Подвійне турне президента Франції: експерти оцінили переговори Макрона із Зеленським та Путіним

У вівторок, 8 лютого, президент Франції Еммануель Макрон дав спільну прес-конференцію з українським головою Володимиром Зеленським за результатами переговорів, що відбулися на тлі російської ескалації на українському кордоні.

Напередодні Макрон відвідав Москву, де зустрівся з президентом РФ Володимиром Путіним для обговорення, зокрема, українського питання.

Які підсумки цих двох візитів президента Франції, чи має Макрон особисті мотиви у прояві такої дипломатичної активності напередодні президентських виборів і чи варто чекати зміни ролі Парижа в Нормандській четвірці – читайте у матеріалі Фактів ICTV.

Візити Макрона до Москви та Києва – ризикована гра

Політолог Михайло Басараб вважає, що відвідавши Москву раніше, ніж Київ, і ламаючи в такий спосіб систему переговорів щодо українсько-російського конфлікту, президент Франції пішов на ризик, який не виправдав себе.

– Мені здається, що цей жест невдалий. Він лише додатково наголосив на тому, як ставиться Макрон до російського лідера. У результаті замість того, щоб продемонструвати свою силу та суб’єктність, як мені здається, Макрон отримав лише протилежний результат. Йому ця місія не вдалася, – заявив експерт.

Він припустив, що президент Франції спробував зіграти в паралельну гру з головою Білого дому Джо Байденом, щоб показати, що він такий самий статусний політик і на тому ж рівні готовий вести велику геополітичну гру.

Але в результаті він показав, що це насправді не так. Щоб проілюструвати це, політолог нагадав, що під час візиту Макрона до РФ президента Франції не зустрів кортеж біля трапу літака, як це заведено робити.

– Це такий ляпас президентові Франції. У такий спосіб Путін хотів показати своє реальне ставлення до голови Франції, – сказав Басараб.

Володимир Путін продемонстрував: зараз його найбільше цікавлять переговори з Вашингтоном, а також Україна.

А тому Макрон у цьому випадку становить значно менший інтерес для Кремля.

Аналізуючи брифінг Путіна після зустрічі з Макроном, експерт звернув увагу на те, що глава Кремля був “відвертим щодо своїх вимог” – його цікавить повне виконання мінських домовленостей і він дуже розраховує на те, що це відбудеться найближчим часом; йому потрібні вибори на фактично окупованих територіях; а також – амністія представників окупаційних адміністрацій, тощо.

– Тобто Макрон не переконав Путіна, що слід змінити стратегію та тактику, але цей візит і не міг досягти таких цілей, – зробив висновок політолог.

Щодо сьогоднішньої зустрічі, то вона на прес-конференції розкрилася лише частково.

– Вона була досить неінформативною і питанням номер один було обговорення можливих компромісів, на які може вдатися українська сторона. Так, Макрон у Москві отримав позицію Путіна і до Києва він прилетів із побажаннями Кремля, щоб вивчати те, наскільки Зеленський готовий йти на поступки Путіну. Чим ця розмова закінчилася – ми побачимо найближчим часом за діями Єрмака та у ТКГ, – сказав Басараб.

Водночас політолог Олеся Яхно дивиться на проведення цих зустрічей більш позитивно: на її думку переговори з Путіним ведуться для того, щоб насамперед розуміти його настрій та деталі того, що відбувається.

– Це також важливо. Тим більше, що зараз, як і в 2014 році, багато хто не може зрозуміти логіку дій Володимира Путіна, а також те, чого очікувати від нього далі з огляду на те, що Росія висловлює абсурдні вимоги, наприклад, щодо НАТО, – пояснила свою думку вона.

При цьому експерт погодилася з думкою Басараба щодо того, що практичних результатів від цих зустрічей чекати не варто.

– Навіть якщо Путін озвучував свої якісь позиції, всі чудово знають, що навіть у частині Мінських угод трактування України та РФ кардинально відрізняються і тут немає жодних змін. Навряд чи ці зустрічі вплинули на ситуацію в Криму та на Донбасі – скоріше на загальний тон, що потрібна деескалація. Але РФ і надалі продовжуватиме використовувати військовий шантаж, – сказала Яхно.

Мотивація Макрона: виборча кампанія у Франції

Активізація Еммануеля Макрона в рамках українсько-російського конфлікту може бути пов’язана з декількома аспектами, серед яких – бажання його, як представника однієї з країн ЄС, підкреслити свою суб’єктність у актуальних глобальних трендах, а також – бажання не проґавити можливість проявити себе напередодні президентських виборів у його країні.

Експерти нагадують: питання України зараз – одне з ключових на порядку денному у всіх світових політичних лідерів.

– Зрозуміло, що Макрон у контексті президентських виборів, які мають незабаром відбутися у його країні, скористався можливістю. І Путін, можливо, використовує своєрідне становище президента Франції, тому що в нього зараз запекла боротьба продовжується всередині країни, – сказав Михайло Басараб.

Політологи наголошують, що у передвиборчій кампанії у Франції зараз є три фаворити – це Еммануель Макрон, Марін Ле Пен та Ерік Земмур.

І щонайменше Ле Пен та Земмур – демонструють публічно свою лояльність до Росії.

