Андрій Мизовець: Війна створила безпрецедентну ситуацію зі споживанням газу

Нинішня фаза війни Росії проти України змінила не тільки безпековий порядок в світі, вона також докорінно переформатовує енергетичні ринки, у першу чергу європейських країн. Росію залишили глобальні енергокомпанії-мейджори, скорочуються інвестиції та закриваються великі інфраструктурні проєкти галузі. На порядку денному – шостий пакет санкцій, який містить відмову від закупівлі нафти з Росії.

Україні важливо сьогодні розуміти, які зміни чекають вітчизняний енергетичний ринок, зокрема газовий, як Україна зможе вистояти у випадку відсутності транзиту газу з Росії, про що вже говорять експерти, які будуть ціни на газ та де будемо брати ресурси для наступного опалювального сезону. Про це у розмові «Главкома» з президентом Асоціації «Газові трейдери України» Андрієм Мизовцем.

Україна дуже чекає від Європи енергетичних санкцій для агресора. Як вважаєте, чи можливе повне ембарго на енергоносії з Росії? Будьмо реалістами. У найближчій перспективі більш реальним сценарієм, окрім заборони на імпорт вугілля, є лише заборона на імпорт нафти. Проте в умі тримаймо, що можуть бути «сірі» та «чорні» схеми, за допомогою яких санкції будуть намагатися обійти. Що стосується газу, то ще років 10 тому російський монополіст «Газпром» забезпечував потреби країн ЄС в «дешевому» газі на 25%. А вже сьогодні ця цифра складає 40%. Головним противником санкцій, як всі ми знаємо, є Німеччина, де частка імпорту з Росії в газовому постачанні становить 55%, у випадку вугілля – близько 50%, нафти – 35%. Видобуток природнього газу в Німеччині впав за підсумками 2020 року на 16% і покриває всього 5% споживання у цій країні. Тобто ця залежність вибудовувалась роками, і, щоб змінити докорінно ситуацію, потрібно знайти шляхи заміщення «дешевого» російського ресурсу. От вам і відповідь.

«Білий» бізнес полишить Росію, але...»

Відомо, що Німеччина, наприклад, домовляється з Катаром та ОАЕ щодо постачання газу, Італія веде перемовини з Алжиром, Франція заявила, що взагалі не залежить від російських енергоносіїв…

Так, зараз відбувається процес такого собі енергетичного шторму в Європі. Тенденції очевидні – припинення співпраці з Росією, наскільки це можливо в короткостроковій перспективі, і повна відмова від співпраці в майбутньому. Також лунають заяви країн, в першу чергу, Франції та Німеччини, про зупинку планів зупиняти атомну енергетику. З іншого боку – значне прискорення розвитку зеленої енергетики. Радує своїми заявами Італія, адже всі вважали, що вони будуть іти в фарватері політики росії, а виявилось повністю навпаки: Італія наш союзник на енергетичному фронті. Якщо ця країна диверсифікує маршрути, італійці будуть вільніші в своїх діях і в допомозі нам.

Однак, наскільки енергетична блокада Росії буде ефективною, стане зрозуміло за деякий час з фінансових звітів. «Білий» бізнес полишить Росію, але буде точно продовжуватись співпраця через фірми-одноденки, через компанії-прокладки, зареєстровані в сумнівних юрисдикціях, це потрібно буде виявляти, боротися з таким по всіх ланцюжках постачання...

Для багатьох країн фінансові інтереси були і залишаються в пріоритеті…

Абсолютно. Ось вам приклад. 30% нафти з Росії купують Нідерланди. Вони ж не є країною, яка споживає всю цю нафту, в них немає таких потужностей. Це просто компанії, які зареєстровані там, купують і продають далі – трейдери. Далі ми кажемо, що Німеччина проти ембарго, тут все просто – фінансові інтереси. Тому очевидно, що Німеччина, до берега якої підходить «Північний Потік-1» буде виступати проти його закриття, бо це величезні заробітки для їхнього бізнесу, податки для їхнього бюджету, для жителів – низька ціна енергоресурсів, для промисловості – конкурентні переваги і всі інші плюси, які отримують компанії, придбавши дешевий енергоресурс з Росії за довгостроковими контрактами. Щоб переламати цю ситуацію, потрібно запропонувати альтернативу. Треба бути реалістами, що лише за нашими бажаннями це не відбудеться, на жаль.

