Бойчук: Думав, що футбол поза політикою, але тепер розумію, що пробачити те, що робить РФ, не можна

Бойчук: Думав, що футбол поза політикою, але тепер розумію, що пробачити те, що робить РФ, не можнаПівзахисник Руху Богдан Бойчук розповів про своє ставлення до вторгнення РФ в Україну.

Богдан Бойчук народився у Херсонський області, де зараз в окупації живуть його близьки.

“Я не можу повірити у те, що сталося, — цітує Богдана прес-служба Руху.

— Ми 24-го лютого спокійно спали зранку, а о 9-ій годині мені подзвонила мама.

Я підняв слухавку, а вона плаче та каже, що розпочалась війна.

Я не міг у це повірити.

Ми приблизно знали, що відбувається, але до останнього не вірили, що таке може статись у 21 сторіччі.

Коли ходили чутки, що напад може статись 16-го та 21-го, я казав батькам, щоб вони приїжджали до Львова, адже тут точно безпечніше, ніж в Херсоні.

І коли все почалось, я почав на них злитись, адже казав їм, щоб вони приїжджали.

Потім зрозумів, що це не на часі".

"В перший день я почав себе звинувачувати, що не зміг вивезти батьків у безпечне місце.

Я дуже переживаю за них.

Мама розповідала, що буквально кілька днів тому у сусідні села заїхало 200 одиниць російської техніки.

Я не знаю, чи вони відступають, але факт в тому, що поряд їздить велика кількість російських окупантів".

"Я не розумію, як можна пробачити те, що роблять росіяни.

Страждають невинні люди – їм немає виправдання.

Вони розстрілюють цивільне населення, яке не несе їм жодної загрози: дітей, жінок.

Це ніяким чином не можна виправдати та пробачити".

"Я не хочу виправдувати російських футболістів, які не висловлюють свою позицію щодо війни в Україні.

Я впевнений, що 95% з них проти війни, але за стільки років диктатури вони просто бояться висловити свою позицію.

Також впливає і пропаганда, яка триває вже дуже довгий час.

На це в росії робиться дуже велика ставка.

Пропаганда у них на першому місці, вони просто залазять людям у голови".

"Нацисти" та "бендерівці", про яких розповідає путін – це просто якась маячня.

Це просто привід, аби виправдати свої дії.

Я 4 роки живу у Львові та розмовляю російською, але жодного разу не було ситуації, аби мені дорікнули за це".

"Коли я грав у росії, я не розумів усієї ситуації, адже був досить молодим.

Я думав, що футбол поза політикою.

Я вважав, що їхав туди не підтримувати росію, а грати у футбол.

Зрозуміло, що тепер я ніколи в житті не поїду грати туди.

Зараз хотів би стерти це з історії своєї кар'єри".

"Коли я дивлюсь, що для країни роблять ті люди, які стоять на передовій, які вступають до лав тероборони та які голими руками зупиняють танки, мене переповнює повага та гордість.

У мене серце обливається кров'ю – наскільки наш народ сильний духом! Вони розуміють, що можуть заплатити за свободу народу ціною свого життя.

Я дуже пишаюсь тим, що я Українець і з усіма людьми, які об'єднались та протистоять ворогу".

25-річний Бойчук виступав за Металіст, Зарю (Молдова), Нефтехимик (РФ), Динамо-Авто (Молдова) та Рух.