/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F64%2F84dc4006c1a6bef1fccce7f50c8c244a.jpg)
"Буду відстрілюватись": у Києві гуртожиток із мешканцями продають за мільйони доларів – як там живуть люди
На початку лютого з'явилася новина про те, що в Оболонському районі Києва продається дев'ятиповерховий гуртожиток разом із людьми.Будинок на просп. Оболонський 34В, знаходиться у власності "Промінвестбанку". Саме фінустанова і виставила його на продаж. За гуртожиток площею 3002,4 "квадратів", просять $2,3 млн. При цьому мешканці будинку заявляють, що власник не попереджував їх про свої плани та не пропонував альтернативного житла.Гуртожиток був збудований у 1978 році радянським "Будбанком". У кімнати були заселені його працівники та робітники інших державних підприємств. За кілька років після розпаду СРСР, Фонд держмайна продав дев'ятиповерхову будівлю "Промінвестбанку". Туди заїхала додатково і частина його працівників, які не мали власного житла.Так, як будинок не знаходиться у комунальній власності міста, тарифи за комунальні послуги для мешканців встановлює "Промінвестбанк". Раніше за кімнату у 18 кв. м. стягували 1650 грн. Але нещодавно вартість підняли до 5,6 тис. грн. Відмовилися сплачувати таку суму, бо у неї закладена вартість обслуговування усіх відділень банку та його головного офісу, пояснюють жителі гуртожитку."Тепер боїмося, що за цей штучний борг нас спробують виселити вже після продажу дому", - говорять люди.Столичний адвокат Олексій Шевчук на власній сторінці у фейсбуці заявив, що розслідуватиме законність продажу гуртожитку."Хочу нагадати Віталію Кличко що я обіцяв берегти людей і їх права ! Ніяка дружба та шана не дозволять мені піти проти громади! Роками ігнорують людей, а сьогодні "Промінвестбанк" , який є філією країни-агресора (понад 99% акцій банку у 2008 році були продані російському "Зовнішекономбанку". Після початку російсько-української війни на банк були накладені санкції. Він став звертати свою діяльність, закривати відділення та скорочувати працівників. – Gazeta.ua), вирішив продати будинок з людьми", - написав Шевчук.Кореспонденти Gazeta.ua побували у проблемному гуртожитку та поспілкувалися із його мешканцями.Гуртожиток розташований у зручному місці – від станції метро "Мінська" до нього іти не більше 10 хвилин. Неподалік працює торговельно-розважальний центр Dream Town. Також поруч чимало кав'ярень, магазинів та супермаркетів.Ззовні цегляний будинок майже нічим не відрізняється від звичайних дев'ятиповерхівок, збудованих у радянський час. Має тільки один під'їзд. Із нього поспішно виходить 46-річний Віталій Петров.- Про історію будинку знаю небагато. Сам отримав тут житло у 1998 році, - відразу зізнається. – Працював в інкасації "Промінвестбанку". Заїхав у квартиру разом із сім'єю. Можливості приватизувати помешкання не було.Більшість нинішніх мешканців дому - колись працювали у "Промінвестбанку", каже чоловік.- Тут живуть ті, які працювали в системі, але потім були звільнені, чи скорочені. Я ось і зараз роботи тимчасово не маю. Інше житло теж відсутнє. Якщо захочуть виселити, то залишимось із родиною на вулиці, - додає Петров.Про виставлення будинку на продаж мешканці дізналися в інтернеті.- Сусіди побачили оголошення на OLX. Потім звідти воно зникло, але стало з'являтися на інших сайтах, - говорить Віталій. – У 2005 році мене вже намагалися виселити з квартири із трьома іншими сім'ями. Мовляв, незаконно заселилися. Може ще тоді планували продати і хотіли подивитися, яка буде реакція. Я суд виграв і мені тоді видали ордер на житло, прописали.Жити у гуртожитку комфортно, однак взимку погано працює опалення, а у квартирах прохолодно, запевняє мешканець.- Зима холодна, а батареї просто теплі. Вони не нагріваються до тої температури, яка повинна бути. Плачу за комуналку 1650 гривень, як колишній співробітник банку. А зараз вони хотять стягувати по 5600 гривень. Видали таке розпорядження. Воно підписане, але не закріплене мокрою печаттю.Район гарний. Поруч Дніпровська набережнаКімнати у гуртожитку нині перероблені у квартири-готельки.
