Санкційні кішки-мишки. Як Росія нарощує торгівлю нафтою

До війни Росія була другим за величиною експортером нафти у світі після Саудівської Аравії. Держава-агресор щодня постачала на світовий ринок майже 5 млн барелів сирої нафти за понад $500 млн за спотовою ринковою вартістю. Частину цієї нафти доставляли нафтопроводом безпосередньо на заводи в Європі та Китаї, а близько 60% – морем.

Із початком війни європейські нафтові компанії, серед яких Shell Plc і Total Energies SE заявили, що припиняють закупівлі у Росії. США припинили купувати всю російську нафту, Велика Британія планує зробити це кінця року.

Але попри це російський експорт сирої нафти, який є ключовим джерелом доходу для Росії, не демонструє катастрофічних ознак падіння. Навпаки: поставки за останні півтора тижня відновлюються, порівняно з першими днями після повномасштабного вторгнення. Причина у тому, що трейдери стали продавати більше нафти в Азію – хоч і з великими знижками, але за рахунок обсягів країна-агресор все одно зароблятиме великі гроші.

Станом на минулий тиждень Росія вже покращила показники торгівлі нафтою усіма морськими потоками, порівняно з тим рівнем, який вона мала після вторгнення в Україну. Нафтопотік зріс Балтійським та Чорним морями, Тихим та Арктичним океанами. На перший повний тиждень квітня щотижневі поставки сягнули близько 4 млн барелів. Це майже на чверть більше, ніж за попередній тиждень.

Російські схеми

Але санкції таки діють. Експерти Bloomberg роблять такий висновок з того, якими віражами російський вантаж тепер доходить туди, де його готові купувати. І відбувається це попри вкрай токсичну репутацію продавця. Російську нафту з менших суден перевантажують на супертанкери, для тривалої подорожі в Індію чи Китай так значно вигідніше.

«Супертанкер, відомий у промисловості як дуже велике судно для транспортування сировини (Very Large Crude Carrier – VLCC), може використовуватися для накопичення вантажів з трьох менших суден, відомих як Aframaxe», – пояснює Bloomberg.

Так, Vitol Group, найбільший у світі незалежний нафтотрейдер, замовив супертанкер Searacer для завантаження з данського порту Скау – популярного місця для перевантаження російських вантажів на інші судна. З середини березня це судно перебувало біля узбережжя Марокко. На нього навантажили три партії нафти марки Urals, одну з яких у Чорному морі, а дві інші – у Балтійському, з менших суден. Тепер Searacer повертається в Атлантику, сигналізуючи, що наступний його порт – у Південній Африці, хоча його історія вказує на те, що можливе наступне місце його призначення – Китай.

Unipec – торговельний підрозділ китайського нафтового гіганта Sinopec, частково заповнив VLCC Nissos Rhenia вантажами з двох танкерів Aframax біля Роттердама. Наразі судно теж прямує у Китай, куди, як очікується, прибуде у середині травня.

Російська нафта зі знижками знаходить покупців і в Індії. Вперше за два роки танкер типу Aframax прямує туди з Балтики з вантажем нафти марки Urals, отриманим у Приморську. Ще довший рейс здійснює танкер Suezmax Matala, який прямує з Мурманська на російському арктичному узбережжі до Парадіпа на східному узбережжі Індії. Очікується, що цей рейс триватиме більше місяця.

Судно Beijing Spirit з вантажем нафти російської компанії «Лукойл», завантаженої у Мурманську на термінали «Варандей», перетнуло Атлантичний океан і спершу рушило до Філадельфії. На півдорозі воно повернуло назад до Середземного моря, щоби зрештою розвантажитися на власному нафтопереробному заводі «Лукойла» ISAB на італійському острові Сицилія.

Російська «Независимая газета» назвала такі маневри суден з російською нафтою «грою у кішки-мишки».

