Росію можуть відключити від платіжної системи SWIFT. Хто, коли і як це може зробити?

Сьогодні, 26 лютого, більшість держав ЕС погодилися відключити Росію від системи  SWIFT. Посилаючись на власні джерела, «Радіо Свобода» пише, що Німеччина також  має намір підтримати таке рішення. Це – важливий крок задля відокремлення Росії від цивілізованого світу.

MediaSapiens  вже пояснював, що таке система SWIFT, хто від неї може відключити, що буває з країнами, яких фактично опиняються через відключення в  міжнародній економічній ізоляції.  

Увага! Цей текст був опублікований вперше в травні 2021 року, але ми рекомендуємо прочитати його, аби зрозуміти, чому  крок, на який йдуть країни ЕС, дуже важливий в стриманні країни-агресора. 

Економічні санкції, якими Захід тисне на Росію у відповідь на агресію проти України та окупацію частини української території, — інструмент повільний. Сподівання багатьох оптимістів зразка 2014–2015 років, що санкції «швидко доб’ють» російську економіку, не справдилися. Втім коли Європі знадобилося пригрозити Росії, аби та не думала про вторгнення на вільну територію України, пролунала серйозна погроза: відключення від платіжної системи SWIFT. Це один із пунктів резолюції Європарламенту, ухваленої у дні, коли біля українського кордону скупчилося багато російських військ. Погроза лунає не вперше: про можливість відключення Росії від SWIFT, що значило би фактичне виключення із глобального ринку, 2014 року писали навіть російські медіа. Однак тоді сама банківська система заперечила такі наміри.

То чи можна взагалі відключити Росію від SWIFT? Хто це може зробити? Які це може мати наслідки? Спробуймо розібратися.

Що таке взагалі цей SWIFT?

Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications (Товариство всесвітньої міжбанківської фінансової комунікації) — це глобальна мережа обміну фінансовими повідомленнями між банками. Її створили 1973 року понад двісті банків із п’ятнадцятьох країн, переважно європейських. SWIFT використовував для обміну повідомленнями між банками комп’ютерні мережі — тогочасну найпередовішу технологію. До того для зв’язку між банками використовували телетайп або навіть телеграф.

Нині SWIFT — акціонерне товариство, що співпрацює з понад 11 тисячами приватних і державних банків у понад 200 країнах. Як стратегічна мережа SWIFT підпорядковується центральним банкам десятьох держав: Сполучених Штатів Америки, Великої Британії, Канади, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Бельгії, Нідерландів, Швейцарії та Швеції, а також центробанку ЄС. 2012 року до контролю долучили інші держави: Китай, Гонконг, Індію, Сінгапур, Південноафриканську республіку, Австралію, Саудівську Аравію, Південну Корею, Туреччину… І Росію.

Щороку SWIFT забезпечує транзакції на понад шість трильйонів американських доларів: грошові перекази, міжбанківські платежі, обіг цінних паперів. Кожен банк має унікальний код, який використовується у міжнародних платежах.

Від SWIFT колись когось відключали?

SWIFT — комерційна компанія, й відключати клієнтів їй невигідно. «Однак такі прецеденти були, — розповідає політолог Дмитро Шеренговський. — Після рішення Євросоюзу про санкції проти Ірану та Північної Кореї під тиском своїх найбільших акціонерів товариство мусило відключити банки цих країн від мережі». Іранські банки відключили 2012 року й почали повертати в систему 2016-го. Північну Корею відключили 2017-го. В обох випадках важливу роль відіграла позиція влади Бельгії, на території якої розташована штабквартира SWIFT. А ось заклики палестинців заблокувати в системі Ізраїль компанія проігнорувала.

Отже, спершу Євросоюз або Сполучені Штати Америки мають запровадити санкції проти російських банків, які працюють із SWIFT. Потім — вимагати від компанії відключити ці банки. Якщо тиск буде достатньо сильним і переконливим, відключення можливе. Сама компанія SWIFT ініціативи не проявлятиме — вона не є політичним гравцем.

