Китайсько-угорські відносини: вміла гра чи безвихідь Орбана

У квітні 2021 року Угорщина заблокувала заяву Європейського Союзу, в якій засуджується Китай за його авторитарний закон про безпеку Гонконгу, останій в серії зусиль, спрямованих на захист китайського режиму від критики. Реакція ЄС була гнівною. Міністр закордонних справ Німеччини Хайко Маас назвав крок Угорщини «абсолютно незрозумілою» дією, яка не дозволила ЄС говорити «одним голосом» щодо Китаю. «Це не перший випадок, коли Угорщина відривається від єдності [ЄС], коли мова йде про до питання Китаю», — сказав Маас. Імовірно, він не буде останнім.

Після приходу до влади прем’єр-міністра Віктора Орбана в 2010 році, а потім приєднання Угорщини до ініціативи 16+1 у 2012 році та ініціативи «Один пояс, один шлях» (BRI) у 2013 році, Китай став важливим фактором у відносинах Угорщини та ЄС. Твердження Заходу про те, що Угорщина була або стає китайською «маріонеткою» або «троянським конем», які можуть зашкодити єдності ЄС зсередини, стали звичними; вони часто підживлюються такими інцидентами, як заблокована заява ЄС і наполягання Орбана на ставленні до Китаю як до партнера і союзника, а не як до конкурента і суперника. Технологічні відносини Угорщини з Китаєм також активно турбують США; використання Угорщиною китайської технології Huawei, незважаючи на тиск США, було особливим джерелом напруги між двома урядами.

Коротше кажучи, відносини Будапешта з Пекіном, особливо щодо BRI, посилили напруженість у відносинах зі США, ЄС та всередині самої Угорщини. Зрештою, те, як китайсько-угорські відносини стикаються з трансатлантичним альянсом, визначає те, як США та ЄС мають реагувати.

УГОРЩИНА ТА ТРАНСАТЛАНТИЧНИЙ АЛЬЯНС

Після закінчення холодної війни та прийняття Угорщини до НАТО та ЄС у 1999 та 2004 роках відповідно, Угорщина стала бажаним та залученим членом трансатлантичної спільноти. Однак з моменту приходу Орбана до влади в 2010 році відносини Угорщини з ЄС і США були напруженими, причому Китай став особливим подразником в останні роки.

УГОРЩИНА-ЄС

Відносини Угорщини та ЄС виявилися політично напруженими, але економічно сильними протягом останнього десятиліття, при цьому важливу роль відіграють як внутрішня політика Угорщини, так і зовнішня політика щодо недемократичних держав, таких як Китай.

З 2010 року член ЄС Угорщина рекламує себе всередині країни як «неліберальну демократію» та однопартійну державу в центрі Європи, віддаляючись від своїх «традиційних [європейських] демократичних союзників» і наближаючись до інших, неєвропейських режимів, такі як Китай, Росія та Туреччина. Стверджуючи, що він систематично не відповідає нормам, політиці та очікуванням ЄС, таким як захист верховенства права та відстоювання демократії, ЄС критикує Угорщину за поведінку «держави-ізгоя» в Європі. Угорщина категорично відкинула всі звинувачення у неправомірних діяннях, назвавши ЄС «ліберальною імперією» і стверджуючи, що він зловживає своєю владою, націлений на державу та несправедливо втручається у її внутрішні справи.

Під впливом Орбана конфлікт Угорщини з ЄС став особливо гострим. Обраний у 2010 році, Орбан поступово «вирівняв судову, виконавчу та законодавчу владу» на користь своєї націонал-консервативної правої партії «Фідес», фактично перетворивши Угорщину на однопартійну державу. У вересні 2018 року напруга між Угорщиною та ЄС посилилася, коли Європейський парламент проголосував за ініціювання статті 7 Договору про Європейський Союз, дію, яка в кінцевому підсумку може поставити під загрозу фінансування Угорщини ЄС і права голосу.

У минулому році вони ще більше зіткнулися (або розійшлися) з кількох питань зовнішньої політики, причому Китай тут зайняв центральне місце. Наприклад, коли в Білорусі почалися внутрішні конфлікти після спірних результатів президентських виборів у серпні 2021 року, Угорщина Орбана, яка поділяє авторитарні тенденції Олександра Лукашенка, закликала просто до діалогу з Білоруссю, тоді коли решта ЄС закликала до дипломатичних або економічних санкцій. Пізніше, у листопаді 2021 року, Угорщина заблокувала бюджет ЄС, включаючи пакет допомоги у зв’язку з COVID-19, заперечуючи проти положення, яке робило б отримання допомоги залежними від поваги країни до демократичних норм. Останнім часом Угорщина заблокувала або відмовилася підписати кілька заяв ЄС, у яких критикується Китай за його дії, пов’язані з Гонконгом і Південно-Китайським морем, а також звірства проти уйгурів.