- В мене є кімната, кухня, ванна і туалет з душем, - каже Віталій. – Але покупці все рівно знайдуться, бо район гарний. Поруч Дніпровська набережна.До сусіда підходить рудоволоса жінка з яскраво нафарбованими губами. Одягає захисну маску та шкіряні рукавиці.- Будинок знаходиться і на балансі, і у власності "Промінвестбанку", - долучається до розмови Лариса Ширкунова. - Ввели в експлуатацію гуртожиток у 1978 році, як будинок для малосімейних та одиноких осіб. До 1996 року він вважався гуртожитком, але офіційних документів ми ніколи не бачили.Лариса проживає у гуртожитку із 1985-го. Згадує, що "Промінвестбанк" у 1996 році придбав цей дім, як нібито нежитловий. Хоча усі комунікації були справними, переконує мешканка.- На нас згодом почали подавати до суду. Нібито за борги, які власники самі ж і створили – збільшили плату за прибудинкову територію, але людям не повідомили. Тому суди були на нашій стороні, - продовжує Лариса.Згадує, що свого часу у гуртожиток заселяли студентів Інституту банківської справи, яким опікувався "Промінвестбанк". Два роки тому вуз закрили, а студентів виселили.- У тих кімнатах зараз живуть якісь люди, але ми не питали, хто вони і звідки, - каже жінка. - Точну кількість мешканців назвати важко, бо власники в документах подають тільки зареєстрованих. Але крім них тут законно проживають і незареєстровані.Коли власники почали судитися, щоб мешканці виплатили їм борги за комуналку – люди передали їм отриману відповідь від Міністерства регіональної політики. Там вказувалося, що вартість комунальних послуг слід нараховувати за певною формулою.- Її ніхто не використовував, - Лариса широко розплющує очі. - Якщо по Києву один квадратний метр від 5 до 10 гривень вартую, то в нас вони рахували по 168 грн. Вони просто свої витрати по всіх відділенням банку порахували і розділили на мешканців. Туди увійшла амортизація, хоча вона не входить у житлово-комунальні послуги. Виставляють нам рахунки за клінінгову компанію, яка обслуговувала головний офіс, за шкіряні дивани, столову для керівництва. Виходить ще із їх розрахунків, що у нас в кожній кімнаті стоять банкомати.У нас в кожній кімнаті стоять банкоматиЗа підвищеним тарифом більшість людей відмовляються платити.- На сходах не було світла з жовтня по грудень. Звернулася, чи будуть взагалі тут щось робити, бо дітям небезпечно ходити темними коридорами. Нам відповіли, що у зв'язку з тим, що ми не сплачуємо вказану ними суму - нічого робити не будуть. Хоча потім все таки лампочки вкрутили. Борг Ширкунової за комунальні послуги складає більше 250 тис. грн. Такі ж самі розрахунки прийшли мешканцям, на чиїх поверхах не було світла.- Із тих документів, що вони надали, ми порахували дійсні витрати. Влітку це десь від 500 до 600 гривень, а взимку - 1500 грн. Така і мала би бути плата за комуналку, - веде далі Лариса. - І ще ж вони нам не дають ні субсидії оформити, ні пільги. Не надають жодних документів, а хочуть 5600 гривень.Без надання житла нас ніхто не має права звідси виселитиБанк спеціально створює штучні борги, щоб після продажу була причина аби вигнати людей, впевнена Лариса.- Але я точно знаю, що ми законно тут проживаємо і без надання житла нас ніхто не має права звідси виселити. Але будуть пробувати, бо ми їм заважаємо. Навряд покупець, якщо він нормальний і адекватний, захоче з людьми купувати цей будинок. Якщо ж новий власник нас залишать - будь ласка, ми не проти. Претендуємо тільки на своє житло.