Методи НКВД на службі у рашистів: дайджест російської пропаганди за 20 квітня

Росія робить зі строковиків чергових «ихтамнетов» та приховує загиблих «москвичів». Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 20 квітня.

1. Як Росія кидає і «ховає» своїх
2. Родичів загиблих окупантів засекретять
3. Росіяни продовжують шукати загиблих «москвичів»
4. Як російські строковики стали черговими «ихтамнетами»
5. Методи НКВД на службі у рашистів

Як Росія кидає і «ховає» своїх

У Росії ховають окупантів, тіла яких все ще знаходяться в України. 19 квітня така посмертна доля спіткала в місті Тотьма, що у Вологодській області гвардії лейтенанта Меньшикова Даниїла Андрійовича. 

«Він віддав життя для забезпечення безпеки рідної країни та свого народу, показав приклад стійкості та вірності Батьківщині. За виявлений героїзм Даниїл представлений до нагородження орденом Мужності», – відрапортувало на прощанні місцеве начальство.

Насправді, гвардії лейтенант Даниїл Меньшиков (вірніше, те, що від нього залишилось) лежить не у селі Варниця Тотьмянського району, а в Київській області, Бучанському районі біля села Мощун. Тіло лейтенанта розірвало снарядом. Кого віддали батькам для поховання – невідомо.

Відзначимо, російська пропаганда активно пропагує меседж про те, що РФ «своїх не кидає».

«Тут його і поховають. Без воїнських почестей», – повідомляє Генштаб ЗС України, який оприлюднив відповідне відео.

Родичів загиблих окупантів засекретять

Міноборони Росії просить передати військкоматам, а не звичайним органам соцстрахування, повноваження щодо видачі посвідчень члена родини військового, який загинув під час війни. Про це йдеться у проєкті постанови, який підготувало відомство.

У пояснювальній записці до проєкту йдеться, що засекретити дані необхідно «з метою обмеження кола осіб, які мають доступ до відомостей про членів сімей військовослужбовців Збройних сил РФ, які загинули (померли) при виконанні завдань під час спеціальної військової операції на територіях України, ДНР та ЛНР». У документі написано, що зміни вносяться для обліку посвідчень члена сім’ї загиблого або інваліда війни, яке дає право на встановлені законом пільги.

Насправді, ухвалення такої екстреної постанови зробить більш закритою інформацію про загиблих учасників війни проти України. Це потрібно для того, щоб родичі «зниклих» членів екіпажу крейсера «Москва» не змогли відшукати одне одного і скооперуватися для тиску на владу. РФ і досі офіційно не визнає втрат на затопленому ракетному крейсері. У соцмережах з’являються все нові й нові повідомлення від російських користувачів про те, що їхні родичі «зникли безвісти» після того, як «Москва» затонула.

Росіяни продовжують шукати загиблих «москвичів»

23-річний строковик Іван Франтін з Карелії, який служив на крейсері «Москва», також оголошений зниклим безвісти, про що повідомили його родичі.

Дівчина, яка назвала себе сестрою Франтіна, написала , що її брат був призваний на строкову службу в червні минулого року та після курсу молодого бійця за розподілом потрапив на крейсер «Москва».

За словами дівчини, у військовій частині, де служив Іван, його матері не повідомили жодних подробиць. У МО РФ ані матері, ані сестрі також не відповіли.

Таким чином, Франтін став восьмим відомим «зниклим безвісти» із затонулого крейсера. Інші 7 – Микита Єфременко, Микита Сиромясов, Леонід Савін, Єгор Шкребець, Сергій Грудінін, Данило Герок, Андрій Цивов. Усі вони, крім контрактника Герока, були призвані на строкову службу у 2021 році. Про загибель двох моряків повідомили родичі старшого матроса Віталія Бегерського та мічмана Івана Вахрушина.

Насправді, дані про втрати серед військовослужбовців у РФ взагалі засекречені з 2009 року, а у травні 2015-го також під грифом «держтаємниця» опинилися й дані про втрати у мирний час – внаслідок проведення так званих «спецоперацій». Так вирішив Володимир Путін, коли доповнив свій указ, дія якого раніше поширювалася лише на воєнний час.

