Вражаючий випадок: вперше пацієнтка з Covid-19, народила, знаходячись на ЕКМО

Дружина морського піхотинця та мати п’яти дітей була на 28 тижні вагітності, коли вона підхопила Covid-19 у червні 2021 року.

Ешлі Севідж Ернандес відчула втому, але не надто хвилювалася, поки у неї не почалися проблеми з диханням.

Чоловік Ешлі відвіз її до відділення невідкладної допомоги армійського медичного центру Брук (ВАМС).

Ешлі й гадки не мала, що вона та її дитина збираються розпочати місячну битву за своє виживання.

– Тепер мені все це здається сюрреалістичним, — сказала вона під час телефонного інтерв’ю, її голос все ще хрипить від апарата штучної вентиляції легенів.

– Тоді я не уявляла, наскільки тяжкою була ситуація для мене та моєї дитини.

Ешлі отримала позитивні результати Covid-19 у п’ятницю, і до понеділка її стан значно погіршився.

– Коли я зайшов у кімнату, щоб перевірити її, я одразу зрозумів, що щось не так, – сказав її чоловік.

– Їй було важко дихати, і вона ледве могла вимовити повне речення, тому що з кожним словом задихалася.

Ернандес швидко завантажив їхніх п’ятьох маленьких дітей у фургон і помчав Ешлі до BAMC.

– Я посадив її в інвалідний візок (і) відвіз у швидку допомогу, але мені довелося піти за дітьми та перемістити фургон, тому я сказав їй: “Я зараз повернуся”, — сказав він.

– Це були останні слова, які я сказав їй, і вони переслідували мене тижнями, тому що в кілька моментів я думав, що Бог може покликати її.

Рівень кисню в Ешлі почав швидко падати.

Її команда охорони здоров’я спробувала кисень з низьким, а потім з високим потоком, але безрезультатно.

У відділенні інтенсивної терапії Ешлі сказали, що їй потрібно провести інтубацію, коли в горло поміщають трубку, щоб повітря надходило в легені та виходили з них.

– Я пам’ятаю, як запитала їх, що це означає, але після цього все стало туманно, – сказала вона.

Ешлі то приходила до тями, то втрачала свідомість, але смутно пригадує, як знімали трубки, і гучне шипіння високого потоку кисню, що заглушало стурбовані голоси в кімнаті.

Полковник ВПС США Філіп Мейсон був знайомий із справою Ешлі, але вважав, що до цього моменту їй стає краще – поки йому не зателефонували.

Ешлі швидко ставало зле.

Після консультацій з чоловіком Мейсон та його команда вирішили покласти Ешлі, яка зараз на 29 тижні вагітності, на ЕКМО (екстракорпоральна мембранна оксигенація).

– Ешлі була на межі зупинки серця без втручання, – сказав Мейсон.

– Нам потрібно було стабілізувати її, щоб забезпечити кращі пологи та найкращий результат як для пацієнтки, так і для дитини.

Що таке ЕКМО.

Екстракорпоральна мембранна оксигенація, більш відома як ЕКМО, є системою обхідного шунтування серця і легенів, яка використовується, коли інші рятівні заходи, такі як киснева терапія або апарат штучної вентиляції легень, були вичерпані.

Він видаляє кров із центральних судин, насичує її киснем і повертає в кровотік.

По суті, він замінює природні функції серця та легенів під час лікування та природного загоєння уражених органів.

Створений у 2012 році, BAMC має єдиний центр ЕКМО для дорослих у Міністерстві оборони та залишається одним із небагатьох центрів у світі з можливостями глобального повітряного транспорту.

У липні 2013 року команда ЕКМО завершила перше для військових трансатлантичне переміщення дорослої людини на зовнішній підтримці легенів – безпосадковий переліт на п’ять тисяч миль з Німеччини до Сан-Антоніо.

– У нас є величезні та унікальні можливості для розгортання в зоні бойових дій, ініціації ЕКМОта транспортування військовослужбовця до медичного центру, – сказав Мейсон.

Незважаючи на те, що ЕКМО використовується для важких випадків грипу та інших легеневих захворювань, останнім часом ЕКМО рятує життя деяких пацієнтів з дихальною недостатністю, пов’язаною з Covid-19.

Мейсон зазначив, що пацієнти з Covid-19 на ЕКМО зазвичай виживають у 50-60 % випадків, що дає надію для пацієнтів та їхніх сімей.

