/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F64%2F9c1c60b4705288b5f54855c9dc9d27d7.jpg)
Пафосні подарунки, які "надихали" Пшонку та Януковича - відкрили виставку пропаганди СРСР
Червоні прапори, вимпели-відзнаки, пафосні порцелянові вази з портретами "вождя пролетаріату" і кількаметрові полотна, що підкреслюють культ особистості - все це зараз можна побачити в експозиції Музею історії міста Києва. Там проходить незвичайна виставка "Червоний шум", присвячена візуальному тиску радянської пропаганди на обивателя. Показують, як українську історію намагались викривити засобами образотворчого мистецтва. Всі експонати - з колекції Музею. Назвали виставку за аналогією до "білого шуму" — технічного поняття, яке позначає постійний шум, розподілений по усьому діапазону звукових частот, якого неможливо уникнути. Додали прикметник "червоний" провідний колір у тогочасному мистецтві, а заодно і синонімом слова "радянський".Музей одним з перших представив свою колекцію мистецтва радянського періоду - в ключі декомунізації. Інтерпретують мистецтво радянської доби по-новому, щоб переосмислити досвід 70 років, коли Україна була під впливом ворожої ідеології. Gazeta.ua поговорила з кураторкою виставки Катериною Липою - про засоби, які використовувала радянська пропаганда, перекручування історичних фактів у картинах та пафосні подарунки, які згодом "надихнули" Пшонку та Януковича.
Для створення образу київської княгині, що жила у Х ст., авторка картини використала одяг московського царства ХVI ст. На голові Ольги - вінець князя Володимира, поєднаний з кокошником."Звісно, тоді в атеїстичному суспільстві ще не виходило на перший план, що Ольга - свята. Але княгині приділяли багато уваги, вона – матір і бабуся видатних князів. Це сильна жінка. Одяг княгині Ольги тут - відсилка до російського графіка початку ХХ століття Івана Білібіна, який чудово ілюстрував казки, щоправда, російські.Княгині приділяли багато уваги, вона – матір і бабуся видатних князівВажко сказати наскільки свідомо українська художниця так зобразила Ольгу. У 1980-х знали менше історичних фактів. Це вже не кажучи про навмисні перебріхування. Хоча якщо б мисткиня добре пошукала, то могла б знайти книжки із зображенням середньовічного одягу Русі. Але чомусь їй захотілось піти за Білібіним – "красіво", барвистенько, іще й у Москві так роблять, чи в Петербурзі. А можливо, так була ймовірність простіше пройти худраду, які в радянський час затверджували держзамовлення. Визначали: годиться - не годиться, чи треба переробити, чи доопрацювати. Тобто, збиралась комісія, критикували твори. Причому часто з точки зору не художніх моментів, а саме з позиції ідеології", - каже Катерина Липа.Картину "Татари женуть полонених" написав 1982 року художник Бельтюков з Петербурга (тоді - Ленінград - Gazeta.ua). Його твір - історичний фейк."Картина, на якій татари женуть ясир - це справжній "русский мир" - з його перекручуванням нашої історії. Картину замовили до відкриття музею Історії Києва, В одному з залів було щось подібне до "іконостасу" – зліплені докупи рами на цілу стінку. Майже всі промовисто "натякали" на "одиннарод".А раптом українці чисто на підсвідомому рівні намалюють щось більш патріотичне
Треба віддати належне, художники старанно попрацювали з наявним історичним матеріалом. Враховуючи, що тоді не було інтернету, треба було ходити в бібліотеку, копатись по книжках. Але те, що зрештою зробили – вийшло смішно. У центрі - композиції кілька дідусів, прости господи, в косоворотках, одягнені, як росіяни. Мовчу вже, що на них штани XIX - початку XX століття. А на дальньому плані – парочка дядьків в червоних каптанах московських стрільців. Це настільки не наше - що важко навіть уявити.У центрі композиції кілька дідусів, прости господи, в косоворотках, одягнені як росіяниКартини для музейної зали замовили петербурзьким художникам, при тому що в Києві не бракувало живописців. Поцікавилась цими митцями, роблячи виставку – це класичні пропагандистські художники, сиділи на ідеологічних замовленнях, писали леніних в асортименті. Напевне, це була не випадковість – влада дбала, щоби чого не вийшло. А раптом українці чисто на підсвідомому рівні намалювали б щось більш патріотичне", - розповіла Катерина Липа."