Митрополит ПЦУ озвучив пропозицію духовенству Московської церкви

Митрополит Сімеон по-християнські доброзичливо звернувся до священнослужителів російської церкви

скріншот з відео

«Я пропоную вам єдність у Христі – без відстрочок та пошуків довгих і сумнівних шляхів»

Преосвященні владики: митрополите Варсонофію, митрополите Іонафане, митрополите Агапіте, всечесні отці, дорогі брати і сестри, віряни Української Православної Церкви, що перебуває у складі Московського патріархату!

Останні трагічні події, що відбуваються на українській землі: кров, що пролита російськими окупантами, тисячі вбитих, серед яких жінки і діти, мільйони біженців, які були змушені покинути рідний дім, – все це змусило багатьох українців переглянути ставлення до нашого північного сусіда, якого ще донедавна дехто називав братом.

Сьогодні так званий брат показав своє справжнє обличчя – обличчя загарбника, терориста та варвара, який вбиває українців, руйнує міста і села, знищує плоди нашої важкої праці, культурні цінності і навіть святині, які стоять понівечені, обгорілі та зруйновані.

Все це відкрило істинну сутність так званого руського миру – ідеології, що стала головною рушійною силою нинішньої війни.

Російські пропагандисти за допомогою цієї ідеології сформували у своїх співвітчизників міф про виключну історичну роль Росії і дійшли аж до заперечення існування українського народу як такого. Наслідками пропаганди стало публічне схвалення переважною більшістю росіян руйнувань і смертей, які принесла їхня армія в Україну.

Імперські прагнення російської влади отримали не лише підтримку та благословення ієрархії РПЦ, а ще й, як це не шокуюче звучить, моральне та «богословське» обґрунтування. Для цього російські богослови використали, зокрема, відомий міф про триєдиний руський народ.

Частиною цього міфу стало блюзнірське порівняння уявної єдності росіян, білорусів та українців з таємницею єдності Пресвятої Тройці. Ця хибна ідея, пресловуті «духовні скрепи», а також мрії про царя, відродження імперії та особливе месіанське призначення Росії – усе це стало духовним підґрунтям для війни, яку веде Росія проти України.

Ідеологія «руського миру» штовхнула Путіна на війну з Україною, а Московського патріарха Кирила – на благословення цієї війни. Це благословення він публічно надав Кремлю за день до нападу на нашу країну, і вкотре підтвердив минулої неділі, вручивши у головному храмі Росії вбивцям українців ікону Божої Матері, схваливши тим самим їхні злочини проти людяності, які вони чинять на території нашої держави.

Звичайно, ці кричущі факти відгукнулися болем у серцях православних українців, священнослужителів та ієрархів УПЦ, які почали відмовлятися згадувати під час принесення безкровної жертви на Літургії імені патріарха Кирила. Це – перший і важливий крок. Визнання своїх помилок вимагає духовної сили та мужності, а невизнання призводить до трагічних наслідків.

Наступним кроком УПЦ має стати повний розрив з Московським патріархатом, який заплямував себе навіть не ідеологією, а єрессю «руського миру» – породженням етнофілетизму, який вже був засуджений Церквою у XIX столітті.

І не варто чекати на Архієрейський собор, про який сьогодні говорять і пишуть деякі. Адже ви, насамперед, владики і отці, чудово розумієте, що це спосіб затягування часу, який вигідний не Україні, а Росії і проросійським силам. Тим більше, що патріарх Кирил вже дав оцінку непоминанню, назвавши ваші дії розколом.

Не потрібно мати особливих аналітичних здібностей, щоби передбачити, якою буде відповідь залежного від Путіна патріарха на ваше прохання надати вам автокефалію. Втім, якщо б це й сталося, то така автокефалія не була би визнана в православному світі як законна.

Якщо ж ви шукаєте канонічного способу здобуття автокефалії, то його не потрібно вигадувати. Він був запропонований Вселенським патріархом Варфоломієм ще у 2018 році. Тільки тоді більшість з вас була ще буквально засліплена ідеями руського міру і не побачила, що Вселенський патріарх запропонував єдиний можливий з точки зору канонів вихід з церковної кризи в Україні, єдиний реальний дієвий спосіб подолання розколу та єднання православних українців.

Тоді ви відкинули запропоновану можливість, але вона залишається актуальною й сьогодні. В Україні вже існує помісна автокефальна Православна Церква, п’ятнадцята у диптиху Сестер-Церков Православного світу. І в цій Церкві на вас чекають. Чекають, щоби разом розділити радість молитви і причастя з єдиної Чаші Христової.

Я пропоную вам єдність у Христі – без відстрочок та пошуків довгих і сумнівних шляхів. Разом із вами ми будемо свідчити перед усім православним світом про антихристиянську сутність ідеології «руського миру», фактично про єресь, яка запустила процес руйнування Російської Церкви зсередини. Вдумайтесь лише, як повинен був перевернутися їхній духовний світ, щоби ієрархи і духовенство боялися навіть в храмі, на церковному амвоні, звідки завжди звучала проповідь про любов і мир, вимовити саме слово «мир».

Можливо, на догоду світській владі РПЦ перепише й Нагорну проповідь Спасителя, в якій блаженними називаються миротворці, можливо й «мир всім» священники не будуть вимовляти?! До цього все йде, адже ідеї «руського миру», що вразили РПЦ, не мають нічого спільного з Євангелієм і вченням Господа нашого Ісуса Христа. Тому й проповіді та виступи носіїв цих ідей так дисонують з істинним та неушкодженим вченням Вселенської Православної Церкви.

Ми з вами разом маємо свідчити про єресь «руського міру», яка не давала об’єднатися православним українцям в єдину Церкву впродовж десятиліть. І ми поборемо цю єресь і засудимо її назавжди. Але для початку потрібно перемогти її у власних головах.

Бажаю вам допомоги Божої у цьому і ще раз і ще раз закликаю вас до єдності. Моє серце, серця ієрархів, духовенства і вірян канонічної Православної Церкви України відкриті для вас усіх. Своє звернення до я хочу закінчити словами апостола Павла, з послання до Ефесян: «благаю вас поводитися гiдно звання, до якого ви покликанi, з усякою смиренномудрiстю й лагiднiстю та довготерпiнням, терплячи один одного з любов’ю, прагнучи зберiгати єднiсть духу в союзi миру» (Еф. 4, 1-3).

Єдність духу і союз миру – ось що нам потрібно зараз, щоб протистояти ворогу, щоб якомога швидше об’єднатися у одній Церкві навколо древнього святого Київського Престолу, щоб у скорому майбутньому відбудувати квітучу і мирну Україну!