Місцеві зверталися до КМДА, Оболонської райдержадміністрації та навіть писали листа президенту України. Однак проблема не вирішилася.- Тут живуть ті, у кого немає власного житла. Якщо виселятимуть - буду відстрілюватись. Я за все життя не нажила собі квартиру. Я навіть тут не можу досі ремонт доробити, живу в умовах 1978 року, - розповідає Лариса Ширкунова. - У нас в 2005-2007 роках робили ремонт. Але у восьми кімнатах його не провели. В тому числі й моїй. Роблю щось власними силами.До входу в будинок ведуть бетонні сходи вимощені плиткою. Двері зачинені кодовим замком. У під'їзді під сходами стоять дитячі візочки та велосипеди.Перший поверх - не житловий. Тут знаходяться актова зала, яку облаштували для студентів, склад, кімната охорони та господарчі приміщення.Праворуч за пластиковими заскленими дверима у мініатюрній комірчині без вікна, сидить охоронець. Літній чоловік із сивими густими вусами одягнений у чорну робочу форму з нашивками, на голову накинув кепку. На м'якому стільці уважно дивиться на монітор комп'ютера.- Що тобі тут розказать?, - грубо відповідає на прохання поговорити про проблеми будинку. - Шо ти хочеш від мене почуть? Завдання редакції виконала, то і всьо! - показово відвертається.Парадне гуртожитку напрочуд охайне. Персикові стіни немов нещодавно пофарбовані, стеля якісно побілена. Підлога, перила та вікна - вимиті.Сюди їхали люди з усієї України- У 1978 році перший поверх був облаштований, як зала, де проводили курси з підвищення кваліфікації. Сюди їхали люди з усієї України, - розповідає Лариса.Викликає ліфт та запрошує проїхати на четвертий поверх. Там пахне свіжоприготованими м'ясними стравами.- Ось тут жила молода пара з дитинкою, - Лариса показує на двері кімнати №407. - 10 років чоловік пропрацював в банку і згідно чинного законодавства міг подати в суд та отримати реєстрацію в гуртожитку. Але вирішим тим не займатися і з'їхав. Може, було куди.Довгим коридором, на обидвох кінцях якого за скляними дверима невеликі балкони, ідемо до квартири Лариси. Вона мешкає у кімнаті №410 із дорослим сином. Зустрічаємо його на порозі – чоловік вітається, пшикає на себе парфуми та швидко виходить.Не вистачило грошей. РозікралиЖитло – маленьке. У коридорі під стіною стоїть дерев'яна шафа із дзеркалом, на підлозі – старий килим. За білими пофарбованими дверима – ванна. На підлозі компактної кімнати стоять вазони, на вікні - ростуть орхідеї. Бежеві шпалери деінде повідклеювалися.- Я до гостей не готувалася, - говорить жінка. - Он бачте - двері вони поставили і вікна нові всім, але вісім квартир залишились без плитки, лінолеуму, нових стін, плінтусів, обоїв, - жаліється хазяйка. - Я запитувала: "Чому так?". Сказали, що не вистачило грошей. Розікрали.За коричневою шторою стоїть ліжко – там Лариса організувала простір для сина. Сама ж спить на розкладному дивані.- Зараз не маю постійного заробітку. У моєму віці на роботу, яка мені по силах, вже не беруть. У мене проблеми з ногами, із серцем. То ходжу підробляти - прибираю, іноді присяжною потрапляю на судові засідання.У крихітній кухні жінка розмістила холодильник, шафи з робочою поверхнею, обідній дерев'яний стіл. Над раковиною висять ножі, лопатки, ганчірки. На вбудованій полиці над дверима - стоять жестяні коробки із написами "перловка", "гречка", "сахар", "соль". Залишились ще з СРСР.- У радянські часи топили добре, а останнім часом стало дуже погано, - розповідає Лариса про умови життя в гуртожитку. - У мене кутова квартира, а батареї ну просто тепленькі - 30 градусів! По півроку буває, що відсутня гаряча вода. Ми гріли волю в кастрюлях та чайниках, у декого є бойлери.