Океан увечері плюскотить біля пальм, а вранці відступає до обрію

У Кенії третина населення виживає за один долар на деньНіяких поліетиленових пакетів, інакше величезний штраф – попереджають нас перед польотом у Найробі. Тому пакую речі в полотняні мішечки. І в аеропорту не обмотую валізи плівкою.У Кенії з 2017 року діє найжорсткіший у світі закон про заборону пластикової тари. Тим, хто виробляє, продає чи використовує поліетиленові пакети, загрожує чотири роки тюрми або 40 тисяч доларів штрафу.Якщо ви йдете вулицею з кульком у руці, поліція має право вас затримати. Хоча закон спрямований передусім проти виробників поліетиленової тари. Дехто з порушників уже отримав тюремні строки. До таких заходів кенійську владу спонукала загроза потонути у відходах. Вулиці багатьох тамтешніх міст нагадують звалища. Жмутки пластику знаходять у шлунках забитої худоби. Екологи б'ють на сполох.Моя валіза без перешкод долетіла з Одеси в Найробі. А пакети з duty free, якими поповнився багаж після пересадки в Дубаї, кенійський прикордонник попросив залишити в аеропорту.День першийНайгірший кошмар кенійця за кермом – збити корову масаїв. За таке можна по­пла­титися життям, каже наш водій Джеф дорогою на ранкове сафарі. Тож, якщо лихо ненароком трапилося, краще одразу бігти в поліцію.Чотири роки тюрми загрожує тим, хто виробляє чи використовує поліетиленові пакетиВсе життя цього кочового племені обертається навколо їхньої худоби. Молоком харчуються, кров'ю лікуються, з кізяків ліплять житла. Масаї вірять, що бог Нгаї створив корову спеціально для них. І що колись давно разом зі своїми коровами все плем'я драбиною спустилося на землю з небес.Після вечірнього сафарі нас кличуть на посиденьки до багаття. У лодж-готелі неподалік національного заповідника Амбоселі, де ми зупинилися на нічліг, масаї з навколиш­ніх сіл влаштовують шоу. Під гортанні пронизливі звуки кожен по черзі виходить у центр кола, показуючи свої силу та спритність. Першим хлопцем на селі це плем'я вважає того, хто може зі списом вполювати лева і стрибає найвище.День другий"Нюхом чую левів!" – кричить Джеф. Ми вже годину гасаємо рудою саваною у джипі для сафарі з відкидним дахом. Бачили слонів, жирафів, буйволів, зебр і гієн, грифів і страусів, гепардів і антилоп. Звірини тут сила-силенна. Спочатку ми хапалися за біноклі й фотоапарати, ледь запримітивши в хащах чиїсь вуха чи роги, тепер лише ліниво повертаємо голову.Затамувавши подих, вдивляємось у савану, де кілька джипів зупинилися півколом. Під'їжджаємо ближче. Так і є. Посеред вигорілої трави мирно спить "біг папа", як каже про лева Джеф. Наш движняк царю звірів не заважає дрімати. Ми наїхали впритул, колесом майже на гриву, а лев розплющив одне око й знову заплющив.Пластик знаходять у шлунках забитої худобиВбивати левів у Кенії заборонено. В заповідниках ось уже 10 років, як побороли браконьєрство. Тож тварини людей не бояться. Ніхто й не думає ховатися – пасуться, полюють, їдять здобич у кущах.Найкращий "асортимент" звірів – у заповіднику Масаї-Мара. Тут гарантовано зустрінеш усю "велику африканську п'ятірку" – лева, леопарда, буйвола, слона й носорога.Масаї-Мара нам залишили "на закуску", після відвідин Амбоселі та Східного Цаво. Щоб побувати у трьох націо­нальних парках, довелося долати великі відстані. Тому раджу туристам обмежитися Масаї-Мара. Особливо, якщо приїдете сюди в сезон великої міграції, що триває з липня по вересень. Тоді мільйонні стада антилоп гну сунуть до Кенії із сусідньої Танзанії, а за ними назирці йдуть хижаки. Ми на велику міграцію спізнилися, чули лише розповіді очевидців.Над саваною сіло сонце, швидко спадають сутінки. Водій жене машину геть із парку – мусимо встигнути до закриття, інакше оштрафує охорона. І раптом перед нами на дорозі у світлі фар виринає стадо слонів. Джеф різко гальмує. Але "біг мама" – головна слониха – явно не в гуморі. Трусонувши вухами, робить у наш бік кілька кроків. Її зупиняє ревіння мотора. Це водій газонув на місці. Слониха, відсахнувшись, розчиняється в темряві.– Могла пом'яти мені машину, – бурчить Джеф.