Будапештський меморандум не допоміг: чи може Україна розробити ядерну зброю та які наслідки

1994 року Україна офіційно визнала себе без’ядерною державою, коли підписала Договір про нерозповсюдження ядерної зброї.

Ми вивезли все тактичне і стратегічне озброєння, натомість отримали від Росії, США, Британії, Франції та Китаю гарантії безпеки.

Згідно з ними, сторони виключають навіть економічний тиск, не кажучи вже про захоплення територій.

На Мюнхенській конференції Володимир Зеленський зазначив, що ініцюював проведення консультацій у межах Будапештського меморандуму.

– Якщо вони знову не відбудуться або за їх результатами не буде гарантій безпеки для нашої держави, Україна матиме повне право вважати, що Будапештський меморандум не працює і всі пакетні рішення 1994 року поставлені під сумнів, – зазначив Володимир Зеленський.

Він не говорив про намір розробляти ядерну зброю, але Росія поспішила підхопити тезу. І одразу тему ядерного потенціалу України порушив міністр оборони Сергій Шойгу, а потім і президент Володимир Путін.

Що мала Україна на початку 90-х

Україна мала третій у світі потенціал, перевершуючи Францію, Велику Британію та КНР.

Утримувати стратегічну зброю – шахтні пускові установки – Україна була не спроможна. А от тактичну ядерну, кажуть експерти, цілком могла зберегти.

– На першому етапі Росія провела рішення на рівні СНД, що Україна, Білорусь і Казахстан мають вивезти тактичну ядерну зброю. І коли це було виконано, Україна залишилася зі зброєю стратегічною. А ми тоді мали дальність понад 5 тис. км.

Чесно кажучи, вся зброя, розміщена в Україні (а в нас було 1800 боєзарядів), була спрямована на Сполучені Штати, а оскільки ми мали намір будувати дружні відносини зі Штатами та Європою, розуміли, що вона ніякої небезпеки не нестиме, – каже каже професор Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка Сергій Галака.

Галака додав, що у 1994 року було ухвалено закон, за яким Україна приєдналася до ДНЯЗ та була визнана державою, що не володіє ядерною зброєю.

– У нас були ракетні комплекси Точка У та Р-300 (в експортному варіанті Скат з дальністю до 300 км), у нас був фактично весь перелік артилерії – це самохідні артилерійські установки Піон (їх було розроблено під ядерний боєприпас з дальністю стрільби на понад 40 км), Гіацинт, 152-мм гаубиця Мста-Б, Р-2, але ми віддали все до останнього.

Останній крок зробив Янукович, коли був президентом. У нас тоді залишалося 90 кг збагаченого урану. Він перебував в Інституті ядерної фізики в Києві. Росія примчалася, і Янукович одразу ж віддав цей уран, – розповідає військовий експерт Олег Жданов.

Чи реально розробляти зброю тепер

Теоретично і технічно так, але фактично – це дорого, довго і принесе Україні ще більше проблем і загроз, вважають опитані нами експерти.

– Технічно є такі можливості. Ми входимо чи то в п’ятірку чи то в десятку країн, які мають власні запаси урану. Але технічно в нас є ракета, в нас є КБ Південне, ракетоносій, а саму ядерну частину можна зробити, – каже Олег Жданов.

Справді, в Україні є родовища урану та уранові шахти, однак цього недостатньо. Уран треба збагатити.

– У нас відсутня ланка в цьому технологічному ланцюгу – це збагачувальна фабрика. Ми намагалися, до речі, її збудувати в Жовтих Водах з мирною метою для наших атомних, але тоді Російська Федерація цей проєкт поховала, тільки-но він з’явився, – каже Жданов.

Немає для цього і особливих законодавчих перешкод, якщо ми офіційно вийдемо з Будапештського меморандуму.

– Якщо ми політично анулюємо Будапештський меморандум, то юридично зможемо оголосити себе ядерною державою. Ми можемо оголосити себе просто політично, не розробляючи зброю, а розробку відкласти на потім, – додає експерт.

