Моніторинг спільного марафону «Єдині новини» за 18 квітня 2022 року

24 лютого, коли Росія пішла в наступ на Україну, «Детектор медіа» мусив припинити свої постійні моніторингові проєкти, адже наповнення ефіру телеканалів повністю змінилося. Центральні канали об’єднались у спільний марафон «Єдині новини #UAРазом». Однак і під час війни моніторинг і контроль якості телепродукту залишаються важливими. Тому ми запустили нове дослідження — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу.  Додаткові пояснення щодо застосування стандартів журналістики під час війни є в цьому матеріалі — відповіді на критику моніторингу. Також у рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить резюме марафону за попередній день. 

Телеканал «Рада» (0:00-5:00)

Зміст ефіру. Годинні ефірні блоки каналу були чітко поділені на новини, які вів Антон Страшко, і гостьові студії, які вели по черзі пари ведучих: Назар Довгий та Катерина Павлова, а далі Тетяна Гончарова та Вадим Герасимович. Сюжетів було дуже небагато як на п’ятигодинний ефір:

як Чернігів оговтується від війни,

як люди починають відновлювати понищені окупантами села на Житомирщині,

про відновлення у селах Броварського району після звільнення,

про відновлення звільненої від загарбників Бородянки,

і про розмінування під Броварами.

Прямих увімкнень не було взагалі. Серед гостей були як ньюзмейкери, так і експерти:

Сергій Лещенко, радник керівника Офісу президента, про ситуацію в Миколаєві (звідки він щойно повернувся), і про відновлення інфраструктури «Укрзалізниці».

Андрій Ляхович, уповноважений президента з питань взаємодії з громадськими об’єднаннями та добровольчими формуваннями, про те, як добровольчі батальйони взаємодіють із регулярною армією.

Олена Симоненко, радниця заступника голови Офісу президента, про гуманітарну ситуацію в окупованих ворогом містах і про організацію гуманітарної допомоги в деокупованих містах і селах.

Сергій Гармаш, член української делегації в тристоронній контактній групі з урегулювання конфлікту на Донбасі, про ситуацію на східному фронті.

Богдан Ференс, експерт з міжнародних питань, про ймовірність енергетичного ембарго для Росії.

Ігор Сабій, представник тероборони Київської області, про збільшення навантаження на блокпости з поверненням киян до столиці і про діяльність ворожих диверсантів.

Тетяна Іванська, журналістка, яка зараз у Польщі, про те, як ця країна сприймає війну в Україні і як допомагає українцям.

Василь Мірошниченко, Надзвичайний і повноважний посол України в Австралії, про санкції Австралії проти Росії.

Данило Русаков, журналіст з Нью-Йорка, про настрої в США щодо допомоги Україні.

Борис Пінкус, керівник окружного відділення Республіканської партії в штаті Нью-Йорк, про настрої в американському політикумі щодо допомоги Україні.

Олег Немчінов, міністр Кабінету міністрів, про виділення Кабміном грошей на відбудову зруйнованої інфраструктури країни.

Михайло Притула, військовий експерт, про можливості контрнаступу української армії.

Дмитро Анопченко, власкор «Інтера» з Америки, про підготовку переговорів з фінансування відновлення України і про ймовірність візиту Байдена до Києва.

Крім того, в ефірних блоках каналу була велика кількість заздалегідь записаних інтерв’ю:

Федір Веніславський, представник президента України в Конституційному суді, про покарання чиновників, які втекли з України, і про мобілізацію.

Юлія Лапутіна, міністерка з питань ветеранів, про «Ігри нескорених» і допомогу ветеранам.

Руслан Стрілець, міністр захисту довкілля та природних ресурсів, про вплив війни на екологічну ситуацію в Україні.

Вадим Бойченко, міський голова Маріуполя, про ситуацію в місті.

Тарас Качка, заступник міністра економіки, про блокування Росією морської торгівлі України зі світом.

Олексій Рябчин, радник голови правління НАК «Нафтогаз», про перспективи відмови Європи від російських нафти і газу.

Ганна Маляр, заступниця міністра оборони, про ймовірність нового російського наступу.

Сергій Корнійчук, начальник штабу Київської військової адміністрації, про Київську оборонну операцію і про загрозу нових наступів на столицю.

Для демонстрації цих записаних інтерв’ю редакція обрала дивну, як на мене, форму: у підводці ведучі перераховували кілька запитань, а потім давали підряд відео відповідей на ці запитання. Виходила якась какофонія. Звичайно, цілком можна записувати інтерв’ю заздалегідь (якщо з якихось поважних причин неможливо просто зв’язатися з цією людиною в прямому ефірі), але тоді, певно, має сенс окремо підводитися зі студії до відповіді на кожне запитання. Втім, я би розглядав цю форму радше як виняток, а не як повноцінний елемент ефіру, бо запис інтерв’ю має свої очевидні недоліки:

1) Перерахування ведучими великої кількості запитань до спікера у підводці глядач не тримає в голові. Коли далі йде нарізка відповідей на різні запитання, яких глядач не чує, майже завжди на початку відповіді на інше запитання важко зрозуміти, про що йдеться.

2) Часто буває так, що взагалі зрозуміти якісь речі неможливо, бо вони ж насправді були озвучені в запитанні журналіста, а спікер говорить про них як про вже озвучені. Але ж глядач запитання перед цими словами спікера не чув.

3) На відміну від живого спілкування, нема необхідних запитань на уточнення, бо журналіст в інтерв’ю є нібито представником свого глядача, який має реагувати, коли щось стає незрозуміло.

Порушення стандартів. Було кілька грубих порушень стандарту достовірності. У повідомленні про ситуацію на Харківщині посилання було (виходячи з картинки) на телеграмканал голови Харківської ОДА Олега Синєгубова. Так само інформація, що окупанти нібито готують провокацію у Херсоні, була подана з телеграмканалу (виходячи з картинки допису) речника Одеської ОВА Сергія Братчука. Сам Братчук у цьому дописі посилався на ще менш достовірне джерело: «херсонці повідомляють». Тобто в цьому випадку недостовірність була «подвійною». Були і порушення стандарту точності. Так, у набраній текстом цитаті голову Київської міської військової адміністрації Миколу Жирнова було названо «Жернов». Звичайно, можна вважати це дрібницею, але помилки в написах, особливо ж помилки у відомих багатьом прізвищах та назвах, є очевидними і знижують довіру аудиторії до роботи редакції.

А більшість порушень стандарту точності були спричинені некоректною роботою з картинкою. Повідомлення про слова омбудсманки Людмили Денісової, що окупанти не пропускають до Маріуполя гуманітарні конвої, було «перекрите» кадрами явно мирних часів, на яких — люди з дітьми на березі моря. Тобто тут і повна невідповідність тексту картинці, і некоректне використання відеоархіву. Та й взагалі, вважаю, цинічно перекривати кадрами мирного життя повідомлення про події війни.

Новина, що п’ять країн ЄС закрили свої порти для російських кораблів, була «ілюстрована» картинкою якогось порту. За кадром текст: «Це Болгарія, Італія, Бельгія, Естонія та Румунія». Питання: порт якої з перерахованих ведучим країн нам показують? А можливо, це якась взагалі інша країна, кадри порту якої знайшлися в архіві. Крім того, в тексті за кадром ідеться про російські кораблі, а на картинці — контейнеровози данської компанії MAERSK.

Повідомлення про слова Жирнова, що ворог може повторити спробу захоплення Києва, було «перекрите» картинками з краєвидами міста. Навіщо?

І ще одна погана ідея: значну частину гостей показують на половинці екрану, на чверть екрану — ведучі, а ще на чверть — якась картинка. Яка зазвичай не відповідає змісту розмови. Наприклад, коли журналістка Іванська розповідала, як Польща приймає українських біженців, у цьому вікні по колу крутили півтора десятки планів із гуманітарними колонами чи переселенцями явно в Україні.

І одне порушення стандарту повноти інформації: гостя Богдана Ференса не досить було представляти як «експерта з міжнародних питань», потрібно було пояснити його компетентність саме у цих міжнародних питаннях.

Інші зауваження. Запитання до радника керівника Офісу президента Сергія Лещенка були не зовсім за його компетенцією. Ведуча Катерина Павлова запитувала: «Говоримо про відновлення в регіонах, але в той же час чекаємо і масштабного наступу від Росії, який анонсували і наші західні партнери, і наша розвідка також про це доповідає. Чому досі він не відбувається, на вашу думку? Не вистачає їм сил, погода заважає чи ще щось. І чого чекати у найближчий час в принципі зі сторони Росії, особливо під Маріуполем?» Явно запитання до воєнного експерта, яким Лещенко не є. Схоже (за компетенцією) запитання поставив Лещенку і ведучий Назар Довгий: «...Нічого не може зробити військо Росії з нашими захисниками по всіх напрямках, актуалізується питання щодо хіматаки, щодо навіть використання тактичної ядерної зброї. Як оцінюєте такі перспективи, адже воно на поверхні, в інформполі всього світу медіа?»