Якби зараз музею дали якесь велике приміщення – теоретично могли б ці речі вивісити. У цих картинах навіть нема комуністичної символіки – жодних серпів-молотів – бери й вішай. Але проблема в тому, що такі експонати абсолютно перебріхують історію. Зараз стаття в підручнику може бути правильною, на відміну від радянських часів. Так само текстівка. Але картинку будь-хто запам'ятає краще, ніж текст", - наголосила кураторка.Картину з козаками і гетьманом Сагайдачним художник Бельтюков виконав з особливою "прискіпливістю": зобразив прапорці козацьких сотень, на поясі у міщанина - промалював особливий "слуцький вузол". Крім того, автор взяв точний портрет Сагайдачного. Проте картина також служила й досі служить фейком."Ніби із Сагайдачним – все добре, якщо не дивитись, що теж збоку персонаж у косоворотці затесався. Зображення Сагайдачного взяли точне. Це посмертний портрет – гравюра, вважається, що схожа на оригінал. Але тут справа в іншому. Радянською й російською пропагандою українці подавались як селянська нація. Яка буцімто ніколи не мала своєї еліти. Це, звісно, неправда. І тут раптом в українців - університет з'являється на початку XVII, а в Росії у XVIII.Росіянам не хотілось визнавати, що вже на той час Київ був розвиненим містом, з університетом, монастирями і церковними братствамиНа картині - Києво-Могилянський колегіум стоїть на природі - як сільська школа, видно якісь шатра на дальньому плані. Використали частину гравюри, на якій зображений староакадемічний корпус Могилянки, котрий єдиний зберігся з цих будівель. Зобразили шматочок цього корпусу. Але дах у нього – солом'яний. І ніби все це не в місті. Росіянам не хотілось визнавати, що вже на той час Київ був розвиненим містом, з університетом, монастирями і церковними братствами, чого не було в Росії", - каже кураторка.У музеї - велика колекція "пафосних" подарунків, які підносили місту або держустановам з нагоди радянських свят. Здебільшого це вази із зображенням Леніна, килими з його ж портретами та посуд з радянською символікою - замість звичного квіткового орнаменту."Про вази, килимки і тарілки можна говорити разом. Оскільки це все одного порядку явища. Але на різних соціальних щаблях. Це все подарунки. Були випадки, коли треба купити презент школі, офіціозний - не щось потрібне. На площі Льва Толстого працював магазин "Український сувенір". Продавали роботи народних майстрів. Були й радянські "петриківські тарілочки" - з серпом і молотом замість орнаменту.Начальству дарували вази. Причому не на особисте свято. От на день жовтневого перевороту райком комуністичної партії Голосієвского (тоді Московського) району дарує горкому "дурну" вазу з портретом Леніна. У нас вази - це переважно подарунки Київраді. Підписані "Від трудящих Житомирської області трудящим Києва", - розповіла Липа.Ряд подарунків у колекції - від так званих міст-побратимів Києва. Багато дарували 1982 року."У 1980-ті у світі навіть без прив'язки до "совка" доволі розвиненим був рух споріднених міст. Проводили тижні міст-побратимів, урочисті заходи. Тому міста дарували одне одному подарунки. На виставці є бронзовий Ленін, який крокує – подарунок Києву від міста побратима Кракова. При тому що в наших фондах є багато гравюр сучасних тоді художників Кракова, з краєвидами міста.Також дарунки з НДР – від трудящих Лейпцига. Теж місто-побратим. У 1982-му була команда: Києву виповнюється 1500 років – давайте всі відзначайте. Даруйте. Це ж теж вигадана дата - створена саме з пропагандистською метою", - наголосила Катерина Липа.У "Червоному шумі" - спирались на колекцію Музею, що в нас є. Після відкриття у соцмережах запитували, чому мало експонатів 1920-30 років, коли формувалась пропогандистська машина. Тому що в нашій колекції цього мало. Були псевдоісторичні пропагандистські полотна – зрозуміли, їх маємо виставити з роз'ясненнями. Мали багато "дивних" подарунків, портрети абсолютно огидних персонажів – і добре написані портрети.Тих персонажів, іменами яких донедавна були названі наші вулиці. А це люди, які ненавиділи все українське і дались взнаки Києву. Як Чудновський (Григорій Чудновський - російський революціонер, партійний і державний діяч, організовував репресії проти українських патріотів. До 2016 його прізвищем називалась одна з вулиць Києва - Gazeta.ua), який брав участь у різанині Муравйова (Михайло Муравйов - командир загонів Червоної Гвардії, організатор масових убивств у Києві - Gazeta.ua) під час визвольних змагань.У колекції - портрети абсолютно огидних персонажів, іменами яких донедавна були названі наші вулиці
