Аркадій Шова: Навіть під час війни маємо дбати про людей

Мамалигівська об’єднана територіальна громада утворилася однією з перших на Буковині. Щоправда, не у тій кількості населених пунктів, як передбачав проєкт Перспективного плану. Попри це, 2015 року в громаду об’єдналися шість сільських рад (вісім сіл, прилеглих до прикордонної Мамалиги). В перший рік її існування у всіх бюджетних установах – дошкільних закладах, школах, медичних установах поміняли дерев’яні вікна на енергоефективні металопластикові, придбали техніку для прибирання снігу. Наступною дією було перекриття дахів шкіл, створення пожежної команди, для якої виділили приміщення й належним чином облаштували його, реконструювали вуличне освітлення, встановивши LED-світильники.

Що сприяло позитивним змінам після утворення об’єднаної громади? Чи не загальмувався прогрес після зменшення державної підтримки? Ці та інші теми стали предметом нашої розмови з головою Мамалигівської сільської територіальної громади Аркадієм ШОВОЮ.

До європейських стандартів

– У країні неспокійно – росіяни бомблять українські міста, гинуть мирні жителі, ворог рветься до столиці. Ваша громада у цей час не перестає дбати про людей?

– Мусимо піклуватися про людей, особливо самотніх, яким нізвідки чекати на допомогу. Тому працюємо за затвердженими планами. Наприкінці лютого, до прикладу, у комунальній установі «Відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання та надання соціальних послуг», розрахованій на 29 осіб, відбулося освячення престолу на честь чудотворної ікони Пантанаса (Всецариця). Перед цим ми виконали поточний ремонт у приміщеннях, господарських спорудах. Фінансуємо установу з коштів територіальної громади, забезпечуємо продуктами харчування. Хочу зазначити, що в ній утримують не тільки жителів нашої громади, але й сусідньої Ванчиковецької, маємо угоди з Лівинецькою громадою. Вільні місця ще є, а якщо треба – розширимо установу. Обслуга на чолі із директором установи, який ще є й священнослужителем, Русланом Барбакарем дбають, аби люди були не голодні, постійно мали медичний догляд.

Прикордонна громада зосередила зусилля на захисті держави від загарбників

– Останнім часом чуємо нарікання, що молоді нічим зайнятися у селах, тому вони і марнують життя у барах, «наливайках». У вашій громаді дбають про дозвілля молоді?    

– Від самого утворення громади питання молодіжної політики зробили пріоритетними. Розвивали й підтримували як культурний напрямок, так і спортивний. Зовсім недавно за сприяння американської програми DOBRE і допомоги місцевих мешканців  у селі Стальнівці було встановлено тренажери і дитячі гірки. Це була давня мрія стальнівчан, яку вдалося втілити завдяки участі у програмі. Маю подякувати небайдужим мешканцям села, які сприяли їхньому встановленню на території стадіону біля танцювального майданчика. Це практично завершення реалізації нашого плану. Раніше спортивні тренажери встановили у селах Драниця, Мамалига, Несвоя, Балківці, Кошуляни, Подвірне, котрі входять до нашої громади. Цього тижня маємо встановити їх у кожному населеному пункті Мамалигівської ТГ. Отож у вільний час чимало молоді займається спортом. Дбаємо про забезпечення спортсменів інвентарем, формами. Днями я вручив спортивні форми гравцям футбольного клубу «Драниця», які захищають честь громади на різноманітних змаганнях і неодноразово здобували звання переможців. Спортивний одяг придбали за гроші, виділені з місцевого бюджету. Особливістю форм є те, що на них нанесено назву та емблему команди. Це стало можливим завдяки старанням депутата Мамалигівської сільської ради Дана Тирсини, який професійно займається друком зображень на текстилі. Маємо в громаді дві футбольні дружини: команда села Драниця грає у чемпіонаті області з мініфутболу, стальнівецькі футболісти змагаються у повноцінному футбольному чемпіонаті. Дбаємо про дитячий спорт. Створили мініфутбольне поле зі штучним покриттям у Подвірному, Несвої, Мамализі. Будемо й надалі старатися, аби молодь росла здоровою.

Співучасть на користь громаді

– Пане Аркадію, згадали про американську програму DOBRE. Вона сприяє розвитку спорту чи діє й в інших напрямках? 