Що станеться, якщо Росію відключать від SWIFT?

Відключать, власне, не державу й не країну, а банки, які працюють із SWIFT, адже Росія як держава членкинею товариства не є. «Ці банки втратять змогу використовувати SWIFT як інструмент для транзакцій і будуть змушені шукати альтернативні, незручні механізми. Економічна взаємодія Росії з зовнішнім світом стане менш активною, принаймні, на певний час», — каже політолог Петро Байковський. За його словами, якщо російські банки більше не зможуть користуватися міжнародною системою, вплив на світову економіку буде набагато більшим, ніж у випадках Ірану та Північної Кореї. Але експерт застерігає: «Треба розуміти, що від відключення постраждає не тільки Росія, а й ті структури, які мають із нею фінансові відносини. Тож це рішення болюче і для економічних партнерів Росії, які не зможуть виводити звідти гроші як дивіденди». (Не забуваймо, що Україна не припиняє торгувати з Росією.)

На думку Дмитра Шеренговського, відключення від SWIFT — фактична міжнародна економічна ізоляція. «Це втрата державою фактичної здатності купувати і продавати товари на міжнародній арені — розраховуватись за них можна тільки готівкою. Ви розумієте, на що перетворюються фінансові операції, коли чеки треба буде пересилати в конвертах або готівку в бандеролях. Імпортозаміщення стане не модним словом, а реальністю. Або ж можна вибудовувати схеми торгівлі через офшори, що, власне, відбувається у випадку Ірану та Північної  Кореї.  Однак втрати неминучі, а офшори також можна блокувати. За час першого відключення Ірану в 2012 році обсяг зовнішньої торгівлі країни знизився на 30 %, інфляція сягнула 40% річних, а офіційний відсоток безробітних — 25 %», — розповідає експерт.

Для Росії відключення від SWIFT буде особливо сильним ударом, адже вона залежить від експорту енергоносіїв. «Чи покладе це Росію на лопатки, залежить від низки факторів: кількості відключених банків, тривалості, толерантності до офшорів, якими вже користуються для торгівлі великі російські компанії», — каже Дмитро Шеренговський. За його словами, Росія ставиться до небезпеки відключення від SWIFT цілком реально й розробляє власні способи міжнародних розрахунків.

Чому відключення Росії від SWIFT — це серйозно?

Росія залежить від продажу енергоносіїв, але і Європа потребує російських нафти й газу. Чи готовий Захід зазнавати збитків і ставити під загрозу власну економіку, аби допомогти Україні?

З одного боку, про це доволі розмито говорить Держсекретар США Ентоні Блінкен: «Не хочу говорити про якісь гіпотетичні кроки, які ми можемо зробити в майбутньому. Скажу ось що: коли йдеться про те, щоб стримати агресію, чи про те, щоб відповісти, ми розглянемо будь-який розумний варіант».

А ось очільник зовнішньополітичної служби Європейського союзу Жозеп Боррель каже, що Євросоюз не має повноважень для впливу на приватну компанію. «Ми повинні бути разом з багатьма іншими людьми, щоб мати можливість впливати на рішення щодо SWIFT», — сказав він. На радість російським ЗМІ, які вирвали слова Борреля з контексту й подали їх як свідчення неможливості відключення Росії від SWIFT.

Економічний експерт Євген Пенцак вважає, що відключення навряд чи станеться. «Я вже не перший рік чую цю погрозу, але це тільки погрози. Так, це був би дієвий механізм, який відключив би Росію від глобальної банківської мережі та вів би до її подальшої ізоляції. Але зараз це радше демонстрація наступних кроків, до яких може вдатися ЄС, якщо Росія надалі посилюватиме військову агресію та терористичні дії у світі. Росії залишають шлях для відступу, щоб не провокувати її на радикальні дії», — коментує він.

