Санкції проти Росії в дії

Огрядний чоловік нервово тицькав картку в термінал, тремтячими від злості пальцями-сосисками набирав код, картка не спрацьовувала, мудра машинка її тупо випльовувала.

В крутому лексусі розмальована дружина чи коханка (ситуації це аж ніяк не міняє) капризно-втомленим голосом тягнула: - Ну, чьо там, Жень? Чьо, нє берет і здєсь? Может у ніх сбой в сістємє? Паєдєм другую паіщєм.

Я счаз набєру в навігатарє, - і почала тицькати в телефон вульгарними довгими пазурями, розмальованими в фіолет.

- Малчі, дура, бля, зає..ла уже! Какой в жопу сбой! Трєтья заправка, да слєдующей нє датянєм, бля, бак пустой, бля! Да жрі, жрі, сука! - то вже до терміналу.

Далі не знаю чим скінчилося, бо чоловік заправив машину і під зазрісним поглядом пазуристої дури ми виїхали з заправки.

Під супермаркетом дівиця в дорогій шубці стискала червоними кігтями рожевий айфон.

Туш і шмарклі стікали на макіяж, кривилися губи-пельмені, дівиця голосила на всю вулицю:.

- Мама, заткнісь і слушай! Я в полнай жопє! Светка уєхала єсчьо в чєтвєрґ! Я тут адна, панімаєшь, адна!!! Сєгодня мєня висєлілі із ателя, прадліть нє магу.

Картачька нє работаєт, налічькі нєт! Какоє папрасісь в долг, мама, блять! Ти шо нє панімаешь! Єто грьобаний пятізвьйоздачний атель! Какоє абьясні сітуацію! Я іх грьобанага язика нє панімаю, а ані рєзко сталі дєлать від, чтьо нє знают англійскага, йоб..иє макарони, бля! Закрой рот, мама, і слушай! Іщі знакомих в Комо!!! Я улєтєть нє магу, рейс атмєнілі! Дєнєг нєт! Я жрать хачу!.

Я зупинилася в двох кроках, щоб насолодитися картинкою.

А тоді не стрималася.

Підійшла до дівиці і ласкаво-співчутливо спитала:.

- Дєвушка, у вас что-то праізашло? Вам нужна помащь? - і зробила добрі очка.

Шуба втішилася.

- Мам, пєрєзвані мнє чєрє пять мінут! - вимкнула телефон і ще раз повторила мені всю свою плачєвную історію.

- Можна, я у вас паживу? Ілі дєнєх займу? Мама вам на картачку пєрєшльот с маскви! Чєсно!.

Я зробила замислене обличчя і промовила.

- Кажется я магу тебе памочь.

Та витерла шмарклі дорогим норковим рукавом і з надією і вдячністю втупилася в мене.

- В двух км атсюда єсть Мак.

Дональдс, можна папрасітся к нім, туалєти мить.

Ілі в церькавь пайті, спрасіть, может падбєрут тєбє какую-та старушку, пампєрси мєнять, - тоді красномовно глянула на пазурі.

- Хатя нєт, пажалуй, єта нє для тєбя.

Єсть другой вибар - пайті к дєвачькам на уліце пастаять, - демонстративно оцінила дівицю з голови до ніг і, постаравшись вкласти якомога більше презирства в голос, завершила, - думаю, с тваімі даннимі за мєсяцок-другой на білєт в маскву заработаєш!.