Загроза на Сході та остання спроба наступу. Три сценарії завершення війни

На 20-й день війни проти України те, що колись необачно називали “другою армією світу”, остаточно забуксувало і кардинально змінило підхід до ведення бойових дій.

У Кремля все настільки йде “по плану”, що заради війни проти українців доводиться екстрено збирати бійців у Сирії і Лівії, остаточно залучити до агресії білорусів та йти на уклін до Китаю.

Але Володимир Путін все одно готовий підвищувати ставки – перетворенням власних солдат на гарматне м’ясо, відвертим тероризмом, руйнуванням мирних міст, хімічним та ядерним шантажем – усе заради того, щоб хоч щось представити як власну перемогу.

Системні прорахунки

Бліцкриг у війні проти України так і залишився лише фантазією російського керівництва. Стратегічний план зі знищення країни одним ударом та примушення народу та влади до капітуляції провалився.

Насправді ж Росія вже кинула в бій 100% власних сил, які планувала використовувати у вторгненні, а це приблизно 150 тис. осіб, але захопила лише одне велике місто України – Херсон.

Водночас, за даними Міноборони України, від початку вторгнення 31 батальйонно-тактична група ворога втратила боєздатність, залишилось 63. Тобто приблизно третину армії агресора ми вже, як кажуть, перемололи.

За підрахунками українського військового керівництва, втрати ворога в особовому складі становлять понад 13 тис. осіб. Щоправда, не уточнюється, йдеться саме про загиблих чи також про поранених.

Перевірити ці дані в незалежних джерелах неможливо. Наприклад, за підрахунками Пентагону, українці з початку активних воєнних дій вже ліквідували на своїй території від 5 до 9 тис. солдатів країни-агресора, і тут йдеться саме про кількість вбитих. Військової техніки Росії, за оцінками Forbes, знищено вже на $5 млрд.

Росію підвело планування, засноване на хибному припущенні, що українці прихильно ставляться до Росії, а армія України паде одразу після вторгнення. Російські солдати везли з собою уніформи для параду в Києві замість додаткової амуніції та припасів. Наразі Путін скерував на цю операцію основну частину своїх сил – у нього немає великих резервів, які можна було задіяти в бою, – вважає американський політолог Френсіс Фукуяма.

На його думку, російські війська дуже потерпають від нестачі ресурсів. Погоджуються з цим й інші експерти, зазначаючи, що наразі логістика і забезпечення – одне з найслабших місць російських військ.

– Ресурси, що були перенесені на українську землю – бензин, ракети, амуніція – були призначені для війни тривалістю 7-8 днів. Зараз у росіян є дуже реальна дірка у постачанні, – відзначає аналітик-розслідувач з Bellingcat Христо Грозєв.

До цього додаються ще й проблеми з якістю російського озброєння та техніки. Російська армія виявилася черговим інвалідом клептократії путінського режиму, за що в українському НАЗК вже особисто подякували міністру оборони Росії Сергію Шойгу.

– Багато в чому саме завдяки корупції Росія має ту армію, яку і послала в Україну. А це обірвані, невмотивовані, залякані солдати-строковики. Міф про новинки військової техніки розбився об спротив українських військових. Немає ні новинок, ні інновацій, бо все вкрадено Шойгу та його хваленими генералами, яких, до речі, також успішно знищують ЗСУ на нашій землі, – констатує політичний аналітик Сергій Постоловський.

Схоже, Путін це вже теж прекрасно розуміє, звідки і з’являються чутки про чистки у відділах ФСБ, відповідальних за аналітику щодо України.

Проблеми мотивації

Та головне, що всі проблеми власної армії стають цілком очевидними і для самих солдатів, яких Кремль кидає в бій. Росіяни масово здаються в полон, настільки, що в Києві вже окреме місце шукають для їхнього утримання. Дезертують чи відмовляються йти у бій. Численні перехоплення розмов окупантів, які публікують українські відомства, свідчать – до них приходить розуміння, що їх відправили на забій і навіть найбільш підготовлені частини зазнають суттєвих втрат.

Це, безумовно, впливає на морально-психологічний стан, військові починають діяти обережніше. Очевидно, що після перших днів війни росіяни намагаються уникати прямих бойових зіткнень з українськими військовими на землі, все більше покладаючись на артилерію та авіацію.

До того ж росіяни йшли сюди займатися “визволенням”, як їм про це розповідала пропаганда. Але тепер навіть цивільні люди їм пояснюють, що вони тут нікому не потрібні, а українська армія зовсім не порозбігалася, як це знову ж таки обіцяли пропагандисти.