– Це програма, яка передбачає співфінансування громад. Не можливо не скористатися такою доброю можливістю. Завдяки співпраці з програмою DOBRE ми придбали екскаватор для комунального господарства, зараз працюємо над придбанням гілкорізу. Ці механізми дуже допомагатимуть у прибиранні територій, облаштуванні доріг. Таке ми робимо методом толоки. Це та складова, яку слід використовувати повною мірою. Ми – самодостатня громада. Не багаті, проте на життя і розвиток вистачає. Звичайно, хотілося б більше, однак сподіваємося, що з часом ситуація поліпшиться. Каса громади наповнюється завдяки податку з доходів фізичних осіб, податку на землю, з оренди землі. До прикладу, найбільшим орендарем земель у громаді є компанія «Контінентал Фармерз Груп». Аграрії найбільше беруть участь у соціальному розвитку населених пунктів громади. Прикладів чимало, тому наведу лише кілька. Зокрема у Подвірному за кошти компанії зробили вуличне освітлення, у Балківцях торік замінили вікна і двері у Будинку культури. Аграрії допомогли впорядкувати автобусні зупинки у Стальнівцях, Балківцях та Подвірному. Виділяють гроші на поліпшення стану амбулаторій, шкіл, культурної сфери. Коли у світі розпочалася епідемія коронавірусу «Контінентал» подарував засоби індивідуального захисту для лікарів, дезінфікуючі засоби, комп’ютер для амбулаторії.

– Ваша громада межує з українським кордоном. Чи берете участь у транскордонній співпраці з сусідніми державами?

– Звісно, беремо. В цьому зацікавлена як українська громада, так і населені пункти Молдови й Румунії. Користь від такої співпраці неабияка. Наприклад, завдяки транскордонному співробітництву нам вдалося раніше одержати рятувальний автомобіль «Мітцубісі». За іншим проєктом нещодавно надійшов пожежний всюдихід. Крім того, налагоджено систему сповіщення, котра дозволяє одержувати інформацію у разі стихійних лих та техногенних катастроф. А ще за програмою економічного і соціального зростання одержали півтора мільйона гривень. Депутати вирішили розпорядитися ними розумно. Оскільки в Україні триває освітня реформа, то вирішили направити їх на капітальний ремонт та придбання обладнання для опорного закладу. Треба, щоб наші діти навчалися в належних умовах. Хочу також додати, що 2018 року завдяки коштам інфраструктурної субвенції вдалося реконструювати Будинок культури та адміністративне приміщення, де нині є Центр надання адміністративних послуг населенню. 

 – Зараз у селах бракує вільних робочих місць. Чи вдається вам вирівнювати ситуацію із безробіттям?

– Безробіття – велика проблема всієї сільської місцевості. Тепер потужна техніка і засоби захисту рослин виключають ручну працю. Не з’явилося на нашій території й промислових підприємств. Однак завдяки співпраці та спільними зусиллями сільської ради і проєкту «Різні громади – спільні рішення для економічного зростання», що фінансує Євросоюз у межах ініціативи «Мери за економічне зростання», було створено у громаді сільськогосподарський кооператив «МІКО», де з’явилися кілька робочих місць.

– Сьогодні великою проблемою для громад є незадовільний стан доріг. Можете  утримувати їх у належному стані?

– Це справді проблема. Труднощі у тому, що у них різні балансоутримувачі. Скажімо, дорогу до кордону підтримує облавтодор. Але інші – то проблема. Знаю, що завершився тендер на ремонт дороги Мамалига – Хотин. Ми ж плануємо цьогоріч за наявності коштів полагодити кілометр дороги у Подвірному. Будемо, звичайно, шукати гроші на підтримку інших доріг. Адже Мамалигівська громада  –  вікно в Україну, тож маємо гідно виглядати.

На воєнних рейках

– Пане Аркадію, практично все населення України активно захищається від російського агресора. Яку участь бере у русі опору ваша громада?

– Мало хто сподівався, що небезпека прийде від росіян. Адже наші діди разом з ними били фашистів під час Другої світової війни. Тепер Росія віроломно напала на Україну для встановлення своїх правил у нашій державі, призначення маріонеткового уряду. Не вийде. Український народ гордий і ніколи не зламається перед натиском агресора. Зараз майже всі люди виступили на захист своєї країни. В тому числі й мешканці Мамалигівської територіальної громади. Чимало хлопців з наших сіл у перші ж дні агресії пішли боронити державу у лавах Збройних сил України. Ще більше молодих і старших чоловіків записалися у загони територіальної оборони. Ми готові стояти за кожну п’ядь нашої землі. Не стоять осторонь й інші члени громади. Приймаємо і влаштовуємо родини з інших регіонів країни, де нині точаться запеклі бої. Люди щодня несуть продукти харчування для наших оборонців. Один раз на добу відвозять харчі на пункти збору. Крім того, несуть теплі речі, взуття. Наші працівники виготовили кілька десятків «їжаків», які стануть на заваді просуванню ворожої техніки. Зрештою, не слід забувати, що наша громада прикордонна – у нас свої завдання. Попри все, Буковина залишається неушкодженою, селяни готуються до весняно-польових робіт. Бо треба вирощувати хліб, щоб нагодувати своє військо, яке нині демонструє відвагу і небачений героїзм. Ми переможемо, агресор ганебно капітулює. У ці важкі дні нам треба згуртуватися і вистояти.