Залежність країн від газу станом на 2019 року

До чого готуватись Україні, адже розпочався сезон накопичення ресурсу на наступну зиму, в підземних сховищах близько 9 млрд куб м газу?

Перш за все, всі маємо якнайшвидше сформувати бачення енергетичного балансу, що передбачатиме декілька сценаріїв проходження опалювального сезону в умовах війни. Ми маємо всі зрозуміти, що може бути перекрито повністю транзит російського газу до Європи. Отож, ми повинні розробити як песимістичний, так оптимістичний сценарії, які розраховуватимуться на показниках різкого зменшення споживання енергоресурсів як промисловістю, так і населенням, і навпаки, повноцінного запуску промисловості на відвойованому Сході, Півдні та повернення громадян з евакуації.

Тобто сьогодні поки ніхто не може сказати скільки газу потрібно Україні?

Внаслідок війни ми сьогодні отримали безпрецедентну ситуацію зі споживанням. Внутрішній видобуток газу повністю покриває споживання. В один із днів було зафіксовано, що Україна спожила природного газу, менше, ніж видобула (враховуючи обсяги державних компаній разом з приватними). Зрозуміло, що при нинішніх запасах у підземних сховищах лише внутрішнього видобутку буде недостатньо. За різними оцінками, «Нафтогаз» повинен буде імпортувати близько 5-6 млрд куб м газу цього року, але знову ж таки, маємо спочатку сформувати баланс.

«Потрібно в авральному режимі запускати новий інтерконектор Польша-Україна»

Який ресурс може бути в Україні цього року? Чи можливі нові контракти «Нафтогазу» з Польщею, наприклад?

Без перебільшення зараз потрібен реальний мозковий штурм між Мінпаливенерго, видобувниками, Оператором ГТС, Оператором підземних сховищ та гравцями ринку (трейдерами) щодо можливостей закупівлі необхідного ресурсу, який буде розрахований при різних сценаріях енергобалансу: від найгіршого до оптимістичного. Наші делегації з питань енергетики повинні днювати і ночувати в Польщі, Угорщині та Словаччині, домовляючись про збільшення гарантованих потужностей імпорту природного газу в Україну, якщо такі можливості ще існують. Нам потрібно в авральному режимі запускати новий інтерконектор (пропускна спроможність до 15 млрд куб. м) Польша-Україна, про який давно йшлося і від якого, на превеликий жаль, раніше відмовились як «Нафтогаз», так і Оператор ГТС.

Крім того, наші польські друзі останніми роками диверсифікували свій газовий портфель поставок газу, побудувавши LNG-термінал в Свиноуйсьце і газогін Baltic Pipe, придбавши долю у норвезькому газовидобутку. На мою думку, для нас це також можливості, скориставшись якими, Україна може отримати додаткові обсяги газу.

У разі зупинки транзиту через територію України, ми залишаємось із трьома джерелами газу: це наш внутрішній видобуток; другий – відбір з газосховищ і третій – можливість нашого імпорту газу з Польщі, Словаччини, Угорщини.

У березні президент України заявив про початок діалогу з Норвегією для забезпечення поставок природного газу. Йдеться про обсяг близько 5 млрд куб м газу.

Чи може бути якась частина американського LNG в Україні?