Так само не за компетенцією було запитання ведучої Павлової до члена української делегації в ТСК Сергія Гармаша: «Ми постійно говоримо, що нам велику допомогу надають наші західні партнери, але постійно кажемо також, що потрібно більше, аби швидше перемогти. На вашу думку, зараз чи достатньо ЄС робить саме для перемоги України, чи все ще грає у пів сили і чогось боїться?» Не просто так Гармаш у відповіді казав: «мені важко оцінювати», «яка кількість зброї дійсно постачається в Україну, ми не знаємо». Ну і так само не дуже за компетенцією гостя було запитання про перспективу деблокади Маріуполя.

Нетехнологічно титрують гостей. По-перше, занадто щільні літери в тексті, на екрані вони «зливаються», треба міняти шрифт або додавати міжлітерного інтервалу. По-друге, занадто дрібний кегль (розмір) шрифту, при цьому біжучі рядки і заголовки, які весь час на екрані — набагато крупніші. І, по-третє, режисери тримають на гостях титри дуже мало, часто взагалі 1,5-2 секунди. Наприклад, як гадаєте, за 1,5 секунди глядач встигне прочитати ось такий титр?

Для режисерів, які видають титри в ефір, здавна існує «золоте» правило: прочитати весь титр двічі, перш ніж прибирати з екрану. Тоді цей титр гарантовано встигне прочитати і «найповільніший» глядач.

Не дружить «Рада» з фемінітивами: «Олена Симоненко, радник заступника голови ОП», «Ганна Маляр, заступник міністра оборони», «Оксана Маркарова, посол України у США» «Юлія Лапутіна, міністр з питань ветеранів» тощо. Називати жінок визначенням чоловічого роду — це ж суто мордорська традиція: «молодая пешеход добежал до переход». Невже самим не ріже вухо? Не кажучи вже, що фемінітиви — вже усталена літературна норма.

І ще я так і не розумію, в чому сенс на самому початку гостьової студії подавати БЗ, які от щойно були у блоці новин? Щось тут не так із плануванням. Як, наприклад, повідомлення, що «голова Єврокомісії фон дер Ляєн закликала надати Україні більше зброї» в такий спосіб дубльовано подавалося як мінімум у двох годинних блоках каналу.

В інтерв’ю не варто бути заручниками плану, а треба уважно слухати співбесідника. Керівник окружного відділення Республіканської партії в штаті Нью-Йорк Борис Пінкус сказав реальну (навіть сенсаційну) новину про візит австрійського канцлера Карла Нехаммера до Москви: «он донес до Путина, что если Путин применит неконвенциональное оружие, типа химического и даже тактического ядерного, то он получит по заслугам, ответ будет такой же. Это была главная цель его донести до Путина...» І Пінкус ще продовжував говорити, але ведуча Тетяна Гончарова на півслові його перебила і завершила інтерв’ю! Наче далі було щось термінове. А нічого термінового натомість далі по ефіру не було — знову був повтор БЗ цитати омбудсманки Денісової, що окупанти не пропускають гуманітарну допомогу до Маріуполя (перекритий мирним відео з архіву і без позначення, що це архів). А далі був запис монологу заступника міністра економіки. От навіщо було перебивати американського гостя на найцікавішому?

Елементи політичного піару. Три рази у новинах і ще раз у гостьовій студії було повторено ось таке БЗ: «Маріуполь ще не впав і українські захисники боротимуться за нього до кінця, заявив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль в інтерв’ю телеканалу АВС News. А в самому місті жахлива гуманітарна катастрофа». І синхрон Шмигаля: «Ні, місто все ще не впало, там є ще наші збройні сили, наші солдати, тому вони будуть боротися до кінця, але в місті жахлива гуманітарна катастрофа. Більше ніж 100 тисяч цивільних зараз потерпають понад 40 днів. У них немає ні води, ні їжі, ні тепла, ні електрики». Тут взагалі нема жодної новини і не зовсім це компетенція прем’єра (про оборону міста компетентні говорити військові керівники, гуманітарними питаннями безпосередньо займається віцепрем’єрка Верещук). При цьому у мене нема питань до іншого БЗ, де в тому ж інтерв’ю Шмигаль каже про 5 мільярдів доларів дефіциту бюджету, бо це була таки новина, і саме Шмигаль був компетентний про це говорити.

Резюме. В ефірних блоках каналу цього разу репортажна складова була незначною. На 5 годин ефіру було лише 5 сюжетів, географія яких обмежувалася північчю країни, прямих ввімкнень не було взагалі. Якісним був репортаж Ірини Кирилович про відновлення понищених окупантами сіл на Житомирщині. Гостьові студії плюс записані заздалегідь інтерв’ю були збалансовані за складом гостей, тобто представлені і якісні ньюзмейкери, і ґрунтовні експерти. Грубих порушень стандартів цього разу було відчутно менше, ніж 1 квітня — попередній день, який я аналізував. Найбільше порушувався стандарт точності, як і раніше, переважно за рахунок некоректного використання картинки. І ще з позитивних змін: цього разу в ефірі «Ради» стало набагато менше зайвих лайнерів, які раніше «рвали» ефір після кожного гостя чи сюжету. Тепер цього не було. Ще хочу відзначити, що Антон Страшко якісно веде новини. 

 ICTV/СТБ (5:00-10:00)

Телеканал СТБ з 18 квітня припинив транслювати спільний марафон. В ефірі каналу виходять тільки розважальні та пізнавальні програми, новин немає. За словами редактора марафону Віктора Сороки, працівники СТБ залишаються в команді, що вироблятиме марафон. 

Зміст ефіру. Цього дня структура ефіру ICTV/СТБ вийшла більш строкатою, ніж зазвичай. Як і раніше, щопівгодини йшли новини, які по черзі вели Андрій Ковальський і Олена Фроляк. А от у проміжках між новинами були три різних опції: по-перше, чисто гостьові студії з Вадимом Карп’яком, по-друге, просто якісь загадкові фільми (про які нижче), і по-третє, розбиті між різними блоками «Факти тижня», які по черзі вели то Оксана Соколова, то не представлений ведучий (ні титрами, ні словами, а я його, чесно, не знаю). Ну, власне кажучи, «Факти тижня» як такі зводилися просто до коротких підводок і сюжетів, а якщо для цього не вистачало по часу, то блок закінчував Карп’як. Як і раніше, у блоці була дуже велика кількість різноманітних і різножанрових сюжетів (і репортажі, і спецрепортажі, і нариси, і навіть оперативні журналістські дослідження):

про повернення до нормального життя жителів звільненої Андріївки на Київщині,

як у Рівному рятувальники проводять уроки безпеки для дітей вимушених переселенців,

про наслідки окупації для Демидова на Київщині,

як працює «Волонтерська сотня»,

про двох дівчат із Маріуполя, чоловіки яких — бійці полку «Азов» — залишилися захищати місто,

про працевлаштування лікарів-переселенців у лікарнях Закарпаття,

про розмінування звільнених населених пунктів на Київщині,

про волонтерів у Харкові, які готують їжу для військових, тероборони та цивільних,

як окупанти знищили приватний пологовий будинок у селі Бузова під Києвом,

огляд про перехоплені СБУ телефонні розмови окупантів,

як людям відбудовувати зруйноване житло,

про обстріли в Харкові і про роботу рятувальників,

як у Дніпрі маріупольські волонтери допомагають іншим переселенцям з їхнього міста,

як українські біженці у Варшаві влаштували толоку,

про ймовірний вступ Фінляндії та Швеції до НАТО,

як зруйновані ворогом виші відновили дистанційне навчання,

як у Миколаєві вирішують проблему нестачі питної води,

про арешт Медведчука в Україні та кадрові «чистки» у російських верхах,

про ситуацію в Чернігові,

про волонтерів, які вивозять людей з окупованих і прифронтових територій на Харківщині і Донеччині,

що зараз діється на звільненій від окупантів ЧАЕС,

про роботу американських лікарів-волонтерів у Тернополі,

про майбутню битву за Донбас,

і про вплив знищення крейсера «Москва» на подальший хід війни.

А от пряме ввімкнення було якісне, але лише одне — Василя Саф’янюка зі Стоянки на Житомирській трасі про відкриття тимчасового мосту.

Гостями студії були:

Дмитро Суржиков, актор і нині волонтер, про волонтерство і благодійні вистави,

Денис Іванов, кінопродюсер, про лобіювання російських митців на Канському фестивалі,

Вадим Денисенко, радник міністра внутрішніх справ, про наміри окупантів щодо утворення «республік» на окупованих територіях,

Тарас Кремінь, уповноважений із захисту державної мови, про ідею вилучити вивчення російської мови з навчальних процесів і про популяризацію української мови та культури,

Родіон Сітніков, ветеран Нацгвардії, який виграв золоту медаль на «Іграх нескорених»,

Марина Лазебна, міністерка соціальної політики України, про викрадення і «усиновлення» українських дітей окупантами,

Андрій Демченко, речник Державної прикордонної служби, про збільшення повернень громадян до України, про спроби незаконного виїзду чоловіків з України тощо,

Віталій Кривицький, єпископ Київсько-Житомирський Римсько-католицької церкви в Україні, про непевну позицію Ватикану щодо російської війни і геноциду українців.