– У випадку Ешлі у нас не вистачало можливостей, і ми хвилювалися за її дитину, – сказав він.

– EКMO був найкращим шляхом для неї.

Чоловік Ешлі добре пам’ятає дзвінок з ВАМС з проханням його згоди на розміщення її на ЕКМО.

– Я запитав, чи можуть вони почекати одну годину, щоб я міг поселитися з кимось із моїми дітьми, потрапити в лікарню перед процедурою і принаймні сказати їй, що я кохаю її, перш ніж їй ввели заспокійливі, але вони сказали, що просто немає часу, вони повинні рухатися вперед, тому я погодився, – сказав він.

– Я знав, що це визнання може означати для неї, дитини та для нас як сім’ї.

На той момент це було в Божих руках.

Оскільки спеціалізована команда ввела трубки ЕКМО, бригади відділень інтенсивної терапії акушерства та новонароджених (NICU) були готові до пологів і догляду за дитиною.

Після кесаревого розтину бригада відділення реанімації перевезла дитину в сусідню палату для лікування.

Новонароджений син Ешлі був здоровий, і крім потреби в апараті штучної вентиляції легень, щоб допомогти його 29-тижневим легеням, йому нічого не було потрібно.

Тоді персонал не думав про історичний характер моменту: перша пацієнтка BAMC, яка народила під час ЕКМО.

Не врятували ні маму, ні маля: на Одещині від коронавірусу померла вагітна.

Ешлі не пам’ятає своїх пологів, і наступні дні були надзвичайно туманними, — сказала вона.

Усе повернулося до реальності, коли її медсестри прийшли з плакатом, на якому були вага та відбитки рук і ніг її сина, і вона вирішила одужати достатньо для того, щоб тримати сина.

Через 30-денну ізоляцію Ешлі змогла побачити свою дитину за допомогою відеочату, але зустрілася з ним особисто лише через кілька тижнів.

– Це було сумно, — сказала вона.

– Я хотіла бути з ним, тримати його і годувати.

17 липня Ешлі нарешті змогла відвідати свого сина в відділенні інтенсивної терапії.

Перебуваючи на ЕКМО і борючись із виснаженням, вона сиділа в кімнаті, одягнена у халат і маску і вперше тримала дитину на руках.

– Він здавався дуже важким і дуже маленьким, — сказала вона.

– Але я відчула таке полегшення, тримаючи його.

Ешлі була на ЕКМО протягом 30 днів, як і багато пацієнтів ЕКМО, вона відчувала жахливу тривогу.

– Вона відчувала себе дуже приголомшеною, — сказав Науд.

– Вона була дуже стурбована через те, що її дитина в відділенні реанімації.

Ми зробили все можливе, щоб заспокоїти її і дати їй зрозуміти, що її почуття цілком нормальні та що вона переживе це.

Після побачення з дитиною, Ешлі почувалася краще.

Її вилучили з ЕКМО 26 липня і дозволили повернутися додому через кілька тижнів.

– Я не могла дочекатися повернення додому, щоб побачити свого чоловіка та дітей, — сказала вона.

Повернення додому.

Чоловік Ешлі відвіз її додому з лікарні.

Коли вона повільно входила до свого дому з кисневим балончиком, її зазвичай шалені діти – 7, 6, 4, 3 та 1 – були напрочуд спокійні.

– Я сіла, і вони не відходили від мене кілька днів, — сказала вона.

Через кілька тижнів Ешлі та її чоловік зустріли вдома свою нову дитину, Кайзона.

– Зараз йому п’ять місяців, і він почуває себе чудово: їсть, спить і сміється, — сказала вона.

Близько місяця тому Ешлі пройшла огляд і отримала звіт про здоров’я.

– Це був досвід, не схожий на те, з яким ми ніколи не стикалися, разом чи окремо, але справді диво, – додав її чоловік.

Хоча EКMO була ключовою, Мейсон віддає перевагу позитивному настрою Ешлі та працьовитим членам команди, які сиділи поруч із нею, потираючи її скроні та ступні або розчісуючи волосся, коли вона відчувала тривогу.

Оскільки передача Covid-19 зростає, Мейсон продовжує заохочувати людей отримати вакцину.

Адже у них на ЕКМО не було пацієнтів, що повністю вакциновані.