Хвороба міфоманії прогресує: дайджест російської пропаганди за 21 квітня

РФ випробує ракети, які ніхто не боїться та знімає «кліпи ДДТ на окупованому Донбасі». Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 21 квітня.
Аномальна схильність до вигадок, фантазування, розповідання неймовірних історій має назву «міфоманія». Росія вже давно стала країною суцільних міфоманів.

1. «Сармат» ілюзій, техніка 70-х – в реальності
2. Жолуді та мох замінять каву
3. «Херсон» з Краснодарського краю
4. Симоньян забанила батька «героя»
5. Сльози російської матері та японської телеведучої
6. Юрій Шевчук на Донбасі

«Сармат» ілюзій, техніка 70-х – в реальності

Після випробувального запуску нової міжконтинентальної балістичної ракети «Сармат» Путін заявив, що вона не має аналогів в інших країнах і дасть привід для роздумів тим, хто намагається загрожувати Росії.

Президент США Джо Байден у своєму зверненні 21 квітня жодним словом не згадав «Сармат», а Пентагон заявив, що США взагалі не вважають цей запуск загрозою для країни чи союзників. 

Насправді, набагато більше приводів для роздумів дають відсутність «армад армат» в Україні та горезвісні невидимі російські  «ратники» в українських берцях. До того ж, у соцмережах дуже часто з’являються відео, де окупанти вихваляються перед камерою захопленою зброєю, якою просто не можуть користуватись. Наприклад, російські пропагандисти поширили смішне відео, що потішило багатьох безтолковістю та криворукістю цих «вояків».

Звичайно, можна сміятися з того, що російські окупанти не знають про існування польської мови: «Американці написали латинськими літерами українські слова». Але насправді ми маємо справу з класичною пропагандою для російського глядача: «ми воюємо на території України зі Штатами».

А ось ще одне відео, де пропагандисти з RT показали у своєму репортажі стріляні тубуси від шведських гранатометів як «цінні трофеї» бойовиків «ЛНР». У кадрі показані розкладені на землі сім стріляних тубусів від одноразових протитанкових реактивних гранатометів AT4 шведського виробництва.

«Ми цілий склад затрофеїли. Застосовуємо. Спасибі Швеції», — каже так званий полковник «ЛНР» Володимир Полуполтінний.

Важко сказати, як довго використовуватимуть такі «трофеї» окупанти, але в Генштабі ЗС РФ, мабуть, вже зрозуміли, що озброєння для «демілітаризації» України не вистачає. Тому, як повідомляє ГУР МО України,  РФ готується застосовувати застарілу радянську військову техніку, яка з 1970-х років знаходиться на базах зберігання у Сибіру та Далекому Сході.

Власне, ностальгія за СРСР (до якої ми ще повернемось) вимагає від роспропагандистів і відповідного креативу. Тим більше, що у самій РФ не все гаразд із підприємствами, що займаються розробкою новітнього озброєння. У Твері будівля НДІ, де розробили «Іскандери» та системи С-400, вигоріла вщент. Загинуло семеро осіб.

Жолуді та мох замінять каву

З тієї ж опери, що й безпідставна гордість за свій оборонпром, історія про фінансово-економічну могутність спроможність протистояти санкціям. Так, голова Центробанку РФ Ельвіра Набіулліна на зустрічі з Путіним 21 квітня заспокоїла його: «Росія має всі необхідні фінансові ресурси, ніякий дефолт країні не загрожує».

Насправді, за три дні до цього вона попередила, що «період, коли економіка може жити на запасах, має кінець. І вже у другому – на початку третього кварталу ми увійдемо у період структурної трансформації та пошуку нових моделей бізнесу. Наша економіка входить у непростий період структурних змін, пов’язаних із санкціями. Санкції насамперед позначилися на фінансовому ринку, але зараз вони почнуть дедалі більше позначатися на економіці».

Що означає «дедалі більше позначатися на економіці» – тема для окремої ґрунтовної розмови. Але російське населення вже помалу готують до важких випробувань. Наприклад, ось такий заголовок з «Комсомольської правди». 

Подібних «рецептів» зараз друкують в росЗМІ багато. І це цілком зрозуміло. Якщо «грошей немає, але ви тримайтесь» раніше стосувалось лише окупованих мешканців Криму, то зараз і всієї Росії.

