В останньому експерименті з’ясувалося, що турбота про інших робить щасливішими, навіть якщо йдеться про зовсім сторонніх людей. Дослідники підходили до людей на вулиці та пропонували трохи грошей. Одним вчені пропонували за цю суму пройти опитування та залишити гроші собі, іншим — сплатити своє паркування, третім — сплатити паркування комусь ще й, якщо є бажання, залишити записку, яка пояснює вчинок.

Ті, хто оплачував чуже паркування і повідомляв про це власнику автомобіля, відчували найбільш виражене почуття щастя порівняно з рештою. Ледве слабше воно було у тих, хто заплатив за незнайомця, не залишивши записку.

«Можливо, залишена записка гарантує, що незнайомець визнає добру справу, що може бути важливим для задоволення потреб у почутті близькості в таких ситуаціях, — пишуть дослідники. — Проте не виключено, що, написавши записку, учасники отримували додаткову можливість зробити незнайомця щасливим, крім оплати паркування — тому вони мали змогу зробити дві справи, які сприяли щастю, замість однієї».

Очевидно, людям важлива потреба відчувати зв’язок з іншими — цей механізм опосередковує ефект діяльності, орієнтовано іншого, в усіх п’яти дослідженнях.

Іншими словами, відчуття більшого зв’язку з іншими пояснювало, чому, роблячи щось іншій людині, учасники, зазвичай, залишалися щасливішими, ніж роблячи щось собі.

Для більш точних результатів варто вивчити, як виявлений ефект працює в парах людей, коли обидва учасники мають можливість робити щось для поліпшення настрою один одного, зазначають дослідники. Також цікаво буде з’ясувати можливі довгострокові наслідки спроб ощасливити оточуючих і які результати дає така поведінка, стаючи життєвою стратегією.