«Кадировці» — досить примітивна спроба налякати Україну

Повідомлення про військових із підросійської Чечні («кадировців»), які нібито вирушають воювати проти України, поширюються в соцмережах та месенджерах уже другий день. Їх ілюструють фотографіями, де бородаті люди моляться в лісистій місцевості, на перший погляд несхожій на Кавказ, і відеозаписом, на якому сотні людей у чорних шоломах стоять на площі. Кадри самі по собі загрозливі — агресивний натовп в уніформі, схожий на шеренги штурмовиків із «Зоряних воєн», — і коли їх супроводжують повідомленням, що «из Грозного идёт переброска на Украину. Киев будет взят», — у жилах пересічного українця має захолонути кров. Або, принаймні, так сподіваються російські воїни інформаційно-психологічного фронту.

Росіяни самі дуже бояться чеченців. Це не дивно, адже їх багато років лякали чеченськими головорізами, які чинять звірства на Кавказі проти російських військових. Було чимало доказів, справжніх чи сфальшованих, а почасти й створених самими захисниками незалежної Чечні — Ічкерії, проти якої воював Кремль. Словом, росіян багато років учили боятись і ненавидіти саме чеченців. А оскільки Україна за часів чеченських воєн перебувала з Росією фактично в єдиному інфопросторі, боятись і ненавидіти чеченців як уособлення звірячої жорстокості, поєднаної з особливою войовничістю, навчились і українці. Дослідження двадцятирічної давнини засвідчує, що саме до чеченців українці за тих часів були найменш толерантні. Хоча українцям Ічкерія не зробила нічого поганого.

2000 року один із лідерів Ічкерії Ахмад Кадиров перейшов на бік Росії та допоміг росіянам перемогти у війні проти власного народу — чеченців. За це його призначили главою окупаційної адміністрації, а 2003 року «обрали» президентом підросійської Чечні. Наступного року Кадирова вбили, а владу в Чечні успадкував його син Рамзан. Саме він став уособленням «страшного чеченця» в очах і росіян, і українців. Адже його поведінка спрямована на демонстрацію, що жодних законів для нього не існує (це він сам каже прямим текстом), він — дикий, кровожерливий і мстивий сатрап, якому краще не переходити дорогу.

Водночас Кремль вкладав у відбудову та підтримку підросійської Чечні величезні гроші та фактично не втручався у справи республіки, яка фактично перетворилась на монархію на чолі з династією Кадирових. Ще тоді з’явився жарт, що у другій чеченській війні Росія програла Чечні й відтоді платить Грозному данину.

Загалом Кадиров не мав би мати жодного стосунку до міжнародних справ за межами Чечні, але як страшилку пострадянського простору його часто використовує Кремль — то він погрожує Україні у «зверненні до Зеленського», то пропонує «приєднати Україну до Чечні і навести там порядок». Кадирова завжди використовують саме в ключові моменти, коли потрібно психологічно натиснути на адресата — людину чи групу людей, що є носіями пострадянського страху перед чеченцями.

Побачивши, що бліцкриг в Україні не вдався, і українська армія дає відсіч агресору, Росія зробила це в черговий раз. На російському телебаченні крутять сюжет із кадрами з площі у Грозному та повідомленням, що десять тисяч чеченських добровольців вирушають в Україну. Далі це всіляко розганяють у телеграмі, вайбері і всюди, де можна поширити.

Навіщо це? Кремлю потрібні деморалізовані, налякані українці, готові до капітуляції, аби тільки їх не різали жахливі чеченці.

Напевно, саме це сталося б із мешканцями Воронежа, Владивостока чи Калуги, якби чеченцями налякали їх. Росія знов не враховує, що українці — не росіяни, і наші картинки світу давно розійшлися. Уособленням нелюдської жорстокості для українців віддавна є російський військовий, адже саме російські військові напали на Україну 2014 року, вбили тисячі мирних людей, тримають у заручниках частину української території. Якого етнічного походження ці військові — питання другорядне. Чеченці такі ж смертні, як будь-які росіяни. Перевірено на Донбасі, де чеченці були у складі так званого «ополчення», себто погано прихованих окупаційних військ. *

Українська армія готова знешкоджувати військових агресора, не зважаючи на етнічне походження. І якби чеченські «головорізи» були російським вундерваффе, хіба не з них почався б наступ?

Насправді ж навіть російські медіа повідомляють, що Кадиров «перевірив боєготовність силовиків» (а ніяких не добровольців, готових до відправки в Україну). 

Звісно, частина українців можуть бути досі інфікована ірраціональним страхом перед чеченцями і впадати в паніку, побачивши натовп «головорізів» у Грозному. Тому це відео в жодному разі не варто поширювати, як і будь-які повідомлення, які містять слово-тригер «чеченці». А краще — видалити вайбер, користуватись перевіреними джерелами в соцмережах і вірити в Україну та її захисників.