Водночас Жданов та інші експерти відзначають, що навіть обговорення цієї ідеї не на руку Україні, і тому ніхто за це не буде братися.

– Політично це нереально, бо на розширення клубу ядерних країн наші партнери та Сполучені Штати навряд чи підуть, бо ми станемо більш суверенними і почнемо висувати власні вимоги, а також це може спонукати Росію до прямого вторгнення. Станеться те, що відбувається в Ірані, коли вони намагаються збагачувати уран, а всі намагаються їм завадити, – каже Жданов.

Експерт з міжнародних відносин Інституту майбутнього Ілля Куса зазначає, що ми не зможемо цього зробити, бо це дорого, довго і ризиковано. Нам ніхто не дасть, бо це означатиме ескалацію, ядерна зброя не вирішить наших проблем.

– Ядерна зброя сама по собі не стримує нікого. Стримування відбувається на базі взаємного знищення. США і Радянський Союз не воювали між собою, бо в них був паритет щодо ядерного потенціалу – вони могли знищити одне одного.

І навіть якби в нас була одна ракета, це ніяк нас не врятувало б від російської агресії. Якщо колись в України виникне ідея розробляти ядерну зброю – це буде контрпродуктивне рішення. Я не бачу в цьому ніякого сенсу, – вважає Ілля Куса.

Що тепер із Будапештським меморандумом

Здійснюючи агресію проти України, Росія – одна з країн, що надавали гарантії безпеки, – фактично порушила зобов’язання. А Україна, відчуваючи і матеріальний тиск, і тим паче загрозу територіальної цілісності, має підстави вимагати безпеки та справедливості.

Та от виходити з меморандуму все ж не варто, кажуть експерти. Слід розмовляти з іншими підписантами – США, Великою Британією, Францією.

– Треба розуміти, що коли ми цим починаємо лякати, то це викликає радше негативну реакцію. Якби Україна змогла  їх створити і тоді казати, що в нас розміщуються ядерні комплекси, то це була б інша розмова.

Це дуже складне комплексне питання, але треба з ним поводитися дуже обережно. Будь-які необережні заяви накличуть на себе критику, поставимо під ризик підтримку союзників, на яку ми зараз спираємося, – каже професор Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка Сергій Галака.

Коли президент Зеленський на виступі у Мюнхені наголосив на відсутності гарантованої безпеки і закликав до консультацій, це було правильно, кажуть експерти. Однак вдаватися до натяків на вихід з без’ядерного статусу не варто.

– Те, що це сказано публічно на високому майданчику, – правильно. Документ політично важливий, він зареєстрований в ООН, він політико-правовий, він справді не є таким жорстким механізмом виконання, на жаль, але треба розуміти, що він постфактум готувався, Україні фактично викрутили руки, ніхто в нас не питав, чи хочемо ми роззброюватися.

Звісно, якби ми були такими розумними тоді, можна було б просити вступ до НАТО. Негативним тут є певне залякування. Що мав на увазі Володимир Зеленський – важко сказати. Але на Заході зрозуміли це як відновлення ядерного статусу чи як бажання виходу з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, – каже посол України в США (2015-2019 рр.) Валерій Чалий.

Валерій Чалий додав, що наше членство у Договорі про нерозповсюдження ядерної зброї дає можливість співробітництва в багатьох сферах.

– Наш вихід із ДНЯЗ  (хоча я не думаю, що таке в принципі може бути) спричинить дуже жорстку реакцію партнерів, – додає Чалий.

Однак ніхто не має наміру відновлювати ядерну зброю. Це вже пояснили українські дипломати.

Спочатку міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, потім це прокоментувала віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина.

– Позиція президента – не заклик до початку відновлення ядерного потенціалу. Є політичне зобов’язання, яке взяли на себе країни, поставивши свої підписи, і воно має виконуватись, особливо зараз, – наголосила Стефанішина.