В ефірі також показали три російськомовні фільми, створені в межах проєктів «Гражданская оборона» і «Антизомбі». Цей контент дуже різниться і стилістикою, і мовою, і, ймовірно, цільовою аудиторією від практично всього, що показують у межах спільного марафону. Тож редакції варто було б чіткіше давати глядачам зрозуміти, навіщо їм зараз показують розповідь про злидні Росії російською мовою, наприклад.

Порушення стандартів. Цього разу в ефірних блоках каналу Пінчука була велика кількість грубих порушень стандарту достовірності. Ось текст ведучого новин Андрія Ковальського: «За минулу добу загинуло п’ятеро людей, ще двадцятеро поранені. Ворог знищує Харків ракетами, касетними бомбами, артилерією. Обстрілює житлові квартали. Від обстрілу рашистами в Золочівській громаді загинула жінка. Збройні сили України пішли в контрнаступ на Харківщині, погнали окупантів з Базаліївки та Леб’яжого. Тривають бої за Кутузівку. Частину селища звільнено. А днями 81 окрема аеромобільна бригада знищила 5 російських танків, 10 броньованих машин та сотню путінських солдатів, які намагалися просунутися по Харківському напрямку. Російська армія продовжує воювати з мирним населенням. Ракетами вдарили по Лозовій. Харків не взяти, знають всі плани ворога і до них готові». По-перше, тут не було жодного посилання на джерела інформації про таку велику кількість різних подій. А по-друге, тут змішано докупи все на світі. Це «найкращий» спосіб заплутати свого глядача.

У БЗ про Маріуполь ведучий новин казав таке: «Цю інформацію підтвердив і колишній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков... У соцмережах він виклав фото і відео...» Тут до достовірності навіть не одне питання — брати інформацію в ефір без перевірки з соцмереж саме по собі вже є критично недостовірним. Але є ще велике питання до компетентності самого Авакова щодо подій у блокованому ворогом Маріуполі (за великим рахунком, до чого тут взагалі Аваков?). Звідки, з яких джерел у того ж Авакова ця інформація? Він же не перебуває в Маріуполі, як мінімум.

Повідомлення, що під Миколаєвом морпіхи знищили ворожу ДРГ, кількох ворогів убили, а кількох взяли в полон, новини подавали без жодних посилань на джерела.

У виконанні журналістів цих каналів недостовірність інформації про можливу провокацію окупантів у Херсоні ще більше зросла. На відміну від «Ради», яка посилалася на телеграмканал речника Одеської ОВА Сергія Братчука, журналісти ICTV/СТБ посилалися так: «в Одеській військовій адміністрації повідомили...».

Або ще таке: «Наступний тиждень може бути останнім, коли це буде можливо, написав глава обласної адміністрації Сергій Гайдай». Тут є запитання, де саме він написав, хоча відповідь майже напевно буде: у себе на фейсбуці/твітері/телеграмі/тощо.

Про обстріл Сіверськодонецька і про обстріли Маріуполя повідомляли без посилань на джерела.

У сюжеті Артема Кулі про Медведчука і кремлівські «чистки» була купа недостовірних посилань: «Подейкують, що в Кремлі готують «чистки» як у 37-му році». «Вважається, що Сурков разом з групою інших осіб «освоїв» близько 5 млрд. доларів, які були виділені з 2014 року». «У експертів є три основні версії його імовірного арешту». «Подейкують, що після свого відсторонення у 2020 році з посади радника президента, Сурков намагався повернути до себе лояльність ВВП». «Серед кола людей, до яких ведуть ниточки від «сірого кардинала» Кремля називають колишнього «гаманця» Януковича олігарха Сергія Курченка...». Подейкують — хто? Вважається — ким? Експерти які? Називає — хто?

У тому ж сюжеті були і недостовірність, і водночас невідокремлення фактів від думок: «Але наскільки швидко Україна зможе повністю відбудувати те, що нині зруйновано. За різними оцінками, на це може піти до двох років». По-перше, чиї це оцінки, а отже, яким є рівень компетентності авторів цих оцінок? А по-друге, я майже впевнений, що є й інші фахові оцінки, які можуть істотно відрізнятися від наведеної автором сюжету. І є ще по-третє: швидкість відбудови буде напряму залежати від дуже багатьох факторів (рівнів і способів фінансування, ефективності організації масової відбудови державою, корупції в цьому процесі тощо).

І в тому ж сюжеті: «За оцінками експертів, інфраструктурні збитки від війни перевалили за 80 мільярдів доларів». Оцінки різних експертів сьогодні є насправді дуже різними, так узагальнювати категорично неправильно, і не лише з точки зору стандартів професії, а й з точки зору елементарного здорового глузду. Ведучий Ковальський посилався знов-таки на анонімних «експертів»: «Експерти вважають, що Папа не розуміє до кінця ситуацію». А ще посилався так: «Відомо про пошкодження кількох будинків через постійні обстріли з артилерії, які не припинялись уночі у Кремінній». От просто відомо.

Повідомлення, що розбомбували спортивний комплекс «Олімп» у Кремінній (з першого повідомлення не було взагалі зрозуміло, в якому саме місті цей комплекс), було без посилань на джерела. Як і що у Рубіжному розбирають завали.

Ведуча Оксана Соколова казала: «Ми знаємо, що на Київщині, тільки на Київщині цього тижня знайшли 900 тіл мирних загиблих людей».

У сюжеті Олександра Візгіна було недостовірне посилання: «За останніми даними, США передадуть нам артилерію, бронетранспортери і навіть протикорабельні ракети». Як і в тексті ведучої Олени Фроляк: «За попередньою інформацією, вибухи було чутно у Василькові». Чия вона, ця «попередня» інформація?

Не менше було і грубих порушень стандарту точності.

У новинах Андрій Ковальський видавав великий набір різної інформації: про чергове знищення військ ворога в Чорнобаївці, про бої на Донецькому та Таврійському напрямах, про обстріли Маріуполя, про невдалий наступ ворога в районі Попасної та Рубіжного на Луганщині, про примусову мобілізацію чоловіків окупантами в Ізюмі. Весь цей блок було «перекрито» довільним набором відео якихось бойових дій, якихось обстрілів будинків тощо. Відео не відповідало тексту ні за змістом, ні за географією.

Уже згадана інформація про можливу провокацію окупантів у Херсоні була «перекрита» якимось відео якихось зруйнованих сільських будинків десь невідомо де.

Про обстріли різних міст на сході показали картинку. В одному з наступних випусків текст частково змінився, а картинка залишилася тією ж. У підсумку під одну й ту саму картинку зруйнованих будинків у одному випуску новин ведучий казав, що це Кремінна, а у іншому випуску новин ведуча казала, що це Золоте. Ще у іншому ця ж картинка була показана на словах про обстріли Лисичанська. Цілком припускаю, що це могла бути картинка взагалі зовсім іншого населеного пункту, наприклад, Рубіжного. Бо, виходячи з цього прикладу, картинки в БЗ у цих каналів потрапляють на текст за принципом генератора випадкових чисел.

Текст ведучого новин «81-ша окрема аеромобільна бригада знищила 5 російських танків, 10 броньованих машин та сотню путінських солдатів, які намагалися просунутися по Харківському напрямку» було «проілюстровано» відео обстрілу Харкова, де під вибухи потрапляє цивільна людина, а далі медики надають пораненій жінці допомогу (саме це відео вже було коректно презентоване у попередніх блоках телемарафону журналістами каналу «Рада» саме як обстріл Харкова). І ця нісенітниця була повторена не в одному випуску новин.

Повідомлення про чергові заяви Урсули фон дер Ляєн були «перекриті» архівними планами її зустрічі з Зеленським 8 квітня. З позитиву — це відео відтитрували датою. Але негатив переважає — цим відео некоректно перекривати текст про сьогоднішні заяви посадовиці.

У повідомленні про те, що Росія не може виготовляти нову зброю, під словами про зенітно-ракетні комплекси показують «Гради», а на словах «наприклад, залізницею у бік Донбасу прямують ось такі системи залпового вогню “Град-1”» показують запуск балістичної ракети.

У БЗ про Маріуполь ведучий казав про вимоги окупантів до містян таке: «...а ще кожен має носити білу пов’язку на правій нозі та лівій руці. Таке ж маркування, як в російських військових. Так місцевих видають за комбатантів, яких можуть застрелити українські військові». При цьому по відео показували цивільних людей без будь-яких пов’язок, а потім окупантів із червоними пов’язками. Тобто стовідсоткова невідповідність сказаного і показаного. І чомусь це редакцію не бентежить. Настільки, що саме в такому виконанні цю ж новину показували у випусках новин багато разів.

Інформація, що виділені ЄС 50 мільйонів євро на гуманітарну допомогу Україні підуть на підтримку людей, які постраждали від російської війни, була навіщось «перекрита» відео роботи рятувальників, які розбирають завали.

Чомусь інформація, що прем’єр Італії Маріо Драгі назвав переговори з Путіним марною справою, була «перекрита» відео зруйнованих будинків десь в Україні (щоправда, підписаних словом «Архів»).

