"Братан, ти мені кайф наламав!" – як екстремали і наркомани захоплювали видатну "заброшку", де готували кадетів для Російської імперії

Кругла площа у центрі Полтави є найвизначнішим архітектурних комплексів у стилі класицизму в Україні. Закладена у XIX ст., вона являється чи не єдиним подібним архітектурним ансамблем у світі. А Кадетський корпус, який працював за часів Російської імперії та Будинок дворянського зібрання - були найголовнішими її перлинами. Разом із Монументом слави, який був встановлений у 1811-му – на честь 100-річчя Полтавської битви.Нині центр є чи не найбільш зруйнованим місцем Полтави. Будинок Дворянського зібрання, де багато часу "базувалися" нічний клуб, ресторан та кінотеатр – згорів у грудні позаторік. А занепад Кадетського корпусу почався набагато раніше – більше 20 років тому. Нині ця гігантська будівля стоїть пусткою та знаходиться у жахливому стані.- Центр Полтави є синонімом слова "безгосподарність", - жартують містяни про Круглу площу.У 2019-му з'явився шанс на відновлення Кадетського корпусу – активістам руху Save Poltava вдалося добитися аби будівлю з комунальної власності віддали у підпорядкування Державної судової адміністрації. В її планах – відремонтувати приміщення та перенести сюди усі полтавські суди.Кореспондентка Gazeta.ua побували у історичній споруді аби дізнатися, у якому стані вона перебуває зараз. Указ про заснування Петровського Полтавського кадетського корпусу був виданий 1 лютого 1830 року – за часів правління російського імператора Миколи І.Полтава була обрана не випадково. Гігантську будівлю тут вирішили зводити, бо місто знаходиться поруч із територією, де 1709-го відбувалася битва російського війська проти шведської армії. Для Російської імперії, то була знакова перемога і на її прикладі виховували дворян та майбутніх офіцерів. А "Петровським" корпус назвали на честь Петра І.Будівництво розпочалося у липні 1835-го, а напередодні Різдва 1840 року – корпус урочисто відкрили. Ще за п'ять років, звідси випустили перших 36 кадетів. Усього за 78 років роботи, випускниками навчального закладу стала кілька десятків тисяч юнаків.Після приходу до влади більшовиків, у будинку розмістилася піхотна школа. А у 1958-му сюди з Дніпропетровська перенесли Червонопрапорне вище зенітно-ракетне командне училище ім. генерала Миколи Ватутіна.Училище проіснувало до 1995-го, а потім було розформоване. Величну будівлю купив громадянин Ізраїлю. Однак жодним чином її не використовував та не вкладав кошти у підтримку житлового стану корпусу. Як наслідок - він почав "розпадатися".У 2006-му тут сталася масштабна пожежа, яка призвела до обрушення купола над центральною частиною корпуса – актовою залою. Почалися суди із власником, які закінчилися поверненням будівлі на баланс міста. Попри це ремонт там так і не почався. Корпус остаточно перетворився на прихисток для безхатьків і наркозалежних.Містяни нині часто називають корпус найголовнішою "заброшкою" Полтави. Екскурсію всередині погоджується провести один із охоронців, сержант служби судової охорони Олександр Якименко.В приміщення заходимо з бокового входу через міцні металеві двері у правому крилі будівлі. Обабіч від невеликого коридору розташовані кімнати. Дверні отвори давно не бачили одвірків, а у залах подекуди немає й підлоги — розібрана до цегляних опор.Навкруги розруха, сміття та будівельні уламки. На стінах є назви телеграм-каналів з розповсюдження наркотичних речовин. Кругом темно — вікна забиті щитами, щоб перекрити доступ до будівлі стороннім людям.У кутовій кімнаті біля сходів на другий поверх, валяються використані медичні шприци. Деякі виглядають старими — потріскані, брудні. Але є і зовсім свіжі, котрі ще не встигли навіть пилом покритися- Про свіжі шприци можу пояснити, - обережно говорить Якименко. - Тут ходять робочі будівельної фірми. Строітєлями йдуть працювати всякі люди. Оттуда й шприци нові й беруться. Взагалі наркоманів ловили багато тут. Як тільки сюди в'їхали, то тут жесть шо було. Прям посєлєнія безхатьків були. Вони собі кімнати оборудовали, даже коври вішали.Прохід далі закритий дерев'яним щитом та підпертий дошкою — блокує лаз через вентиляційну шахту, яким до будівлі потрапляли шукачі пригод. Поки йдемо праворуч, довгим темним коридором та піднімаємося сходами на другий поверх – Олександр розповідає, що стереже цей об'єкт з літа 2021-го. Саме тоді на території Кадетського і була організована цілодобова охорона.- Серйозних ексцесів у нас не було. Хоча з даху знімали людей – мужики залізли наверх коньячку попити перед футболом. Тут же поруч стадіон, - каже чоловік. - З криші відкривається гарний вид на "орла" (Монумент слави. – Gazeta.ua). То була і романтіка була тут — пару знімали. Чоловік кричав: "Братан, ти мені кайф наламав!".Нерідко з даху знімали дітей та підлітків.- Їх передавали батькам з рук у руки. Поліцію не викликали, - додає Якименко.На другому поверсі розкинулися кілька великих кімнат. Одна з них – це колишній спортзал. Практично всі приміщення виглядають ідентично: зі стін поступово обвалюється тиньк, а підлога подекуди перетворилася на кригу — це замерзла вода, яка ллє із частини даху, де немає перекриття.