Ця політична напруженість не призвела до економічного тертя, не кажучи вже про роз’єднання їхніх економік. Справді, незважаючи на стратегію Угорщини «Відкриття на Схід» щодо розвитку економічних зв’язків з Китаєм через 16+1 та BRI, економічні зв’язки Угорщини та ЄС залишаються значними. Наприклад, Угорщина продовжує отримувати понад 4 млрд євро від ЄС на рік, вносячи менше 1 млрд євро до бюджету ЄС, що робить її четвертим за величиною чистим одержувачем фінансування ЄС.

ЄС також є найбільшим економічним партнером Угорщини: 82% її експорту надходить до країн-членів ЄС, а 75% імпорту – з ЄС. Вісім з 10 найбільших імпортерів Угорщини та дев’ять із 10 найбільших експортерів є членами ЄС (Великобританія є її десятим імпортером, Росія – дев’ятим експортером, а Китай – третім експортером. Німеччина, її головний торговий партнер як з імпорту (25,3%), так і з експорту (27,7%), є особливо важливою для Угорщини. Тому Берлін має такий рівень економічного та політичного впливу на Будапешт, який мають небагато країн, якщо такі є.

УГОРЩИНА-США

Відносини США та Угорщини також витримали деяку напругу за останнє десятиліття. Одні пов’язані з внутрішніми справами Угорщини, а інші – з Китаєм.

Оскільки Угорщина мала тенденцію до авторитаризму, Сполучені Штати на чолі з президентом Бараком Обамою, який сам себе називають поборником демократії, лібералізму та верховенства права, фактично перервали контакти на високому рівні. З огляду на зацікавленість Угорщини в політичному визнанні, що є вторинним по відношенню до її прагнення до національної безпеки, яку США, а не ЄС, можуть запропонувати через НАТО, така відсутність оцінки Америки, хоча й є проблематичною, але не породила відвертий антиамериканізм. Крім того, Орбан сказав у 2016 році, що «економічні відносини... [залишалися] добрими» протягом цього періоду. Ця стримана відповідь відображає притаманну Угорщині залежність від США та повагу до їхньої могутності.

За президента Дональда Трампа відносини негайно перезавантажилися. Орбан «вітав» президентську перемогу Трампа у 2016 році, а Трамп так само привітав Орбана, запросивши його до Білого дому в травні 2019 року, щоб «похвалити» прем’єр-міністра. Угорщина Орбана та Америка Трампа розділяли націоналізм, управління та скептицизм щодо західних альянсів, але і в них були напружені моменти. Наприклад, США вважали Угорщину «зобов’язаною» перед трансатлантичним альянсом і, як повідомляється, розглядали санкції проти найближчих соратників Орбана у 2019 році.

Однією із значущих «відповідальностей» є подальше використання Угорщиною китайської технології Huawei 5G, незважаючи на попередження США про те, що Huawei становить загрозу національній безпеці і від неї слід відмовитися. Уряд Орбана навіть дозволив Huawei створити науково-дослідний центр у Будапешті у 2020 році.

Ця технічна напруга, яка виникла в епоху Трампа, залишається зростаючою проблемою та однією з основних проблем адміністрації Байдена, оскільки вона прагне зміцнити своє лідерство та підвищити свою конкурентоспроможність у регіоні ЦСЄ.

ПРОБЛЕМИ ТРАНСАТЛАНТИЧНОГО АЛЬЯНСУ ЧЕРЕЗ УГОРСЬКО-КИТАЙСЬКІ ВІДНОСИНИ

Китайсько-угорські відносини викликали трансатлантичну тривогу і занепокоєння і в кінцевому підсумку створюють такі основні проблеми: по-перше, це підбадьорює Орбана та посилює ідеологічні та політичні розбіжності в ЄС, що ускладнює спільну відповідь ЄС та спільних дій США та ЄС щодо Китаю. По-друге, BRI і відносини з Китаєм показують неспроможність США створити сильну економічну присутність в регіоні ЦСЄ, щоб конкурувати з Китаєм. Крім того, відносини, особливо використання Huawei Угорщиною, показують відсутність у США технологічного лідерства в розвитку інфраструктури та телекомунікаційних мереж в Європі. Відповідь на ці виклики потребує стратегій на американському та трансатлантичному рівнях. Захід має бути обережним, щоб правильно оцінити характер і ступінь загрози, яку представляють китайсько-угорські відносини і що керує відносинами, щоб не надто політично реагувати і не погіршити ситуацію.