Повідомлення, що під Миколаєвом морпіхи знищили ворожу ДРГ, кількох ворогів вбили, а кількох узяли в полон, було «проілюстровано» відео з роботою ДСНСників. Інформацію, що СБУ виявила трьох диверсантів у Одесі, було «перекрито» планами вулиць Одеси. Навіщо?

Новина, що в Росії у вишах почали проводити лекції з виправдання агресії проти України, була «ілюстрована» якимось глибоко архівним відео. Ця картинка мала спільного з текстом лише те, що і там, і там — «щось про Росію». Але ще більше — в цьому відео були докупи склеєні картинки з різних пір року: на одних з них літо, частина — «демісезонні», а частина — взагалі зимові, бо на річці в кадрі стоїть крига. І от мені чесно цікаво: невже при підготовці таких БЗ у їхніх творців не виникає бодай легкого відчуття, що в цій їхній роботі зникає елементарний здоровий глузд?

Повідомлення про бомбування на Дніпропетровщині «перекрили» відео президента Зеленського. Гадаю, що це була випадковість, бо інакше абсурд з «перекриванням тексту» досяг би апогею.

Про обстріли у Чугуївському та Ізюмському районах говорили на планах Харкова.

На планах кількох зруйнованих хат у якомусь (невідомо якому) селі згадувалися обстріли у Вугледарі, Авдіївці, Мар’їнці, Торецьку, вибухи та обстріли по всій Херсонщині, сирени на Миколаївщині. Велике питання: то який населений пункт нам показували? Якось забагато варіантів можливих відповідей як для однієї картинки!

Ведуча Соколова казала: «Українська ракета «Нептун» знищила не просто найпотужніший корабель Російської Федерації, але купу навіть екіпажу — півтисячі». Тут відразу ж три неточності. Знищили корабель не одна, а дві ракети «Нептун», зовсім не факт, що «Москва» була найпотужнішим кораблем Росії, як мінімум ще два таких самих кораблі у них є, але не в Чорному морі. Ну й досі невідомо достеменно, скільки саме людей загинуло на «Москві», півтисячі — це був лише номінальний склад екіпажу (точніше — 510).

У сюжеті про вплив знищення крейсера «Москва» на подальший хід війни авторка Олена Зоріна сказала: «Флагман чорноморського флоту пішов на дно в той самий день, що й “Титанік”». Невже у нас сьогодні 1912 рік? Треба в таких випадках казати «в ту ж саму дату».

І дуже багато було порушень стандарту відокремлення фактів від думок. У випуску новин ведучий Ковальський в фіналі вже цитованого повідомлення (де все було змішано докупи) зробив суб’єктивне твердження без посилань на авторство: «Харків не взяти, знають всі плани ворога і до них готові». Він же казав таке: «Що ж, збирати «Буки», «Куби» та «Тунгуски» загарбникам вже нема з чого. Вони у відчаї і Путін кидає у бій техніку віком понад 40 років». Звідки здогадка про відчай загарбників, не зрозуміло. І навіть те, що в бій кидають техніку віком у понад 40 років, не є доказом якогось «відчаю». Тим більше, що такою ж доволі старою радянською технікою цілком успішно сьогодні воюють наші ЗСУ.

У фільмі під маркуванням «Гражданской обороні» про економічні наслідки російської агресії для росіян було чимало безпідставних і занадто сміливих, на мій погляд, узагальнень. «Граждане России уже сейчас начинают задаваться вопросом: а зачем России эта война»? Або ж, коментуючи цитати чільних російських пропагандистів: «Только посмотрите на эти порывы внимательнее, сколько в них обиды и отчаяния. Нет, не из-за мифических кровожадных бандеровцев. На самом деле, им ведь очень грустно осознавать, что все они являются пособниками террористического режима, являются настоящими военными преступниками и больше никогда не поедут в ненавистную Америку». З цих припущень, на мою думку, хіба що останнє ще можна хоч якось уявити, бо уявити, що Соловйов, Симоньян та інші вважають себе воєнними злочинцями, мені важко.

«Факти тижня» грішили не авторизованими як слід оцінками і висновками ведучих. Неназваний ведучий програми казав: «Ці дві позаблокові нейтральні країни збираються стати членами НАТО. Ще один гучний ляпас Путіну, який цинічно вимагав від Альянсу не розширюватися».

Олексій Кобзар стверджував у сюжеті: «Якщо житло підлягає відновленню, його почнуть ремонтувати вже найближчим часом». Таке твердження мало би бути обов’язково підтверджене посиланням на заяву посадовців.

Нечітке позначення меж суб’єктивної думки було в сюжеті Олени Горячевої про воду в Миколаєві: «Глава обласної адміністрації пообіцяв: воду місту нададуть вже через декілька днів. Ситуація контрольована, адже в Миколаєва є надійний тил». Друга частина — це була теж оцінка Кіма (повністю його слова цитувалися в попередніх блоках марафону цієї доби), але тут це звучало вже як оцінка самої журналістки.

У сюжеті про Медведчука і кремлівські «чистки» Артем Куля стверджував: «До того ж Путіну важливо тримати в страху всіх, хто може бодай на щось впливати в Росії. Адже цей страх, на його думку, робить неможливим будь-який переворот». Це вищий пілотаж аналітики — вміння читати думки Путіна. І загалом у сюжеті багато неавторизованих оцінок і висновків, як наприклад: «Отже, затримання Суркова зайвий раз підтверджує, що на тлі воєнних невдач Росії ситуація у бункері тільки загострюється».

У сюжеті Олександра Візгіна було таке узагальнення: «І все ж, на переконання багатьох експертів, Росія здатна зібрати сили для ще однієї великої битви». А в цьому ж сюжеті в стендапі автор стверджував: «Однак, навряд чи Путін спробує захопити Донбас обов’язково до сакрального для нього 9 травня. Навряд чи встигне за всього бажання. В арсеналі кремлівської пропаганди достатньо «визначних» дат. Приміром, день Росії, який святкують 12 червня. У будь-якому разі чекати наступу нам залишилось недовго».

І про стандарт повноти інформації. Згадки про села на Харківщині («Збройні сили України пішли в контрнаступ на Харківщині, погнали окупантів з Базаліївки та Леб’яжого. Тривають бої за Кутузівку. Частину селища звільнено») слід було б хоч картою ілюструвати, бо про ці села велика телеаудиторія взагалі не знає, де вони є. Це порушення не лише стандарту повноти, але й стандарту доступності інформації.

У новинах і Ковальський, і Фроляк казали: «Знищили три артилерійські системи, стільки ж танків, дві бойові машини піхоти та дві МТЛБ». Остання абревіатура навряд чи відома «мирній» аудиторії, крім того, вона суто російськомовна («многоцелевой тягач легкобронированный»), тож найкращим рішенням було б казати про «два броньовані тягачі».

У повідомленні, що російський «Союзмультфільм» видалив з ютуба радянський мультфільм «Скарби потонулих кораблів», бекграунд про знищення крейсера «Москва» українськими ракетами «Нептун» був перекритий архівним відео без позначення того, що це архів.

Початок підводки неназваного ведучого «Фактів тижня»: «Блискуча спецоперація Служби безпеки. Під час спроби втекти з України був затриманий Віктор Медведчук». Що сталося ще 12 квітня, про що точно треба було в цьому ж реченні казати. Крім того, в подібній подачі це звучало як новина, хоч це і сталося за цілий тиждень до звітного ефіру.

Інші зауваження. В ефірі майже нема взаємного анонсування між різними блоками. Я би радив ведучим новин, завершуючи випуск, анонсувати гостьову студію і її ведучих чи що там далі (типу проєктів «Антизомбі» тощо). А не казати просто «продовжуємо наш телемарафон».

Елементи політичного піару. У повідомленні про зруйнування ворожим обстрілом спорткомплексу «Олімп» у Кремінній ведучими згадується: «Його відновили та відремонтували під час програми “Велике будівництво”». Останнє було зовсім не обов’язковим для згадування. При цьому архівне відео від початку до кінця було з плашкою «Програма президента України “Велике будівництво”», що також є зайвим у контексті цієї новини.

Резюме. Безумовно сильною стороною ICTV/СТБ є якісні сюжети кореспондентів. Найперше тим, що журналісти дають говорити людям: цікаві, змістовні синхрони, якісна робота телеоператорів. Зокрема, окремо хочу відзначити спецрепортажі Олега Корнієнка про повернення до нормального життя жителів звільненої Андріївки на Київщині, Сергія Костежа про ситуацію в Чернігові і Ольги Чайко про розмінування на Київщині, репортажі Марії Малевської про ворожі обстріли в Харкові і роботу рятувальників під обстрілами і Аліни Матвійчук про те, як українські біженці у Варшаві влаштували толоку. І два якісні нариси: Тетяни Доцяк про волонтерів у Харкові і Вікторії Покатілової про роботу американських лікарів-волонтерів у Тернополі.

