Український футбол був, є і буде на зло ворогам: благодійні матчі Динамо і Шахтаря

Український футбол був, є і буде на зло ворогам: благодійні матчі Динамо і Шахтаря.

Сергій Горбаченко — про минулі благодійні поєдинки українських грандів проти турецького Галатасараю та польської Лехії на підтримку України.

Київське Динамо та донецький Шахтар провели свої чергові благодійні матчі, метою яких є збір коштів на допомогу Україні у війні з росією.

Першими свій матч провели столичні футболісти.

Очікувано, що київське Динамо, після від’їзду своїх легіонерів, втратило набагато менше, ніж “гірники”.

Все ж таки ключові ролі в команді Мірчі Луческу відіграють саме українці, а тому з перших хвилин ми побачили склад, який можна назвати дуже близьким до основного зразку осені 2021-го року.

Кияни почали проти Галатасарая доволі непогано.

Віталій Буяльський вкотре продемонстрував, що високий рівень футбольного інтелекту може компенсувати фізичну готовність, хавбек киян постійно опинявся у вірних позиціях, і його гол в верхній кут воріт не став несподіванкою.

Дуже сміливо в епізоді з другим взяттям воріт зіграв Артем Беседін, взявши ініціативу на себе.

Партнери Артема могли вимагати передачі в тому епізоді, але форвард забив, а тому, які можуть бути питання?.

В другому таймі команди обмінялись чудовими голами в дальній від голкіпера кут воріт.

Динамо знов приємно здивувало.

Так, було багато проблем в перехідних фазах, були помилки в обороні — турки оббили весь каркас воріт киян, але сподобалась раціональність у діях Динамо, і реалізація своїх моментів у фінальній третині поля.

За інших обставин можна було б нарікати на суддівство, але ми того робити не будемо, то було не головне в той день.

Галатасарай — Динамо 1:3.

Голи: Б.

Їлмаз, 56 — Буяльский, 14, Бєсєдін, 28, Циганков, 80.

Динамо: Бущан (Нещерет, 64) — Караваєв (Кравченко, 46), Попов (Забарний, 64), Сирота (Андриєвський, 64), Вівчаренко (Дубінчак, 46) — Сідорчук (Шепелев, 64'), Шапаренко (Боль, 64), Циганков (Бражко, 82), Буяльский (Гармаш, 76), Антюх (Кулач, 46) — Бєсєдін (Ванат, 46).

Багато хто з українських вболівальників очікував матч Шахтаря.

Донецький колектив зараз добряче розбавлений футболістами Маріуполя, проте чекали вболівальники не гравців Маріуполя в футболках Шахтаря, а Ярослава Ракицького, якого довгий час критикували за проросійські настрої і за його перехід у Зеніт.

Проте з початком повномасштабної війни Ярослав зайняв принципову позицію, розірвав контракт з пітерським клубом і приєднався до Шахтаря.

Генеральний директор “помаранчево-чорних” Сергій Палкін зауважив, що на даному етапі Ракицький просто підтримує форму разом з командою і не підписував ніякий контракт з Шахтарем.

Перед початком поєдинку всі чекали на український гімн.

Вся увага була прикута до Ярослава.

Ракицький загорнувся в прапор України, поклав руку на серце і… Багато спортивних ресурсів відрапортували, як він заспівав гімн, але особисто я цього не побачив у трансляції.

Ні в якому разі не подумайте, що ми зараз намагаємось якось дискредитувати гравця чи розігнати “зраду” на пустому місці.

Просто в трансляції того не було особливо видно через курйоз, який стався.

В Олі Полякової, яка мала виконати гімн, не працював мікрофон.

Вона почала своє виконання, потім ввімкнули музику.

Більшість гравців Шахтаря були спантеличені і не розуміли, кому підспівувати — Олі чи фонограмі, а потім режисер і зовсім почав демонструвати вболівальників на трибунах.

Будемо вважати, що співав.

І більше не загострювати на цьому свою увагу.

Повернемося до самої гри.

Ракицький в цьому матчі діяв на лівому фланзі оборони, а ситуативно опинявся третім центральним захисником з Матвієнком і Бондарем.

Дивно, але Ярослав був одним з найпомітніших гравців донецького клубу, який конструював атаки своєї команди і дуже добре знаходив можливості для своїх передач в передню лінію.

Демонстрував лідерські якості і вів гру, а його закиди по флангу на хід Мудрику стали справжньою проблемою для поляків.

Кращим у Шахтарі був Михайло Мудрик.

Поступово цей хлопець освоюється на дорослому рівні.

На своєму фланзі він робив, як то кажуть, різницю.

Відмінний виступ.

На останніх хвилинах матчу на футбольне поле вийшов 12-річний хлопчик Діма, який разом із своєю сім’єю вимушений був покинути Маріуполь і поїхати до Польщі.

Його переможний гол в цьому матчі розчулив усіх, в тому числі коментатора і автора цього тексту.

Лехія – Шахтар 2:3 (1:1).

Голи: Діабате, 12, Оконевські, 90+3 - Мудрик, 7 (пен.), 58, Кеда, 90+3.

Шахтар: Трубін (Пятов, 46) — Стасюк (Капінус, 73), Бондар (Удод, 78), Ракицький (Фарина, 83), Матвієнко, Бондаренко (Шостак, 89), Степаненко, Топалов (Криськів, 60) — Мишньов (Чех, 60), Борячук (Сігеєв, 78), Мудрик (Кеда, 90+3).

Тактичний аналіз футболу, ігрових кондицій і рахунок обох матчів українських команд зараз немає жодного значення.

Привернення уваги всього цивілізованого світу до спротиву героїчного українського народу проти рашистів – ось, що дійсно має значення сьогодні.

Наприкінці цього тексту хотілося б зробити невеличкий ліричний відступ.

Рівно 50 днів мені знадобилося, щоб я зміг написати хоч щось про гру, яку ми так з вами любимо.

Прийде час, ми переможемо, обов’язково все відбудуємо, і будемо рухатись в світле майбутнє.

В цю скрутну хвилину не падайте духом, підтримуйте один одного, не втрачайте надію.

І як би та кремлівська сволота не пручалася, положення поза грою вже зафіксовано.

ЗСУ вже дивляться VAR.