РОЗУМІННЯ УГОРСЬКО-КИТАЙСЬКИХ ВІДНОСИН

Щоб належним чином вирішувати проблеми, пов’язані з угорсько-китайськими відносинами, трансатлантичний альянс повинен розуміти кілька моментів. По-перше, всупереч уявленню, створеному урядами Угорщини та Китаю, ці відносини дають обмежені економічні вигоди для Угорщини, яка, таким чином, залишається значною мірою залежною від ЄС та США. По-друге, сам Орбан є головною рушійною силою прокитайської політики Угорщини; його особистий аналіз витрат і вигод роботи з Китаєм стоїть перед Угорщиною в цілому. По-третє і останнє, існує мінімальна загроза трансатлантичному альянсу китайського «троянського коня» в Угорщині, який контролює зовнішню політику.

Прагнучи послабити свою економічну залежність від Заходу після фінансової кризи 2008 року, Угорщина прийняла «Стратегію відкриття Сходу», щоб розвивати зв’язки з Китаєм, тому ініціатива 16+1 та BRI були бажаними можливостями.

Спочатку уряди Угорщини та Китаю вказували на події, які свідчать про те, що Угорщина отримає значний плюс від відносин і що їхні зв’язки є «процвітаючими», за словами Сіньхуа, китайського державного інформаційного агентства. Наприклад, уряди відзначають, що Китай зараз є найбільшим торговим партнером Угорщини за межами ЄС, з річною торгівлею на суму приблизно 9 мільярдів доларів.

З 2013 року Угорщина була одним з найбільших одержувачів мільярдів доларів, які Китай вклав в інфраструктурні проекти в ЦСЄ. Вона може похвалитися найвищим рівнем кумулятивних китайських ПІІ з 2000 по 2020 рік серед усіх країн ЦСЄ ЄС (3,1 мільярда доларів), на 23% більше, ніж Польща, що посідає друге місце. Угорщина також повідомляє, що минулого року Китай інвестував майже 6 мільярдів доларів США в країну, що більше, ніж до інших країн-членів ЦСЄ.

Угорщина та Китай також підписали угоду про будівництво залізниці Белград-Будапешт. Крім того, уряди Китаю та Угорщини часто проводили переговори на самітах 16+1 та форумах BRI та встановлювали «всеосяжне стратегічне партнерство» і етап для подальшої співпраці. На перший погляд, ці події створюють враження, що Угорщина досягла значних успіхів і зміцнила свої зв’язки з Китаєм – і тим самим зменшила свою залежність від ЄС. Однак реальність це інша історія.

Небагато експертів, якщо такі є, вважають, що Угорщина отримала економічну вигоду від своїх відносин з Китаєм таким чином, що це суттєво загрожує ЄС. Більшість, насправді, вважає протилежне. Здобутки Угорщини після 2010 року були скромними, перебільшеними або в кращому випадку приголомшливими, а в гіршому – зовсім відсутні. По-перше, політика «відкриття Сходу» не досягла результату: Угорщина збільшила свою торговельну залежність від Китаю з 2009 по 2014 рік менш ніж на 0,5% і зберегла свою торговельну залежність від ЄС на рівні понад 75%. По-друге, кумулятивні китайські ПІІ в Угорщині в розмірі 3,2 млрд доларів є мінімальними порівняно з рештою Європи; Німеччина та Велика Британія отримали більш ніж у 9 разів більше, що відображає пріоритети та перевагу Китаю щодо зв’язків із Західною Європою порівняно з Угорщиною. По-третє, минулого року Угорщина отримала лише $4,07 млрд китайських інвестицій – а не $5,95 млрд або $5,36 млрд, як стверджували уряди Угорщини та Китаю відповідно. Справді, обидва уряди завищили свої цифри, щоб створити ілюзію, що Китай більше інвестує та залучений до Угорщини, ніж це було насправді. По-четверте, залізниця з Белграда до Будапешта не дає Угорщині ніякиз економічних вигод. За деякими оцінками, може знадобитися від 130 до 240 років, перш ніж Угорщина отримає від цього прибуток. По-п’яте, з 2010 по 2019 рік угорсько-китайський рівень експорту та імпорту зменшився, а не збільшився, на 16% та 14% відповідно. Реальність очевидна: аналіз витрат і вигод показує, що Угорщина, на відміну від самого Орбана, мало виграє від своїх відносин з Китаєм. Раціонально кажучи, відмова від ЄС і США на користь Китаю не відповідає економічним чи політичним інтересам Угорщини.

