Що робити, якщо війна забрала всі ресурси? Як зберегти ментальне здоров'я? Радить психолог

Війна завжди була і є найпотужнішим фактором, що потребує колосальної мобілізації всіх сил та психологічних ресурсів. Наразі це наша реальність. І підготуватися до неї, навіть враховуючи свого роду генетичну пам'ять про жахіття воєн і наявність психологічних захистів від усього з нею пов'язаного, повною мірою все одно неможливо. Тож треба перебудуватися психологічно з мирного життя на воєнний час.

Керуючись досвідом надання психологічної допомоги у минулому (війна в нас триває вже 8 років) і тією гострою фазою, що йде зараз, можна відмітити такі основні моменти:

Наразі психологічно ми проходимо стадію прийняття катастрофічних подій. Деякі переживають її швидко та ефективно діють відповідно до обставин (наприклад, наші військові, які безпосередньо зайняті в бойових діях).
Для декого сама думка про те, що йде війна, дається важко або навіть заперечується. І це є найсильнішим фактором психологічної дезадаптації, різного роду психологічної (підвищена тривожність), психосоматичної (загострення та прояв психосоматозів, таких як бронхіальна астма, виразка шлунка, гіпертонія, тощо) і навіть психопатологічної (реактивні психози) реакції на стрес.

Що можна і потрібно робити:

Обов'язкова рухова активність. Залежно від можливостей та вашого настрою це можуть бути прогулянки, пробіжки, зарядка на одному місці, прибирання в приміщенні, участь у підготовці до оборони та допомога в усуненні наслідків воєнних дій. Взагалі, будь-яка фізична активність сприятиме переживанню стресу.
Дуже важливо продовжувати займатися своєю професійною діяльністю, навіть якщо умови не сприяють. Якщо робота призупинена, то завжди можна займатися самоосвітою. Повірте, це не тільки допомагає, але й має велике значення — ви психологічно наближаєтеся до перемоги, відновлення та творення, займаєтеся майбутнім, а не зайняті втечею від страшної реальності.
Намагайтеся не відступати від щоденних ритуалів, звичного способу життя. Насправді, навіть у стані війни можна робити дещо з того, що робили завжди (це можуть бути банальні правила особистої гігієни, турбота про здоров'я, харчування, тощо). Це наразі дуже важко і, на жаль, деколи неможливо через варварські бомбардування та геноцид у деяких наших містах, але пам'ятати про це потрібно завжди. У концтаборах Другої світової війни виживали і зберігалися ментально ті люди, які намагалися дбати про себе та інших і, в рамках можливого, слідкували за собою. Наприклад, там можна було чистити зуби — вірніше, це не було заборонено, якщо вірити дописам Франкла та Бруно Беттельгейма.
Намагайтесь не замикатися у собі, наскільки можете, спілкуйтесь з родичами (навіть якщо для цього доводиться напружуватись самим і напружувати співрозмовника), але не забуйте й друзів. Вони теж наша сім'я, не менш важлива та здатна надавати необхідну підтримку. Лист, повідомлення, дзвінок — цього достатньо, але це має бути регулярним та водночас не нав'язливим. Ніколи не забувайте, що нашим друзям потрібна підтримка та турбота, навіть якщо вони про це не просять.
Важливий момент у наш час — сприйняття новин та іншої інформації. Якщо вже не можете без того, щоб "жити в новинах", то обмежтеся хоча б одним відвідуванням будь-яких ресурсів за годину з обов'язковим перемиканням на щось інше. Принцип: "увійшов — дізнався — вийшов" з акцентом на останній дії. І ще, щоб зберегти критичність мислення, абсолютно необхідну в цій ситуації, намагайтесь ознайомитися з різними ресурсами, навіть ворожими та пропагандистськими. Можуть і повинні бути ресурси, яким ви довіряєте, але не повинно бути вибіркового обмеження.
Не бійтеся "витратити" свій особистісний ресурс та повністю використовуйте його. Наприклад, ви любите музику або непогано малюєте, вмієте цікаво викладати свої думки вголос або на папері, — займайтеся цим, пишіть інформаційні та аналітичні пости про ситуацію в соцмережах, записуйте подкасти про власний досвід переробки стресу або сприйняття війни, тощо. Малюйте, співайте, танцюйте, якщо не для інших, то хоча б для себе.
І, нарешті, — якщо зовсім вже погано і здається, що світ ось-ось розсиплеться, озирніться на всі боки, згадуйте про близьких і друзів, і ви побачите, що є й ті, яким набагато гірше, більш беззахисні та ті, хто потребує нашої допомоги. Почавши їм допомагати, ви зможете допомогти й собі. Про цей факт чудово писав Ірвін Ялом, і це працює завжди, знаю з досвіду своєї роботи.
Не забувайте про братів наших менших. Їм теж погано і вони, на жаль, стикаються зараз з неприємними гранями людського (у місцях транзиту переселенців з'явилося багато покинутих тварин). Ми ніколи не повинні забувати про людяність, у будь-яких умовах.