День третійНаш водій – із племені кікую. За 10 днів мандрівки країною начулися від нього історій більше, ніж від гіда. Довідалися, наприклад, що хлопчики-масаї після обряду обрізання висушують свою крайню плоть і носять її під одягом, прив'язану до пояса. Звідси й легенди про "два пеніси масаїв" та про їхню надзвичайну чоловічу силу.Після обрізання масаї прив'язують свою крайню плоть до поясаДжеф навчив нас також кількох слів на суахілі. "Джамбо", яке ми чули на кожному кроці, означає "привіт". А "акуна матата" перекладається, як "розслабся" – така собі кенійська життєва філософія.Джеф – це християнське ім'я чоловіка. Африканського не вимовлю. Він знає п'ять мов, служив десантником у кенійській армії, з миротворчим контингентом побував у Югославії. А нині возить туристів на сафарі. Так заробляє на освіту своїм п'ятьом дітям. Старша донька вчиться в університеті в Лондоні.Серед клієнтів, каже, найбільше любить американців, бо залишають щедрі чайові. А клопоту найбільше з росіянами. П'ють на сафарі горілку й не слухають порад. Одного лев мало не вбив, коли той виткнувся по пояс із вікна, щоб зробити селфі.День четвертийМомбаса – портове місто на узбережжі Індійського океану. Сюди туристи зазвичай вирушають, надивившись на левів і слонів. Пляж Діані тут вважають найкращим у всій Африці. На такому дрібненькому й білому, як борошно вищого сорту, піску я не засмагала ще ніколи.Кенія для українців – далека й дорога. Середня ціна сафарі на сім днів коливається в районі 2,5 тисячі доларів. А якщо хочеш об'їхати кілька заповідників, політати над стадами тварин на повітряній кулі, пожити в готелях на зразок легендарного "Жираф Манор", де тварини зазирають у вікна номерів, тоді і в 30 тисяч доларів не вкладешся. Тож їдуть сюди заможні й тільки в індивідуальні тури.Ціна сафарі коливається в районі 2,5 тисячі доларівАле є й добра новина. В почесному консульстві України в Кенії планують запустити з Одеси до курортної Момбаси прямий чартерний рейс. А для масового ринку готують новий туристичний продукт "Доступна Кенія" – тисяча доларів із перельотом.День п'ятий– Бачите ту пані? – Джеф показує у вікно на європейку середнього віку, яка вирізняється в натовпі перехожих.– Італійка, приїхала по секс, – заявляє Джеф.На курортному узбережжі Кенії звикли до секс-туризму. Причому, на відміну від наших уявлень про це явище, тут споживачами таких послуг є жінки. На пляжі при кожному готелі чергує, видивляючись клієнток, зграйка біч-боїв.Зранку ми пішли прогулятися дном океану. Він тут гарячий, як юшка. Увечері плюскотить біля підніжжя пальм, вранці відступає далеко до обрію. А ось і "пляжні хлопчики". Навперебій пропонують провести мілиною, щоб не наступили на морського їжака, чи показати морську зірку.У Кенії третина населення – за межею бідності. Виживають за 1 долар на день. Тож на туристів багато хто розраховує. Є навіть слівце на означення білих людей: "мзунгу" – "гаманець із білої шкіри".Приємна несподіванка чекала на нас під час екскурсії до древньої португальської фортеці Момбаси. Звідси, з "Форту Ісуса", колись вирушали у світ наповнені рабами кораблі. Про історію фортеці туристам тепер розповідає світлове піротехнічне шоу. Українською!День останнійЗ узбережжя Індійського океану назад до кенійської столиці повертаємося потягом. Такий собі африканський варіант "Інтерсіті", тільки з баобабами, слонами та страусами за вікном. Залізниця йде впритул до старої вузькоколійки, збудованої ще за правління Британії.М'ясо крокодила на смак, як копчена куркаВ останній день перед відльотом на нас чекала прогулянка озером Найваша, заселеним бегемотами. А перед трансфером в аеропорт – вечеря з дегустацією м'яса крокодила. Це кулінарне шоу в готелі "Сафарі Парк" у Найробі відбувається щовечора кілька десятиліть поспіль. Доки на сцені триває вистава з африканськими танцями, офіціанти обходять столи з величезними шампурами, по черзі нарізаючи кожному гостю в тарілку 15 видів м'яса. Зокрема, м'ясо страуса, верблюда й крокодила. Смачне, нагадує копчену курку.Коли літак вирулював, здивував вигляд аеропорту Найробі, зарослого високою рудою травою. Здавалося, зараз на злітну смугу вийде лев. Адже один із націо­нальних парків Кенії розташований у центрі мегаполіса. Туристи фотографують диких тварин на тлі хмарочосів.