«ШОУ ОРБАНА»

Якщо Угорщина не отримує економічної вигоди від своїх відносин з Китаєм, що рухає відносини і чому Угорщина наполягає на співпраці з Китаєм? Відповідь проста: Орбан. Як авторитарного лідера, одна з головних цілей Орбана, особливо наближаючись до цьогорічних виборів, полягає в тому, щоб зберегти його підтримку та легітимізувати свій неліберальний режим, іноді навіть за рахунок своєї країни. Дотримуючись цієї логіки, прем’єр-міністр розвиває відносини з Китаєм з кількох ключових причин:

• Орбан прагне зберегти ряд сильних неліберальних «друзів», таких як Росія, Туреччина, Бразилія та Китай, які узаконюють його режим. Іншими словами, розвиваючи економічне партнерство з такими країнами, як Китай, Орбан прагне забезпечити, щоб у нього були економічні та політичні альтернативи, якщо він розірве відносини Угорщини з ЄС та США.
• Коли Орбан зрозумів, що китайський уряд в кінцевому підсумку не стане економічним рятівником Угорщини, він почав використовувати Пекін для політичної вигоди у своїх битвах з Брюсселем. Погрожуючи повернути в бік Китаю, Орбан прагне створити враження, що у нього сильна рука. У політиці сприйняття часто перевершує реальність.

Близьке оточення Орбана безпосередньо виграє від його відносин з Китаєм. Наприклад, компанія Opus Global, яку контролює друг Орбана – олігарх Льорінц Месарош, «виграла» контракт на будівництво в Угорщині ділянки залізниці Будапешт-Белград. Угода на суму 2,1 мільярда доларів допомогла б заробити Месарошу кругленьку суму.

Зрештою, політика Угорщини щодо Китаю – це «не національна стратегія, а шоу однієї особи», говорить Тамаш Матура, експерт із відносин Центральної та Східної Європи з Китаєм. Відносини є функцією самого Орбана. Опозиційні партії та кандидати не поділяють ставлення прем’єр-міністра до Китаю, тим більше, що суперечки навколо створення кампусу китайського університету Фудань у Будапешті показали, що виступати за антикитайський напрямок можна. Якби Орбан програв Об’єднаній опозиції на парламентських виборах 2022 року в Угорщині, країна, ймовірно, звернула б до стриманої китайської політики.

ТРОЯНСЬКИЙ КІНЬ

З тих пір, як угорсько-китайські відносини активізувалися на початку 2010-х років, журналісти та інформаційні організації розповсюджували ідею про те, що Угорщина є «троянським конем» Китаю в Європі, маючи на увазі, що Китай має вплив і контролює Угорщину і, таким чином, становить загрозу для ЄС. Деякі вчені стверджують, що Китай інвестує в країни ЦСЄ, такі як Угорщина, для досягнення політичних цілей, таких як прокитайська політика ЄС, і що Китай стратегічно інвестує в країни, які пропонують потенційно високу політичну винагороду. Якщо це дійсно так, Угорщина стане загрозою. Захід має реагувати на нього агресивно і швидко. Правда, Китай має непрямий вплив на зовнішню політику Угорщини через прем’єр-міністра: чим більше китайські інвестиції принесуть користь особисто Орбану, тим більше він буде заохочувати уряд прийняти прокитайські позиції та партнерства, такі як залізниця Белград-Будапешт. Справді, навіть без китайського тиску, Орбан прагне розвивати зв’язки та отримувати власні вигоди від китайських інвестицій в Угорщину, незалежно від того, чи робить це його країна чи ні.

