СМИ: Реинкарнация "РусУкрЭнерго" на белорусском импорте электричества?

Про це пише Віктор Таран на порталі Останній Бастіон.

Публікуємо матеріал без коментарів та ремарок. Редакція не несе відповідальності та не перевіряє дані, отримані та опубліковані сторонніми інформаційними ресурсами.

Ця компанія замінила ТОВ «ТЕТ Груп» Віталія Бутенка. Давайте спробуємо розібратись, що це за компанія і як їй вдалося добитись такого монопольного становища ?

В українських ЗМІ вже писали про те, що імпорт електроенергії з Білорусі являє собою не прозору модель, де відтворюється історія “РосУкрЕнерго.”

Тільки цього разу це відбувається за сприяння арабської кампанії «Vector Energy Innovation FZCO», яка має всі ознаки офшорної прокладки.

Як зазначають “Наші гроші”, новий імпортер – ТОВ «Трейденергоресурс» зареєстроване в Києві в листопаді 2019 року. Її засновником вказана та сама офшорна компанія з Об’єднаних Арабських Еміратів «Vector Energy Innovation FZCO», власником якої записаний Таріям Матар Мохамед. Зміни в складі бенефіціарів відбулися майже за декілька днів до аукціону.

Цікаво, що директором «Трейденергоресурсу» є Микола Юрчак. Як пишуть ЗМІ, в його біографії сказано, що у 2012-2018 роках він керував «Granum Trading LLC» нардепа «Батьківщини» Сергія Тарути. Проте, за даними видання «Латифундист», влітку цього року Юрчак став менеджером групи компаній «Mimier Trade», що належить Артуру Гранцу. «Міміер Холдинг Са» Гранца володіє ТОВ «Уяви!», що видає «Forbes-Україна». Окрім того, ЗМІ пишуть, що Гранц ніби є давнім другом нардепа Андрія Іванчука із депутатської групи «Довіра», яка є неофіційним союзником “Слуг” та Офісу президента в парламенті.

Деякі ЗМІ вказують, що про імпорт електроенергії Іванчук домовлявся з білоруською стороною через білоруського бізнесмена Олексія Олексіна, який зараз мешкає в ОАЕ і перебуває під санкціями в ЄС. Олексін давно знає Гранца та Іванчука, і мав із ними спільні бізнес-інтереси в дьюті-фрі.

Нагадаю як виглядає схема: «Трейденергоресурс» купує електрику не безпосередньо у білорусів, а через арабську компанію Vector Energy Innovation. Їй "Білорусьенерго" продає по 59 доларів за МВт-годину. А «Трейденергоресурс» купує у Vector Energy Innovation електроенергію вже майже по 100 доларів за МВт-годину. Далі вже українська компанія реалізує електроенергію за прямими договорами споживачам або на ринку «на добу вперед» іншим трейдерам.

Українські оглядачі зазначають, що базова ціна на ринку «на добу вперед» становить приблизно 2600 грн (майже 100 доларів), хоча у пікові години вона зростає до 3500 грн (приблизно 130 доларів). Собі арабська Vector Energy залишає 40 доларів на мегават, або 40% маржі. У ринкових умовах такий прибуток здається неймовірним, а ось в умовах державних закупівель це виявилося більш ніж можливим і прийнятним для окремих представників партії влади.

Експерти вважають, що усування “ТЕТ Груп” зі схеми імовірно було за взаємною згодою сторін.

Справа в тому, що Бутенко не був кінцевим бенефіціаром цієї історії. ЗМІ пишуть, що за ним, а точніше за Vector Energy Innovation, швидше за все увесь цей час стояв Андрій Іванчук.

Скидається на те, що разом з Бутенком вони й реалізували цю модель, яка вдарила по держпідприємству “Енергоатом”, яке понесло збитки при аукціоні з придбання перерізу для імпорту/експорту електроенергії з Білорусі на понад 460 млн грн.

Другий крок – Іванчук перехоплює імпорт білоруської електрики та стає монополістом на ринку. Всі розповіді про те, що за “арабами” стоїть оточення Лукашенка, не витримують жодної критики. По факту, «Трейденергоресурс» та Vector Energy – це одне й те ж.

Третій крок в цій історії – купівля Калуської ТЕЦ. Як відомо, 30 листопада ФДМУ продав ДП «Калуська ТЕЦ-Нова» ТОВ «Костанза» за 801 млн грн. В медіа вже відзначили, що структура власників компанії є занадто непрозорою, і може виступати в ролі “покупця в інтересах третьої сторони”. Називається і прізвище цієї “третьої сторони” – все той же Андрій Іванчук.

Цікаво, що «Костанза» не поспішає сплачувати 801 млн грн. В них є час до 2 січня 2022 року, але в ФДМУ кажуть, що грошей держава може не дочекатися. Зацікавлені покупці можуть піти на збивання ціни.

Справа в тому, що в приватизаційному конкурсі брали участь багато учасників: ТОВ "Інтер газ", ТОВ "Юнайтед Енерджі" та "Укрдонінвест", ПРАТ "Черкаське хімволокно", зареєстроване у Калуші ТОВ "Ландхоф", миколаївське ТОВ "Південь енергозбут" та ТОВ "Костанза" з Донецької області, яке й запропонувало найвищу ціну за лот. І якщо “Констанза” не виконає своїх зобов’язань і не сплатить кошти за придбаний об’єкт, то переможцем конкурсу можуть оголосити другого чи третього учасника. Калуська ТЕЦ піде за меншою ціною.

Так ось, у випадку, якщо ТОВ "Південь енергозбут" (ставка – 800 млн) відмовиться (а є така інформація), то переможцем торгів стає третій учасник – ТОВ “Ландхоф” (715 млн). Як вважають експерти, компанія безпосередньо входить до бізнес-імперії Іванчука.

І це ще не все. Калуську ТЕЦ віднесли до переліку об’єктів малої приватизації через штучне і свідоме заниження дійсної вартості активів.

У відповідності до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», до об’єктів великої приватизації належать об’єкти державної або комунальної власності (єдині майнові комплекси державних підприємств та пакети акцій (часток) суб’єктів господарювання, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі), вартість активів яких згідно з даними фінансової звітності за останній звітний рік перевищує 250 мільйонів гривень.

Віднесення об’єкту до категорії «малої» або «великої» приватизації має своїм наслідком застосування різних за своєю суттю передприватизаційних та контрольних процедур, які спрямовані на ефективний продаж об’єктів, запобіганню зловживанням та розтраті державного майна.

З аналізу річної фінансової звітності підприємства за 2020 рік вбачається, що в порівнянні з 2019 роком вартість активів Калуської ТЕЦ зменшилась з 544 935 тис. грн. до 246 784 тис. грн. Тобто, саме до тієї суми, яка дозволяє відчужити об’єкт за правилами малої приватизації.

В аудиторському висновку АФ «КАПІТАЛ ГРУП» за результатами проведення аудиту фінансової звітності за 2020 рік вказано, що дебіторську заборгованість підприємства було включено в резерв сумнівних боргів, що додатково зменшило вартість активів підприємства. Також, станом на 31.12.2020 року керівництво ТЕЦ провело переоцінку основних засобів, загальні результати якої були включені до фінансової звітності підприємства за 2020 рік. Аудитор вважає, що певні припущення та методологія, використані оцінювачем, не в повній мірі відповідають практиці з оцінки, що вплинуло не результат і занизило вартість об’єкту.

Отже, є усі підстави говорити, що приватизація Калуської ТЕЦ не може проходити як “мала приватизація”, а щодо цього об’єкту повинне бути застосовано алгоритм “великої приватизації”, яка передбачає рішення не ФДМУ, а Кабміну, залучення інвестиційних радників, що збирають всю необхідну інформацію, готують об’єкт на приватизацію та шукають потенційних інвесторів; об’єкт не може бути проданий нижче встановленого рівня; стартова ціна об’єкту приватизації встановлюється за рішенням аукціонної комісії на підставі оцінки тощо.

До чого цей відступ ?

Справа в тому, що група Іванчука, яка купила Калуську ТЕЦ по процедурі “малої приватизації”, не лише хоче зменшити реальні затрати на цю оборудку, але і розрахуватися за неї грошима з “маржі” за білоруську електрику. А якщо пощастить, то і в розстрочку.

Проте, реінкарнація “РусУкрЕнерго” на білоруському імпорті електрики (у вигляді арабської Vector Energy) та уникнення сплати податків в український бюджет (чому «Трейденергоресурс» не купує електрику напряму в “Беленерго”?) - відвертий удар по державному “Енергоатому” та монополізація імпорту електроенергії. Купівля за отриману “маржу” від імпорту білоруської електрики, яка обслуговує “Карпатнафтохім” (до нього Іванчук також має прямий стосунок) Калуської ТЕЦ в режимі “малої приватизації” – це все потребує не лише бізнесової удачі...

У мене лише питання: куди дивиться влада? Де реакція Кабміну, правоохоронних органів чи Офісу Президента?

У чому причина такого їх синхронного мовчання ? Хто і за які преференції домовлявся про тишу на владному та правоохоронному Олімпі ?

Яка «ціна» мовчання за “конструктивну позицію” депутатської групи “Довіра”, яку пов’язують з Іванчуком ? Чи розуміють на Банковій наслідки існування такого “РосУкрЕнерго 2.0.” для енергетики країни, для наших стосунків з Європою, для перспективи приєднання України до Енергетичнї спільноти ?

І ще одне. Виглядає так, що люди задешево купують переріз для імпорту/експорту електроенергії, піднімають надприбутки на “кидку” держкомпанії та продають електрики по завищених цінах, за надприбутки купують генерацію, а за все це платитемимо ми з вами, як пересічні платники за електроенергію. Бо збитки того ж “Енергоатому” закладуть у тарифи, як і втрачену для держбюджету “маржу” на схемі з офшорами на білоруському імпорті.

Чи може я забагато задаю риторичних запитань?