Мешканці гуртожиткунині винаймають адвокатів аби допомогли їм відстояти право на житло. Ларисі безкоштовно допомагає знайомий нотаріус.- У 1996-му банку купив гуртожиток за 750 тисяч гривень, а продають зараз за 2,3 мільйони доларів. Завищена вартість, - додає наостанок Лариса.Київ готовий прийняти у комунальну власність гуртожиток, якщо відповідне рішення буде ухвалене "Промінвестбанком".Про це йдеться у листі-відповіді Оболонської районної адміністрації на інформаційний запит Gazeta.ua."Будівля на просп. Оболонському, 3В, у якій розташований гуртожиток, належить банку на праві приватної власності. Звертаємо увагу, що ПАТ "Промінвестбанк" про свої наміри щодо продажу будинку, Оболонську районну в місті Києві державну адміністрацію, належним чином, не інформував", - йдеться у листі.Водночас у Департаменті житлово-комунальної інфраструктури КМДА зазначають, що у них немає необхідних документів аби повноцінно прокоментувати ситуацію з будинком на Оболоні."Повідомляємо про встановлені Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гарантії щодо дії заборони (мораторію) на виселення з гуртожитків його мешканців, та відчуження у будь-який спосіб зазначених у гуртожитків як об'єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права. Зазначені гарантії можуть бути застосовані за наявності безумовних підстав поширення дії цього Закону на вказаний житловий будинок", - йдеться у листі, який ми отримали від Департаменту.Ми надсилали інформаційний запит і до "Промінвестбанку" із проханням роз'яснити ситуацію з продажем гуртожитку. На момент публікації матеріалу, редакція відповіді не отримала.
- В мене є кімната, кухня, ванна і туалет з душем, - каже Віталій. – Але покупці все рівно знайдуться, бо район гарний. Поруч Дніпровська набережна.До сусіда підходить рудоволоса жінка з яскраво нафарбованими губами. Одягає захисну маску та шкіряні рукавиці.- Будинок знаходиться і на балансі, і у власності "Промінвестбанку", - долучається до розмови Лариса Ширкунова. - Ввели в експлуатацію гуртожиток у 1978 році, як будинок для малосімейних та одиноких осіб. До 1996 року він вважався гуртожитком, але офіційних документів ми ніколи не бачили.Лариса проживає у гуртожитку із 1985-го. Згадує, що "Промінвестбанк" у 1996 році придбав цей дім, як нібито нежитловий. Хоча усі комунікації були справними, переконує мешканка.- На нас згодом почали подавати до суду. Нібито за борги, які власники самі ж і створили – збільшили плату за прибудинкову територію, але людям не повідомили. Тому суди були на нашій стороні, - продовжує Лариса.Згадує, що свого часу у гуртожиток заселяли студентів Інституту банківської справи, яким опікувався "Промінвестбанк". Два роки тому вуз закрили, а студентів виселили.- У тих кімнатах зараз живуть якісь люди, але ми не питали, хто вони і звідки, - каже жінка. - Точну кількість мешканців назвати важко, бо власники в документах подають тільки зареєстрованих. Але крім них тут законно проживають і незареєстровані.Коли власники почали судитися, щоб мешканці виплатили їм борги за комуналку – люди передали їм отриману відповідь від Міністерства регіональної політики. Там вказувалося, що вартість комунальних послуг слід нараховувати за певною формулою.