«Армія» журналістів на Донбасі. Що цікавить іноземні ЗМІ?

Чому збільшилася увага міжнародних ЗМІ до Донбасу загалом і до прифронтового Маріуполя зокрема? Які теми висвітлюють іноземні журналісти, працюючи в Україні? Наскільки аудиторія західних ЗМІ цікавиться подіями в Україні? Про це дізнавалися в ефірі програми «Новини Приазов’я» на Радіо Свобода.

• Увага міжнародних ЗМІ останнім часом прикута до Донбасу загалом і до міста Маріуполя зокрема.
• Близько 400 анкет іноземних журналістів були на розгляді для отримання акредитації в районі проведення операції Об’єднаних сил. Таку цифру називав міністр оборони України Олексій Резніков.
• Міністр оборони України вважає, що надмірне «засилля» іноземних ЗМІ на Донбасі може бути ознакою якраз того, що всі повідомлення із заходу про російське вторгнення не мають під собою правдивого бекграунду.
• Росія впродовж останніх місяців зосередила біля кордонів з Україною велике збройне угруповання, додаткові підрозділи та техніка прибувають на навчання також до Білорусі. Країни Заходу не виключають, що Росія може розпочати масштабне вторгнення на територію України. Москва це заперечує.

Що цікавить іноземні ЗМІ?

«Мій приїзд на Донбас пов’язаний з тим, що наші читачі хочуть знати, що відбувається на кордоні України та Росії. Ситуація дуже дивна, багато інформації надходить про те, що російські війська оточують ваш кордон. Я хочу донести до своїх читачів, що відбувається на Донбасі, як живуть люди, як вони реагують на цю ситуацію», – розповів в ефірі польский журналіст Маріуш Ковальчик.

За його словами, тема збройного конфлікту в Україні займає у польських медіа «дуже високе місце». Журналіст каже, що це видно зі статистики пошукових запитів та переглядів у Польщі.

«Коли ми даємо заголовок – «Що відбувається в Україні», то це одразу піднімає рейтинг інформації. Перше місце у польських ЗМІ посідає польська політика, а друге – українська», – зазначив Ковальчик.

Він підкреслив, що польську аудиторію цікавить не тільки суто тема війни в Україні, але й те, як живуть українці: «Тому я хочу писати не тільки про політику, а й про людей: чим займаються, що думають, як реагують. Політикою займаються експерти, а я працюю репортером, для мене найважливіше – це людина».

Фіксерка та кореспондентка видання «Новини Донбасу» Юлія Діденко розповіла в ефірі, що найбільший інтерес зараз до України – саме від європейських ЗМІ.

«Наприклад, минулого та цього тижня в Маріуполі працює нідерландське телебачення, газети з Німеччини, польські видання. Не так часто, але все ж таки приїжджають медіа зі США. Нещодавно, наскільки я знаю, фрілансерів почав шукати собі Bloomberg саме в нашому регіоні. Шукають тих, хто міг би надавати контент та інформацію», – повідомила Діденко.

Вона зазначила, що зараз дуже багато іноземних видань відправляють своїх журналістів саме до Маріуполя: «Бо це важливе місто. І Керченська протока, і близькість моря, і близькість кордону з Росією, і фронту, і Широкине. Дуже Маріуполь цікавий і через свій розвиток. До Маріуполя дуже часто приїжджають».

Переважно, каже журналістка, приїжджають іноземні кореспонденти, які вже були в Україні, зокрема на Донбасі, і більш-менш в темі збройного конфлікту, який тягнеться восьмий рік. Але зустрічаються і ті, хто в Україні вперше і саме через заяви про ескалацію.

«Почала також помічати журналістів з Індії, Туреччини та Китаю, там трошки менше розуміння, що тут відбувається. Але вони намагаються побачити все своїми очима».

«Люди не хочуть думати про напад Росії»

Після перебування, зокрема, в прифронтовому Маріуполі іноземні журналісти зазначають, що місцеве населення не хоче багато думати про можливе нове вторгнення Росії в Україну.

«У них такий підхід: якщо щось трапиться, ми будемо вирішувати. Багато хто знає, що робити у разі нападу. Звичайно, люди хочуть жити у звичний спосіб, а не думати про напад», – поділився Маріуш Ковальчик.

Депутат Маріупольської міськради Максим Бородін розповів, що інтерес до їхнього міста західних ЗМІ спостерігається з 2014-2015 років: «Це виникає систематично, але зараз кількість журналістів надвелика, бо і напруга значно більша, ніж будь-коли раніше».

За його словами, така увага лише на користь місту.

«Будь-яка реклама – це все одно реклама. Про місто дізнаються більше людей. Коли ситуація стане кращою, я думаю, будуть люди, які просто захочуть приїхати до Маріуполя», – додав депутат.

«Блеф» Росії та «дика» риторика в Білорусі

Білоруський журналіст Дмитро Галко, який, каже, через переслідування з боку влади своєї країни живе в Україні, стверджує, що в Білорусі майже не залишилося незалежних ЗМІ, які б могли доносити до аудиторії реальну картину того, що зараз відбувається в Україні.

«Більшість незалежних білоруських журналістів перебувають зараз в Україні. Але вони працюють дистанційно на білоруську аудиторію. Починаючи з 2020-го, білоруська пропаганда, бо це вже не журналістика, не відрізняється від російської, більше того, вона навіть гірша за риторикою. Вона схожа на риторику 2014 року на рівні «розп’ятих хлопчиків». Вона дика за своїм словником та атмосферою», – підкреслив Галко.

Більшість іноземних журналістів хотіли б висвітлювати ситуацію щодо ескалації і з іншої, російської сторони, але кажуть, що потрапити туди не можуть.

«Росія не пускає журналістів на свою територію зараз. Дуже важко отримати акредитацію. І навіть не акредитацію, а візу. Офіційно нікого не пускають через кордон із західних ЗМІ через пандемію. Я хотів би поїхати в Росію та поспілкуватися там з людьми, як вони ставляться до цієї ситуації. На жаль, це неможливо», – сказав Маріуш Ковальчик.

Директор Агентства розвитку Приазов'я Костянтин Батозський пояснює дії російської сторони в цій ситуації цензурою: «Вона є противником свободи слова, російський уряд намагається цензурувати потоки інформації. Саме тому вони не акредитують нові ЗМІ, не хочуть висвітлення пересування військ. Може, від того, що насправді вони постійно пересувають техніку, ця техніка стоїть навколо кордону, але людей тримають в іншому місці».

Він також вважає, що Росія блефує і тому не хоче, щоб показували правду.

«Оскільки Росія блефує і намагається трішки перебільшити загрозу, тому вони не зацікавлені, щоб приїжджали люди і розказували правду. Росіяни люблять, коли їх не чіпають», – пояснив Батозський.

Він підкреслює, що у випадку з Росією слід враховувати уроки минулого і «готуватися до найгіршого».