Андрій Гермак: Фінанси важливі для громади, але дошкуляє кадровий голод

Банилівська, Лівинецька, Сучевенська, Ванчиковецька громади Буковини розпочали розробку стратегій розвитку за експертної підтримки Програми «U-LEAD з Європою». Депутати Лівинецької громади, що на Кельменеччині, вже, до прикладу, ухвалили рішення про початок стратегічного планування і сформували склад робочої групи, яка працюватиме над її розробкою.

Перші засідання робочих груп відбудуться вже наступного тижня. Команди відпрацюють по чотири засідання, на яких здійснять соціально-економічний аналіз, проведуть опитування мешканців та бізнесу, аналіз сильних і слабких сторін проєкту та розроблять матрицю цілей.

На які позитивні зрушення варто чекати від участі у програмі «U-LEAD з Європою»? Як нині виживає одна із наймолодших в області «незалежна» громада у вільному плаванні? Про це наша розмова із головою Лівинецької сільської територіальної громади Андрієм ГЕРМАКОМ.

Програму «U-LEAD з Європою» фінансує ЄС та його держави-члени – Німеччина, Польща,  Швеція, Данія, Естонія та Словенія – для підтримки України на шляху до зміцнення місцевого самоврядування

Усе у руках громад

– На Кельменеччині до останнього вперто не йшли на створення окремих громад. Лише позаторік за рішенням Кабміну відбулося адміністративне утворення двох об’єднаних громад – Кельменецької й Лівинецької. Ви, пане Андрію, очолили низку прикордонних сіл. Як вдається виживати?

– У вашому запитанні вже і є частина відповіді. Реформа у нашому районі справді відбувалася зі скрипом. Деякі районні керівники, взявши за приклад Сокирянщину, затято відстоювали принцип «Один район – одна громада». Хоча за Перспективним планом, який десятки разів переглядали, ми давно мали стати окремою громадою, одержати від держави відповідні кошти на розвиток і надалі поліпшувати життя населених пунктів. Між тим, перше рішення про створення громади ми прийняли 2018 року, розіславши запрошення доброму десятку сіл з пропозицією об’єднатися навколо Лівинців. Не всі прийняли її, та п’ять сільських рад, які об’єднували сім населених пунктів, все ж погодилися ґаздувати з нами без кельменецької командної бригади. Вже незабаром ми пересвідчилися у правильності свого вибору. До прикладу, у раді Кельменецької ТГ не кожне село має свого представника, щоб відстоювати інтереси земляків, у нашій же раді кожен населений пункт має своїх депутатів. Це, звісно, має вплив на розподіл коштів з бюджету, виділення землі охочим. Другий аргумент. Наші прикордонні села щороку найменше коштів отримували з районного бюджету, що стало додатковим стимулом для створення власної територіальної громади. Шкода лише, що запізно почали процедуру створення громади, бо втратили чималі гроші на соціальний розвиток сіл. Так само як і наші сусіди кельменчани.

– Які завдання взялися реалізовувати після створення територіальної громади?

– Починати було дуже складно. Нас застерігали і переконували, що громада буде неспроможною: ні фінансово, ні кадрово. Та якщо фінансовий аспект ми вирівняли вже за рік, то кадровий голод відчуваємо досі. Нам не вдалося залучити до роботи у громаді досвідчених фахівців, які могли б ефективно будувати роботу. Перший бюджет складала обмежена група людей. Не було бухгалтерів, економістів. Якщо й знаходили фахівців, то вони боялися брати на себе відповідальність. Адже треба було приймати рішення, котрі раніше не властиві були пересічній сільській раді. Це трішки гальмувало наші дії. Але за рік уже набули досвіду, маємо певні напрацювання. Тому, гадаю, справу зрушили з місця. Рухаємося повільно, маленькими кроками. Проте було б зовсім по-іншому, якби скоріше об’єдналися: одержали державну підтримку і методичну допомогу. Тепер мусимо надолужувати. Через це за рік особливих зрушень у громаді не зробили. Поки що збираємо все до купки, щоб у майбутньому було з ким працювати.

Послуги наближені до людей

– Якщо починали з «нуля», то на якому етапі нині громада?

