Іноді за добу стільки замінувань, як раніше було за рік

З початку нинішнього року до правоохоронних органів країни надійшла майже тисяча повідомлень про мінування понад десяти тисяч об’єктів. Експерти стверджують, що це є один із елементів гібридної війни. Це явище однозначно організоване. Бо IP-адреси електронних пошт, з яких надходять повідомлення і телефонні дзвінки, понад сімдесяти відсотків – це Російська Федерація, ОРДЛО і ще є новинка – за останні кілька місяців 10 відсотків повідомлень із Білорусі. Мета цих дій зрозуміла – дестабілізувати ситуацію всередині нашої держави.

Почастішали повідомлення про мінування і на Буковині. «Мінують» здебільшого торгові центри, освітні заклади, аеропорт, ринки… На адреси виїжджають оперативні служби, медики, рятувальники, правоохоронці. Жодного разу справжність цих повідомлень не підтвердили, проте серед населення на фоні ймовірного російського вторгнення з’являється тривога.

Лише протягом 2021 року в Україні правоохоронці зафіксували понад 1100 неправдивих повідомлень про мінування

То коли активізувалася хвиля повідомлень про мінування? Що необхідно знати людям, котрі випадково опинилися на об’єкті, котрий «замінували»? Про це наша розмова з начальником відділу вибухотехнічної служби Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області, майором поліції Андрієм ГАВРИХОМ.

Реагують на всі повідомлення

– Останнім часом відчутно почастішали повідомлення про мінування. З чим це пов’язано, на вашу думку, пане Андрію?

– Псевдомінування об'єктів у містах України, зокрема й на Буковині – це поєднання традиційної військової агресії із невійськовими діями для досягнення певної політичної мети агресора. Гадаю, всім зрозуміло, якого. Псевдомінування – елемент гібридної агресії й спланована інформаційна операція. Інформаційно-психологічна агресія має свою чітку мету – вплинути на суспільну свідомість, інфікувати її таким чином, щоби змусити нестійких людей діяти всупереч своїй волі. І таким чином можна буде ними маніпулювати та керувати. Торік було тихіше з цим, позаторік взагалі надійшло лише кілька повідомлень про мінування. Здебільшого, це були хуліганські вчинки підпилих краян. «Мінували» торгові центри, заклади освіти, міську, обласну раду. Наприклад, будинок крайової влади замінували саме у той час, коли відбувалися вибори голови обласної ради. Нам довелося тоді евакуювати всіх людей із приміщень, уважно обстежити їх, і лише після ретельної перевірки дозволили чиновникам повернутися на свої робочі місця. Певно, комусь дуже хотілося, щоб теперішня кандидатура керівника представницької гілки влади краю не пройшла. Але попередніми роками, повторюся, не було такої кількості псевдоповідомлень. Торік, наприклад, надійшло 9 сигналів про мінування 13 об’єктів. Позаторік і ще менше. А з 10 січня 2022-го ми працюємо вдень і вночі зі значним перевантаженням.

– Як мені відомо, вибухових пристроїв ні торік, ні нинішнього року фахівці вашого відділу не виявили. Отже, це були хибні повідомлення?

– Спеціальні служби дослідили, що переважна більшість хибних повідомлень надходить із окупованих, тимчасово непідконтрольних Україні територій. Ми усвідомлюємо, що це є псевдоповідомлення, проте не реагувати на них ми не можемо. Тому до кожного інформаційного вкидання – правдивого чи брехливого – ми мусимо ставитися як до бойового, адже наш пріоритет – здоров’я і життя наших людей. Бо може надходити тисяча хибних сигналів, а один – справжній. Якщо проігноруємо його, не зреагуємо, то можуть бути численні жертви. Тому реагуємо на всі повідомлення тихо, без паніки.

– Чи допомагають вам у пошукові вибухових пристроїв працівники загону піротехнічних робіт місцевого управління ДСНС?

– Ні, у нас чітке розмежування завдань. Фахівці піротехнічного відділу ДСНС мають завдання виявляти і ліквідовувати боєприпаси Першої та Другої світових воєн, які протягом багатьох десятиліть лежать у землі й не мають кримінального злочину. Це, звісно, теж дуже небезпечно, але такі вибухові предмети перебувають у землі, їхня небезпека трохи нижча зад ті, що встановлено тепер. Тут вибух може статися за командою злочинця. Кожен із працівників нашого відділу пройшов відповідне навчання, має належні сертифікати. Ми вивчили практично всі види вибухових пристроїв, всілякі хитрощі. Саморобні вибухові пристрої, до прикладу, мають дистанційні, вібраційні детонатори, деякі можна запускати за допомогою гаджетів. Тому головне – заблокувати сигнал, який може піти на вибуховий пристрій. Щоб зловмисник не зміг його запустити. Кожен наш виїзд завершується детальним аналізом. Здійснюємо обмін інформацією. Якщо ми знаходимо новинку, то інформуємо про це Києву, а звідти її описання розповсюджують по аналогічних підрозділах у регіонах.

Собака – неодмінний супровідник

– Скільки фахівців із вашого відділу виїжджають на адресу, яку вказали псевдомінери, пане Андрію?

