Луїс Енріке: високий пресинг, широкий білд-ап та величезні вимоги

Луїс Енріке: високий пресинг, широкий білд-ап та величезні вимоги.

Пропонуємо до вашої уваги тренерський профайл іспанця.

Після насиченої трофеями ігрової кар’єри в Реалі та Барселоні, в якій він навчався у багатьох найкращих тренерів в історії, Луїс Енріке зробив надзвичайно вражаючий перехід до керівництва.

Його успіх у Барселоні, яку він привів до історичного требла в 2015 році, був таким, що йому дали роботу в збірній Іспанії, і його постійно пов’язують з багатьма з найбільшими посадами у клубному футболі.

Пеп Гвардіола, колишній менеджер Барселони, який зробив надзвичайно успішний перехід спочатку до Бундесліги, а потім до Прем’єр-ліги, є великим прихильником Енріке і, здається, вірить, що він може досягти успіху будь-де.

"У світі небагато менеджерів, які краще за Луїса Енріке", — сказав одного разу Гвардіола.

"[Він був] ідеальним тренером для Барселони – його особистість, його характер.

У нього було два-три роки і він грав у неймовірний футбол з неймовірними гравцями".

Стиль гри.

Енріке віддає перевагу атакуючому футболу, який завдяки його освіті під час гри в Барсі демонструє його розуміння позиційної гри, або juego de posición.

Його команди вражають своєю вертикальною грою, а також тим, як утримують м'яч від суперника.

Його улюблена формація — 4-3-3, але він також регулярно експериментував з 3-4-3 і 3-4-2-1.

Він не прив'язаний до певної філософії і регулярно змінює свої команди.

Іспанія, як правило, організована за схемою 4-3-3, але їх підхід помітно більш вертикальний, ніж надзвичайно успішна команда Енріке — Барселона.

Багато в чому це пов’язано з тим, що профіль гравців, доступних йому в Іспанії, менш спроможний реалізувати його позиційну гру, ніж ті, хто виграв требл у 2015 році.

Класичного центрфорварда неможливо використовувати у ролі дрейфуйочого гравця попереду, як це можно робити з атакувальним півзахисником.

Позиціонування атакувальних гравців є основоположним для того, як грають його команди.

Вони відіграють важливу роль у тому, щоб зробити поле ширще, а також закріпити крайніх захисників суперника та не дати їм рухатися всередину, щоб створити перевантаження у центральній зоні.

У центрі півзахисту команду очолює капітан Серхіо Бускетс.

Він в’яже все разом від основи півзахисту.

Бускетс уміє керувати грою з чудовою простотою, і він настільки розумний футболіст, що його любить кожен менеджер, який з ним працює.

Коли справа доходить до Енріке, Бускетс точно розуміє, що потрібно команді в будь-який момент – як у володінні, так і поза ним.

Енріке віддав воротарську позицію Унаї Сімону, який володіє чудовими рефлексами і керує своєю зоною, але найбільше виділяється своїми вміннями з м'ячем у ногах.

Цей додатковий інгредієнт дає Іспанії додаткову людину на етапі нарощування.

Це фундаментальна частина гри Енріке, і він радий, що його команда ризикує м’ячем на всьому полі.

Мета завжди полягає в тому, щоб спробувати використати воротаря, який грає, щоб створити чисельну перевагу в інших місцях на полі, витягнувши суперника, щоб закрити Сімона.

Коли Іспанія стикається з пресингом від двох супротивників, а їхні центральні захисники розташовуються поблизу або всередині штрафної площі, тоді вони розходяться якомога ширше, щоб забезпечити голкіперу можливість передачі.

Потім центральні півзахисники шукають вільні зони, розташовані перед штрафною площею, щоб запропонувати вертикальні лінії передачі, перш ніж розвернутися і продовжити гру вгору по полю.

Якщо суперник тисне трьома форвардами, то правий захисник Іспанії переміщається в зону, щоб додати додатковий варіант пасу і зберегти чисельну перевагу.

Після того, як початковий тиск вдалося подолати, команди Енріке сподіваються рухатися вперед швидше, ніж попередні команди Іспанії.

Вони часто прагнуть швидко діставити м’яч своїм форвардам, і Енріке вибирає тут гравців, які добре ведуть м’яч в бік воріт.