Багато робіт не увійшли в експозицію. Плануємо окрему виставку про жовтенят і піонерів. Також думаємо про проєкт, присвячений радянській жінці. Буцімто мала рівність із чоловіком. У певні періоди, на початку Союзу, - формально радянські жінки мали більше прав, ніж у Західній Європі. При цьому відчувала абсолютне приниження. Радянське суспільство давало жінці право пахати на рівні з чоловіком – і залишалось "традиційним". До жінки висувались лише вимоги, жодних внутрішніх особистісних свобод їй не пропонувалось, - розповіла Катерина Липа.Щоб запам'ятати як звучить "червоний шум" - у Музеї закликають робіти селфі, публікувати світлини й ділитись враженнями.Виставка триває до 8 березня 2022 року.У Музеї історії Києва відкрилась персональна виставка київського художника-абстракціоніста Антона Логова. Митець представив роботи за 12 років. На виставці можна побачити абстракцію, створену як переосмислення хрестів і квадратів Казиміра Малевича. Скульптуру створили спеціально для однієї з залів. Вона зроблена з картинних підрамників. Виставка "Всесвіт" триває в музеї до 21 лютого.
Треба віддати належне, художники старанно попрацювали з наявним історичним матеріалом. Враховуючи, що тоді не було інтернету, треба було ходити в бібліотеку, копатись по книжках. Але те, що зрештою зробили – вийшло смішно. У центрі - композиції кілька дідусів, прости господи, в косоворотках, одягнені, як росіяни. Мовчу вже, що на них штани XIX - початку XX століття. А на дальньому плані – парочка дядьків в червоних каптанах московських стрільців. Це настільки не наше - що важко навіть уявити.У центрі композиції кілька дідусів, прости господи, в косоворотках, одягнені як росіяниКартини для музейної зали замовили петербурзьким художникам, при тому що в Києві не бракувало живописців. Поцікавилась цими митцями, роблячи виставку – це класичні пропагандистські художники, сиділи на ідеологічних замовленнях, писали леніних в асортименті. Напевне, це була не випадковість – влада дбала, щоби чого не вийшло. А раптом українці чисто на підсвідомому рівні намалювали б щось більш патріотичне", - розповіла Катерина Липа."Якби зараз музею дали якесь велике приміщення – теоретично могли б ці речі вивісити. У цих картинах навіть нема комуністичної символіки – жодних серпів-молотів – бери й вішай. Але проблема в тому, що такі експонати абсолютно перебріхують історію. Зараз стаття в підручнику може бути правильною, на відміну від радянських часів. Так само текстівка. Але картинку будь-хто запам'ятає краще, ніж текст", - наголосила кураторка.Картину з козаками і гетьманом Сагайдачним художник Бельтюков виконав з особливою "прискіпливістю": зобразив прапорці козацьких сотень, на поясі у міщанина - промалював особливий "слуцький вузол". Крім того, автор взяв точний портрет Сагайдачного. Проте картина також служила й досі служить фейком."Ніби із Сагайдачним – все добре, якщо не дивитись, що теж збоку персонаж у косоворотці затесався. Зображення Сагайдачного взяли точне. Це посмертний портрет – гравюра, вважається, що схожа на оригінал. Але тут справа в іншому. Радянською й російською пропагандою українці подавались як селянська нація. Яка буцімто ніколи не мала своєї еліти. Це, звісно, неправда. І тут раптом в українців - університет з'являється на початку XVII, а в Росії у XVIII.Росіянам не хотілось визнавати, що вже на той час Київ був розвиненим містом, з університетом, монастирями і церковними братствамиНа картині - Києво-Могилянський колегіум стоїть на природі - як сільська школа, видно якісь шатра на дальньому плані. Використали частину гравюри, на якій зображений староакадемічний корпус Могилянки, котрий єдиний зберігся з цих будівель. Зобразили шматочок цього корпусу. Але дах у нього – солом'яний. І ніби все це не в місті. Росіянам не хотілось визнавати, що вже на той час Київ був розвиненим містом, з університетом, монастирями і церковними братствами, чого не було в Росії", - каже кураторка.У музеї - велика колекція "пафосних" подарунків, які підносили місту або держустановам з нагоди радянських свят. Здебільшого це вази із зображенням Леніна, килими з його ж портретами та посуд з радянською символікою - замість звичного квіткового орнаменту."Про вази, килимки і тарілки можна говорити разом. Оскільки це все одного порядку явища. Але на різних соціальних щаблях. Це все подарунки. Були випадки, коли треба купити презент школі, офіціозний - не щось потрібне. На площі Льва Толстого працював магазин "Український сувенір". Продавали роботи народних майстрів. Були й радянські "петриківські тарілочки" - з серпом і молотом замість орнаменту.Начальству дарували вази. Причому не на особисте свято. От на день жовтневого перевороту райком комуністичної партії Голосієвского (тоді Московського) району дарує горкому "дурну" вазу з портретом Леніна. У нас вази - це переважно подарунки Київраді. Підписані "Від трудящих Житомирської області трудящим Києва", - розповіла Липа.Ряд подарунків у колекції - від так званих міст-побратимів Києва. Багато дарували 1982 року."У 1980-ті у світі навіть без прив'язки до "совка" доволі розвиненим був рух споріднених міст. Проводили тижні міст-побратимів, урочисті заходи. Тому міста дарували одне одному подарунки. На виставці є бронзовий Ленін, який крокує – подарунок Києву від міста побратима Кракова. При тому що в наших фондах є багато гравюр сучасних тоді художників Кракова, з краєвидами міста.Також дарунки з НДР – від трудящих Лейпцига. Теж місто-побратим. У 1982-му була команда: Києву виповнюється 1500 років – давайте всі відзначайте. Даруйте. Це ж теж вигадана дата - створена саме з пропагандистською метою", - наголосила Катерина Липа.У "Червоному шумі" - спирались на колекцію Музею, що в нас є. Після відкриття у соцмережах запитували, чому мало експонатів 1920-30 років, коли формувалась пропогандистська машина. Тому що в нашій колекції цього мало. Були псевдоісторичні пропагандистські полотна – зрозуміли, їх маємо виставити з роз'ясненнями. Мали багато "дивних" подарунків, портрети абсолютно огидних персонажів – і добре написані портрети.Тих персонажів, іменами яких донедавна були названі наші вулиці. А це люди, які ненавиділи все українське і дались взнаки Києву. Як Чудновський (Григорій Чудновський - російський революціонер, партійний і державний діяч, організовував репресії проти українських патріотів. До 2016 його прізвищем називалась одна з вулиць Києва - Gazeta.ua), який брав участь у різанині Муравйова (Михайло Муравйов - командир загонів Червоної Гвардії, організатор масових убивств у Києві - Gazeta.ua) під час визвольних змагань.У колекції - портрети абсолютно огидних персонажів, іменами яких донедавна були названі наші вулиці
Багато робіт не увійшли в експозицію. Плануємо окрему виставку про жовтенят і піонерів. Також думаємо про проєкт, присвячений радянській жінці. Буцімто мала рівність із чоловіком. У певні періоди, на початку Союзу, - формально радянські жінки мали більше прав, ніж у Західній Європі. При цьому відчувала абсолютне приниження. Радянське суспільство давало жінці право пахати на рівні з чоловіком – і залишалось "традиційним". До жінки висувались лише вимоги, жодних внутрішніх особистісних свобод їй не пропонувалось, - розповіла Катерина Липа.Щоб запам'ятати як звучить "червоний шум" - у Музеї закликають робіти селфі, публікувати світлини й ділитись враженнями.Виставка триває до 8 березня 2022 року.У Музеї історії Києва відкрилась персональна виставка київського художника-абстракціоніста Антона Логова. Митець представив роботи за 12 років. На виставці можна побачити абстракцію, створену як переосмислення хрестів і квадратів Казиміра Малевича. Скульптуру створили спеціально для однієї з залів. Вона зроблена з картинних підрамників. Виставка "Всесвіт" триває в музеї до 21 лютого.
Поділитися сюжетом
Джерело матеріала
Згадувані персони