Дмитро Шеренговський каже, що відключити Росію від SWIFT цілком реально. «Євросоюз створює законодавче та політичне поле,  вносячи банки до санкційних списків і забороняючи приватним компаніям держав-членів взаємодіяти з ними. Подібні рішення синхронно можуть прийняти й інші держави-учасниці SWIFT, окрема Бельгія, де розташований головний офіс компанії. Товариство фактично буде вимушене виконати рішення ЄС», — коментує він. На думку Петра Байковського, ініціювати відключення можуть і Сполучені Штати, адже розрахунки в системі відбуваються переважно в доларах і за посередництва американських банків.

Втім поки що йдеться про «ціннісну» позицію Європарламенту, яка не означає, що завтра Росії відключатимуть SWIFT. За словами Дмитра Шеренговського, Євросоюз визначив ціну подальшого розхитування Кремлем міжнародної безпекової та правової ситуації. Втім змусити Росію заплатити цю ціну Євросоюзу було  би вкрай непросто.

Отже резолюцію Європарламенту не слід сприймати всерйоз?

Не зовсім. У резолюції йдеться, що якщо Росія далі нагнітатиме збройне протистояння та порушуватиме міжнародне право, ЄС повинен припинити імпорт нафти й газу з Росії, виключити її з системи SWIFT, усі активи російських олігархів і людей, наближених до російської влади, мають бути заморожені, а їхні візи — скасовані. Також Європарламент закликав інші органи ЄС та всі держави-членкині зупинити будівництво «Північного потоку — 2» та вимагати зупинення будівництва атомних станцій, що зводяться за участі «Росатому». Погрози серйозні, навіть якщо не всі вони насправді були б утілені. Дмитро Шеренговський нагадує, що Європарламент — орган законодавчий. Аби його рішення було втілене, його має прийняти Єврокомісія. Тому ця резолюція — лише початок історії, «проте зовсім не пустий документ, оскільки Єврокомісія буде змушена реагувати і ухвалювати відповідні рішення». Однак на етапі впровадження як на рівні Єврокомісії, так і на рівні держав — членкинь ЄС санкціям чинитимуть спротив уряди держав і корпорації, які залежать від торгівлі з Росією.

У цій історії важлива згуртованість євродепутатів — 83 % «за». «Рішення підтримали 569, проти виступили 67, утрималися 46, — розповідає Дмитро Шеренговський. — Основним двигуном просування резолюції стала найбільша група в Європарламенті — правоцентристська Європейська народна партія, а також депутати груп Соціал-демократичної партії та "Оновлення Європи" (ліберальні демократи), Європейська консервативна та Реформістська партії (праві консерватори). Праві та ліві радикали, серед яких багато прибічників Росії, традиційно голосували проти».

Петро Байковський вважає, що попри рекомендаційну роль резолюція була чітким сигналом для Росії, бо «окреслює певні можливі дії ЄС у разі прямої агресії Росії». Для України вона важлива як інформаційний привід і як аргумент у дипломатичних переговорах із Заходом чи в різних міжнародних форматах, вважає експерт.

Погрози відключити Росію від SWIFT, а особливо припинити купувати нафту і газ — не жарти. «Резолюція важлива не так із точки зору її втілення, як із точки зору інформаційного та іміджевого впливу. СРСР продавав Заходу нафту і газ навіть за часів холодної війни, тому така погроза має мало шансів на одномоментне втілення, — каже Петро Байковський. — Але може запустити ланцюжок поступової відмови від торгівлі з “дикою країною”. Знаючи про цю погрозу, європейські компанії будуть поступово шукати заміну російським енергоносіям, а це вже добре для України».

УВАГА! Цей текст був опублікований в травні 2021 року. Ми публікуємо його тепер, аби читатчі змогли оцінити важливість та складність рішення про відключення Росії від платіжної системи SWIFT.  Також  на цю тему можна прочитати матеріал Бі-Бі-Сі. 

Фото: slovoidilo.ua