Як пройшла Венеційська бієнале 2022 за участі України

21 квітня 2022 року PinchukArtCentre та Фонд Віктора Пінчука представили виставку “Це Україна: Захищаючи свободу”, яка входить до офіційної супутньої програми La Biennale di Venezia та проходить у Scuola Grande della Misericordia.

Офіційне відкриття розпочалося зі звернення Президента України Володимира Зеленського:

“Пані та панове, ще напевно не було такого року на Землі, щоб якийсь із народів не боровся за свободу. Але було дуже багато таких років, коли більшість людей не помічала чиюсь боротьбу за свободу. Ось що дає надію тиранії. Нашому народу після нападу росії 24 лютого вдалося зробити так, щоб українську боротьбу за свободу помітили. Але це навіть не половина завдання, бо ще потрібно щоб тебе реально підтримали – зброя, фінанси, політичні рішення, постійний інформаційний потік. Причому ти маєш боротися за підтримку навіть тоді, коли від того чи збережеш ти свободу залежить свобода ще десятка народів в Європі і Азії”.

У вступній частині до аудиторії також звернулися бізнесмен та філантроп Віктор Пінчук, мер Венеції Луїджі Бруньяро, президент Венеціанської бієнале Роберто Чікутто, виступили Святослав Вакарчук та Тіна Кароль, а також Посол України в Італії Ярослав Мельник зачитав лист від Першої леді України Олени Зеленської.

Виставка, що складається з двох частин, підтверджує культурну стійкість України, яка завжди, навіть у найважчі часи, виражалася в здатності критично мислити й творити.

У першій частині представлені роботи трьох художниць та художників, які продовжують жити та працювати в Україні, незважаючи на розв'язану Росією війну. Нові роботи Євгенії Бєлорусець (1980), Нікіти Кадана (1982) та Лесі Хоменко (1980) використовують поетику предметного свідоцтва та голоси очевидців, щоб осмислити реалії війни.

У другій частині експозиції українські художниці та художники представлені разом із міжнародними колегами-друзями України. Серед представлених авторок та авторів Марина Абрамович (Сербія, 1946), Олафур Еліассон (Данія, 1967), JR (Франція, 1983), Демієн Герст (Велика Британія, 1965), Борис Михайлов (Україна, 1938) і Такаші Муракамі (Японія, 1962).