Входимо до колишньої актової зали, яка працювала за часів СРСР. Колись її накривав великий купол, що обвалився після пожежі у 2006-му, проваливши перекриття до першого поверху. Зала опинилася просто неба, а із першого поверху до неї "потягнулися" дерева, які сильно розрослися.- Тут живуть собаки, - заявляє Олександр. – Їх підгодовує другий сторож.Обережно підходимо до найпопулярнішої локації серед місцевих екстремалів – даху. З нього відкривається чудовий вигляд на центральну частину міста: Круглу площу, головну алею Корпусного парку, Монумент слави.Наприкінці грудня торік тут завершили спорудження бетонного армапоясу — він укріпить будівлю та стане основою для спорудження накриття у майбутньому. Його металеві конструкції мають встановити до кінця року.Аби потрапити до іншого крила будівлі, де квартирувалися безхатьки, треба вийти на вулицю і обійти майже весь Кадетський корпус – до схожих металевих дверей в іншій стороні.Дорогою Олександр показує основний шлях потрапляння нелегалів на територію — бетонний паркан, що обмежує подвір'я з боку вулиці Ляхова.- Люди забираються в корпус по трубам опалення від котельні. Та практично одразу ми їх ловимо, - запевняє охоронець.У другій частині будівлі темніше і тихіше. Коридор закінчується сходами до другого поверху. Там колись були облаштовані душові кімнати з умивальниками.- Дивіться, отут була одна з "квартир". Колись даже ковьор лежав, - показує Олександр одну з кімнат, де жили безхатьки. - Тут явно чоловік мешкав, але якийсь акуратіст. Тримав тут одяг, посуд, речі особистої гігієни: станки для бриття, зубну щітку з пастою, розчьоска досі лежить, - вказує охоронець на пластиковий гребінець-щітку ні підлозі.Водить по приміщенню променем ліхтаря, що вихоплює з темряви купи речей та уламків, пакети з логотипами супермаркетів та несподівано декілька журналів зі сканвордами та судоку.- Це ж практіческі елітні апартаменти в центрі міста! Це не точно, але я, здається, бачив того, хто тут жив. На початку осені, ранком сюди через паркан переліз мужичок років 50, - згадує Якименко. - Виглядав не як бомж, а як любитель випить. Пробіг по території та забіг сюди. Тут ми його і затримали. Питаю: "Нашо заліз?". Відказав, що гуляв з дитиною, яка запустила самольотік через паркан. А він, нібито, поліз іграшку дістати. Як опинився всередині — не зміг пояснити, але іграшку з-під куртки дійсно показав.- Ця будівля — як дзеркало. Коли людина сюди заходить, то починає проявлятися те, що в неї всередині. Деякі приходять і відчувають велике бажання фотографувати, чи грати на гітарі. Хтось обмальовував стіни красивими графіті, чи обписував матюками. Хтось справляв потреби, а дехто — коловся. Люди наповнювали це місце тим, чим хотіли, — розповідає член робочої групи по збереженню будівлі Кадетського корпусу, архітектор Артур Ароян.Будівля - дуже потужна за архітектурою, продовжує Ароян.- Кадетський корпус зібрав навколо себе багато легенд. Одна з найрозповсюдженіших — про величезні підземні зали та коридори, якими нібито міг запросто проїхати вершник на коні чи навіть карета. Ймовірно, пов'язана з тим, що історичний центр міста пронизаний системами підземних ходів різних часів, - стверджує архітектор. – Підвали тут дійсно були, але їхні розміри перебільшені. Нині вони засипані будівельним сміттям післявоєнної забудови. Переконаний, що підвальні приміщення тут мали виключно господарське призначення. Припускаю, що розповіді про в'їзди вершників в корпус, виникли тому, що свого часу в підвалах складали дрова, вугілля, згодом – керосин. Аби це все завозити – робилися спеціальні пандуси.Попри те, що у Кадетському корпусу довгий час функціонувало радянське артилерійське училище – тут не було каналізації.- Влітку приїжджали асенізаторські машини і викачували стоки. Мені це розповіла людина, яка служила там у 1980 роки, - розповідає Ароян. – Взагалі конструкція цієї будівлі є дуже міцною. Вона здатна витримати не лише століття, а навіть артилерійський обстріл.Кадетський корпус збудований у вигляді літери "Т". Її хвіст вказує на поле, де відбувалася Полтавська битва. Такий був архітектурний задум.- Це дуже якісний зразок класицизму, один з найкращих в Україні, - каже Артур Ароян. – Був ще у корпусі скульптурний декор у трикутному фронтоні — військова символіка, обладунки. Подібний до того, що бачимо на Монументі слави. Був і орел з розмахом крил до восьми метрів. Була думка створити копію цього барельєфу та помістити до експозиції в краєзнавчого музеї, але проєкт так і не був реалізований.Кадетський корпус має і елементи, які геть не характерні для стилю класицизм.- Такі зубчасті карнизи не робили в класичній архітектурі — навіть на інших будівлях Круглої площі більше такого немає. Зубчики були, але — іншої форми. Тому, що це стилізований елемент фортифікаційних укріплень середньовіччя — башт, на яких бійниці знаходилися, - додає Ароян. - Це єдиний кадетський корпус з усієї хвилі закладів, що будувалися на початку XIX століття, в якого церква виділена в окремий блок будівлі і має купол. Більшовики там все погромили, зробили клуб, на місці церковного вівтаря побудували сцену. В роки Другої світової війни клуб згорів. Його відбудували, але він вже не виглядав, як первісний.Серед випускників навчального закладу є християнський святи - Михайло Максимович, який народився в козацько-старшинській дворянській православній родині на Харківщині.

Навчання завершив у 1914-му у 18-річному віці. Після Громадянської війни з батьками опинився в Сербії, де закінчив богословський інститут. За життя встиг побувати єпископом Шанхайським, Брюсельсько-Паризьким та Сан-Франциським. Канонізований у 2008 році.У Полтаві навчався військовій справі і юний Микрола Ярошенко — відомий художник, поважний член руху передвижників. Саме в Кадетському корпусі його талант відзначив викладач малюнку художник Іван Зайцев. Ім'я Миколи Ярошенка носить Полтавський художній музей.У 1849-1853 роках в Кадетському корпусі навчався Олексій Бутовський - засновник сучасного Міжнародного олімпійського комітету, який одним з перших сформулював принципи фізичної підготовки студентів військових навчальних закладів.- У нього є прекрасні спогади про корпус. Ми ними навіть користувалися, коли досліджували саму будівлю. У нього є описи деяких деталей інтер'єру, у тому числі й безповоротно втрачених, - каже Артур Ароян.Перейшовши на баланс Державної судової адміністрації - будівля отримала шанс перетворитися з "виразки" на обличчі міста на його окрасу.- На Кадетському корпусі проводяться протиаварійні роботи. По факту — це влаштування покрівлі, водовідведення атмосферних опадів і закриття віконних та дверних отворів, - розповідає виконувач обов'язків начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області Віталій Федько. - Роботи, які вже виконані, зробили коштами обласної ради - торік пішло близько 5 мільйонів гривень. На нинішній рік у державному бюджеті України запланували 36 мільйонів гривень капітальних видатків саме для Полтавщини. За ці кошти продовжимо роботи з улаштування покрівлі. Відбудеться коригування проєктно-кошторисної документації, бо за три роки ціни на матеріали та послуги змінилися. За планами, озвученими торік, роботи з консервації будівлі мають завершитися протягом 2023-го. Зараз основна мета — зупинити руйнацію будівлі. Протягом року планують перекласти частину стін, які обвалилися під час великої пожежі в актовій залі. Без цього неможливо розпочати встановлення покриття.Наступний етап розрахований на 2,5 роки — проєктування. Його мають виконати фахівці з урахуванням особливостей історичної будівлі, що має охоронний номер. Також необхідно врахувати особливості установи, яку планують розмістити.- Треба врахувати і спецконтингент, заїзди, пересування транспорту по території. Потреби для людей з інвалідністю — чи ліфт, чи зали судових засідань на першому поверсі, а також спеціальні вбиральні. На даний момент є всі можливості, щоб виконати всі вимоги державних будівельних норм. Будівля цілком підходить для використання під потреби судів, - пояснює чиновник.Колишній Будинок дворянського зібрання згорів у Полтаві 9 грудня 2020-го. Пожежа спалахнула у приміщенні нічного клубу "Версаль".Спорудили будівлю у 1810 році. Вона була повністю спалена у 1943-му, але її відновили для потреб кінотеатру у 1947 році.Нині на залишках будівлі тривають роботи - розібране згарище, знятий зруйнований дах. Споруджується армапояс, укріплюються отвори дверей та вікон, перекладаються стіни.- Тут была высокая температура, повреждены стены. Где были разрывы, мы восстанавливаем кладку, чтобы была устойчивость, устанавливаем усиления. Чтобы когда снимем междуэтажные перекрытия, стена не обрушилась, - говорить керівник будівельних робіт Мурат Дудаєв.Запах пожежі вже вивітрився зі стін. Тепер тут пахне гарячим металом — від болгарок та зварювальних апаратів. Зверху на будівлі встановлюють великі металеві балки, що стануть основою для даху.Роботи виконує ТОВ "Добробуд Інвест", власником якого є підприємець Валерій Прозапас.Окрім укріплення будинку, мають виконати реконструкцію. Відновлять декоративні елементи будівлі. Ліпнину вже замовили, запевняє Мурат.Коли історична будівля буде повністю відновленою – невідомо.

Поделиться сюжетом

Источник материала

Gazeta UA

Оригинальная версия

Росіяни просунулися в 12 населених пунктах на Курщині та Донеччині, – DeepState