Зрештою, незважаючи на попередні твердження та поточні враження, китайсько-угорські економічні зв’язки не дають Китаю будь-якого прямого, вимірного політичного впливу на Угорщину або на рішення ЄС щодо зовнішньої політики щодо Китаю. Іншими словами, мало доказів того, що китайський уряд інвестує в Угорщину з метою отримання політичних послуг, таких як прокитайська політика на рівні ЄС. Одне дослідження, наприклад, не виявило жодних змін у голосах Угорщини в ЄС щодо введення антидемпінгових заходів (ADM) щодо китайських товарів до та після початку співпраці 16+1 (насправді воно підтримувало більше ADM проти Китаю з 2011 року). Також немає доказів того, що Китай безпосередньо впливає на Угорщину, щоб заблокувати заяви ЄС проти нього. Справді, Угорщина, або конкретно Орбан, вже дуже прокитайські, і тому Китаю немає потреби тиснути на Угорщину безпосередньо. Цікаво, що, хоча Китай цінує прокитайські жести, іноді Китай воліє щоб Угорщина блокувала деякі заяви, щоб не здавалося, що китайський уряд має більший (злочинний) вплив у регіоні ЦСЄ, ніж насправді.

ВАРІАНТИ ПОЛІТИКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Зіткнувшись із двома основними проблемами та враховуючи характер відносин, трансатлантичний альянс має кілька варіантів.

ПОЛІТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Щоб вирішити перший виклик, трансатлантичний альянс має прагнути зменшити розбіжності між Заходом та Угорщиною щодо політики Китаю. Розглядаючи способи цього зробити, важливо зважити доцільність кожного варіанту та ймовірність успіху. З огляду на те, що політичні опоненти Орбана, ймовірно, відштовхнуть Угорщину від її прокитайської політики, одним із варіантів може бути не вжити жодних дій перед парламентськими виборами 2022 року, уникати конфронтації з Орбаном та сподіватися на перемогу Об’єднаної опозиції. Станом на 15 грудня опитування «Фідес» Орбана та Об’єднаної опозиції склали 48% і 46% відповідно. Оскільки перемога далеко не впевнена, було б необережно не вживати ніяких дій і залишати прокитайську та антизахідну політику Орбана без уваги, щоб не легітимізувати режим Орбана та нормалізувати роз’єднаність ЄС.

Іншим варіантом було б, щоб ЄС погрожував скоротити фінансування Угорщини, якщо країна не розірве свої зв’язки з Китаєм. ЄС робив цю загрозу раніше, але не виконував її, і якщо він не знайде нового рішення, він навряд чи зробить це зараз, навіть якщо деякі експерти прогнозують, що гамбіт спрацює. Інші вчені попереджають, що це може мати зворотний ефект: Орбан процвітає в конфлікті з ЄС, і така загроза могла б допомогти йому зміцнити підтримку та мобілізувати свою базу проти так званої «брюссельської еліти». Цей варіант і не можливий, і ніхто не впевнений у його успіху, тому він не рекомендується.

Змусити Орбана відмовитися від корупційних угод з Китаєм, таких як залізниця Белград-Будапешт, було б важко, але було б доцільно накласти санкції на друзів-олігархів Орбана, таких як Месарош, які мають частину проекту. Мало того, що існує прецедент для санкцій США проти причетних до корупції (наприклад, санкції проти колишнього генерального прокурора Словаччини Доброслава Трнки), у 2019 році адміністрація Трампа нібито планувала ввести санкції до Месарша. Але з огляду на поширеність корупції в Угорщині, підкреслення хабарства шляхом покарання найближчого оточення Орбана навряд чи змінить громадську думку, не кажучи вже про підштовхування прем’єр-міністра відмовитися від угоди та його прокитайської позиції.

Зрештою, найкращий спосіб подолати розрив між Угорщиною та трансатлантичним альянсом щодо політики Китаю – це: тиснути на Орбана на найвищих рівнях урядів США та Німеччини, щоб він узгодив зовнішню політику Угорщину із зовнішньою політикою Заходу щодо Китаю. З огляду на те, що Угорщина цінує визнання та дипломатичні контакти США та сильно залежить від німецької торгівлі, США та Німеччина мають значні важелі впливу на Угорщину. Вони могли б обумовити торгівлю, списання боргу або активні дипломатичні зв’язки зміною політики Угорщини, починаючи з акценту на технологіях Huawei та залізниці Белград-Будапешт. Однак невідомо, чи є політична воля для застосування такого тиску. Наприклад, готовність Німеччини прийняти таку політику залежатиме від політики нової коаліції та новообраного прем’єр-міністра Німеччини Олафа Шольца.