- Її ніхто не використовував, - Лариса широко розплющує очі. - Якщо по Києву один квадратний метр від 5 до 10 гривень вартую, то в нас вони рахували по 168 грн. Вони просто свої витрати по всіх відділенням банку порахували і розділили на мешканців. Туди увійшла амортизація, хоча вона не входить у житлово-комунальні послуги. Виставляють нам рахунки за клінінгову компанію, яка обслуговувала головний офіс, за шкіряні дивани, столову для керівництва. Виходить ще із їх розрахунків, що у нас в кожній кімнаті стоять банкомати.У нас в кожній кімнаті стоять банкоматиЗа підвищеним тарифом більшість людей відмовляються платити.- На сходах не було світла з жовтня по грудень. Звернулася, чи будуть взагалі тут щось робити, бо дітям небезпечно ходити темними коридорами. Нам відповіли, що у зв'язку з тим, що ми не сплачуємо вказану ними суму - нічого робити не будуть. Хоча потім все таки лампочки вкрутили. Борг Ширкунової за комунальні послуги складає більше 250 тис. грн. Такі ж самі розрахунки прийшли мешканцям, на чиїх поверхах не було світла.- Із тих документів, що вони надали, ми порахували дійсні витрати. Влітку це десь від 500 до 600 гривень, а взимку - 1500 грн. Така і мала би бути плата за комуналку, - веде далі Лариса. - І ще ж вони нам не дають ні субсидії оформити, ні пільги. Не надають жодних документів, а хочуть 5600 гривень.Без надання житла нас ніхто не має права звідси виселитиБанк спеціально створює штучні борги, щоб після продажу була причина аби вигнати людей, впевнена Лариса.- Але я точно знаю, що ми законно тут проживаємо і без надання житла нас ніхто не має права звідси виселити. Але будуть пробувати, бо ми їм заважаємо. Навряд покупець, якщо він нормальний і адекватний, захоче з людьми купувати цей будинок. Якщо ж новий власник нас залишать - будь ласка, ми не проти. Претендуємо тільки на своє житло.Місцеві зверталися до КМДА, Оболонської райдержадміністрації та навіть писали листа президенту України. Однак проблема не вирішилася.- Тут живуть ті, у кого немає власного житла. Якщо виселятимуть - буду відстрілюватись. Я за все життя не нажила собі квартиру. Я навіть тут не можу досі ремонт доробити, живу в умовах 1978 року, - розповідає Лариса Ширкунова. - У нас в 2005-2007 роках робили ремонт. Але у восьми кімнатах його не провели. В тому числі й моїй. Роблю щось власними силами.До входу в будинок ведуть бетонні сходи вимощені плиткою. Двері зачинені кодовим замком. У під'їзді під сходами стоять дитячі візочки та велосипеди.Перший поверх - не житловий. Тут знаходяться актова зала, яку облаштували для студентів, склад, кімната охорони та господарчі приміщення.Праворуч за пластиковими заскленими дверима у мініатюрній комірчині без вікна, сидить охоронець. Літній чоловік із сивими густими вусами одягнений у чорну робочу форму з нашивками, на голову накинув кепку. На м'якому стільці уважно дивиться на монітор комп'ютера.- Що тобі тут розказать?, - грубо відповідає на прохання поговорити про проблеми будинку. - Шо ти хочеш від мене почуть? Завдання редакції виконала, то і всьо! - показово відвертається.Парадне гуртожитку напрочуд охайне. Персикові стіни немов нещодавно пофарбовані, стеля якісно побілена. Підлога, перила та вікна - вимиті.Сюди їхали люди з усієї України- У 1978 році перший поверх був облаштований, як зала, де проводили курси з підвищення кваліфікації. Сюди їхали люди з усієї України, - розповідає Лариса.Викликає ліфт та запрошує проїхати на четвертий поверх. Там пахне свіжоприготованими м'ясними стравами.- Ось тут жила молода пара з дитинкою, - Лариса показує на двері кімнати №407. - 10 років чоловік пропрацював в банку і згідно чинного законодавства міг подати в суд та отримати реєстрацію в гуртожитку. Але вирішим тим не займатися і з'їхав. Може, було куди.