"Норманді" - неефективний формат без альтернатив

Переговори в Нормандському форматі потрібні з кількох причин. З одного боку, Росію варто і треба втягувати в будь-які багатосторонні переговори. Адже, чим довше вони йдуть, тим менша ймовірність жорсткої радикалізації на фронті. З іншого боку, бажання "подивитися в очі Путіну" є повним безглуздям – Путін жорсткий переговорник і Володимир Зеленський в таких переговорах тет-а-тет просто програє.

А поки немає інших варіантів та форматів, в якому між Україною та Росією є посередництво країн, які дають певні гарантії підтримки нашій позиції, варто продовжувати Нормандські зустрічі. В цьому є сенс, допоки не виникнуть обставини, за яких можна буде сформувати якийсь кращий, ефективніший та зручніший формат.

Поки немає інших варіантів та форматів, в якому між Україною та Росією є посередництво країн, які дають певні гарантії підтримки нашій позиції, варто продовжувати Нормандські зустрічі. В цьому є сенс

Росія отримала деякі болючі санкції не лише тому, що вона веде війну, а тому, що вона не виконує мінські домовленості, які стали наслідком результатів переговорів в Нормандському форматі. Саме цей формат зафіксував Росію не як посередника, а як фактичного учасника конфлікту. Відмова ж від мінської переговорної системи та від Нормандського формату фактично дає Росії у майбутньому вимагати скасування таких санкцій.

Інша справа, чи може цей формат знову бути ефективним. На мій погляд – лише за однієї обставини: якщо Росія буде під постійним тиском. Наразі у світі консолідація з цього приводу зростає. А Росія може піти на певні поступки. Їх ми це вже бачили, наприклад, у 2016 році, коли Кремль фактично почав погоджуватись з ідеєю миротворців ООН на Донбасі. Тобто ми бачимо, що коли є загальний тиск, матеріали, які напрацьовуються в Нормандському форматі, мають перспективу. Коли тиску немає, перспектива їх мінімальна.

Втім, якщо Нормандського формату не буде взагалі, то добитися чогось конкретного від Росії в стратегічному плані буде в принципі неможливо. Тому, безумовно, Нормандський формат зберігати треба, навіть в тому випадку, якщо він довгий період видається неефективним. Все одно відбуваються постійні певні контакти і переговори на третьому, нижчому рівні. І вони теж є частиною Нормандського формату. Тож відмова від нього, при всій його низькій ефективності, — це самогубство.

А от в можливість повноцінної зустрічі міністрів закордонних справ в Нормандському форматі, а, тим більше, зустрічі на рівні президентів, я не вірю. По-перше, Путін шантажем вже змусив світових лідерів сідати з ним за стіл переговорів, чого вже давно не відбувалося. Тобто з ним і так рахуються. По-друге, він намагається уникнути персональних зустрічей з будь-ким іншим, крім американців. Для нього принципове повернення до біполярного світу, коли були СРСР і США, коли вони ділили весь світ. І він постійно демонструє, що веде переговори тільки з американцями, яких вважає другим полюсом, другою частиною світу. Мовляв, ви маєте право на свою частину світу, а я хочу мати свою.

Для нього (Путіна) принципове повернення до біполярного світу, коли були СРСР і США, коли вони ділили весь світ

Звісно, йому вже десятки разів пояснили, що цього не буде ні за яких обставин, ніякого перерозподілу не буде, "Ялти-2" не буде, але Путін далі грається в ці ігри. Тож іти на Нормандський формат, де він – лише один з чотирьох, просто немає сенсу.

Крім того, йому не потрібні ніякі припинення вогню, якісь миролюбні наміри. Йому потрібно тримати в напрузі не лише Україну, а увесь світ. Зараз йому це успішно вдається.

Тарас Чорновіл,політичний аналітик, експерт з питань міжнародної політики, колишній народний депутат України