Найвизначнішою візитівкою Майдану є фільм Сергія Лозниці

5 знакових фільмів про Майдан, на думку Ярослава Підгори-Ґвяздовського– Про Майдан треба говорити на підвищених тонах, навіть кричати, – каже кінокритик Ярослав Підгора-Ґвяздовський, 47 років.– І головним чином про те, що за вісім років майже не знімали художніх фільмів про Революцію гідності. Це злочин проти українського народу. Зрада без лапок. Треба спитати в керівництва нашої країни – чому так є. Тому що негласна рекомендація не знімати про Майдан йде конкретно від теперішньої влади. Останніми роками, навіть коли з'являються чудові сценарії, вони все одно не фінансуються.Є сотні короткометражних документальних стрічок про Майдан. Повних метрів менше, але теж достатньо, для того щоб зрозуміти історію"Зима у вогні" – режисер Євген Афінеєвський, 2015Один із перших фільмів про Майдан. Знімали кілька українських постановників. Потім запросили американця російського походження Євгена Афінеєвського через його зв'язки в Голлівуді. Чомусь значиться режисером, хоча керував лише остаточним монтажем, який погодився придбати стримінговий сервіс Netflix. Аналізували на відповідність якості та дали гроші на постпродакшен. Тому кіно здається презентабельним. Це найбільш представницький фільм, який можемо всім показувати. Має чудову картинку та сильні історії з коментарями."Чорний зошит Майдану", 2014Це збірка уривків, знятих багатьма людьми різної кваліфікації. Фільмували і професійні режисери, і студенти. Всі вони потім стали одним із найбільших кінематографічних угруповань в Україні – "Вавилон'13". Саме за їхнього авторства чи не найбільше картин і про Майдан, і про подальшу російсько-українську війну.Стрічка, на відміну від "Зими у вогні", більш аматорська. Тому людськіша, приземленіша, відкритіша. Простіша, але й динамічніша. Теж чергуються епізоди фіксації подій із прямою мовою учасників та коментарями за кадром. Уся ця хроніка не задумувалася як цілісний фільм, лише згодом згрупувалася."Майдан" – режисер Сергій Лозниця, 2014Найвизначнішою візитною карткою Майдану є фільм Сергія Лозниці. Хоча б тому, що представлявся на Каннському кінофестивалі – дуже серйозному майданчику. Відрізняється від інших стрічок заздалегідь створеною режисером специфікою показу того, що відбувається. Сам Лозниця не був присутній при зніманні, але контролював процес. Придумав ідею, знав, що роблять делеговані люди, і потім сам монтував.Картина не динамічна. Знята статичною камерою. У таких небезпечних для життя ситуаціях документалісти зазвичай користуються ручною.Фільмував усе один оператор із різних точок. Що відбувається в кадрі, нехай глядач розуміє, як хоче. Стрічку є за що критикувати. Бо знімати про реальність із концепцією, відокремленою від того, що відбувається, – схоже трохи на абсурд. Документалістика все ж таки намагається щось пояснити. Якщо ж режисер потрібних інструментів у межах жанру не використовує, це називається авторським поглядом. Так Лозниця себе і свою роботу охарактеризував."Одного разу в Україні" – режисер Ігор Парфьонов, 2014Поодинокий приклад ігрового фільму про Майдан. Знімався значною мірою під час самої Революції гідності. Тому вигідно вирізняється. Але з погляду якості абсолютно неприйнятний. Це в найкращому разі аматорське кіно, яке навіть не вийшло у прокат.У стрічці майже нема протистояння мітингарів і "Беркута". Суцільні розмови. Що зрозуміло. Не нести ж велику камеру на барикади – кіно робиться не так, якщо воно ігрове. Постановні діалоги в лаштунках реальної революції звучать дивно.Але фільм, попри те що погано зроблений, має абсолютну оригінальність."Екстреміст" – сценарист Андрій ІванюкРозуміння історії має шанси дати ігровий фільм "Екстреміст". Сценарій написав режисер "Східняка" (художня стрічка з Богданом Бенюком у головній ролі. Дія відбувається на Донбасі в наші дні. Український військовий із позивним "Борода" їде в штаб, щоб "вибити" необхідне для забезпечення свого підрозділу. Прем'єра відбулася влітку 2019-го. – Країна) Андрій Іванюк. Розповідає про затримання на Майдані кількох студентів столичного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Їх посадили в камеру СІЗО із справжніми злочинцями. Пресували, вимагаючи зізнання в тероризмі. Це відома реальна історія, про яку рідко згадують.Сценарій прикметний, бо показує, як в українських в'язницях порушують права людини. Наше кіно раніше цієї теми не піднімало. Було б доречно, якби фільм зробили. Кілька років тому його подали на конкурс Держкіно. Шкода, що досі не реалізували.Іванюк – цікавий кінематографіст зі своєрідним підходом. Ветеран російсько-української війни.Цікавила трансформація людей, які стали символами Революції– Намагалися вісім років по тому під різними кутами проаналізувати події зими 2014-го, – каже режисерка Олена Солодовнікова, 36 років. Презентує документальний фільм "Революція під прицілом".– У стрічці зібрані думки знакових представників протилежних ідеологічних таборів. Систематизовані їхні свідчення, що важливо для поколінь, які вивчатимуть Майдан лише за спогадами сучасників. Передусім мене цікавила трансформація мислення людей, які стали символами Революції. Чи не зрадили вони своїх мрій? Не розчарувалися в ідеалах, які обстоювали? Фактично революціонери віддзеркалюють зміни всього українського суспільства. У глобальному розумінні моє документальне кіно – про покаяння та прощення. Чи вони можливі з часом?Серед героїв фільму – мати героя "Небесної сотні" Інна Плеханова, активісти Майдану Валерій "Індєєц", який втратив око від пострілу снайпера на вулиці Грушевського, Володимир Парасюк – він поставив Януковичу ультиматум про відмову від влади.Спогадами діляться Ігор Луценко, якого 21 січня 2014-го викрали невідомі із столичної Олександрівської лікарні з активістом Юрієм Вербицьким. Останнього закатували до смерті. Артем Скоропадський був свідком пожежі в Будинку профспілок. Олег Магалецький вів перемовини з "беркутівцями" про припинення насильства. Професора Київського політехнічного інституту Миколу Кузнєцова із 27-річним сином Ігорем жорстоко побили правоохоронці на вул. Інститутській. Підсудний Михайло Добровольський командував ротою №1 спецпідрозділу "Беркут" і перевищив владу під час затримання учасників Автомайдану.Фільм "Революція під прицілом" зняли за підтримки Українського інституту національної пам'яті та громадської організації "Центр гуманітарних місій".Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".