– Путін розуміє, що Макрон не має гарантій переобрання на наступний термін, а також те, що йому протистоять відверто проросійські кандидати, що мають шанс на перемогу. А тому він мав причини демонструвати дещо зневажливе ставлення до президента Франції під час його візиту до Москви, – вважає Басараб.

Політолог Яхно також вважає, що Макрон, крім іншого, може побоюватися втручання Росії у вибори у Франції.

– Або він шукає свою нішу для перемоги. Штати, наприклад, її знайшли – це пакет санкцій на випадок нової агресії. Можливо, він шукає в Нормандському форматі таку нішу, – припустила вона.

Нормандській четвірці потрібні зміни після дій Кремля

Політолог Михайло Басараб наголошує: ескалація Росії за останні місяці фактично зламала всю дипломатичну гру для голів Німеччини та Франції.

– Коли РФ пішла на загострення, ситуація стала чорно-білою: є Росія – агресор, є Україна – жертва і є реальна можливість повномасштабної війни. Не залишилося місця для продовження такої безликої, стерильної дипломатії, процесу заради процесу, – сказав Басараб.

Він нагадав, що раніше Франції та Німеччині вдавалося позиціонуватися як модератори протистояння України з РФ щодо пошуку так званого мирного врегулювання.

– Результати були нульовими, але відбувалися деякі зустрічі, були чутні певні заяви. І це начебто додавало ваги президенту Франції та канцлеру ФРН. Тепер необхідно або стати на бік агресора, або – на захист жертви. У концепції цієї нової реальності Берлін та Париж втратили себе. Їхні колишні інструменти не підходять для нинішньої ситуації. І тепер ініціативу перейняли держави, які чітко зробили вибір: з іншими цінностями, іншим розумінням справедливості: це США, Великобританія, країни Балтії, Чехія, Польща, Японія, – зазначив експерт.

Він висловив думку, що ці країни виграли, тому що для них не стояло питання шукати компроміс між жертвою та тим, хто на неї напав – вони не намагаються знайти якусь середину.

Тим часом Олеся Яхно стверджує, що завдяки активізації Франції та Німеччини на дипломатичній арені в результаті дій Росії можлива зустріч у рамках Нормандської четвірки або на рівні радників, або на рівні лідерів, яка нехай і не закінчиться глобальним проривом, але на якій можуть обговорюватися окремі точкові питання з безпеки, як це було раніше: щодо перемир’я, припинення вогню, з гуманітарних питань.

Експерт зазначила, що після відставки Ангели Меркель з посади канцлера ФРН виникла потреба у визначенні нового лідера в ЄС.

– І тут можна погодитись з позицією офіційного Берліна, що вони не надавали нам військової допомоги, але допомагали економічно – це правда. І Ангела Меркель, як лідер не лише країни, а й всередині ЄС, у Нормандському форматі, суттєво впливала на формування санкцій. Але зараз, коли Німеччина залишається лідером ЄС як найбільшою економікою, питання особистого лідерства є, – заявила Яхно.

За словами політолога, оскільки коаліція в Німеччині тільки створена, політика країни лише формується: наприклад, заяви міністра закордонних справ та канцлера відрізняються навіть за стилістикою. Це стосується питання Північного потоку-2, зокрема.

– Природно, що за цих умов Макрон активізувався, тепер, коли питання лідерства в ЄС зараз актуалізувалося. Ця роль напередодні президентських виборів була б йому корисною, а Україна зараз дуже активно обговорюється. Головне щоб був зміст у позиції, а не лише форма. Тому що багато хто з політиків сприймає переговори як прояв певної суб’єктності, – наголосила Олеся Яхно.

Вона нагадала, що європейські країни ревно ставляться до двосторонніх переговорів Байдена з Путіним, коли РФ і США нібито можуть обговорювати долю Європи. А тому ЄС усіляко намагається показати, що також може йти на переговори з Кремлем.

– Це не погано, але результат буде тоді, коли, окрім публічної складової, це призведе до перегляду позиції країн ЄС, – сказала політолог.

Якими є підсумки переговорів

Експерт Басараб уточнює, що президент Франції міг би дати чіткий сигнал: якщо РФ нападе, на неї чекають чіткі наслідки, а поки що – Париж дає Україні озброєння.

– Для цього не треба нікуди їхати – ані до Києва, ані до Москви. Але президент Франції, очевидно, вибрав замінити форму змістом. Він вирішив поїхати у це подвійного турне, щоб це стало заміною відсутності чіткої позиції Парижа в цій ситуації. Тому це свідомо програшне позиціонування, – резюмував він.

Політолог стверджує, що у новій чорно-білій реальності виграє той, хто встає на якийсь бік – або чорного, або білого, і сірої позиції тут не може бути, але Німеччина та Франція все ще намагаються її займати.

Водночас політолог Олеся Яхно хоч і погодилася з тим, що результати таких зустрічей не варто перебільшувати, зауважила, що тут є й хороші аспекти: країнам доводиться визначатися, наприклад, у наданні військової допомоги Україні, формулювати чіткіше свою позицію, висловлювати підтримку нашій країні.

– Прориву немає і бути не могло, але це елемент мозаїчного переговорного процесу, який, на мою думку, має зробити позицію ЄС та ключових країн – Франції та Німеччини – більш чіткою щодо РФ, – заявила Яхно.