Влучай у кошик, або біжи за м’ячем: історія Стефена Каррі

14 березня свій 34-й День народження святкує найкращий баскетболіст останнього десятиріччя НБА, головний шутер в історії – Стефен Каррі.

Чемпіон знайомить вас із найнетиповішим баскетболістом світу, найкращим снайпером в історії, який змінив гру назавжди.

Нетипове дитинтсво

Вордел Стефен "Стеф" Каррі ІІ народився в місті Акрон (штат Огайо) у родині відомого баскетболіста Делла Каррі, який провів у найкращій лізі світу 16 сезонів, був найкращим шостим гравцем сезону та вважався, хоча й не суперзіркою, але дуже сильним, статусним гравцем.

 Тож дитинство Стефа було нетиповим для переважної більшості американських баскетболістів: він навчався у хорошій школі, гарно харчувався, мав ігрову приставку та виріс серед баскетбольної тусовки. А головне – у Каррі була благополучна родина. До слова, мама Каррі в студентські роки грала за університетську команду у волейбол.

 Коли твій батько протистоїть Майклу Джордану, Чарльзу Барклі, Карлу Мелоуну, а ти за цим спостерігаєш на власні очі, знімаєшся в рекламі із зірками – вибір очевидний.

 Із самого дитинства Стеф пропадав на задньому дворі свого будинку, кидаючи м’яч у кошик.

Стоп! Щось пропустили… Повернемося в 1970-й рік.

У Діда Стефена – Волдера Джека, поки він роздумував чим зайнятися його сину в лісовій місцевості, з’явилася проста та водночас геніальна ідея – повісити на фонарний стовб щит із кільцем… Саме біля того стовба починав Делл Каррі, саме там розпочав своє становлення Стеф.

Школа

Уже в грі за шкільну команду Стефен зрозумів, що з його антропометрією буде важко пробиватися на Олімп. Вихід був лише один, знайти, вигадати щось своє, щось унікальне.

"Потрапляй у кошик або біжи за м’ячем", - як зізнається баскетболіст, саме цю фразу він чув найчастіше від свого батька.

І Стеф кидав! Плоди цієї роботи увесь баскетбольний світ побачить через багато років.

У шкільні роки в житті Стефена були дві людини, які мають безпосереднє відношення до того, що ми бачимо зараз. Шкільні тренери: Джеймс Лекі та Шон Браун.

Лекі був тренером канадської шкільної команди Queensway Christian College Saints.

"Я не вірив у те, наскільки добре він розуміє гру для свого віку. Він знав сильні сторони інших і розумів, де вони повинні бути - він бачив такі лінії для передач, які просто не міг бачити хлопець з його зростом. Я попереджав усіх, щоб вони піднімали руки, коли м'яч у Каррі. Після першого ж тренування четверо або п'ятеро хлопців пішли додому з розбитими до крові носами. Вони всі йшли з майданчика зі словами: "Тренер, я не думав, що він буде пасувати".

В одній із ігор команда Каррі поступилася 6-ма очками супернику, до закінчення залишалася хвилина.

"Захист концентрувалася поруч із триочковою лінією. Каррі взяв м'яч - і кинув, не доходячи метра до неї. У наступній атаці вони наблизилися до нього - але він знову кинув, не доходячи пари кроків", - згадує Лекі.

Тож Джеймс Лекі першим став експерементувати з грою Стефена, підбираючи для нього все більших і старших суперників. Саме тоді батько баскетболіста зрозумів, що Стефену потрібно заново ставити кидок…

Шон Браун – тренер однієї із найкращих шкільних програм Північної Кароліни, отримав Каррі в своє розпорядження в 2002 році.

Як і більшість інших, Браун дуже довго не міг побачити нічого особливого, крім кидка, цілком природного для сина снайпера з НБА. Уже потім він розповідав, що після втрат, після м’ячів, які вилітають за межі майданчика, сам Каррі пояснював йому, що він давав передачу туди, де повинні були знаходитися його партнери… і тренер несподівано усвідомив його правоту.

