Кусюча Бусінка, Паламаш та Шанель із лісу: як живуть тисячі викинутих собак і котів у найбільшому притулку України

Найбільший в Україні притулок для бездомних тварин працює у селі Федорівка Вишгородського району на Київщині. Від столиці туди їхати небагато – 75 км. Проте добиратися доведеться власним автомобілем, попутками або на таксі за 160 грн від селища Димер. Бо громадський транспорт із Києва у Федорівку не їздить."Сіріус" організувала волонтерка Олександра Мезінова у 2000 році. Спершу притулок базувався у селі Ясногородка, але пізніше переїхав на місце своєї нинішньої дислокації. Розкинувся на території у 4 гектари, де облаштовані внутрішні та зовнішні вольєри, ветеринарний будинок тощо.За роки роботи "Сіріус" врятував далеко не одну тисячу котів та собак, які були безпритульними або кинуті господарями напризволяще. Для понад 5 тис. тварин волонтери знайшли нових хазяїв.Нині тут проживає понад 3300 тварин. На їх утримання потрібні чималі кошти. Окрім цього є витрати на ветеринарні препарати, оплату комунальних платежів, ремонт старих вольєрів та будівництво нових. Без меценатів і небайдужих тут не обійтися. І люди допомагають, кажуть волонтери. Проте зізнаються, що бувають періоди, коли грошей бракує навіть на забезпечення базових потреб.Кореспондентка Gazeta.ua побувала у "Сіріусі", поговорила із волонтерами про їхню нелегку роботу. Та дізналася емоційні історії тварин, які нині утримуються у притулку.
Із Димера до Федорівки їхати менше 15 хв. Побита ямами асфальтована дорога пролягає через густий сосновий ліс. Машини на трасі зустрічаються украй рідко.Високий та потемнілий від вологи дерев'яний паркан звіринця - помітний здалеку. На ньому висить величезний плакат: "Притулок для тварин Сіріус". На територію можна пройти через залізну хвіртку, яка зачинена зсередини. Як тільки підходимо до неї поближче, з іншого боку здіймається гучний щенячий гавкіт. Його миттєво підхоплюють дорослі собаки. Лай доноситься із усіх куточків.За мить чути, як хтось провертає ключ у замку. Хвіртку відчиняє струнка невисока жінка. Попри морозний день одягнута легко - у флісофу кофтину, чорну тонку жилетку та не надто теплі штани.- Я вже звикла до холоду, - пояснює керуюча притулком 59-річна Лариса Миколаївна Вельгус. Дістає з кишені старенький мобільний телефон і повідомляє про наш приїзд адміністрацію. Припрошує зайти усередину. – Покажу вам тут усе.Тут спаніель у нас помирає, хтось викинув!З обох боків вузької доріжки стоять вольєри із собаками. Побачивши "чужаків" вони кидаються до сіток та стають на задні лапи.- У мене тут кругом любімчики. Оце Паламаш, - каже Лариса Миколаївна вказуючи на короткошерстого товстого пса, який треться об її ноги. - Чого так назвали? Бо увесь був поламаний. У клініці складали до купи. Його забрали сюди прошлой осінню, якраз у мороз і дощ. Подзвонили нам і сказали: "Тут спаніель у нас помирає, хтось викинув!". Лапки і досі криві. Був спершу плоский, геть худий. А тепер, як пуфік плотний. Йому вже більше 9 років. Гладити тебе треба, да?, - рукою погладжує пса.Лариса Миколаївна керує притулком девʼятий рік. До цього працювала бухгалтером, однак покинула роботу і влаштувалася за оголошенням у "Сіріус". Проживає у Федорівці. Тому має можливість присвячувати притулку багато часу.- Можу працювати по 15-18 годин на день. Лікую тварин, вакциную, керую персоналом. Мені не заробітна плата важлива, - зізнається. - Я дуже люблю тварин. У мене в самої три собачки і пʼять котів. Давайте зайдемо в операційну?Так тут називають один із будиночків зеленого кольору біля входу. В операційній лікують та стерилізують тварин запрошені ветеринари. У двох вузьких коридорах стоять кастрюлі з вареною курятиною, коробки з ліками та кормом, господарські приладдя. У ніс бʼє запах їжі, яку готують собакам і котам.Євгенія відбилась від мами і не встигла на зиму сховатися. Годували її кошачим кормомУ клітках, прикритих пледами та покривалами, кволо потягуються трьохмасні коти. Біля самих дверей операційної у клітці із пухнастого рудого коміру видно ніс їжака. Тваринка перевертається та лякливо визирає назовні, вистромивши голки.