«Херсон» з Краснодарського краю

І ось з таки принади «русского мира» у вигляді жолудів та моху російські пропагандисти зараз намагаються «продати», наприклад, тимчасово окупованим громадянам України з Херсонщини. В реальності завдання стоїть абсолютно інше: як «продати» «ХерНР» всього одній людині. Ось і продають. Як можуть. 

Наприклад, на НТВ розповіли про «Херсон». Про те,  як «налагоджується» в ньому життя, як «матусі гуляють з візками, а на майданчиках граються діти». І взагалі як чудово стало при Росії.

Насправді, «херсонську чудовість» проілюстрували вулицею Свердлова з міста Єйськ (Краснодарський край).  Причому так грубо, що не витримали навіть мешканці самого Єйська. 

Ось головна редакторка вже згаданого RT Маргарита Симоньян у все тому ж НТВшно-«херсонському» стилі радується, що «після звільнення Маріуполя мирне життя у місті поступово відновлюється».

А ось все та ж «королева Марго російської пропаганди» «банить» нещасного Дмитра Шкребця, який на початку війни писав, що «України не повинно бути», а тепер шукає свого сина – «героя» із загиблої «Москви».

Насправді, тема з «Москвой» відпрацьована. І ті, хто на ній загинув, разом із родичами вже відпрацьований матеріал. Пропагандисти просять залишити їх в спокої і надати можливість працювати над іншими міфами з іншими «героями». А потім і з ними вчинять як з тим самим батьком Шкребця.

Сльози російської матері та японської телеведучої

Як, наприклад, у відео, де мати на похоронах свого сина, загиблого в Україні, говорить, що «пишається Росією та нашим президентом», не стримуючи сліз.

Ось у Маріуполі знищують російську військову техніку з позначкою «V», що може свідчити про те, що в місті з’явилися підрозділи, які перед тим орудували в Бучі.

Зроблено це, мабуть, для того, щоб вони і в Маріуполі не втрачали своїх навичок. А для більшого заохочення Путін їх нагородив «за масовий героїзм та відвагу, стійкість та мужність». 

«Мужні» воїни Путіна після відступу з Бучі залишили сотні трупів мирних жителів, розграбовані дощенту будинки. А жахаючі фото та відео наслідків «масового героїзму» окупантів, опубліковані світовими інформаційними агентствами, Кремль оголосив «постановними фейками» та «провокацією українських спецслужб».

Гадаємо, японську телеведучу, яка не змогла стримати сліз, повідомляючи про нагородження «бучанських катів», російська пропаганда також звинуватить у провокації».   

Насправді, саме кремлівська пропаганда створила для росіян фейкову реальність і таку ж фальшиву мораль. Так комфортніше: пишатися брехнею і не соромитися злочинів. Фабрика фейків – це єдина промислова галузь РФ, яка вже самодостатня і не потребує імпортозаміщення. 

Юрій Шевчук на Донбасі

Через брак підтримки російським пропагандистам іноді хочеться хоч би «постояти поруч»  зі справжніми митцями. Наприкалад, Семен Пегов показав відео, на якому під пісню «Родина» Юрія Шевчука  катається на машині з одним із бійців-окупантів, та назвав це… кліпом на пісню. А підписав: «Юрий Шевчук на Донбассе».

Насправді, Юрій Шевчук жодних кліпів з Пеговим не випускав, на окупований Донбас не їздив і війну з Україною, звісно, не підтримує.  І як свого часу розповідав сам Юрій, пісня «Родина» була написана в 1989-му році: «Якраз починалися в СРСР міжнаціональні конфлікти і було вже якесь передчуття громадянської війни. Сталися кровопролиття в Нагірному Карабаху, Сумгаїті, Тбілісі…».

А в словах пісні, під яку каталися окупанти, якраз рефлексія на сталінізм, який сьогодні відтворюється Кремлем на підконтрольних територіях. Наприклад, концерти того ж Шевчука в РФ скасовують через його незгоду виступати в залах, оформлених літерою Z.  

«Боже, сколько правды в глазах государственных шлюх!», – співає Шевчук. Рівно стільки, скільки потрібно для існування держави суцільних міфоманів, в якій правда теж давно стала фейком.