Навіть якщо Угорщина Орбана не змінить політику, трансатлантичний альянс має продовжувати розвивати спільну політику США та ЄС для протидії Китаю. Як член ЄС, Угорщина за замовчуванням буде залучена до трансатлантичних стратегій конкуренції, а не партнерства з Китаєм. Ці стратегії передбачають: Залучення постійного діалогу щодо потенційного плану TTIP 2.0 та подальше обговорення Ради з торгівлі та технологій (TTC), щоб заохочувати єдину західну стратегію протистояти Китаю. Але навіть якщо переговори TTIP в кінцевому підсумку зазнають невдачі, буде відкрито нову дискусію щодо розширення вільної торгівлі та про те, як це може допомогти протистояти Китаю та приносити користь Заходу.

США підтримують Ініціативу трьох морів (3SI), прийнявши Закон про трансатлантичну безпеку телекомунікацій і виконавши свою обіцянку в розмірі 1 мільярда доларів для інвестиційного фонду Ініціативи трьох морів. Постійна громадська дипломатична підтримка 3SI також допомогла б американській фінансовій корпорації розвитку краще конкурувати з Huawei 5G. Користуючись двопартійною підтримкою в США, 3SI є можливим варіантом, а оскільки сама Угорщина є членом 3SI, її потенційний вплив на Угорщину та на конкуренцію з Китаєм є великим.

Щоб вирішити другу проблему, США повинні розвивати міцніші ділові зв’язки з законослухняним приватним бізнесом в Угорщині (і в країнах Центральної та Східної Європи загалом), щоб створити сильнішу технологічну присутність і кинути виклик Huawei та китайським інфраструктурним проектам в Угорщині. Деякі експерти, а нині колишній генеральний прокурор Вільям Барр, запропонували придбати або інвестувати в телекомунікаційні мережі Ericsson і Nokia, щоб конкурувати з Huawei. Однак ця амбітна ідея була швидко відкинута Білим домом, і навряд чи майбутні адміністрації її реалізують.

На щастя, трансатлантичний альянс має кілька перспективних стратегій:

• Використовувати частину з 27 мільярдів доларів, призначених для програми Експортно-імпортного банку США щодо Китаю та трансформаційного експорт, щоб зосередитися на телекомунікаціях та інфраструктурі в Угорщині. Уряд США також повинен дипломатично підтримувати законослухняний приватний угорський бізнес, який прагне співпрацювати з американським бізнесом. Це підвищить конкурентоспроможність США, але не узаконить дії режиму Орбана.
• Підштовхнути ЄС до приєднання до мережі Blue Dot, щоб розширити охоплення в регіоні ЦСЄ та Угорщині. Через цю мережу ЄС може нормалізувати та підштовхнути до вищих стандартів розвитку глобальної інфраструктури в Угорщині та регіоні, щоб збільшити присутність США та кинути виклик китайській практиці. Хоча США навряд чи запропонують Угорщині ціни на інфраструктуру нижчі, ніж Китай, і тому навряд чи змінить думку Орбана, він може конкурувати за стандартами та якістю, що, можливо, допоможе розширити бізнес США в інших країнах ЦСЄ та приватному секторі в Угорщині.
• Продовжувати ініціативу адміністрації Байдена «Будувати кращий світ», щоб заохочувати інформацію про легітимність США та компетентність інфраструктури в Угорщині та за її межами. Ця стратегія є здійсненною та багатообіцяючою, оскільки її можна легко розпочати шляхом прийняття широко підтримуваного Закону про стратегічну конкуренцію 2021 року, який визнає важливість лідерства США та необхідність інвестувати в його здатність випередити Китай. Ця політика може зайняти час, щоб мати ефект, але забезпечить продовження трансатлантичного діалогу та залучення США до регіону.

ВИСНОВОК

Оскільки трансатлантичний альянс прагне ефективно реагувати на зростаючу загрозу з боку Китаю, китайсько-угорські відносини стали проблемними для європейців. На щастя для Заходу, уявлення про те, що Китай контролює Угорщину або створив угорського «троянського коня» через економічні зв’язки, є необґрунтованим і перебільшеним. Оскільки Орбан, а не Китай, контролює китайську політику Угорщини та причину її ідеологічної та політичної розбіжності із Заходом, США залишаються перед кількома варіантами, коли вони прагнуть об’єднати трансатлантичний альянс і протистояти Китаю. Від спроби тиснути на Орбана, щоб він приєднався до Заходу, до просування спільної політики ЄС-США проти Китаю та прийняття стратегій для розширення зв’язків США з регіоном ЦСЄ, Китай не матиме останнього слова в Європі.