- Знайшли люди її геть маленького. Це Євгенія наша, - говорить Лариса про їжака. - На ладошку поміщалась. Мабуть, відбилась від мами і не встигла на зиму сховатися. Годували її кошачим кормом, то вже виросла до двох кілограмів! Збудуємо їй на вулиці вольєр, бо вже не зможе на волі житии. Звикла до єждівєнства.Керуюча ледь перекрикує гавкіт улюбленців, які попідбігали до дверей операційної. Вище за усіх до Лариси Миколаївни стрибає маленька собака Бусінка із білою шерстю та рудими плямами на боках.- Не треба руками її трогати, бо внєшность обманчіва: наче хороша, а може вкусити. Давай на мєсто, - намагається відігнати Бусінку. – Якби вона вела себе прекрасно, то вже давно б у сімʼї була. Характер протівний, ревнує. Погладиш якусь собаку - кидається і починає її гризти. У Бусінки була жіночка-хазяйка, але потрапила в лікарню і привезли собачку до нас. Очі були хворі у неї, але вилікували. Імена чотирилапим вигадують волонтери або працівники притулку. Сюди потрапляють бездомні тварини або ті, яких господарі покинули чи не можуть утримувати через різні обставини. Щомісяця у "Сіріус" забирають близько 60 тварин. Домівки за такий же час вдається знайти менше, як для половини із цієї кількості тварин.Багато хворих тварин привозять. Очі закисші, соплі, герпевірус зʼїдає очіНа залізних полицях та вікнах операційної стоять пляшки та коробочки з медикаментами. Під столом на лежанці влаштувався білий пес із чорними великими вухами.- Багато хворих тварин привозять. Очі закисші, соплі, герпевірус зʼїдає очі, - покаує рябого кота, який уважно прислухається до голосу гостей. Йому довелося ампутувати обидва ока через те, що були уражені інфекцією.Лариса чіпляє до повідка за нашийник пса з клітки, що на підлозі. Приїхав у притулок нещодавно. Виводить тварину на вулицю, щоб вигуляти. Прив'язує біля дверей.- Он та собачка, що світліша, приїхала до нас в ужасному стані. Кошмар!, - керуюча показує на вольєр, де сидять три великих пса. - Не годували її, мабуть. Треба було відгодувати, бо зразу не напхнеш. За місяці два тільки змогла оклигати.У притулку працюють 19 людей. Мають щодня годувати та прибирати у тварин. А також будують нові вольєри і клітки для собак.- Я плотником работаю, ремонтом занимаюсь и стройкой, - каже 42-річний Володимир у робочому одязі та сережкою у вусі. Із колегою переносять територією дерев'яні дошки. - Больше года тут работаю. До этого с женой были на другом приюте, но там условия хуже. Животных люблю, - запевняє.Людей 15 тут всего живет. Свет, вода, отопление - все естьВолодимир родом із села Широкине на Донеччині. У Київську область перебрався після початку російсько-української війни. Жив із дружиною спершу у Яготинському районі.- За морем раньше скучал (Широкине омивається Азовським морем. – Gazeta.ua). Сейчас уже привык, смысла нет туда возвращаться. Живу здесь на территории приюта - в общежитии. Людей 15 тут всего живет. Свет, вода, отопление - все есть. Летом разъезжаются работники. Остается мало народа.У вільний час працівники притулку розважаються переглядом телевізора та спілкуванням один з одним. Разом святкують дні народження та інші свята. Отримують по 10 тис. грн заробітної плати. Продукти купують у місцевому магазині, їжу готують на кухні гуртожитку.- Моя любимая тут Фрося, - показує на велику руду собаку, що гасає подвірʼям. - Бегает везде за мной хвостом. Я приехал, а она уже здесь была. Вот с ней год и четыре месяца уже. Характер у нее вообще спокойный, погладить можете. Ладно, пойду работать дальше, - чоловік засовує навушник у вухо та із Фросею повільною ходою прямує до вольєрів.Засновниця "Сіріусу" Олександра Мезінова під'їжджає до притулку в чорному довгому пуховику та білій вʼязаній шапці зі сніжинками. Її прихід спричиняє у вольєрах справжній гвалт - тварини скавчать у та гавкають. Так вітаються із рятівницею.Між ногами Олександри плутається короткошерстна Білочка. На морозному сонці її хутро виблискує сріблом.- Привет, Белочка! Ты меня увидела?, - радісно вигукує волонтерка. - Ее так назвала хозяйка, пожилая женщина лет 80. Жила в доме пристарелых, что недалеко от нас. Я подъехала туда, ведь там много было бездомных животных. Купила колбасу и начала кормить. Бабушка очень удивилась, что я отдаю так много колбасы этой живности. Подумала, что я травлю собак. Объясняла ей, кто я такая, показывала паспорт. Пришлось привезти бабулечку в приют, чтобы все доказать. Стали с ней с друзьями. Привозила ей и ее животным вкусности. К сожалению, женщина уже умерла. Забрали ее собак и кошек сюда. Среди них была и Белочка.- 99,9% животных, которые есть здесь, сдали безответственные люди, - каже Олександра. - Мы их спасаем, лечим, привлекаем врачей, стерилизуем, оперируем. Пытаемся потом их устраивать в хорошие семьи. Приютов по Украине - огромное количество. Но это не выход. Нужно уменьшать количество бездомных животных.В основному у притулок потрапляють тварини із Києва та Київської області. Через брак місць деяким прохачам забрати котів чи собак - доводиться відмовляти, пояснює Олександра. Та зізнається, що часто чотирилапих підкидають просто під паркан.Влаштовувати собак та котів у нові родини допомагають волонтери та куратори, які проводять співбесіди з потенційними власниками. Господар має любити тварин та бути готовим вкладати гроші в лікування та хорошу їжу для улюбленця. Окрім цього, повинен мати вільний час на тварину.- Не можем забрать сюда всех. Но можем разместить объявления и фотографии животных у себя на страницах, - говорить Олександра. - Много животных даже не доезжают до приюта – их забирают моментально. Так недавно было с морской свинкой, когда у ребенка хозяев случилась аллергия. Мы тут же нашли, кому отдать.Это Черныш. Его сбили и он не может без колясочки передвигатьсяВід морозу йдемо знову грітися в операційну. Олександра вітається з усіма тваринами. Поглажує пса із чорними та білими плямами на шерсті.- Это Черныш. Его сбили и он не может без колясочки передвигаться. Уже около года прошло. Очень надеемся, что кто-то захочет его взять. Был домашним. Попал под машину, волонтеры его подобрали, - пояснює засновниця "Сіріусу".Під ногами борсається цуценя із чорною легкою шерстю. Його підкинули нещодавно.- Люди, которые сдают животных - равнодушные и безответственные. Часто звонят соседи, которые заметили плохое обращение с питомцами и просять забрать. У нас был такой Каспер, которого били по голове и он ослеп от этого, - веде далі жінка. – Недавно у нас умерла собачка- девочка. Поехали за ней, когда позвонили люди и попросили забрать. Мол, животное зашло в подъезд и от него неприятный запах идет. Мы приехали, а собачка на коврике лежит. Просто пряталась в доме от холода. На спине у нее ножом были вырезаны полоски кожи. Там все гнило… Мы животное забрали. Так всю жизнь у нас и прожила.Была у нас Шанель - французский бульдог. Ее в лесу нашла собака пожилой парыНерідко у притулок потрапляють і породисті собаки.- Была у нас Шанель - французский бульдог. Ее в лесу нашла собака пожилой пары. Сидела в чаще леса и если бы ее не заметили, то погибла бы. Когда забрали в клинику, то лапы у Шанель все внутри были стерты, позвоночник поврежден. Скорее всего, в лес ее доставили хозяева, которым она стала не нужной после того, как попала под машину. А ведь когда была здорова, то думаю, что с ее помощью разводили щенков. Хорошо, что нашлись люди, которые влюбились в нее и забралиВ операційу заносять молоду собаку з чорною шерстю. Олександра бере дівчинку на руки. Тварина лащиться до жінки.- Ее забрали 30 декабря, а потом вернули назад, - керівниця "Сіріусу" дужче притискає собаку до грудей. - Она необыкновенная девочка, маленькая. У нее сейчас стрес огромный, она дрожит. Животное побыло месяц в семье.- Недавно маленьку чорну теж вернули, - приєднується до розмови Лариса. - Я ніколи не бачила, щоб собака так раділа, коли поверталася у притулок. Так гавкала і пригала! Було погано у господарів, мабуть.- Она же как ребенок, привыкла к людям, думала, что нашла дом, - продовжує директорка. - Вчера забрали ее маму как раз. Они к нам из леса в село пришли, мама и две девочки, скитались тут. Голодные от дома к дому бегали. Наверное, грибники потеряли, часто такое бывает. Одну девочку забрали сразу. Светленькая, волнистая была. И вот маму взяли, а она осталась одна.На очах Олександри блищать сльози. Вона цілує тваринку та не відпускає з рук.- Каждый раз рвется сердце, будто частичка отмирает. Невозможно спокойно это воспринимать. Когда умирают старые животные в приюте то становится очень их жалко. Чувствую вину, что не смогла найти семью для них.У коридорі операційної сидить чорний кіт з бірюзового кольору очима. Хоче пробратися всередину.- Попал в детстве в вольер со щенками, - каже Олександра. - Хорошо, что к маленьким. Вырос с ними и теперь думает, что он пес. Мы называет его котенок Гав или Бос.Это танцует ЯсенькаВід літаючої шерсті чешеться ніс. Коти з кліток намагаються лапами пошкрябати верхній одяг - привертають увагу відвідувачів та позують, вигнувши спини.- Это танцует Ясенька, - уже на вулиці показує на собаку у вольєрі Олександра. Тварина стала на задні лапи, а передніми вперлася у сітку. Махає хвостом. - Ее еще щенком подбросили.По сусідству з Ясею живе статний пес Рижик з довгими лапами.- Его чуть не закололи вилами в сарае. Люди позвонили и сказали, что бешеная собака забралась и они его вилами удерживают. Мы приехали, а там несчастный щенок, весь облезший с демодекозом, рахитом. Сидит в углу, пена идет изо рта, потому что в него тыкали вилами. От ужаса кричал, хрипел. Забрали его. Был диковат, долго лечили. Те, кто видел его тогда, сейчас говорят, что такого не может быть!Підходимо до нового деревʼяного вольеру. Сітка закрита плівкою, щоб холод не потрапив усередину. На стінах висять картини з пейзажами.Цей вольєр побудували власники тварин, які вирішили здати улюбленців до притулку, пояснює Олександра.- Они кормили животных, а потом попросили забрать. Построили жилье для них и внутри все обустроили, - розповiдає директорка. - Там две комнаты внутри.Тварин у "Сіріусі" годують сухим кормом та кашею. Харчі тримають у мішках на підлозі просторого намету. Там же стоять кілька залізних ванн заповнених висівками. На довгих кам'яних печах у алюмінієвих каструлях вариться бульйон зі свіжого фаршу. Аби загус – туди додають крупу.По запаху не зрозуміло, що готується їжа для тварин. Скоріше – куліш на якомусь народному гулянні.- Здесь у нас двухметровые печи, на которых 30-литровые кастрюли. Бульйон сливаем в ванную. Большинство животных кушает кашу, потому как нужно для зубов мягкое. Одна треть ест корм - в основном те, кто бегает по двору, - пояснює Олександра.До відкриття притулку вона працювала диригентом та співала в хорі. Усе життя мріяла стати оперною артисткою. З дитинства любила тварин. Кілька років працювала в сільському будинку культури, де й виявила в собі навички організатора.Гуляла со своими животными. Увидела, как собака ушла под лед- После замужества переехала из Николаева в Киев и решила заниматься животными. Всегда об этом думала, но не знала, как воплотить в жизнь. В моем городе это было сложно. Однажды на Русановском канале я гуляла со своими животными. Увидела, как собака ушла под лед. Так как никого не было, то своих привязала, сняла практически всю одежду и поползла к ней. Была на восьмом месяце беременности. Откуда не возьмись - появились мужчины и сказали, что сами вытащат. Не смогли спасти, к сожалению. После этого я начала знакомится с разными людьми, которые и помогли организовать приют.Із Ясногородки "Сіріус" довелося вивезти через вимогу орендатора. За сарай без землі у 2008 році тамтешня влада зажадала $100 тис. Такої суми в Мезинової не було. Допомога прийшла нізвідки. Одна меценатка вийшла на Олександру і запропонувала гроші.- Я плакала и не понимала, почему мне дают эти деньги просто так. Никогда до этого не держала в руках такую сумму. Но женщина уверила, что посмотрела в мои глаза и доверяет мне. За них смогли переехать. На этом месте раньше был совхоз большой. Два коровника купили за 72 тысячи долларов. Они не стоят таких денег, конечно. Сделали ремонт и сейчас будем строить "кошкин дом" площадью 400 квадратов.У Федорівці проживає близько тисячі людей. Є продуктовий магазин, однак школи та дитячого садочку немає. Село розташоване у третій чорнобильській зоні. Сюди після трагедії на атомній станції переселяли людей із прилеглих до Припʼяті територій.Мешканці були проти сусідства з притулком. Думали, що від нього буде тхнути, як від птахофабрики і рибного господарства, які у ті роки теж діяли у Федорівці.

- Нас поджигали четыре раза. Поэтому и забор поставили высокий. Люди боялись, что будет такая же вонь и мы будем трупы животных скидывать на свалку. Но потом примирились.За купою дров для опалення, є приміщення для літніх собак. Разом з ними там живуть щенята. Останніх часто знаходить у коробках та мішках. Господарі викидають тварин одразу після їхнього народження.У приміщенні встановлені огорожі із залізних ґрат, схожі на дитячі манежі. На підлозі розкидані гумові іграшки у формі кісток та мʼячики невеликого розміру. Більшість старих псів усе життя провели у притулку.- Девочка, которая к нам не вышла, ей 19 лет уже. Она попала к нам щеночком. Нашла ее с сестричкой в водостойной трубе. В прошлом году сестра умерла от жары. У нас есть такая проблема. Бывают тепловые удары, не выдерживают старички. В деревянных вольерах очень жарко. В доме престарелых как раз хорошая температура.Он очень старенький, отказали ножкиПопід стіною лежать собаки, які вже не можуть ходити. Рудий пес перекочується на спині з одного боку на інший, щоб на нього звернули увагу.- Он очень старенький, отказали ножки. Мы все сделали, чтобы поднять на ноги, но суставы болят у него. Любимчик мой, хороший мальчик, - Олександра погладжує рукою собаку.Тварин, які помирають у притулку - небагато. За місяць може бути кілька випадків. Зазвичай смерть настає від старості або від невиліковних хвороб. Тіла доправляють у приватний крематорій, який погодився безкоштовно допомагати притулку.У сусідній кімнаті, поруч зі старими собаками, проживають коти. У їхньому царстві панує тиша. Усі скопом біжать до ніг та труться обличчями об ноги, як тільки заходимо. Помічаємо лотки, які стоять у ряд під стінами. Навпроти – миски із сухим кормом.У притулку весь час кипить робота. За деревʼяним столом в операційній Лариса Миколаївна набирає у шприци рожеву рідину.- Це прививка від сказу. Ми усіх раз на рік вакцинуємо. Але за один день стільки тварин неможливо щепити, то робота є постійно, - пояснює жінка. Однією рукою тримає скляну пляшечку, а іншою гладить старого пса без зубів. - Пережив інсульт і чуму, коли у нас була епідемія. Таке тільки одного разу сталося.Проводжають відвідувачів гучним гавкітом восьмеро цуценят - їх підкинули під паркан три місяці тому.гривень щомісяця витрачають на утримання тварин у "Сіріусі". Найбільше коштів іде на продукти та медикаменти. За світло у притулку платять біля 15 тис. грн. у місяць. Усі витрати покриваються за рахунок благодійних внесків. Серед меценатів є політикиФінансово допомогти притулку може кожен охочий.РЕКВІЗИТИ: ГО ПРИТУЛОК ДЛЯ ТВАРИН СIРIУС, РОЗРАХУНКОВИЙ РАХУНОК UA433052990000026000016800800. Ідентифікаційний номер 42703881 МФО 380269 СТОЛИЧНА ФIЛIЯ АТ КБ "ПРИВАТБАНК".НА РЕКОНСТРУКЦІЮ: ГО ПРИТУЛОК ДЛЯ ТВАРИН СIРIУС РОЗРАХУНКОВИЙ РАХУНОК UA733052990000026001016804009. Ідентифікаційний номер 42703881 АТ КБ "ПРИВАТБАНК"РЕКВІЗИТИ БЛАГОДІЙНОГО ФОНДУ "СІРІУС": БО БФ СIРIУС РОЗРАХУНКОВИЙ РАХУНОК UA453052990000026009006803056. Ідентифікаційний номер 21684066 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" Надіслати теплі речі, корм чи медикаменти можна Новою поштою:м. Димер, відділення НП №1, 067 243-02-74, Захарченко Андрій Сергійович

Поделиться сюжетом

Источник материала

Gazeta UA

Оригинальная версия

Упоминаемые персоны

Лариса Ніцой

Громадській діяч, Діяч культури

Під російськомовні пісні: колишня Тараса Цимбалюка порозважалась на концерті Лободи