Але цілком можливо, що ігри вже закінчуються – президент США Джо Байден, який прагне побудувати ширшу коаліцію держав-противників російського нападу на Україну, закликав Індію не збільшувати закупівлі російської нафти, заявивши, що це не відповідатиме інтересам Індії. І от вже 12 квітня головна індійська нафтопереробна компанія IOC оголосила, що виключила зі свого тендеру кілька сортів нафти, серед яких і російська Urals. Компанія повідомила учасників ринку, що Urals більше не входить до її тендера.

«Латвійська суміш»

Тим часом найбільшу європейську нафтову компанію Shell Plc, яка заявляла, що припиняє закупівлі в Росії, спіймали на сумнівних діях з російською нафтою: компанія перетворювала її на те, що трейдери називають «латвійською сумішшю».

Йдеться про продаж компанією Shell барреля, 49,99% якого складає російська нафта, а ще 50,01% – сировина з інших місць. При цьому такий вантаж технічно вже не вважається російським за походженням. Цей маневр лежить в основі непрозорого ринку змішаного російського дизельного палива та інших продуктів нафтопереробки, який зростає. Нафтові компанії та торговці сировинними ресурсами використовують таку схему, аби забезпечити надходження російського палива до Європи.

Змішування є зручним інструментом для компаній, щоби публічно говорити про відмову від російської нафти і у той же час продовжувати її купувати.

Торгівля йде з Приморська, російського місця експорту нафти неподалік Санкт-Петербурга, до Вентспілса ­– порту Латвії, де є великий нафтовий термінал і резервуар. Саме там відбувається змішування. Є і багато інших місць, де воно відбувається, в тому числі – у Нідерландах та у відкритому морі.

Українській владі також відомі ці схеми. Нещодавно міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба публічно звинуватив компанію Shell в прибутках на українській крові, після того, як її трейдери купили вантаж російської нафти Urals зі знижкою.

Падіння російської нафтогазової промисловості

Міжнародне енергетичне агентство оцінює, що видобуток нафти у Росії через санкції у квітні знизиться на 1,5 млн барелів на добу, а з травня – на 3 млн. Російська нафтогазова промисловість вже почала зупинятися, адже іноземні компанії залишають проєкти.

За даними Reuters, через санкції видобуток нафти і газового конденсату в Росії вже впав нижче 10 млн барелів до найнижчого рівня з липня 2020 року.

Джерела агентства стверджують, що середній видобуток нафти в Росії у першій декаді квітня скоротився до 10,32 млн барелів на добу з 11,01 млн в середньому в березні, тобто зниження більш ніж на 6%.

І ось найсвіжіщші дані: видобуток за добу 11 квітня (понеділок) склав 9,76 млн барелів, що є найнижчим показником з моменту попереднього антирекорду – 9,37 млн барелів на добу у липні 2020 року, коли видобуток і попит були ослаблені пандемією коронавірусу.

У той же час, видобуток у світі має збільшитися на 3,9 млн барелів на добу з березня по грудень. Про це йдеться у звіті Міжнародного енергетичного агентства. Зокрема країни ОПЕК+ планують поступово замістити російські обсяги, наростивши видобуток на 1,9 млн барелів на добу.

Прогнозується, що Саудівська Аравія додасть 780 тис. барелів, ще стільки ж сукупно додадуть Ірак, Кувейт та ОАЕ.

ОПЕК+ – домовленість, яка охоплює не тільки країни-члени картелю, але й низку інших: Азербайджан, Бахрейн, Бруней, Казахстан, Малайзію, Оман, Південний Судан, Росію та Судан.

Міжнародне енергетичне агентство очікує, що виробники, які не входять до ОПЕК+, також збільшать постачання ще на 2 млн барелів на добу – США очолить це зростання, наростивши обсяги на 1,27 млн барелів на добу. Крім того, додасть нафти на ринок і Канада. Бразилія та Гайана також демонструють значне зростання.

Наталія Сокирчук, «Главком»