До речі, саме між Брауном і Каррі відбувся один із найепічніших діалогів в історії шкільного спорту США.

- Ти повинен більше кидати.

- Але, тренер, я не хочу, щоб хлопці вирішили, що занадто багато про себе думаю (слова, які найбільш точно характеризують Стефена Каррі - Чемпіон)

- Давай я скажу це ще раз. Щоб ми частіше перемагали, ти зобов'язаний більше кидати.

"Ми хотіли, щоб він кидав 15 разів за чверть, а п'ять - це мінімальна планка, - розповідав потім Браун. - Він все ніяк не міг виконати нашу установку, поки самі партнери не стали у нього питати: "Ти чому не кидаєш?".

Факт: Стефен Каррі володіє найшвидшим кидком в історії

Так Браун створив того незвичайного "розігруючого-пулялку", із яким потім три рази доходив до плей-оф штату…

Зв'язок із тренером не порвався (ще одна характерна риса Каррі - Чемпіон) і після відходу Каррі в НБА. Влітку він як і раніше приїжджає тренуватися в залі колишньої школи, а із учителя Браун перетворився в партнера - саме він проводить табори, які організовує Каррі для молодих гравців.

"Дохлий" хлопчик і тренер Боб Маккіллоп

А коли прийшов час продовжувати навчання в Універсітеті, виявилося, що Каррі нікому не потрібен.

І лише один коледж, а точніше баскетбольний тренер Девідсона Боб Маккіллоп, повірив у Стефена.

"Тренер Маккіллоп мені як другий батько. Він зробив для мене все. Взяв мене зі школи, вселив у мене впевненість у тому, що я зможу грати на іншому рівні. Змушував мене працювати кожен день, щоб домогтися чогось не тільки на паркеті, але побудувати щось всередині мене, що не обмежується баскетболом. Він дав мені розуміння того, яким гравцем я можу стати, і він як і раніше впливає на моє життя. Коли ти з ним говориш, здається, що ти можеш все".

Девідсон не відповідав тому рівню, який потрібен для гравця, у якого мета потрапити до НБА. Але інших пропозицій у нього дуже довго не було. Від Каррі відмовилися навіть тренери Вірджинії - університету батьків, хоча друзі сім'ї спеціально зв'язувалися з ними і просили звернути увагу на школяра.

Фактично, Маккіллоп створив того Каррі, що через декілька роки "хакне" НБА, зробивши справжню революції в грі. Абсолютна довіра, неортодоксальний підхід до визначення позиції, готовність партнерів грати на нього - усе це через рік створило одне з найяскравіших явищ в NCAA.

Каррі своєї суперрезультативнітю і магією життєрадісного баскетболу майже затягнув Девідсон в "Фінал чотирьох" і навіть залучив на трибуни Леброна Джеймса.

І незважаючи на яскраву гру з хорошою статистикою, скаути продовжують не вірити в Стефа. Від слова – взагалі! "Він не рівень НБА" – приблизно, так звучать більшість думок.

НБА

У 2009 році Стефен після 3 курсу вирішує кинути університет та виставляє свою кандидатуру на драфт. Під 7-м номером 21-річного Стефена вибирає Голден Стейт Ворріорз. Стефен приходить в НБА з клеймом переоціненного, ні на що не здатного баскетболіста. Але за словами самого Стефа, він змирився з цим і сприймав це як данність.

Уже в першому сезоні керівники Воїнів починають поступово розуміти, що з вибором на драфті вони не помилилися. У першому сезоні Стефен набирає по 17,5 очка за гру при 6 асистах. Але команда ще далека від плей-оф…

У другому сезоні Каррі додає до своєї статистики ще майже 2 очка, але поступово починає боротися зі своїм головним ворогом – травмами. А точніше – гомілкостопом. Ця проблема проявлялася ще з університету, але вийшла на поверхню в НБА при великих навантаженнях. Гомілкостопи почали геть відмовлятися нормально функціонувати. У третьому сезоні Стефен пропускає 40 матчів скороченого через локаут сезону.