– Не можу сказати, на які етапи можна поділити у цій ситуації наш рух. Можу впевнено сказати, що успішно подолали перший рік. Наповнювали бюджет громади, втішені, що закінчили рік без боргів. Хоча всіляко траплялося – було від’єднання газу, електроенергії. Але ми запустили челендж «Зробимо село чистим», під час проведення якого прибрали цвинтарі, упорядкували території шкіл, дошкільних закладів, викосили бур’янина узбіччі доріг, частково попідсипали шляхи, облаштували місця для збору побутових відходів. Вдалося зберегти бібліотеки, підтримуємо у належному стані школи і дитячі дошкільні заклади. На базі Лівинецького закладу загальної освіти ми утворили опорний центр – Лівинецький ліцей. Нечисленні школи у Михайлівці, Козирянах, Оселівці зробили філіями. І вже з нинішнього року можемо брати участь у різних проєктах, зокрема і «Спроможна школа». Переконаний, що це принесе позитив. На умовах певного співфінансування зможемо провести модернізацію приміщень навчальних закладів, запровадити теплозбереження. Зараз розробляємо проєкт із заміни системи опалення в опорному закладі та протипожежного захисту. За час діяльності громади ми також визначили вузькі місця, над якими варто трудитися. Зокрема у соціальному захисті самотніх людей старшого покоління. Адже вукожному селі є люди, котрі потребують сторонньої допомоги. В нашій громаді таких двоє. На їхню підтримку з бюджету громади виділяємо певні кошти. Нам вдалося зберегти після об’єднання працівників культури, щоб не було нарікань на реформу. Старостинські округи наділені правом надавати послуги своїм односельцям у плані надання субсидій, допомог, щоб люди не їздили у район. Одне слово, старалися послуги якнайбільше наблизити до простих людей.

– Я правильно зрозумів, ваша громада поки що не має Центру надання адміністративних послуг?

– Як такого ЦНАПу немає. Але є кілька фахівців, які надають послуги. Зокрема – державний реєстратор. А старости на старостинських округах наділені статусом віддалених робочих місць. Для створення ЦНАПу є певні вимоги. Скажімо, наша громада налічує до 10 тисяч населення, тому її поклали у 3-4 чергу для створення центрів, яка може підійти до нас 2024 року. А доки ми готуємо проєктно-кошторисну документацію. Будівництво й обладнання ЦНАПу орієнтовно обійдеться у 3,5 мільйона гривень. Мусимо зібрати кошти на співфінансування, а це 30 відсотків. Для нас це чимала сума, тому будемо частину робіт самі виконувати, залучатимемо грантові кошти, щоб здешевити об’єкт. До речі, цю роботу ми вже розпочали.

– Населення у громадах старіє, дедалі більше потребує меддопомоги. У Лівинцях колись діяла пристойна дільнична лікарня. Вона ще надає послуги?

– Це, певно, найбільша наша проблема. Досі належним чином не запрацювала медична реформа, основний принцип якої «Гроші мають іти за пацієнтом». Її задумували як краще, а вийшло як завжди. Медичні заклади громади, а це чотири амбулаторії й чотири ФАПи – підпорядковані Кельменецькому центру первинної медико-санітарної допомоги. Якщо в амбулаторіях ще є лад, то лише у двох із чотирьох наших ФАПів є медичний працівник, в інших відсутні. Медики не хочуть іти працювати у село. Лікарі не знають, як діяти. А ось у наших сусідів з Мамализької територіальної громади кожна амбулаторія уклала угоду з Національним центром охорони здоров’я і щороку отримує по 800 і більше тисяч гривень. А у нас гроші з НСЗУ надходять у Кельменці, там їх розподіляють між амбулаторіями. Нам мало що і дістається. Отже, у нашому випадку принцип «Кошти йдуть за хворим» діє не повною мірою. Чуємо від односельців нарікання, що медична допомога у селах не поліпшилася. Не всім людям, на жаль, ще медицина доступна.

Джерела надходження коштів

– Для повноцінної діяльності громади потрібні гроші. Назвіть джерела наповнення бюджету громади, пане Андрію?

– Здебільшого, кошти надходять від оренди землі та податку на неї. Друге джерело – сплата єдиного податку від осіб, зареєстрованих на території громади, податок з доходів фізичних осіб тощо. Землі наших населених пунктів обробляють компанія «Контінентал Фармерз Груп», корпорація «Сварог», приватне підприємство «Югро», місцеві підприємці-фермери.

– Чи беруть ці аграрії  участь у соціальній підтримці села?

– Найбільше долучається до цієї справи компанія «Контінентал». Наприклад, це підприємство виділило гроші на обладнання спортивного комплексу та дитячого майданчика у Козирянах. Вони ж виділили 300 тисяч гривень на ремонт дороги з Лівинців до Михайлівки і Козирян. Дарували медичні препарати для кожного медичного закладу під час пандемії, комп’ютери, мультимедійні пристрої для шкіл, амбулаторій. Співпрацюємо з іншими орендарями. Допомагають сільським громадам фермери Лілія Бортич, Віктор Нєдєльський та інші. Практично ніхто не відмовляє нам.

– Нещодавно ваша громада оголосила про намір взяти участь у програмі «U-LEAD з Європою». Що дасть громаді ця участь?   

– Реформа місцевого самоврядування дозволяє підвищувати ефективність управління ресурсами громад. Але нам бракує досвіду у цьому напрямку. Тому потрібно навчитися стратегічно планувати. Адже стратегія розвитку громади сприяє зростанню ресурсів. Одне слово, стратегічне планування – це спільна робота влади та громади. І що більше залучено людей до пошуку рішень розвитку, то краще для кінцевого результату. А у цьому якраз і є наша мета – досягати найкращих результатів.

Анатолій ІСАК