Вадим Карп’як дуже якісно веде новини. І склад гостей був загалом збалансований (і ньюзмейкери, і експерти), але, якщо можна так сказати, зі значною культурно-мистецькою перевагою над тематикою суто воєнних подій.

А от порушень стандартів було неприпустимо багато. У мене склалося враження, що команда ICTV/СТБ  вирішила ігнорувати будь-які аргументовані зауваження до своєї роботи в телемарафоні. В усякому разі, кількість проблем із некоректним використанням відео і з недостовірністю інформації ще дужче зросла.

Попри всі обіцянки ведучих давати перевірену і достовірну інформацію, у блоці ICTV/СТБ  — купа порушень стандарту достовірності. Крім того, редакція продовжує міцно триматися за хибну традицію «перекривання» тексту зі студії яким бог пошле відео. Виходить повна нісенітниця, але ж яка різниця? Зміст неважливий, головне — данина формі. Дуже поганій формі. Від якої слід хоча би зараз відмовитися. Я розумію, що це страшно — як це так, ведучий у студії читає текст, на який нема картинки, і картинки при цьому нема. Але насправді це було б нормально. Натомість геть ненормально перекривати текст недоречною картинкою.

 

Телеканал «UA: Перший» (10:00-15:00)

Зміст ефіру. Годинні ефірні блоки каналу чітко розподілені на короткі новини, які вела цього дня Інна Москвіна, і гостьові студії, які вели Анна Чередниченко та Андрій Діхтяренко.

Сюжетів було багато і різнопланових, але було забагато, як на мій погляд, повторів:

про звільнене село Гусарівка на Харківщині,

як українську збірну зі стрибків у воду вивезли за кордон на тренування,

про пошук тіл загиблих у зруйнованих будинках Бородянки

які країни готові, а які не готові визнавати російський геноцид в Україні,

про хід посівної,

про вплив війни на світові аграрні ринки,

про ціни на харчі,

про роботу підприємств, які переїхали в більш спокійні регіони за програмою релокації,

про скульптора Володимира Мельниченка, автора Стіни плачу на Байковому цвинтарі, знищену радянською владою

що чинили окупанти в Бучі на спогадах жителя, який пережив окупацію,

про спогади людей, які провели весь час окупації Бучі в підвалі дитсадка,

як у Львові психологи працюють з дітьми з аутизмом, яких евакуювали з Харкова,

і про те, як психологи у Львові вчать людей долати фантомні сирени та провину вцілілого.

І було дуже багато прямих ввімкнень кореспондентів з різних міст:

Ігоря Кримова про ракетний обстріл Львова,

Інни Таранець про ракетний обстріл на Дніпропетровщині,

Вікторії Андрушків про ситуацію в Миколаєві,

Валерії Гецко про ситуацію в Харкові після ранкового обстрілу,

Анастасії Пої з місця влучання ракети у Львові,

Анастасії Пої та про наслідки вибуху ракети у Львові,

Олени Лисенко про ситуацію на Запоріжжі,

Інни Таранець про обстріл передмістя Дніпра і про ситуацію на Дніпропетровщині,

Віти Куманської, про роботу пункту пропуску на Волині.

І велика кількість гостей, як ньюзмейкерів, так і експертів:

Сергій Гайдай, очільник Луганської ОВА, про ситуацію в області,

Владислав Соболевський, представник полку «Азов», про ситуацію в Маріуполі і значення його оборони для всієї воєнної ситуації на півдні України,

Петро Андрющенко, радник міського голови Маріуполя, про гуманітарну ситуацію в місті,

Андрій Садовий, львівський міський голова, про наслідки ракетного удару Росії по місту,

Петро Ковальський, представник України на «Іграх нескорених», про перші перемоги української збірної,

Тарас Висоцький, заступник міністра аграрної політики та продовольства, про посівну і про світову аграрну кризу,

Олексій Дорошенко, голова Асоціації постачальників торговельних мереж, про зростання роздрібних цін,

Сергій Кияниченко, директор Департаменту захисту прав споживачів Держпродспоживслужби, про контроль цін на соціальні товари,

Тетяна Пашкіна, експертка з ринку праці, про те, як на ринок і безробіття вплинула війна,

Сергій Куюн, директор консалтингової групи «А-95», про ціни на пальне,

Владислав Каневський, посол України в Азербайджані, про перспективи імпорту азербайджанської нафти і про ситуацію в Карабаху,

Тетяна Козаченко, юристка, адвокатка, експертка по правилам ведення війни, про те, як доводитимуться злочини Росії,

Євген Дикий, директор Національного антарктичного наукового центру, про те, що українці доправили з Антарктиди польських колег замість росіян,

Кирило Галушко, історик, про «державницький стиль» Росії,

Ігор Смілянський, генеральний директор «Укрпошти», про те, як працює підприємство в умовах війни,

Євген Єнін, заступник міністра внутрішніх справ, про діяльність і затримання ДРГ, прогноз щодо ворожих провокацій на Великдень,

Ігор Терехов, міський голова Харкова, про ситуацію в місті,

Андрій Шевченко, тренер і футболіст, про те, що він робить для України.

Крім того в ефірі каналу був запис інтерв’ю з міністром аграрної політики та продовольства Миколою Сольським і трансляція термінового брифінгу керівника Львівської ОВА Максима Козицького і мера Львова Андрія Садового щодо наслідків ранкового ракетного обстрілу.

Порушення стандартів. Грубих порушень стандартів майже не було.

Ведуча Анна Чередниченко одного разу посилалася на телеграмканал: «Заступник керівника Офісу президента Кирило Тимошенко в своєму телеграмканалі опублікував інформацію щодо відновлення інфраструктури міст...» А в прямому ввімкненні з Запоріжжя Олени Лисенко посилалася на неназвані інтернет-ЗМІ: «За повідомленнями інтернет-ЗМІ, солдати країни-агресора обшукують будинки громади і перевіряють документи».

І було одне порушення стандарту точності. Інформація, що в Сумах наводять лад, ремонтують пошкоджений водопровід, каналізацію та теплові мережі, а в Охтирці прибирають завали, чомусь «ілюстрована» картинкою тимчасового мосту в Стоянці. Сподіваюсь, це була просто якась помилка, бо загалом на Суспільному подібного використання відео у БЗ не практикують.

Інші зауваження.  При презентації будь-якої інфографіки (як це було в повідомленні про втрати ворога) слід наводити дані у тому ж порядку, в якому вони відображені на екрані, щоб глядач не мусив безладно «стрибати» поглядом по екрану. А інфографіка у «UA: Першого» була якісною.

Час від часу журналісти Суспільного забувають про фемінітиви. Діхтяренко: «Тетяна Козаченко, яка є юристом, адвокатом, експертом по правилам ведіння війни». Москвіна: «віце-прем’єр-міністр Ірина Верещук».

У блоці з 13-ї години на екрані наводилася цитата, яку не дублювали начиткою за кадром. Якщо це було свідомо (а не брак зі звуком), то ідея не найкраща. Як мінімум, це створює незручність для значної частини аудиторії, яка дивиться марафон у фоновому режимі, тобто «в режимі радіо», займаючись при цьому власними справами.

Резюме. Більшість сюжетів на «UA: Першому» якісні, побудовані на синхронах і промовистій картинці, але особливо я б відмітив репортаж В’ячеслава Мавричева про звільнене село Гусарівка на Харківщині і репортаж про пошук тіл загиблих у зруйнованих будинках Бородянки (на жаль, автора не назвали), сюжет-дослідження Нікіти Скоблікова про те, які країни готові, а які не готові визнавати російський геноцид в Україні, і нарис Карена Месропяна про роботу підприємств, які переїхали в більш спокійні регіони. Крім того, дуже якісно (і оперативно, і точно) відпрацювали ранкові обстріли Львова, Харкова і Дніпра, як прямими ввімкненнями, так і оперативними гостями. І ще якісно і всебічно був відпрацьований блок економічних питань, пов’язаних з війною і з планами повоєнної відбудови України. Цього разу була якісною робота всіх ведучих — і в новинах, і в гостьових студіях. У ефірному блоці каналу майже не було грубих порушень стандартів. І не було жодних елементів політичного піару.

До речі, добрий підхід ведучих Сусільного, який варто було би взяти на озброєння й іншим каналам, — це коротко резюмувати головне, про що щойно говорив гість або ж кореспондент у прямому ввімкненні. Так ще інколи робить «Інтер», але не завжди.

 

Телеканали «Україна» і «Україна 24» (15:00-20:00)

Зміст ефіру. Примітка: в змісті дещо гарантовано пропущено, оскільки фрагмент ефіру приблизно з 16:32 до 16:40 не був записаний.

Годинні ефірні блоки медіагрупи були чітко розподілені на короткі випуски новин, які вела Віра Свердлик, і на гостьові студії, які вели по черзі пари ведучих: Марія Скиба і Олег Панюта, згодом Людмила Добровольська та Василь Пехньо.