До речі, терміну «спеціальна операція» у законодавстві РФ не існує, натомість є «застосування збройних сил для захисту країни та застосування їх на території в інших країнах з метою, перерахованою у законі «Про оборону». Тому, родичі загиблих можуть скільки завгодно звертатись до офіційних осіб. Згідно закону, ті мусять мовчати.

Як російські строковики стали черговими «ихтамнетами»

Президент Росії Путін заперечував участь строковиків у війні з Україною. «У цій операції беруть участь лише професійні військові – офіцери та контрактники. Призовників немає жодного, і ми не плануємо це робити, і не збираємось. І не буде проводитися додатковий призов резервістів із запасу», – сказав він під час зустрічі з жіночим льотним складом «Аерофлоту» 5 березня.

А вже за чотири дні МО РФ офіційно визнало їх наявність у війні в Україні. «На жаль, виявилося кілька фактів присутності військовослужбовців строкової служби в частинах російських збройних сил, які беруть участь у спецоперації на території України. Практично всі такі військовослужбовці вже виведені на територію Росії», – заявив тоді офіційний представник МО РФ Конашенков.

Того ж дня, 9 березня, «цар» публічно звелів військовій прокуратурі розібратись і покарати винних.

Ніхто розбиратись, звісно, не став і винних карати тим більше.

І строковики все так само воюють в Україні. СБУ оприлюднило перехоплення розмови російського окупанта з матір’ю.  

Пряма мова сина: «Тут треба через прокуратуру працювати. Бо я знаю, що строковиків забирають (з України. Ред) через неї. Навіть до мене підбігали, трусилися: дай-дай зателефонувати батькові, він… вирішить питання, мене заберуть».

На що мати зауважила, що їхня «місцева прокуратура – гнила просто». Син погоджується: «Так, так воно і є. Строковиків тут і на показуху забирали, нібито… Але декого залишили. Одного «кидали»: він двічі на передку був, у жорсткі ситуації потрапляв… Його там, коротше, аж трясло, і все одно його залишили…».

Ось так і воюють російські строковики в Україні. Хоча офіційно «их там нет». І не буде. І дозволено їм лише померти «з посмішкою на вустах», як колись сказав про російських військових в Чечні тодішній міністр оборони Павло Грачов. З того часу в Росії нічого не змінилось. До своїх…

Методи НКВД на службі у рашистів

…Тому й про ставлення до чужих взагалі не йдеться. Триває накачка фейку про майбутній розстріл співробітниками СБУ, переодягненими в російську форму, цивільних мешканців в Одеській області.

Пропагандист Микола Старіков в студії у Скабєєвої заявив буквальне наступне: «Будь-яка дія буде використана проти нас. Більше того, коли ми ці дії ще й не робимо, українці їх роблять за нас. Це я щодо провокації навколо Одеси. До речі, «класика бандерівського жанру». Будь-хто, хто знає історію, скаже, що були численні випадки, коли вони перевдягалися в червоноармійську форму і чинили страшні злодіяння. У тому числі початок «волинської різанини», коли загін бандерівців у червоноармійській формі, у партизанській зайшов у село… і далі по-звірячому вбив всіх, хто там перебував».

Насправді, відомо про те, що саме НКВД створювало псевдобоївки УПА, щоб дискредитовувати спротив українців радянській владі. Відома докладна записка від 26 липня 1945 року наркома внутрішніх справ УРСР Василя Рясного до Берії № 8/156451. В ній йдеться про те, що

«Станом на 20 червня 1945 року всього в західних областях України діє 156 спецгруп із загальною кількістю учасників у них 1783 особи… За своїм зовнішнім виглядом та озброєнням, знанням місцевих побутових особливостей, мовою та конспіративним способом дій особовий склад спеціальних груп нічим не відрізнявся від бандитів УПА, що вводило в оману апарат живого зв’язку та ватажків УПА, та оунівського підпілля, давало можливість учасникам спецгруп вступати з ними у безпосередні контакти.»

Завданням спецгруп було знищення бійців УПА або, що цікаво, «компрометація ватажка банди чи місцевого підпілля для посилення та активізації внутрішнього розкладання банди чи місцевої організації ОУН».

Як бачимо, методи сучасних рашистів (тепер їх так офіційно називає і Вікіпедія трьома десятками мов) повторюють методи чекістів.