Для Каррі настав найважчий період у житті. Усі, навіть ті хто вірив раніше, почали в ньому сумніватися – керівники команди, уболівальники, компанія Nike… Усі. Доля Каррі в НБА, у прямому сенсі, висіла на волосині: контракт новачка з ГСВ закінчувався, а травмованого гравця залишати в команді ризиковано. Залишили…

Факт: Після травми компанія Nike запропонувала ганебний контракт Стефу, а менеджер бренду на переговорах називала Стефена - Стівеном... Найбільший маркетинговий провал компанії. Так розпочався взліт компанії Under Urmor і власної торгової марки Каррі.

Брендон Пейн та Каррі 2.0

У міжсезоння в житті Стефена з’являється ще одна людина, яка сильно вплинула на становлення гравця – тренер по фізпідготовці Брендон Пейн.

Про Пейн Каррі розповів Джеральд Хендерсон, який так само був задрафтований в 2009-му, тільки під 12-м номером. Це сталося в квітні 2012-го, коли Каррі відновлювався після чергової операції на гомілкостопі.

Пейн - колишній тренер в університеті Вінгейт, почав власний бізнес по тренуванню спортсменів в 2009-му. Він працював з декількома гравцями, які пов'язані з Північною і Південною Каролінами: Кембе Вокером, Антуаном Джемісоном, Меттом Керроллом. Але він вхопився за можливість співпрацювати з Каррі. Це був найскладніший момент у кар'єрі Каррі, коли його практично списали з рахунків.

"Іноді я думав, що нормальна розсудлива людина просто здасться. Деякі речі, які я змушував його робити, занадто складні, і я думав, що він скаже: "Почекай, це вже занадто", - згадує Пейн.

Каррі не здався!

Пейн моделював для нього гіперважкі умови. У багатьох завданнях Каррі потрібно виконувати вправи і при цьому вести м'яч іншою рукою. Або потрапляти з-під кільця з середньої дистанції. Ловити тенісні кулі. Виконувати ігрові дії з опором.

Пейн використовував різні технології, щоб постійно посилювати ефект. Каррі міг ловити тенісний м'яч, при цьому ведучи баскетбольний м'яч у стробоскопічних окулярах, які обмежують видимість. Окуляри закривають огляд і пропускають лише дещицю світла (який регулюється Пейном). Очі відволікаються в кожну секунду, що змушує гравця зберігати максимальну концентрацію.

Пейн використовував Fitlight, кольорову машину, яка представляє собою диски розміром з долоню, розміщені на стійках - кожен колір позначає рух, яке повинен зробити Каррі перед тим, як доторкнутися до неї. Іноді йому доводиться це робити і при цьому одночасно ловити тенісний м'яч, який відскакує від стіни. При цьому хтось із команди Пейна тримає сигнал, який дає Каррі наступне завдання для виконання. Усе це потрібно для того, щоб коли Каррі рухається на майданчику з м'ячем і його атакує захисник, то він міг одночасно виконати декілька завдань, побачити, яку команду йому дають з лавки і прийняти правильне рішення, навіть якщо втомився.

Нарешті, Пейн привчив Каррі до камери сенсорної депривації, резервуару, що обмежує людині від будь-які відчуттів. Це величезна ванна, наповнена водою температури шкіри і англійською сіллю. Сенс перебування в ній полягає в тому, щоб абстрагуватися від будь-яких фізичних відчуттів і сконцентруватися лише на тому, що відбувається в голові.

І Каррі повернувся! Повернувся ще сильнішим, ще кращим. Повернувся щоб змінити баскетбол назавжди!

У сезонах 2012/13 та 2013/14 Голден Стейт пробивається у плей-оф, але далі другого раунду вийти не може. Команда майже готова, але не вистачає останнього елемента для великих перемог.