В ефірі каналів було доволі багато сюжетів, як репортажних, так і нарисів:

про пошук тіл загиблих у звільненій Бородянці,

про «рейкову війну» на території Росії,

про вуличні концерти у Кропивницькому зі збором грошей для армії,

про київських школярів, які допомагають армії на польовій кухні,

про російських пропагандистів,

як вимушеним переселенцям отримувати медичну допомогу,

про акцію на підтримку України під посольством Росії у Вашингтоні,

про італійське майно російського пропагандиста Соловйова,

про зруйнований у Чернігові футбольний стадіон,

про наслідки ранкового ракетного удару по Львову,

про вразливість зв’язку окупантів перед українськими військами і спецслужбами

і про волонтерів, які вивозять людей з Харкова і привозять гуманітарку.

Прямих ввімкнень було небагато:

Оксани Лабойко про наслідки ракетного удару по Львову,

Ірини Антонюк про останній обстріл житлового масиву Харкова,

Артема Попова про ситуацію в Маріуполі,

Єгора Логінова про бої на Луганщині та на півдні України

і Антона Мачули про ракетні удари по Дніпропетровщині.

Гостями студії були радше ньюзмейкери, ніж експерти:

Юрій Бова, міський голова Тростянця, про те, як місто відновлюється від війни,

Юлія Свириденко, перша віце-прем’єр-міністерка України, міністерка економіки, про запуск економіки задля наповнення держбюджету,

Тетяна Сап’ян, речниця Державного бюро розслідувань, про справи щодо колабораціонізму і держзради українських посадовців,

Олександр Кодола, міський голова Ніжина, про відновлення міста після воєнних дій,

Андрій Сібіга, дипломат, заступник керівника Офісу президента, про перспективу вступу України до ЄС,

Едуард Зуб, історик, співробітник Інституту національної пам’яті, про нищення українських історичних пам’яток ворогом,

Юрій Бучко, заступник голови Львівської ОВА, про ситуацію у Львові,

Ольга Айвазовська з громадянської мережі «Опора» про те, як мешканцям окупованих територій поводитися щодо псевдореферендумів, які збираються імітувати окупанти,

Владислав Атрошенко, міський голова Чернігова, про відновлення інфраструктури міста,

Олександр Гончаренко, міський голова Краматорська, про ситуацію в місті,

Ольга Стефанішина, віце-прем’єр-міністерка з питань євроінтеграції та євроатлантичної інтеграції, про передачу опитувальника до вступу в ЄС,

Олексій Буряченко, кандидат політичних наук, виконавчий директор «Міжнародної асоціації малих громад» про перспективи вступу України до ЄС,

Антон Геращенко, радник міністра внутрішніх справ, про ситуацію на сході,

Олександр Вілкул, начальник ВЦА Кривого Рогу, про ситуацію в місті,

Данило Гетманцев, голова Комітету ВР з питань фінансової, податкової та митної політики, про післявоєнне відновлення України,

Вадим Бойченко, міський голова Маріуполя, про ситуацію в місті та евакуацію,

Ігор Терехов, міський голова Харкова, про ситуацію в місті,

Дмитро Сахарук, енергетик компанії Ріната Ахметова ДТЕК, про те, як енергетики в умовах війни ремонтують зруйновані ворогом мережі,

Олексій Данілов, секретар Ради нацбезпеки і оборони, про можливі плани окупантів та подальший перебіг війни,

Митрополит Епіфаній, настоятель Православної церкви України, про святкування Великодня в умовах війни.

Крім того, в ефірі каналу була трансляція звернення прем’єр-міністра Дениса Шмигаля.

Порушення стандартів. Порушень стандарту достовірності було доволі багато.

Оксана Лабойко у прямому ввімкненні посилалася так: «Зокрема відомо про пошкоджених 40 автівок». І там же: «Львівські медики розповіли більше про постраждалих».

Ведуча Віра Свердлик давала розмите узагальнене псевдопосилання: «За різними оцінками, у заблокованому Маріуполі залишаються близько 120 тисяч жителів». Вона ж посилалася так: «Двоє загиблих в результаті ворожого обстрілу житлового масиву Харкова. Відомо, що снаряди падали просто на дитячі майданчики».

У сюжеті Дарії Сметанко про «рейкову війну» на території Росії було посилання на неназвані телеграмканали: «Про це пишуть у білоруських телеграмканалах». А ведуча Свердлик послалася на фейсбук: «Відсьогодні всі порти ЄС закриті для російських суден. Про такі санкції проти країни-окупанта написав у фейсбук заступник міністра інфраструктури України Мустафа Наєм». І «Першу частину опитувальника щодо кандидатства України на членство в ЄС вже надіслали до Єврокомісії. Про це повідомила віце-прем’єрка з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина на своїй сторінці у фейсбук». У повідомленні про заяву сербського президента щодо замінування Україною літаків — посилання на телеграмканал речника вітчизняного Міністерства закордонних справ Олега Ніколенка.

І були різні види псевдопосилань. Ведуча Марія Скиба: «Ми знаємо, що зараз на Банковій очікують, що на основі цієї заповненої інформації в опитувальнику рекомендація Європейської Комісії буде позитивною». Звідки знаємо? У ввімкненні Артема Попова про ситуацію в Маріуполі: «Є така інформація, що до 9 травня окупанти в Маріуполі можуть провести щось схоже на парад». Ведуча Людмила Добровольська в запитанні до Геращенка: «Я чула, що влада зараз створює міжнародний центр розмінування». Геращенко у відповіді не підтвердив чутку.

В сюжеті Олени Чернякової про зруйнований окупантами стадіон в Чернігові без посилань на джерела інформації було сказано: «І мрія таки здійсниться. Німеччина і дортмундський клуб готові допомогти відбудувати арену».

Добровольська без посилань повідомляла, що гуманітарний вантаж із Польщі прибув до Бахмута, а ведучий Пехньо так само без посилань казав, що Тернопіль отримав гуманітарний вантажі з Грузії.

У сюжеті Вікторії Дмитренко були узагальнені посилання на авторство суб’єктивної думки: «Експерти вже називають ворожий зв’язок однією з найбільших невдач російської армії. На думку експертів, більша частина окупантів використовує застарілу техніку із незашифрованими частотами».

І було чимало грубих порушень стандарту точності, більшість із них — невідповідність картинки закадровому тексту.

Коли кореспондентка у прямому ввімкненні розповідала про стан поранених людей внаслідок ракетного удару по Львову, показували відео, де комунальники розбирають завали, побиті шибки в будинку, пошкоджені автівки.

Повідомлення у новинах, що гуманітарних коридорів цього дня не буде, було «перекрите» відеорядом обстрілів, людей у сховищах тощо. Усе це був відеоархів, не позначений як архів.

От мені геть незрозуміло, навіщо повідомлення про звернення Медведчука про свій обмін було «перекривати» архівними планами виступу Медведчука на збіговиську «ОПЗЖ»?

Слова ведучої новин, що український уряд планує випустити облігації з нульовим купоном, були «перекриті» планами Великої сімки, де крупно Байден, Шольц, Джонсон, Макрон і далі за списком. Завершувався цей відеоряд планом трактора, якій оре ниву. Дуже точна «ілюстрація» як для урядових облігацій з нульовим купоном. Але це не бентежило редакцію, бо це ж БЗ у такому самому виконанні виходило в кількох випусках новин поспіль.

Повідомлення в новинах про утримання окупантами маріупольців у фільтраційних таборах було «перекрито» відео евакуаційної колони і обстрілів міста.

Повідомлення віцепрем’єрки Стефанішиної, що Україна надіслала до ЄС першу частину опитувальника, було «перекрито» кадрами зустрічі Зеленського з фон дер Ляєн без позначення архіву.

Коли в ефірі міський голова Краматорська Гончаренко розповідав про обстріли міста, це «ілюструвалося» фотографіями обстріляних будинків, які до того вже показували як таку само «ілюстрацію» до обстрілів інших міст. По-моєму, це абсолютно неприпустимо.

Сюжет Марини Дубини про те, як вимушеним переселенцям отримувати медичну допомогу, крім інфографіки, був повністю «перекритий» випадковим відео медзакладів.

У розмові з мером Харкова Тереховим ведуча Добровольська казала: «Я знаю, що Італія обіцяє підняти з руїн Харківський драмтеатр. Можливо, були пропозиції схожі від інших країн, від урядів?» Можливо, ведуча мала на увазі Маріупольський драмтеатр?

І було два порушення стандарту відокремлення фактів від думок. Ведуча Свердлик казала у підводці до сюжету: «Шість авіабомб ворог скинув на стадіон імені Гагаріна, що в Чернігові. Знищені як трибуни, так і власне саме поле. Масштаби уражень вражають». Я б ще якось зрозумів, якби цю оцінку давала авторка сюжету на місці події, але ж ведуча там не була, щоб говорити про свої враження.

У сюжеті Олени Чернякової було безпідставне узагальнення: «Подивитися футбол на відновленій арені мріє кожен житель Чернігова».

Інші зауваження. Дуже красива, але геть не функціональна інфографіка щодо втрат ворога:

Написи неконтрастні, красивий шрифт погано «читається» з екрану, ще й навіщось ключові числа подані навскоси. На екрані багато зайвого: динамічний відеоряд як тло, навіщось англомовні написи, бокові рамки з динамічним рухом, — усе це відвертає увагу глядача. Форма повністю домінує над змістом. І, певно, щоб остаточно заплутати глядача, озвучення різних даних ведучою не збігається з тим, що в цей момент показують на екрані.