– Здебільшого, виїжджає група з двох вибухотехніків і кінолог із службовим собакою. Але ми можемо створювати одночасно кілька груп і паралельно виїжджати на різні об’єкти. Для цього у нас є спеціально навчений пес, а ще чотири собаки, навчені знаходити вибухівку, є у кінологічному центрі. Вони, власне, і знаходять вибуховий пристрій, сигналізують нам про це. А далі за роботу беремося ми – вибухотехніки. Що стосується наших помічників, то на їхню підготовку потрібно зо пів року чи рік. Потім вони проходять спеціальну сертифікацію у Житомирі.

– На перевірку сигналу витрачаєте чимало людських зусиль, коштів. Чи вдається знаходити бодай місцевих «мінерів»?

– Шукати – не наша справа. Цим займаються правоохоронці. Але справді стає прикро, коли аварійні служби марнують свій час. Біля нас мусить чергувати бригада «швидкої медичної допомоги», хоча ці лікарі, може, конче потрібні в іншому місці, де для хворого вони – порятунок. Ось, приміром, надійшов сигнал про мінування торгового центру «Майдан». Правоохоронці евакуювали людей із приміщення, ми ретельно обстежили всі зали. І нічого не знайшли. Поліцейські вирахували псевдомінера – 18-річного юнака, який, бачте, хотів пересвідчитися, як оперативно працюють наші правоохоронці. Пересвідчився, а тепер відповідатиме за законом. Адже за такі речі передбачено карну відповідальність.

– Із псевдомінуваннями зрозуміло, а, зізнайтеся, часто доводиться розміновувати чи знешкоджувати справжні вибухові пристрої?

– Трапляється різне. Ви знаєте, що є люди, котрі ходять з міношукачами місцями бойових дій і шукають зброю, амуніцію. Звісно, зрідка знаходять. Отож приносять додому вибухові пристрої, хоча знають, що за їхнє незаконне зберігання передбачено карну відповідальність. Не кажу вже про небезпеку. І добре, коле настає просвітління. Один такий пошуковець назбирав чимале число вибухових пристроїв, але згодом усвідомив, що за буде покарання і добровільно здав небезпечні знахідки. За законом, якщо людина добровільно здає вибухові пристрої, її звільняють від карної відповідальності. Ми приїхали, все що небезпечне – знищили. Крім того, є непоодинокі випадки перевезення вибухових пристроїв (ручні гранати, міни) у легкових автомобілях. Поліцейські не мають права торкатися цих предметів, тому вони викликають нас. Вибухотехніки встановлюють ступінь небезпеки пристрою, бо він може спрацювати у будь-яку мить, від дистанційного адміністратора, наприклад, або там може бути розтяжка.

Перебування у зоні ООС

– Чи залучають працівників вашого підрозділу до служби у зоні АТО-ООС, пане Андрію?

– Звичайно. Фахівці нашого профілю надзвичайно потрібні у зоні бойових дій та на прилеглих до неї територіях. Починаючи з 2014 року нас постійно відряджають на Донеччину та Луганщину, оскільки там не вистачає фахівців. Офіційно – на підсилення вибухотехнічних служб тих областей. Найчастіше виїжджали у 2014- 2016 роки. Потім їздили 2019-го. Роботи там було чимало. Розміновували села, часто під обстрілами. Фіксували пристрої, котрі не вибухнули, то їх знешкоджували. Багато вилучали вибухонебезпечних пристроїв. Працювали від «нуля» і по всій території Луганщини і Донеччини. Скрізь, де виникала необхідність.

– Наведіть кілька прикладів розмінування. До яких хитрощів вдаються ворожі мінери?

– У кожному випадку належить бути максимально обережним, бо, як відомо, мінер помиляється тільки один раз. Тому ми завжди насторожі, а ось цивільним гірше. Пригадую, в одному із сіл неподалік Старобельська невідомі встановили розтяжку у городі посеред картоплі. Ми виявили її й знешкодили. Якби ми не зробили цього – постраждали б мирні люди. В тамтешніх лісах є безліч розтяжок. В іншому випадку неподалік міста Сєверодонецьк виявили авіаційну бомбу, що не вибухнула. Визначили, що її транспортувати не можна, тому вирішили знищити на місці. Чимало небезпечних знахідок знешкодили у Попасній.

– Насамкінець, пане Андрію, порадьте, як діяти людям у ситуаціях, коли оголосили про мінування?

– Найперше – не панікувати. Якщо перебуваєте у крамниці, супермаркеті і надійшов сигнал про нібито його замінування, потрібно заспокоїтися і чітко виконувати вимоги правоохоронців. Усі служби, які приїжджають на місце події, мають чіткий алгоритм дій, і вони знають, що робити. Якщо ви з дітьми, візьміть їх міцно за руку, якщо діти геть маленькі – візьміть на руки. Якщо ви побачили, що поруч стоїть перелякана людина, дезорієнтована, у паніці – допоможіть їй. Паніка і страх – це найбільші наші внутрішні вороги. І якщо у паніці люди почнуть бігти до виходу, це може створити ще більшу небезпеку – у тисняві можна травмуватися.