Перед сезоном 2014/15 Голден Стейт Ворріорз очолює колишній партнер Майкла Джордана по Буллс Стів Керр і Воїни понеслись - 5 фіналів НБА поспіль, 3 чемпіонських титули та феноменальні рекорди Усього 9 поразок у сезоні 2015/16 – абсолютний рекорд НБА. Сам же Стефен двічі поспіль стає MVP регулярного чемпіонату, встановлює фантастичні рекорди, закохує в себе мільйони вболівальників у всьому світі.

Аїша

Сім'я Каррі - одна із найвизначніших у навколобаскетбольній НБА.

У них дійсно ідеальна історія. Вони познайомилися в 14 років, в церкві, і спілкувалися епізодично, в основному по телефону - батьки Аїші забороняли їй зустрічатися з ким-небудь до випуску зі школи. У 20 вони випадково зустрілися в Лос-Анджелесі, куди Каррі приїхав на церемонію ESPY, вже будучи зіркою Девідсона. Аїша в 17 років закінчила школу і вступила в канадського університету Arts York, намагаючись стати актрисою - до того моменту вона вже знялася в декількох епізодичних ролях у диснеївських фільмах. Вони почали зустрічатися з 2008-го.

У них дійсно ідеальні діти. Райлі Каррі знадобилося приблизно дві пресконференції, щоб стати найпопулярнішим представником Голден Стейт.

У них дійсно ідеальне взаємодоповнення, яке в НБА (де дівчата, тачки, бабки, стволи) практично не зустрічається. Воно проявляється чи не всюди: і у вболіванні на трибуні, і в промо-поїздках до Китаю, де вони разом виходять на майданчик, і в тусовках з реперами в Торонто, і в сімейних посиденьках, і в спільних вірусних відео, і в твіттер-війнах, які Айіша провокує час від часу, заступаючи за свого чоловіка.

Класична історія відома всьому Окленду: ввечері, після першого матчу серії з Х'юстоном у 2015-му, чоловік і жінка вийшли з ресторану і - через те, що не змогли в останній момент дістати квитки на концерт Кірка Франкліна - почали співати його пісні прямо на вулиці. Перехожі від них спочатку шарахалися, а потім з подивом впізнали в співаючоій парі подружжя Каррі.

Факт: Стефен Каррі є дуже віруючою людиною і його рука піднята до гори після вдалих дій - подяка богу.

Дружина Каррі - унікальне явище для НБА в цілому. Ніхто до цього не поєднував іпостасі матері дітей, головної уболівальниці, бойової подруги і при цьому автономної від успіхів чоловіка зірки (у неї своє кулінарне шоу, своя слава і свої конфлікти в інтернеті, пов'язані на всяких жіночих штуках).

Зазвичай всі жінки з НБА діляться на милих домогосподарок і войовничих глянцевих зірок, і Аїша - одна з небагатьох, кому вдається примирити обидві образи і ще більш підкреслити чоловіка.

Золотий хлопчик або убивця з дитячим обличчям

Сам Стефен – нетиповий представник НБА, як на майданчику, так і поза ним. Ви ніколи не чули про скандали пов’язані зі Стефом або його родиною, він перший розпочав традицію брати на прес-конференції своїх дітей, він разом із дружиною заснував благодійний фонд, який допомагає мільйонам американців. Каррі не знає, що таке егоїзм і готовий жертвувати своєю статистикою та мійльнонами доларів у контракті заради успіху команди. Каррі робить всіх навколо себе кращими та в свої 33 як і 10 років тому кайфує від баскетболу, випромінюючи світло та дитячу безпосередність. Стефен продовжує знищувати суперників на периметрі та вести рідну команду до нових висот.

Каррі змінив баскетбол назавжди! Не лише своєю грою, а прикладом, що не лише фізично обдаровані та великі люди можуть ставати найкращими в баскетболі.

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua