Путін мавпує Захід: чому навчає Україну криза у Косово

У своїй чудовій книжці The Light that Failed («Світло, що згасло») Іван Крастєв та Стівен Голмс, проникливо приходять до висновку, що «мавпування форм та норм Заходу було ключовим для російського досвіду після завершення Холодної війни», – і продовжують: «в той час, як Росія мавпувала Америку, вона ніколи не мала на меті навернення чи достосування до західного світу, але завжди – помсту і відплату, яких вона прагнула навіть тоді, коли це аж ніяк не сприяло поверненню колишнього статусу та впливу Москви». Ці слова є ключовими для розуміння стратегії Кремля щодо України.

Для Путіна світ складається з юпітерів та биків, і «те, що дозволено юпітерам, не дозволено бикам». Путін бореться за повернення Росії статусу одного з юпітерів сучасного світу або, як казали в ХІХ столітті, – статусу світової потуги. Саме такі потуги, на переконання володаря Кремля, мають визначати світовий порядок, як сфери впливу «великих держав». Виходячи з такого світорозуміння, він прагне довести американцям та НАТО, що Росія так саме може порушувати встановлений правопорядок, як Захід у Косово чи в Іраку. Він насправді не протестує проти вторгнення в Ірак чи бомбардувань Белграда без санкції РБ ООН – він тільки прагне довести, що «Росії теж так можна». В Україні…

Розуміння Росії як «мавпи Заходу» дає можливість прогнозувати подальші кроки Путіна на українському фронті. Для цього достатньо пригадати, що в Косово на час проголошення незалежності (17 лютого 2008) мешкало приблизно 1,8 млн осіб. Точну чисельність населення ОРДЛО ми не знаємо, але порядок цифр такий самий як і в Косово: за словами Олексія Резнікова, на травень 2020 року в ОРДЛО мешкало близько 1,6 мільйона людей. При цьому в листопаді 2019 року угруповання «ЛДНР» провели перепис місцевого населення із результатами: 2 мільйони 270 тисяч у ОРДО та 1,5 мільйона людей в ОРЛО. Є дані й приблизних підрахунків ООН на 2019 рік з огляду на кількість споживання питної води на той самий 2019 рік – 2,8 мільйона осіб.

Військова операція НАТО проти Союзної Республіки Югославія в період з 24 березня по 10 червня 1999 року, що стала завершальним етапом Косовської війни, призвівши до виводу югославських військ з території краю Косово й Метохія та до його переходу під контроль сил НАТО, а пізніше — ООН, називалась «Союзна сила» (Allied Force). Спільні навчання Росії та Білорусі, які досі тривають на північних кордонах України, називаються «Союзна рішучість» (Союзная решимость).

Причиною цієї операції, за твердженням Заходу, стала гуманітарна катастрофа на території Косово, яка включала етнічні чистки, які проводила югославська армія. до початку операції НАТО, понад 350 тисяч косовських албанців були змушені покинути територію Косова. Сербська армія продовжувала здійснювати акції примусового виселення албанців, навіть незважаючи на військово-повітряну операцію НАТО. На момент припинення операції НАТО та початку виведення збройних сил Сербії з території Косова понад 800 тисяч албанців, за даними ООН, були змушені залишити свої домівки.

Пригадаємо, які цифри потенційних «біженців» з так званих ЛДНР називає російська пропаганда? Правильно, 700-900 тисяч. Російська пропаганда почала активно вживати термін «геноцид народу Донбасу».

На території Косова діяла Армія визволення Косова (АВК) – албанське збройне формування, що відстоювало самостійність Косова від Федеративної Республіки Югославії в 1990-их роках, зокрема під час війни в Косові. Росія вже давно мавпує АВК т.зв. «народними міліціями» ЛДНР.

Майже всі серії російського «мавпування» Косівської трагедії ми вже побачили: створення загонів «ополченців», збройні сутички з ЗСУ, одностороннє проголошення незалежності, її визнання, ґвалт про «геноцид народу Донбасу». Залишилась тільки розв’язка – примус Києва до миру.

І тут слід звернути увагу на гучну претензію керівництва т.зв. ЛДНР на всю територію Донецької і Луганської областей. Так само як Косово претендувало (і включило до свого складу) території, переважно заселені сербами на півночі, так і ЛДНР наразі гучно нагадало, що «суверенітет» т.зв. республік поширюється на всю територію Донецької та Луганської областей. А Путін дослівно сказав наступне (мовою оригіналу): «От тех, кто захватил и удерживает власть в Киеве, мы требуем незамедлительно прекратить боевые действия. А в противном случае вся ответственность за возможное продолжение кровопролития будет целиком и полностью на совести правящего на территории Украины режима». Можна знайти чимало заяв керівників США та НАТО 2008-09 років року дуже схожого змісту, тільки щодо Косово та Сербії.

В останній серії Косівської кризи війська НАТО бомбили Белград, європейську столицю з населенням 1,7 млн. Атаки з повітря зазнала не тільки столиця Сербії. В перший же день операції «Союзна сила» (24 березня 1999 року) війська НАТО атакували з повітря Приштину, Ужице, Нові-Сад, Крагуевац, Панчево, Подгорицю. От кількість повітряних ударів по окремих містах: Приштина (374), Призрен (232), Белград (212), Урошеваць (205), Джяковиця (190), Кралєво та Ужиці (145 на кожне місто), Нові-Сад (114). Разом більше 1600…

Пам’ятаючи, що Путін мавпує Захід, звідки така впевніть, що він не наважиться бомбардувати та атакувати ракетами Київ та інші українські міста? Аби довести світу, що Росія наразі повернулася у статус «юпітера» зі статусу «бика», у який вона потрапила з розпадом Радянського Союзу.

І останнє. Операція «Союзна сила» завершилась Куманівськими угодами, за якими Союзна республіка Югославія зобов’язалась вивести та вивела всі свої війська та сили безпеки з території Косово. Якщо Путін, як стверджують Крастєв та Голмс, дійсно мавпує Захід, Києву вже зовсім скоро слід очікувати ультиматуму вивести свої збройні сили з території Донецької та Луганської областей. В противному разі на нас чекає «Союзна рішучість».

І вся трагедія цієї ситуації в тому, що Путін не просто мавпа – він мавпа з ядерною гранатою в руках. Готова висмикнути чеку. І Захід це розуміє...