Він також любить форвардів, які здатні бути загрозою для супротивніка завдяки вриванням за спини.

Враховуючи талант Іспанії в центрі півзахисту, команди Енріке можуть поєднувати короткі паси з довшими прямими передачами з глибини.

Їхні атакуючі півзахисники роблять більше атакуючих пробігів із глибини в результаті і створюють загрозу воротам, а не просто залишаються позаду передньої трійки.

Коке та Фабіан Руїс відіграють помітну роль.

Ці гравці відмінно діють між лініями супротивника, і Енріке також любить регулярно залучати Гаві на цих позиціях.

З низьким центром ваги та хорошою силою, його повороти на м’ячі, коли він опиняється між лініями, є одним із найкращих способів досягти прогресу проти суперників у глибокому блоці або з щільно набитими лініями.

Профіль півзахисників, який вибирає Енріке, робить його команду адаптивною та універсальною, а отже, здатною грати різними способами.

Енріке може вносити зміни під час ігор, не змінюючи гравців.

Однак саме у центрі захисту Луїс Енріке справив найбільший вплив на цю іспанську команду.

Це тому, що Серхіо Рамос, якому роками гарантували місце в команді, був відсутній у збірній Іспанії більшу частину 2021 року через низку травм.

З моменту відкладеного чемпіонату Європи 2020 року Ерік Гарсія та Емерік Лапорт були найбільш використовуваною комбінацією Енріке, хоча Ініго Мартінес та Пау Торрес також грали там.

Той факт, що Лапорт, Торрес і Мартінес всі лівоноги, призвів до того, що Гарсія став майже миттєвим вибором Енріке.

Здатність Гарсії просувати м’ячі в центр поля також зробила його важливою частиною того, як команда Енріке грає з глубини.

Він відіграє важливу роль у розбудові атак.

Як і впродовж багатьох років з Іспанією – командою, яка виграла Євро-2012, а центральний півзахисник Сеск Фабрегас грав на фальшивій дев’ятці, – існують постійні сумніви щодо позиції центрального форварда.

Енріке не тільки вагався між іменами, він також змінював тип гравця, якого він обирає.

Альваро Мората, Абель Руїс, Рауль де Томас і Жерар Морено всі виступали в атаці.

В результаті Іспанія грала під керівництвом Енріке з одним нападником, з двома нападниками і без традиційної дев’ятки.

Розв’язання цієї головоломки може бути найбільшим завданням, яке стоїть перед Енріке з цією іспанською командою.

На відміну від Барселони, він не може використовувати тріо форвардів, що складається з Ліонеля Мессі, Луїса Суареса та Неймара.

Захист і пресинг.

Енріке завжди хоче, щоб його команди захищалися якомога вище.

Він просить своїх гравців переслідувати суперників і ускладнювати їм просування по полю.

Звичайно, це важко підтримувати протягом повного матчу на повній інтенсивності, але Енріке дуже вимогливий до своїх гравців.

Пресинг ведуть вінгери, які притискають зовнішнє плече центральних захисників суперника, а нападник буде блокувати паси в бік півзахисника суперника.

Хтось з півзахисту приєднується до нападника, щоб не дати супернику грати через центр поля.

Якщо передня лінія не може повернути м’яч високо, команда повертається до компактної структури 4-1-4-1.

Однак, якщо найтехнічніший півзахисник суперника відступає – навіть до центру захисту – Енріке вимагає, щоб один із його півзахисників йшов за ним.

Незвичайно побачити його захисного півзахисника на цій позиції.

Бускетс – справжній фахівець у мистецтві виведення м’яча та підтримки високого пресингу.

Поєднуючи цю здатність зі своїм вмінням першого пасу після повернення володіння, він є важливим у механізмі гри Енріке.

Тим не менш, тренер Іспанії іноді випускає Родрі з Манчестер Сіті разом із Бускетсом, щоб ще більше зміцнити свій півзахист проти сильніших суперників.

Луїс Енріке використовував 43 різних гравці у кваліфікації до чемпіонату світу 2022 року, показуючи, наскільки він готовий змінювати свій підхід залежно від суперника.

Час покаже, чи зможе він поповнити свою вражаючу колекцію трофеїв з національною командою.

За матеріалами Coaches` Voice.