Довгим коридором, на обидвох кінцях якого за скляними дверима невеликі балкони, ідемо до квартири Лариси. Вона мешкає у кімнаті №410 із дорослим сином. Зустрічаємо його на порозі – чоловік вітається, пшикає на себе парфуми та швидко виходить.Не вистачило грошей. РозікралиЖитло – маленьке. У коридорі під стіною стоїть дерев'яна шафа із дзеркалом, на підлозі – старий килим. За білими пофарбованими дверима – ванна. На підлозі компактної кімнати стоять вазони, на вікні - ростуть орхідеї. Бежеві шпалери деінде повідклеювалися.- Я до гостей не готувалася, - говорить жінка. - Он бачте - двері вони поставили і вікна нові всім, але вісім квартир залишились без плитки, лінолеуму, нових стін, плінтусів, обоїв, - жаліється хазяйка. - Я запитувала: "Чому так?". Сказали, що не вистачило грошей. Розікрали.За коричневою шторою стоїть ліжко – там Лариса організувала простір для сина. Сама ж спить на розкладному дивані.- Зараз не маю постійного заробітку. У моєму віці на роботу, яка мені по силах, вже не беруть. У мене проблеми з ногами, із серцем. То ходжу підробляти - прибираю, іноді присяжною потрапляю на судові засідання.У крихітній кухні жінка розмістила холодильник, шафи з робочою поверхнею, обідній дерев'яний стіл. Над раковиною висять ножі, лопатки, ганчірки. На вбудованій полиці над дверима - стоять жестяні коробки із написами "перловка", "гречка", "сахар", "соль". Залишились ще з СРСР.- У радянські часи топили добре, а останнім часом стало дуже погано, - розповідає Лариса про умови життя в гуртожитку. - У мене кутова квартира, а батареї ну просто тепленькі - 30 градусів! По півроку буває, що відсутня гаряча вода. Ми гріли волю в кастрюлях та чайниках, у декого є бойлери.Мешканці гуртожиткунині винаймають адвокатів аби допомогли їм відстояти право на житло. Ларисі безкоштовно допомагає знайомий нотаріус.- У 1996-му банку купив гуртожиток за 750 тисяч гривень, а продають зараз за 2,3 мільйони доларів. Завищена вартість, - додає наостанок Лариса.Київ готовий прийняти у комунальну власність гуртожиток, якщо відповідне рішення буде ухвалене "Промінвестбанком".Про це йдеться у листі-відповіді Оболонської районної адміністрації на інформаційний запит Gazeta.ua."Будівля на просп. Оболонському, 3В, у якій розташований гуртожиток, належить банку на праві приватної власності. Звертаємо увагу, що ПАТ "Промінвестбанк" про свої наміри щодо продажу будинку, Оболонську районну в місті Києві державну адміністрацію, належним чином, не інформував", - йдеться у листі.Водночас у Департаменті житлово-комунальної інфраструктури КМДА зазначають, що у них немає необхідних документів аби повноцінно прокоментувати ситуацію з будинком на Оболоні."Повідомляємо про встановлені Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гарантії щодо дії заборони (мораторію) на виселення з гуртожитків його мешканців, та відчуження у будь-який спосіб зазначених у гуртожитків як об'єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права. Зазначені гарантії можуть бути застосовані за наявності безумовних підстав поширення дії цього Закону на вказаний житловий будинок", - йдеться у листі, який ми отримали від Департаменту.Ми надсилали інформаційний запит і до "Промінвестбанку" із проханням роз'яснити ситуацію з продажем гуртожитку. На момент публікації матеріалу, редакція відповіді не отримала.
Поділитися сюжетом
Джерело матеріала
Згадувані персони