Я впевнений, що молекули заокеанського газу точно є в нашій ГТС. Адже чим привабливий цей ресурс? Його постачання можна швидко організувати в ті крани, де немає повноцінної трубопровідної газової інфраструктури і там, де є морські порти. Однак потрібно розуміти економічну складову, це не дешевий ресурс, адже до складових його ціни входить і зрідження (переведення у рідину), і транспортування газовозами, і регазифікація (повернення у газоподібну форму), а це недешеві технологічні процеси.

На сьогодні підземні газові сховища Європи заповнені трохи більше ніж на 25%. Нещодавно ЄС заявив про створення єдиної платформи для спільної закупівлі газу, скрапленого газу та водню. Чи вважаєте ви можливим залучення України до цієї платформи з ресурсами?

Це крута ідея. Швидше за все, тут мова йде про те, що кожна країна має сформувати стратегічні запаси енергоресурсів, які визначені для кожної країни і для цього стратегічного ресурсу має бути єдина закупівельна ціна, яка відповідатиме розробленому механізму розрахунку. Але це стосується лише частини газу, який буде закуповуватись. Всі інші об’єми купуються гравцями ринку на ринкових засадах. Якщо ми станемо членами Євросоюзу, ми будемо перші просувати таку ідею, зважаючи на те, що у нас від’ємний енергобаланс стосовно газу.

«Ціни для промисловості зараз нижчі, ніж в Європі, приблизно в 1,5 раза»

Які ваші прогнози ціни газу, якщо сьогодні можна об’єктивно щось аналізувати?

Що стосується ціни на газ для населення, то я впевнений, що «Нафтогаз» пролонгує дію річних контрактів з ціною, як це вже зробили із електроенергією. Щодо цін промислового сегменту, то в умовах, коли ми де-факто відрізані від європейського ринку через заборону експорту, то і ціни зараз для промисловості нижчі, ніж в Європі, приблизно в 1,5 раза. Сьогодні оптова ціна на газ в Європі складає близько 45 грн за 1 куб. м, в Україні – 30 грн за 1 куб. м. Крім того, обсяги біржових торгів у нас мінімальні, і передумов для зростання ціни поки що не вбачається.

Згідно даних ОГТСУ, після початку війни видобуток зменшився на 10%. Які можна зробити прогнози щодо річних об’ємів видобутку.

Це, насправді, просто чудо! Слава Богу, що ми зберігаємо видобуток на такому високому рівні. За підсумками 2021 року внутрішній видобуток становив – 19,8 млрд куб м. Які показники очікувати в рік війни? Я залишаюсь оптимістом!

Інше питання, чи є економічний сенс видобувати газ, коли все, що ти видобуваєш, віддаєш у вигляді збільшеної ренти на газ. У березні Верховна Рада ухвалила закон №7038-д, який передбачає введення диференційованої рентної плати аж до 65%(!) на видобуток природного газу залежно від його вартості. На мою думку, це хибний крок. Зважаючи на те, що імпортний паритет, за яким розраховується рентна плата, в 1,5 раза перевищує реальну ринкову ціну природного газу, такі ставки ренти призводять до того, що всі отримані кошти від видобутку доведеться віддати і ще й залишитись боржником. Замість того, щоб розвивати видобуток і намагатися максимально забезпечити енергонезалежність, газовидобування, знову штовхають до занепаду. Скажіть, не абсурд? Постає слушне питання: на чиєму боці грають наші законодавці?

Із початку березня введена заборона на експорт газу з України. Чи вплинуло це якось на зберігання запасів у підземних сховищах?

Приватні компаній-нерезиденти, які довірились нашому Оператору підземних сховищ, і зберігали природний газ у в режимі «митного складу» (ці обсяги не розмитнювалися, а зберігалися у наших газосховищах для подальшого реекспорту у ЄС), навряд чи вітають таке рішення. На мою думку, це була помилка, удар по іміджу Оператора газосховищ. І дивно, що, з одного боку, ми звертаємось до європейських країн із проханням введення ембарго на постачання російського газу, а з іншого – блокуємо використання газу компаніями цих країн.

Андрій Кузьмін, «Главком»