Байка про “українського архітектора” Леніна: що не так зі скандальним виступом Путіна

Виступ Володимира Путіна 21 лютого, присвячений “суверенітету” так званих ЛДНР, за своєю скандальністю перевершив його ж статтю про Україну та її історію.

Окрім давно відомих і “затертих” до дір пропагандистських слоганів, російський президент відкрито поставив під сумнів саме існування нашої держави.

Що не так зі скандальною промовою Путіна із претензією на історичну доповідь на тему історії України – далі у матеріалі.

“Створення України” Леніна

Чи не найгучнішою із заяв, зроблених російським президентом, стало те, що “сучасна Україна цілком і повністю була створена більшовицькою, комуністичною Росією”.

Путін “звинуватив” Володимира Леніна у його “надмірній щедрості” щодо українців, оскільки, на його переконання, створення України відбулося за рахунок “відділення історичних територій Росії”.

– Так виникла радянська Україна, яку і в наші дні можна з повним обґрунтуванням назвати “Україна імені Леніна”. Він її автор і архітектор.

Український історик Геннадій Єфіменко розповів Фактам ICTV, що ще до Жовтневого перевороту 1917 року, тобто до приходу Володимира Ульянова-Леніна до влади, більшовики не те що “не вигадали” Україну, а використовували вже давно наявну Україну у боротьбі за владу.

Перший універсал УЦР, проголошений у червні 1917 року, проголошував автономію України у тоді ще єдиній Росії. Нагадаю, що імператор Микола ІІ під тиском мас у березні 1917-го зрікся престолу, і легітимна влада перебувала у руках тимчасового уряду. Представники цього уряду аж ніяк не були прихильниками української автономії: саме тому більшовики, шукаючи ситуативних союзників, певний час висловлювали свою підтримку намаганням українців окреслити автономну Україну.

Історик наголошує, що на той недовгий проміжок часу українські національні партії та більшовики мали спільного супротивника. Однак не варто забувати, що цей союз мав виключно ситуативний характер.

Ленін критикував тимчасовий уряд за те, що він не хоче визнавати автономію України. Та після перемовин представники УЦР таки домоглися визнання Генерального секретаріату як крайового органу тимчасового уряду. Це важливо тому, що коли відбувся жовтневий переворот (за всіма параметрами – незаконний), найбільш легітимною владою на “розвалинах” колишньої Російської Імперії був саме Генеральний секретаріат Центральної Ради.

Володимир Ленін не міг ані подарувати, ані створити Україну, тому що ніколи її не мав. Дипломатичний момент, який принагідно “пропускає” Володимир Путін – це нульова легітимність влади більшовиків на тлі легітимності УНР.

Після жовтневого перевороту Генсекретаріат Центральної Ради виявився найбільш легітимним державним органом на теренах тодішньої Росії. На той час ще не йшлося про незалежність України, але  більшовики вже тоді визнавалися лише урядом Великоросії, а не всієї колишньої Російської Імперії, тобто саме російських національних регіонів.

Вже навесні 1918 року, через кілька місяців після повалення тимчасового уряду, в Росії більшовикам вдалося домовитися про підписання сепаратного (Брестського) миру із країнами Четвертного союзу на чолі з Німеччиною. Але першими підписала договір і здобула міжнародне визнання саме УНР – 9 лютого. Однак перед тим вона таки відмовилася від ідеї федеративної Росії та проголосила незалежність.

У своїй скандальній промові Путін згадує Брестський договір, називаючи його “принизливим” для Росії. Пояснює він це тим, що більшовики нібито “пішли на поступки українським націоналістам”, однак фактичного і юридичного існування України на той час Путін чомусь не пригадує.

Під час обговорення умов та підписання Брестського миру українська делегація та більшовики були окремими суб’єктами міжнародного права. Тоді нас визнали і більшовики, і самі країни Четвертного союзу. Питання, чи існує Україна, не піднімалося.

Інша справа, що вже одночасно з таким визнанням з боку ленінського Раднаркому там зробили спробу замінити справжню Україну радянською. Тому, попри визнання делегації УНР, радянська Росія намагалася на перемовинах показати, що Україна перетворюється на радянську, а для цього надіслала туди свої війська. І навіть запросила делегацію радянської України до Бреста. Щоправда, її там не визнали, а делегати – Василь Шахрай та Юхим Медведєв – увійшли до складу делегації радянської Росії.

Між імперією та союзом

“Урок історії” від Путіна насторожив багатьох: виникає логічне запитання, чи не є озвучені тези закликом до відтворення кордонів так званих держав-попередниць сучасної Російської Федерації.

Декілька років тому в одній зі своїх промов, відповідаючи на запитання хлопчика, а де кордони Росії, Путін заявив, що кордони Росії не закінчуються. Така риторика має більше схожого саме з епохою дорадянського імперіалізму, аніж СРСР. Нагадаю, що ще до Першої світової війни Російська Імперія прагнула до розширення своїх кордонів. Гадаю, що Україна для Путіна – це всього лише одна із цілей на шляху подальшої експансії. Своє існування вони розуміють так: скорочення і смерть або розширення і життя.

Однак не варто забувати, що весь апарат і методи боротьби сучасна Росія зберегла радянськими.

Відтак, виникає складна для розуміння ситуація, коли на державному рівні відзначаються як події, пов’язані з кривавою діяльністю більшовиків, так і вшановується пам’ять царської родини, життя якої забрали ті ж більшовики.

Нездорові “історичні роздуми”

Свідомо уникаючи реальних фактів українсько-російських відносин після 1917 року та низки важливих факторів, що впливали на збільшення і зменшення території тодішньої УРСР, Володимир Путін нав’язує світові та своєму виборцеві пропагандистські слогани, які були актуальними двісті років тому.

Вдавшись до критики більшовиків та “священної” в російській історії постаті Володимира Леніна, російський президент апелює до імперських апетитів сучасної Росії.

На думку історика, професора Львівського національного університету імені Івана Франка Костянтина Кондратюка, Путін “плутається” в українській історії цілеспрямовано, створюючи власне, абсолютно викривлене бачення згаданих подій.

Зараз ми маємо 2022 рік, і президент Росії Володимир Путін знову повертається до риторики часів Російської Імперії. Можна собі уявити лідера світової держави, який у ХХІ столітті керується принципами, що діяли у ХІХ? Він цілеспрямовано “плутається” в українській історії. І водночас забуває, що його попередник, Борис Єльцин, приїжджав до України, підписував договір, визнавав встановлені кордони. 

Саме за Єльцина і було затверджено суходільний кордон між нами та Росією, а Путін зараз це все відкидає. Зараз він веде себе так, ніби хтось дав йому право порушувати усі встановлені міжнародним правом норми. Я не знаю, на що він сподівається. Світовим державам варто схаменутися і поставити Путіна на місце.

Стаття Путіна про Україну

Нагадаємо, у грудні минулого року сайт Кремля опублікував статтю, авторство якої нібито належить Володимиру Путіну.

“Наукова” стаття цілком і повністю присвячена “історичній єдності” українців із росіянами, у якій вчергове було озвучено російські пропагандистські наративи щодо нашої держави.

Торкаючись історії Радянського Союзу, Путін заявив, що саме в СРСР “вперше офіційно було закріплено статус українського народу”. Детальний розбір статті Путіна про Україну, яка більше нагадує “казку про один народ”, читайте у матеріалі Фактів ICTV.