В українській розвідці стверджують, що армія РФ отримала вказівку перейти на “самозабезпечення”, тобто грабувати місцеве населення. Власне, відеопідтверджень численних мародерств і ”визволення” росіянами курей в городах та продуктових магазинів ми вже бачили вдосталь. Але армія не може нормально воювати і мародерствувати одночасно – це очевидно.

Бойовий дух росіян тане. Принаймні, це вже відбувається на півночі України, на півдні росіяни почуваються краще, – зазначає Фукуяма.

Все на Південь

Південний напрямок дійсно поки найуспішніший для загарбника. Тут окупанти частково захопили Херсонську і частину Запорізької областей, будують комунікації з анексованого Криму, не змогли взяти Миколаїв, але обійшли його далі у напрямку на Кривий Ріг.

Водночас, успішна оборона Миколаєва не дозволила ворогу атакувати Одесу і спробувати остаточно відрізати Україну від морів.

На півночі України загарбник фактично зупинив наступ, так і не зайнявши Чернігів та Суми, на сході успішно тримається Харків.

Київ залишається одним з пріоритетів для Росії, але взяти в облогу столицю не вдається, тож і тут наступ зупинено. А навіть спроба підтягнути резерви і підготувати новий удар, на думку фахівців, буде марною, адже в Києві вибудувана вже ешелонована оборона. До того ж на цих напрямках українські війська вдало маневрують і перерізають ланцюжки логістичних постачань до військ противника.

Головна ж ціль ворога тепер, на думку фахівців, це удар по зоні ООС та оточення української армії, яка сконцентрована в цьому секторі. Тобто російські війська більше не намагаються наступати на восьми-дев’яти напрямках одночасно.

На Донбасі сконцентроване велике угруповання українських військ, для його оточення розпочато наступ за напрямками, що сходяться на захід від Донецька і півдня від Харкова.

До того ж росіяни продовжують осаду Маріуполя, яка перетворилася в справжній геноцид.

Водночас “звільняти” міста, де українська армія чинить серйозний опір противнику, росіяни можуть тільки в стилі Волновахи чи сирійського Алеппо – тобто повністю руйнуючи місто і всю його інфраструктуру.

На це і розрахунок – важка артилерія та авіанальоти, з якими українська ППО, як кажуть на Заході, креативно бореться, але краще б там таки допомогли нам відповідною зброєю, про що ми вже 20 днів волаємо на весь світ.

Стратегії виходу

В будь-якому разі Кремлю потрібні стратегії виходу з війни. Окупація Півдня України зі спробою створити там якусь чергову псевдореспубліку – один з таких варіантів. Щоправда, на ефективний окупаційний режим сил у Кремля відверто немає. Інший – так званий фінляндський сценарій.

– Є підстави вважати, що це перетворюється на путінську версію Зимової війни Сталіна проти Фінляндії в листопаді 1939 року, коли Червона армія зіткнулася з набагато жорсткішим опором, ніж очікувала від фінів. Різниця в тому, що Сталін зміг наказати ввести другу, більшу хвилю радянських військ в лютому 1940 року, змусивши фінів прийняти його кабальні умови, зокрема поступку у 9% довоєнної території Фінляндії.

У розпорядженні Путіна не так багато робочої сили і техніки. У російських сил вторгнення залишилося близько двох тижнів, перш ніж серйозні проблеми з матеріально-технічним забезпеченням і постачанням серйозно змусять Путіна сісти за стіл переговорів, – наголошує знаменитий британський історик Ніл Ферґюсон.

Третій варіант – ядерний чи хімічний шантаж з боку Путіна, ознаки якого ми вже бачимо. Російські війська захопили спочатку Чорнобильську АЕС, а потім найбільшу в Європі атомну електростанцію в Енергодарі. Міноборони РФ плодить фейки про американські лабораторії в Україні з розробки ледве не біологічної зброї.

Але шантаж атомними станціями, навмисне нищення невійськової інфраструктури, обстріл цивільних і перепони для їхньої евакуації, тобто весь цей відвертий тероризм – це свідчення безвиході та агонії росіян.

Тобто розуміння неминучості глобального програшу у цій війні для Росії з кожним днем героїчної оборони України все ближче.

Найоптимістичніший сценарій для України – провал другої спроби наступу росіян та вихід на мирну угоду з обов’язковим виводом окупаційних військ. Радник голови ОП Олексій Арестович прогнозує, що максимум такого результату можна очікувати в травні, або при найкращих розкладах вже за два тижні. Тож віримо в українських військових.