Лувр, Ермітаж або царські покої: чому до столичної "панельки" масово їдуть туристи і блогери

Київська дев'ятиповерхівка на вул. Райдужна, 11А, останні кілька років привертає до себе увагу численних туристів і блогерів. Ходять сюди десятками мало не щодня, переконують мешканці.Ззовні будинок нічим не відрізняється від подібних "панельок", але варто людині зайти у його перший під'їзд і піднятися на п'ятий поверх – вона відразу опиняється у київському варіанті Лувра, Ермітажу, царських покоях або на дачі колишнього генпрокурора Віктора Пшонки. Саме так жартома називають парадне у соціальних мережах.Все завдяки незвичному ремонту, який зробив на трьох поверхах тамтешній мешканець, пенсіонер Володимир Чайка. 17 років тому він почав перетворювати парадне у палац – стіни прикрасив позолотою, ліпниною та портретами жінок XVIII ст. А ще – виготовив та розставив на поверхах фігури фрейлін, ангелів та атлантів. Працював разом із сином Андрієм, всі матеріали закуповував в основному за власний рахунок."Відтоді, як я почав цим займатися, забуваю про все на світі. Мені приносить це задоволення. Сусіди в захваті, до будинку почали навідуватися люди. Намагаюся радувати їх знову і знову. В квартирі нічого подібного не робив. Там усе звичайне", - розповідав Володимир Чайка кілька років тому. І додавав, що за освітою він історик, а різними епохами і архітектурою цікавиться дуже давно.Майстернею для виготовлення ліпнини пенсіонерові слугував сам під'їзд. Нині Володимир Чайка виїхав жити на дачу, кажуть сусіди.Кореспондентка Gazeta.ua завітала до вишуканого будинку та дізналася, чи задоволені подібним дизайном нинішні мешканці будинку та як змінилося їхнє життя із приходом несподіваної популярності.Будинок на Райдужній, 11А, знаходиться на околиці столичного житлового масиву "Воскресенка". Від станції метро Лівобережна туди можна доїхати маршруткою. Дорога займає близько 20 хв. Від зупинки до дев'ятиповерхівки веде вимощена бетонними плитами доріжка.Девʼятиповерхівка має вісім підʼїздів. У найпопулярніший із них увійти далеко не просто - встановлений домофон, а на важких залізних дверях приклеєне оголошення: "Домофон не працює!!! Вхід у парадне туристам-відвідувачам заборонено. Вхід тільки для жителів під'їзду! Жителі під'їзду!".- Карантин закінчиться - тоді й приходьте. У нас зараз тут багато хворих. Не можна заходити! - різко відрізає літній чоловік заходячи у під'їзд. Швидко проскакує у середину.Останнім часом місцеві мешканці втомилися від засилля туристів. Можуть із ними сваритися, чи виганяти, зізнається частина жителів.- Я так і знав, що ви тут стоїте аби всередину зайти, - виходить з-за рогу чоловік років 40. На вулиці гуляв із маленькою собакою з чорно-білою шерстю. - Якщо вас упущу, то мене приб'ють. Ну та заходьте тихенько.0На п'ятий поверх піднімаємося пішки. На прольотах помічаємо недороблені візерунки з ліпнини. Стіни біля деяких квартир прикрашають виліплені квіти. На одному з поверхів висить картина у рамці. На ній можна розгледіти молодих панянок у пишних сукнях, яки до танцю запрошують чоловіки у смокінгах.Починаючи із п'ятого поверху - стеля, стіни та навіть частина сходів під'їзду - устлені ажурною ліпниною. Пелюстки, троянди, паростки трав - тут є усе. На сходових майданчиках вишикувалися статуї ангела, лелеки, фрейліни, хлопчик у панталонах і королівських перуках.Тишу порушує різкий звук дверей ліфту, які відчиняються на п'ятому поверсі. Літня жінка у сірому пуховику до та теплій шапці - миттю зупиняється. Поправляє окуляри та знімає з обличчя захисну маску.- Хто вас пустив?!, - випалює. - Журналісти ви, чи ні - нам все одно! Нам это не нравится, - переходить на росiйську. - Для чего стоит дверь и кодовый замок?! Это не проходной двор, а место где люди отдыхают! У нас не музей. Это сделали для жильцов, а журналисты так разрекламировали, что все ходят. Вы знаете, что люди здесь кучи ложат? Писяют в подъезде. А на втором этаже квартиру обворовали. Может воры под маркой туристов зашли. Вы понимаете это?Через нашестя туристів - жінка боїться випускати у під'їзд онуку, зізнається.- Со школы приходит и мы выходим вниз ее встречать. Ведь неизвестно, кто может сюда зайти, - жаліється мешканка. - Раз дверь нам выломали. Ну кому это надо? У выходные дни сюда по 20-40 человек приходят. Выходишь с лифта и шарахаешься - стоят амбалы! Или девушки сумок везде наставили, а сами фотографируются в бальных платьях. Раздеваются, переодеваются, вещи развешывают. Переступать через это приходится.Володимира Чайку вже давно не бачила. Він кілька років живе у селі на дачі, додає мешканка.- Ему наплевать на то, что здесь происходит. Оно то красиво все, но сделано не там где надо. Подростки бегают, кричат, по перилам стучат. Не представляете, что здесь иногда творится. Нам все это не нравится! - зауважує пенсіонерка та зникає у квартирі.
Рама ліфту на п'ятому поверсі - теж обклеєна ліпниною. Форма оздоблення та кольорова гама нагадують стиль рококо, якому притаманна вишукана помпезність та мінімалістичні елементи в дизайні.Сміттєва труба, яка йде крізь будинок, має вигляд античної білої колони з атлантами. На підлозі валяються залишки вапна та незавершені деталі для оздоблення.Найбільше картин на сьомому поверсі. Тут навіть є копія знаменитої Мона Лізи. Трохи нижче висять портрети панянок у спокійній кольоровій гамі. Навколо однієї з картин стіна обшита старовинним килимом. Так само прикрашені й електричні щитки.Біля вхідних дверей у парадне тупцюють двоє дівчат у пуховиках. 19-річна Даяна Ліньова та Валерія Домасова, 18 років, приїхали на "Воскресенку" у пошуках відомого підʼїзду. Про нього дізналися у соціальних мережах.- Відео з TikTok стало популярним, розвірусилося, - каже Даяна. - Багато людей зацікавилося під'їздом. Вирішили і ми сьогодні приїхати пофоткатись. Но облажались. Не розумію, чому не пускають. Для чого тоді робили цю красоту? Даяна і Валерія вчаться у столичних вишах. Відвідують мальовничі місця столиці та художні виставки аби робити красиві фото. На "Воскресенку" приїхали з іншого кінця Києва.- Ми самі із маленьких міст. Звичайні сірі будинки нам приїлися. Творча тематика близька по духу, - пояснює Валерія.За вхід готові заплатити від 30 до 50 грн, зізнаються. Мешканці могли би заробляти на туристах і розвивати парадне, упевнені студентки.- До них ходять, а вони сердяться, - продовжує Ліньова. - Нам понравилось це місце, коли про нього побачили. Навіть якось по телевізору показували. Собі б тоже хотіли такий підʼїзд. Аби тільки хтось зробив.Дівчата майже одночасно натискають на домофоні цифру 14. Чути гудки- Хто там? - запитує чоловічий голос.- Ми хочемо подивитися на ваш підʼїзд, впустіть, будь ласка, - відказує Даяна. Виклик відразу переривається. Дівчина не здається та продовжує набирати номери квартир - 12, 13.В 11-й квартирі слухавку піднімає жінка.- У нас не музей! Ви табличку прочитали на дверях? До побачення!, - кричить.До лавки поруч підходить 71-річна Галина Миколаївна із сусідкою Марією Семенівною. Обоє мешкають у сусідньому під'їзді.- Ми б тоже сердились. Люди кажуть, шо єсть хароші туристи, а єсть і такі, що по етажам ходять і сміються. А хлопці, то вообще! - розповідає Галина. - Розказували люди, що і в десять часов вечора їм дзвонять.- А ще сюди заходять, коли туалєт зимою шукають, - долучається до розмови подруга.З Володимиром Чайкою пенсіонерки особисто не знайомі. Але помічали його за роботою, зізнаються.- Бачила з відрами часто ходив і в робочій формі. Замішував щось, носив. Хобі навєрно таке у нього, - каже Марія Семенівна.Із підʼїзду виходить молода дівчина - виносить два пакети зі сміттям. Кидає непотріб у баки через дорогу. Знімаю тут квартиру у друзів, пояснює.- Я коли сюди заїжджала півроку тому, то мені одразу сказали - підʼїзд із приколом, - розповідає Вероніка Провозін. - Думала, що буде щось погане. А коли з подругою прийшла сюди, то здивувалась.Вероніка вчиться в університеті на продюсера. Живе на четвертому поверсі у трикімнатній квартирі. Орендує її спільно зі знайомими. За трикімнатне житло платять 12 тис. грн. у місяць.- Люди розповідали, що пенсіонер тут все зробив сам, за власні кошти. Його ніхто не підтримував, - продовжує студентка. - Хотів далі будуватися, але чомусь припинив. Може, грошей забракло. Та і вся ця штука вже починає осипатися.Приходять до будинку переважно підлітки, каже.- Деколи втіхаря пускаю їх, а вони дякують. Колись приходили діти і я бачила, як з ними сварилася одна бабулька. Було жостко. Хоча жителі, по суті, не мають права заборонити заходити у парадне. Це ж не квартира.Про крадіжки в будинку та непристойну поведінку туристів чує вперше.- Юні тіктокери знімають все спокійно, ніхто не шумить. Ніколи не бачила, щоб бруд після себе залишали, - веде далі Вероніка. - Жильців у повідомленні на дверях теж попереджають, щоб нікого не пускали. А от я думаю, що буде, якщо пускаю? Збереться ОСББ і почнуть мене бити? - жартує.Із мешканцями студентка спілкується рідко.- Хай собі люди сюди ходять. Вони ж не у квартири ідуть. Натовпів тут немає. Влітку народа було більше. Їм на вулицях моралі читали.Аби в під'їзд не заходили туристи - домофон час від часу у будинку вимикають.- Тоді кожен раз, коли гості до мене приходять - мушу спускатися і відкривати двері, - жаліється Вероніка. - З іншого боку, раніше і мені часто надзвонювали у домофон невідомі: "Ключі забули, впустіть!". Ага, так я і повірила! Деякі правда одразу зізнаються, що приїхали фотографуватисяДо дверей із лотками яєць у руках підходить жінка з чоловіком. Суворо дивляться на нас та відкривають двері у парадне.- У мене сусід теж любить фоточки на поверсі робити, - каже Вероніка. - Ми ось із подругою йшли та думали, яка ж то епоха в нас зображена? Це вже точно не середньовіччя, але ще й не ХІХ століття. Так вирішили, що це ренесанс.Жити у будинку Вероніці подобається. Раніше підʼїзд підпорядковувався ЖЕКу. Але нещодавно зʼявилася інформація, що формується ОСББ.- Принесли папірці, що обирають голову. Вперше бачила ті прізвища, - каже студентка вже біля дверей.Надворі швидко темнішає. Із дитячого майданчика до будинку повертаються мами із дітьми. На перших поверхах відчиняються фіранки. Із деяких доноситься запах смаженої картоплі.