Пошуки вбивці серед чудес Єгипту: рецензія на фільм Смерть на Нілі

На українські екрани вийшла нова екранізація одного з найвідоміших романів англійської письменниці Агати Крісті про детектива Еркюля Пуаро Смерть на Нілі.

Як і в іншій адаптації пригод про Пуаро 2017 року Вбивство у Східному експресі, у режисерське крісло сів Кеннет Брана.

Він же знову приміряв вуса легендарного літературного героя-детектива.

Дія нової стрічки відбувається не у засніженому потязі, а в Єгипті, на круїзному теплоході, що неквапливо рухається Нілом.

Частина історії, яку знову адаптував до кіноверсії сценарист Майкл Грін, відбувається на тлі легендарного храму Абу-Сімбел.

Від перегляду стрічки виникає приємний післясмак певної естетики та краси.

Але це не з точки зору якоїсь мистецької складової, а радше – від споглядання красивих костюмів та людей, задіяних у стрічці.

Хоча б від присутності колишньої Міс Ізраїль Галь Гадот, якою можна просто милуватися на екрані.

Вона витончена та красива, але їй, як і в інших роботах, не вистачає харизми та акторської майстерності.

Також приємно споглядати за грою акторки та улюблениці багатьох українських підлітків Емми Макі після її участі у популярному серіалі від Netflix Статеве виховання.

Брана та Грін не зосередилися виключно на романі, доповнивши його сучасними штрихами.

Якщо коректніше, йдеться про расове різноманіття акторського складу.

У стрічці, крім інших, зіграли індійський актор Алі Фазал, американка Летиція Райт та британка Софі Оконедо.

Остання особливо виділяється у картині своєю акторською майстерністю.

Дія стрічки відбувається в 1937 році, але розпочинається з прологу під час Першої світової війни, що пояснює походження легендарних вусів Пуаро.

Цей відступ створює передісторію про Пуаро, яка поглиблює та ускладнює розуміння того, що може відбуватися у його думках та які відчуття можуть його охоплювати.

Багато це чи мало для детективу – вирішувати вам.

Утім, за перипетіями у картині спостерігати по-своєму цікаво і навіть дещо захопливіше, ніж у стрічці Ножі наголо з Деніелом Крейгом, яка наробила галасу у 2019 році.

Хоча знімальний процес Смерті на Нілі стартував у вересні 2019 року, у світовий прокат стрічка вийшла одночасно з Белфастом – теж режисури Брана.

Остання робота вже отримала серйозну заявку на Оскар із сімома номінаціями, зокрема за найкращий фільм та режисуру.

Затягнутий римейк із натяком на нуар: рецензія на Алею жаху.

А ось прем’єру екранізації роману Пуаро кілька разів відкладали, починаючи з грудня 2020 року.

Здебільшого це було пов’язано з пандемією коронавірусу.

Пізніше додалися скандали за участю акторів Армі Гаммера та Летіши Райт.

Актора звинувачували у канібалізмі та зґвалтуванні, а акторку – у тому, що вона активаксер.

Зазначимо, що у персонажа Гаммера у Смерті на Нілі є кілька сцен, де він демонструє моторошну гіперсексуальність, яка в контексті останніх новин про нього справді створює неприємні відчуття.

Компанію Гадот, Гаммеру, Макі та іншим склав потужний акторський каст, до якого увійшли Аннетт Бенінг, Рассел Бренд, Роуз Леслі, Дженніфер Сондерс і Дон Френч.

Якщо ви не читали книги або не бачили фільму 1978 року з Пітером Устіновим, то поворотом сюжету ви, можливо, будете здивовані.

Смерть на Нілі – це стильний та витончений фільм, який для більшості критиків запам’ятається скоріше незграбною роботою Гадот.

Але з іншого боку, серцевиною фільму є розгадка таємниці, яка повертає глядача до думки, наскільки винахідливою та розумною була Агата Крісті, коли вигадувала всі ці головоломки до своїх детективних романів.

Закулісні ігри Другої світової: рецензія на фільм Мюнхен.

На порозі війни ?>.