Росія і далі стягує війська до наших кордонів. Виснажливі переговори Вашингтона з Москвою, що тривали два тижні, наразі не дали жодних результатів.
Захід не піддався на відвертий шантаж Путіна щодо юридичних гарантій не розширення НАТО на схід. А значить Кремль готується завдати удару у відповідь.
У Москви є кілька напрямків, за якими вона може зробити наступні кроки. Факти тижня розібрали деякі із них.
Перший сценарій: Путін нападе на Харків. До російсько-українського кордону там лише 40 км. До того ж саме навпроти Харкова, з боку Білгородської та Воронезької областей, Кремль уже сконцентрував потужне угруповання військ.
Проте важливо пам’ятати, що у разі нападу на це місто, російські війська зустріне уже набагато підготовленіша армія, ніж у 2014 році із вбивчою зброєю.
Другий сценарій полягає у загрозі нападу Росії з Венесуели та Куби, де Кремль планує розмістити ядерні боєголовки. Та цей варіант малоймовірний – навряд чи США таке допустить.
– Розмістити зброю на Кубі та у Венесуелі – це американці ніколи не дадуть. Ці кораблі просто не допливуть, – каже ексміністр закордонних справ України Павло Клімкін.
Та якщо Куба і Венесуела за океаном, то набагато ближче знаходиться Білорусь. А тому не дивно, що третім сценарієм може бути напад з боку північних сусідів.
Тим паче, що Білорусь та Росія зараз проводять спільні навчання, і активна фаза якраз припадає на прогнозований українською розвідкою напад – у лютому.
Ще більша мілітаризація, ніж зараз, очікує в такому разі Калінінградську область та окупований Крим, що робитиме ситуацію ще більш вибухонебезпечною.
Але якщо Путін таки наважиться піти у відкритий наступ на Україну, тут його чекатиме не лише новітня зброя, але і потужна економічна атака з боку Вашингтона. Про це попередив особисто президент США Джо Байден. Він пригрозив Путіну забороною на використання долара російськими банками.
У той же момент, США все ж схиляється до тієї думки, що усі загрози є лише провокаціями, щоб посіяти паніку. Та й наразі усе скидається на те, що у Кремлі зважують усі ризики й остаточного рішення про те, куди ж зробити наступний крок поки немає.