Час від часу ведучі забувають про фемінітиви. Ведучий Панюта: «Юлія Свириденко, перший віце-прем’єр-міністр України, міністр економіки». Ведуча Скиба: «Ольга Айвазовська, координатор виборчих програм...» Ведуча Свердлик: «омбудсмен Людмила Денісова».

Єгор Логінов у прямому ввімкненні розповідав про бої на Луганщині та на півдні України. Якось дивно виглядає. Звідки кореспондент, який перебуває на Луганщині, знає про події на Миколаївщині і Херсонщині?

Мені здалося, що велика частина запитань ведучих Добровольської і Пехньо до радника міністра внутрішніх справ Геращенка була зовсім не за його компетенцією, бо стосувалася компетенції військових (бій за Маріуполь, широкомасштабний наступ ворога на сході). Геращенко відповідав на ці запитання ну дуже вже загальними словами, а часто — просто гаслами про героїзм українських воїнів.

Час від часу під новинні сюжети журналісти холдингу підкладають драматичну музику. Це не новинна стилістика. Через музику не чутно інтершум, який є інформативним. А тим більше зайвою музика є на синхронах. Крім того, музика з’являлася в сюжетах про такі події, де саме відео було настільки драматичним, що музика була явно зайвою.

Елементи політичного піару. В ефірі медіагрупи був типово піарний, «паркетний» матеріал про те, що Зеленський провів нараду з урядовцями і керівниками парламентських фракцій щодо плану післявоєнного відновлення України. У ньому не було жодної реальної новини, крім того, що «президент провів нараду». Натомість привід зайвий раз згадати і показати на БЗ президента, прем’єра і керівника ОП.

Ведуча Добровольська розповідала: «Ще 2 тисячі продуктових наборів для мешканців Київщини передав Фонд Ріната Ахметова». І наводила навіть повний список того, що в наборі. Все це «ілюструвалося» відео з кадрами розвантаження гуманітарки з крупними планами написів на коробках «Фонд Ахметова», які я вже бачив в попередні дні моніторингу.

Резюме. З сюжетів я б відзначив дуже якісний репортаж Андрія Кузакова про пошук тіл загиблих у звільненій Бородянці. Прямих ввімкнень було небагато, але більшість були якісними і суто репортажними. В гостьовій студії була дуже широко представлена географія — очільники багатьох міст і областей. Якісне ведення гостьової студії Марією Скибою і Олегом Панютою.

Порушень стандартів було доволі багато, насамперед стандарту достовірності. Стандарт точності головно порушувався за рахунок некоректного «ілюстрування» картинкою тексту. І дві новини з елементами піару.

 

Телеканал «Інтер» (20:00-24:00)

Зміст ефіру. Сама структура ефіру чітка: короткі новини, які вів Олексанр Просяник, і гостьові студії, які вели по черзі Ірина Баглай і Олексій Фадєєв. Але в гостьових забагато новинних елементів. Велика кількість сюжетів, як репортажних, так і нарисів:

як у Миколаєві розв’язують проблему нестачі питної води,

про презентацію книги письменником Жаданом у харківському бомбосховищі,

про ситуацію на Херсонщині,

про майбутній візит української урядової делегації до Вашингтона,

про грошові допомоги вимушеними переселенцями, їх роботодавцям, тим, хто втратив дім,

як на Прикарпатті працюють підприємства, які переїхали через війну,

про ситуацію в Миколаєві,

про ситуацію в Маріуполі,

про бійців ЗСУ на східному фронті,

про роботи з розмінування села на Київщині,

про наслідки скорочення українського експорту соняшникової олії для Європи,

про «чистки» у Кремлі в зв’язку з провалом бліцкрігу в Україні,

про життя Харкова під постійними обстрілами,

про наслідки ранкових ракетних ударів по Львову.

І прямі ввімкнення:

Христини Гашенко про ситуацію у Львові після ранкового ракетного обстрілу,

Даниїла Снісаря про ситуацію в Києві,

Світлани Шекери про ситуацію в Харкові та на Харківщині,

Олени Мендалюк про ситуацію на Дніпропетровщині та в Маріуполі,

Олени Абрамович з Брюсселя про процедуру підготовки до вступу України до Євросоюзу,

Інни Гогой про ситуацію на Запоріжжі.

Гостями були переважно ньюзмейкери:

Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента, про ситуацію з блокадою Маріуполя,

Олег Синєгубов, голова Харківської ОВА, про ситуацію на Харківщині,

Іван Федоров, міський голова Мелітополя, про ситуацію в місті,

Василь Фурман, член Ради Національного банку України, про фінансову допомогу Заходу Україні і про курс гривні,

Марина Лазебна, міністерка соцполітики, про виплати переселенцям, пенсії тощо,

Богдан Устименко, директор Українського інституту морського права і безпеки, про блокування чорноморських портів Росією,

Євген Дубогриз, експерт центру Case Ukraine.

Крім того, в ефірі каналу були, так би мовити, «сатиричні новини» від «Байрактар-news» «Кварталу 95». І відеозвернення президента Зеленського.

Порушення стандартів. В ефірі каналу було чимало грубих порушень стандарту достовірності, причому різних. У прямому ввімкненні Христини Гашенко: «За офіційною інформацією, ракети були випущені із Каспійського регіону».

Два недостовірні посилання на джерела в сюжеті Євгенії Терещенко: «Є повідомлення, що окупанти переписують особисті дані людей на блокпостах». І «у місцевих пабліках пишуть, що стяг уже декомунізували».

Ведуча Ірина Баглай посилалася так: «Також, наскільки відомо, вони взяли у полон сина Запорізької районної військової адміністрації».

У прямому ввімкненні Світлани Шекери інформація про ситуацію в різних населених пунктах Харківщини подавалася без посилань на джерела.

У ввімкненні Олени Мендалюк про ситуацію на Дніпропетровщині та в Маріуполі: «Є інформація, що окупанти планують виплачувати компенсацію за зруйноване житло у рублях».

Ведучий Олександр Просяник посилався розмито і узагальнено: «Водночас посадовці наголошують, що школи і виші Закарпаття поки що працюватимуть дистанційно».

У сюжеті Богдана Вербицького про «чистки» в Кремлі є, звісно, якісні інтерв’ю з експертами, але ж майже вся фактична основа (про ймовірний арешт генерала Бєсєди, про ймовірний інфаркт Шойгу, про ймовірний домашній арешт Суркова тощо) базується на одному й тому самому «посиланні» «подейкують». За всієї складності цієї теми, звучить дуже непереконливо.

У сюжеті Христини Гашенко було таке посилання: «За попередньою інформацією, ракети по Львову російська авіація випустила із Каспійського регіону».

Були також грубі порушення стандарту точності.

У прямому ввімкненні зі Львова кореспондентка розповідала подробиці про влучення ворожої ракети у шиномонтаж, а по відео показували лікарню, куди потрапив поранений хлопчик.

Ведучий Просяник у новинах повідомляв про втрати ворога, на екрані показували інфографіку. Числа в тексті ведучого і на екрані були принципово різні. Наприклад, ведучий казав про втрати 20600 живої сили окупантів, а на екрані було 14200. І так з усіма позиціями. Насправді ж, заголовок таблиці був такий: «Знищено російської сили станом на 18.03.2022», тобто на екрані показували статистику місячної давнини. І так у трьох випусках новин поспіль. Рідкісна недбалість випускової групи!

Пряме ввімкнення Олени Абрамович з Брюсселя про процедуру підготовки до вступу України в ЄС було «перекрито» довільними планами якогось саміту ЄС, явно взятими з архіву, але не позначеними як архів.

Ведучий Просяник у новинах казав: «Загалом, нагадаю, українські захисники, за підрахунками Генштабу, вже ліквідували 80 600 російських загарбників». Насправді ж 20600.

І як ілюстрація безглуздого «традиційного» підходу до БЗ як до форми. Коли ведучий Фадєєв говорив, що до Києва повернулося багато людей, пожвавішало на вулицях, — у цей момент на відео був затор на в’їзді до Києва на Броварській трасі. Далі ведучий казав про затори, а на відео були обстріляні будинки.

І було три порушення стандарту відокремлення фактів від думок. Безпідставне узагальнення було в сюжеті Марини Михайловської: «І влада міста, і містяни впевнені: невдовзі проблему з водою вирішать». Узагальнення було в сюжеті Євгенії Терещенко: «Проте містяни бояться, що і сам Херсон стане мішенню окупантів, люди бачили розвернуті в бік міста гради».

У повідомленні ведучої Ірини Баглай були розмиті межі цитування (причому так цю новину ведуча подавала двічі в різних ефірних блоках): «Віцепрем’єрка Ірина Верещук звернулася до військово-політичного керівництва Росії з вимогою відкрити гуманітарний коридор з Маріуполя до Бердянська. Крім того, українська сторона вимагає терміновий коридор з комбінату «Азовсталь» для жінок, дітей та інших цивільних. Відмова буде підставою для притягнення причетних осіб до кримінальної відповідальності за воєнні злочини». Останнє речення сприймається вже як висновок самої ведучої, мало бути посилання на Верещук в кінці. Цікаво, що ту ж цитату у блоці новин ведучий Просяник наводив з позначенням меж думки Верещук.

І було одне порушення стандарту повноти інформації. Євгена Дубогриза представили як «експерта центру Case Ukraine». Той випадок, коли треба було коротко пояснити, що це за центр, для розуміння компетенції експерта. Бо аудиторія про центр чує майже напевно вперше.

Інші зауваження. В одному фрагменті, мені здалося, було істотно порушено логіку. Ведуча Баглай казала, представляючи гостя: «І про шляхи, які нині влада і військові шукають для порятунку українців у Маріуполі, ми будемо говорити у прямому ефірі із радником керівника Офісу президента Михайлом Подоляком». І після привітань перше запитання ведучої було таке: «На початку нашої розмови хочу запитати про Маріуполь, з яким душею нині вся Україна, не хочеться припускати найстрашніший сценарій, на який може піти Росія, але якщо все ж таки окупанти вдарять по місту ядерною зброєю або застосують хімічну, які будуть рішення Офісу президента? Володимир Зеленський вже заявляв нещодавно про вихід у такому випадку з переговорного процесу, от розкажіть докладніше, який тоді план дій далі»? У мене тут є також питання, що стало підставою для таких припущень ведучої, особливо стосовно застосування ядерної зброї саме по Маріуполю? Президент у наведеній заяві говорив про застосування Росією зброї масового ураження в принципі, а не конкретно по Маріуполю.

У чому сенс у прямому ввімкненні переказувати загальні новини, наприклад, про звернення Верещук до окупантів негайно надати коридори для евакуації людей з Маріуполя або ж про звернення Медведчука тощо? Сенс прямого ввімкнення — розповідати про те, чого не знають у редакції, а знає на місці події сам кореспондент.

Журналісти «Інтера» також періодично забувають про фемінітиви: «Про це заявила міністр реінтеграції Ірина Верещук» (ведучий Просяник). «Олеся Міщенко, волонтер Гуманітарного штабу» (титрі в сюжеті Михайловської). «Кристаліна Георгієва, директор-розпорядник МВФ» (ведучий Фадєєв).

Елементи політичного піару. Вважаю, що «сатиричні новини» від «Байрактар-news» — абсолютно неформатний продукт для ефіру телемарафону. Водночас вони є і бізнесовим піаром «Кварталу 95». Але й частково політичним, оскільки президент стало асоціюється у багатьох глядачів саме з «Кварталом».

Ірина Баглай так формулювала одне з запитань до Подоляка: «Обвинувачений у держзраді і впійманий при спробі втекти з України Медведчук звернувся з проханням обміняти його на жителів та захисників Маріуполя. Наскільки це реально і яка позиція президента України»? Останнє запитання є позбавленим інформаційної цінності, оскільки свою позицію з приводу готовності обміну Медведчука президент озвучив відразу ж після затримання головного агента Кремля в Україні. А це запитання ведучої виглядає радше як пропозиція гостю зайвий раз згадати президента в гарантовано позитивному контексті. Типове «зручне запитання».

Резюме. Сюжетів в ефірному блоці «Інтера» доволі багато, але вже до четвертої години ефіру починаються повтори. З якісних сюжетів відзначу репортаж Геннадія Стамбули про ситуацію в Маріуполі, нарис без коментарів Станіслава Кухарчука та Сергія Дубініна про бійців на східному фронті, репортаж Лілії Налягаки про роботи з розмінування села на Київщині, репортаж Світлани Шекери про життя Харкова під постійними обстрілами і сюжет-стендап Дмитра Анопченка про майбутній візит української делегації до Вашингтона. Прямих ввімкнень було небагато, як і гостей. Порушень стандартів було багато. Значна кількість псевдопосилань на джерела інформації. Чимало порушень стандарту точності. І два випадки політичного піару.

 

Важливі теми, які не були озвучені в телемарафоні 18 квітня

Жодний з телеканалів не озвучував у телемарафоні 18 квітня такі важливі теми:

• Нардепи від «Слуги народу» зареєстрували законопроєкт, в якому пропонується заборонити українським військовослужбовцям «висловлювання, погляди та думки стосовно дій  вищого військово-політичного керівництва держави та інших командирів».
• На сайті Кабміну зареєстровано петицію про повернення в ефір Прямого, 5 каналу і «Еспресо», в якій відімкнення каналів названо «підривною диверсійною роботою».
• Путін нагородив званням «гвардійської» бригаду, яка відзначилася звірствами в Бучі.

•       У Криму поховали командира великого десантного корабля «Цезар Куніков», який був пошкоджений при знищенні корабля «Саратов» у порту Бердянська.

• І якщо озвучення і експертне обговорення перших двох тем можна вважати невигідним владі (що теоретично може свідчити про наявність політичної цензури змісту телемарафону), то відсутність згадок про дві останніх мені особисто взагалі не зрозуміла.

 

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)

18 квітня структура ефіру на більшості каналів була доволі чіткою. Хоча дивує те, що різні канали мають в ЄДИНОМУ інформаційному телемарафоні РІЗНУ ефірну сітку. Елементарна логіка підказує, що сітка також мала б бути ЄДИНОЮ для всіх каналів. Бо саме так було б зручно для глядачів марафону, які б точно знали, в які моменти щогодини можна дізнатися новини, а в які послухати ньюзмейкерів та експертів. За логікою, організатори марафону мали б поставити всім каналам-учасникам чіткі вимоги щодо сітки. Найлогічніша саме для інформаційного каналу: короткий випуск новин на початку кожної години і далі гостьова студія, в якій може подаватися оперативна інформація, що не терпить до новинного випуску. Такою є сітка  у блоках каналів «Рада», «UA: Перший» і «Україна 24». Загалом наче такою ж є сітка і на «Інтері», але там гостьові студії значною мірою не відрізняються від новинних, адже гостей там мало, більше БЗ і сюжетів. Значно відрізняються сітки ICTV/СТБ і каналу «1+1» (який не потрапив до цього моніторингу, бо не мав свого блоку саме 18 квітня).

Рекордсменом за кількістю сюжетів 18 квітня були ICTV/СТБ, сюжети були різнопланові і з них більшість — якісні. Достатня кількість сюжетів була також на «UA: Першому», «Інтері» та «Україні». На «UA: Першому» та «Інтері» теж більшість сюжетів були якісними. На каналі «Рада» сюжетів було мало (лише п’ять на п’ятигодинний ефір). В плані оперативності 18 квітня найпотужніше працював «UA: Перший» — 9 репортажних прямих ввімкнень. На каналах групи Пінчука майже не використовують цю форму, на каналі «Рада» 18 квітня прямих ввімкнень не було взагалі. Натомість на «Раді» було найбільше гостей (якщо враховувати і заздалегідь записані інтерв’ю), багато гостей було також на «UA: Першому» і «Україні». Дуже мало гостей було в ефірі ICTV/СТБ (через заповнення «гостьового» ефіру фільмами і «Фактами тижня») і в блоці каналу «Інтер». Найзбалансованішими (за представленням як ньюзмейкерів, так і експертів) були гостьові студії «UA: Першого».

Найбільшими порушниками стандартів, причому з колосальним відривом від інших, були ICTV/СТБ (55 грубих порушень, не рахуючи повторів матеріалів з порушеннями). У групи «Україна» було 28 таких порушень, у «Інтера» — 25. В ефірі «Ради» я нарахував 10 порушень, в ефірі «UA: Першого» лише три. Стандарт достовірності подачі інформації найбільше порушували ICTV  (19), «Україна» (15) і «Інтер» (11). Стандарт точності теж найбільше порушували на ICTV  (19), «Україна» (11) і «Інтер» (11). Стандарт відокремлення фактів від думок найбільше порушував ICTV  (12 разів).

Прояви політичного піару були на «Раді» (4 випадки), «Україні» і «Інтері» (по 2 випадки) і ICTV/СТБ   (1 випадок).

В ефірах усіх каналів 18 квітня не звучало жодного наративу кремлівської пропаганди. Що ж до токсичних персонажів, то у блоці «Ради» з’явились Назар Довгий та Тетяна Гончарова, які в минулому працювали, відповідно, на ТРК «Ера» Андрія Деркача та на медведчуківському каналі ZIK. Детальніше про них читайте в матеріалі Ярослава Зубченка.

Гадаю, що всім каналам було б логічним давати геотитр на прямих ввімкненнях. Бо невідомо, де саме перебуває більшість кореспондентів, адже у них далеко не завжди в цих умовах є можливість працювати на місцях конкретних подій (зокрема, тих, де ведуться бойові дії, або йдуть обстріли чи бомбардування) і навіть просто в «адресних» місцях, де деталі картинки свідчать про конкретне місто, і вони роблять ввімкнення з безпечних приміщень.

Міжпрограмовий продукт (лайнери-перебивки і соціальна реклама) у марафоні є дуже якісним.