Ми завжди житимемо з розумінням, що росіяни можуть повернутись – Кубраков

Велике відновлення та український план Маршала. Хоч війна триває і на певних територіях нашої держави точаться активні бойові дії, у звільнених регіонах люди взяли до рук будівельну техніку замість зброї.

Тисячі кілометрів доріг, безліч залізничних шляхів, сотні й сотні інфраструктурних об’єктів були пошкоджені чи зруйновані російськими ракетами.

Зараз настав час все відбудовувати. Міністр інфраструктури України Олександр Кубраков в ексклюзивному інтерв’ю Фактам тижня розповів про плани держави з ремонту зруйнованих доріг.

До чого такий поспіх, що вже вдалось перезапустити та як міністерство проводить роботи із запровадження санкцій проти країни-агресора, читайте в нашому інтерв’ю.

– Пане міністре, розкажіть, які дороги зазнали руйнувань та пошкоджень, і які з них вже почали ремонтувати?

– Загалом ми говоримо про те, що 23 тис. км доріг так чи інакше було пошкоджено. Ідеться про різні рівні руйнації. Із них за 8 тис. км доріг відповідає Укравтодор, тобто це дороги державного значення.

Якщо говорити про Укравтодор, то в нас мережа доріг – приблизно 24 тис. км. А якщо ми говоримо про 8 тис. км, то це третина доріг.

Є, звичайно, ділянки, де бронетехнікою пошкоджено лише верхній шар. Там є нормальна основа. Потрібно буде просто зняти верхній шар і відремонтувати.

Так у мирний час за доволі короткий термін (кілька тижнів) відремонтували Бориспільську трасу. Тоді було знято верхній шар, тому що основа була нормальною, і знову прокладено верхній шар.

Звичайно, є ділянки, зруйновані повністю, – там вирви від вибухів, спалена техніка, зруйновані підземні переходи. Ось там все потрібно будувати заново.

– За підрахунками міністерства та експертів, яка сума збитків?

– Відповідно до того, що ми бачимо зараз, і прогнозів експертів Київської школи економіки, цифри коливаються від $85 до 100 млн.

Але це включно з транспортною інфраструктурою в наших містах, аеропортами, портами, усією мережею основних доріг та мостами, яких на сьогодні зруйновано вже понад 300.

– Чому відновлювати інфраструктуру почали вже зараз, коли повномасштабна війна ще триває?

– Якщо говорити про звільнені або розблоковані регіони, то ми хочемо, щоб ці міста повертались до нормального життя, хоча б на базовому рівні. Для цього треба хоча б відновити знищені мости.

Якщо ми цього не зробимо, то люди не зможуть повернутись, бо ми не організуємо базові речі – туди не доїде гуманітарна допомога, не привезуть продукти до супермаркетів, там не запрацюють лікарні, бо не довезуть ліки.

Не доїдуть люди і не побачать, що сталося з їхніми оселями. Якщо ж вони, наприклад, зруйновані, тоді почнеться ремонт або відновлення за допомогою держави.

Тому базовий рівень – це відновити транспортне сполучення зруйнованих міст. Це питання визначальне.

– Чи є запит від військових на відновлення об’єктів зруйнованої інфраструктури?

– Звичайно, ми координуємось із нашими військовими, і тільки після їхнього дозволу починаємо все робити. У деяких випадках вони навіть самі нас просять пришвидшитись.

Наприклад, вчора ми відвідували з колегами Харківську область. Там певні дороги не встигли відремонтувати в межах проекту Велике будівництво упродовж попередніх двох років. Це не надто пріоритетні та важливі магістралі, але це дороги територіального значення.

Зараз ці дороги стали дорогами життя в тих містах, і цими дорогами доставляється гуманітарна допомога, евакуюють поранених.

І ми чітко почули від військових запит: Будь ласка, зробіть щось терміново.

Тому, звичайно, в таких випадках ми робимо аварійний ремонт протягом одного-двох тижнів. І цей досить потужний запит ми почули саме від військових лікарів.

– Тобто через аварійність цієї ділянки військові медики не можуть евакуювати поранених?

– Вони можуть, але ми втрачаємо час. А час в перші хвилини, години – це найдорожче. Маючи такого сусіда, навіть якщо зараз все добре закінчиться й наші хлопці здобудуть перемогу, ми житимемо, мабуть, із розумінням, що вони можуть повернутись.

І це буде, допоки там є той режим, ті люди, таке бачення і такий світогляд. Ми просто постійно будемо готові до цього, але це не привід не жити зараз, не відбудовувати економіку, не запускати наші підприємства.

– Ви згадали проект Велике будівництво. Яка кількість доріг була збудована протягом останніх двох років? І які, на жаль, зараз пошкоджені через російську навалу?

– Якщо говорити про два роки, то було відремонтовано чи збудовано близько 10 тис. км доріг державного значення та орієнтовно до 5 тис. км доріг місцевого значення, за які відповідають обласні державні адміністрації, а зараз – військові цивільні адміністрації.

Загалом можна сказати, що близько 15 тис. км доріг за ці два роки були відремонтовані. Це багато, їх вже не можна не помітити, тому що всі основні дороги були відремонтовані.

Ремонтували по всій країні – від Сходу до Заходу, від Півночі до Півдня, і всередині країни так само.

Я розумію, що було дуже багато критики, коли політика була на першому плані. Але сухий залишок такий: усі ці дороги працювали й працюють як основні канали, за якими доставляється гуманітарна допомога.

Коли мільйони наших громадян евакуювалися зі своїх регіонів в більш спокійні, вони теж їхали цими дорогами, й усі нарешті побачили, що в країні з’явились нормальні дороги.

І найголовніше, наші військові так само евакуюють своїх поранених і доставляють все, що потрібно, саме цими дорогами.

Раніше шлях від Дніпра до Покровська тривав п’ять годин, тому що цієї дороги просто не було. Я був там цими вихідними. Зараз це дві години, дві з половиною максимум.

Ми багато зробили доріг на Чернігівщині, Київщині, Харківщині, на Сумщині. Це все області, в яких не було доріг. Наприклад, до Сум не можна було дістатись нормальною дорогою. Така можливість з’явилась лише минулоріч. Так само й на Харківщині. Повністю всі дороги в Харківській області, зокрема харківська окружна, були зроблені в минулому чи позаминулому році.

Так само й на Чернігівщині. Наприклад, дорога Київ – Чернігів, основна наша траса М-01. Там є ділянки, де точилися активні бойові дії. У межах населених пунктів знищено все – від бар’єрного огородження до пробитих наскрізь підземних переходів. Знищений не лише верхній шар. Там є вирви та повна руйнація.

Далі їдемо по трасі – є перебиті мости. Під’їжджаємо до Чернігова – там спалені заправки навколо цієї траси.

Зрозуміло, що дорога не могла не постраждати. Це непроста історія. 20-25% усієї траси пошкоджені так чи інакше.

А це дорога першої категорії, класна, яка була щойно збудована. І всі, мабуть, пам’ятають відео, коли наші військові з дронів знімали, здається, роботу байрактарів. Танки окупантів лупили зверху, просто як у комп’ютерній грі. Але що там чітко було видно, так це класну дорогу з розміткою.

– Пане Олександре, яких руйнувань зазнав залізничний сектор, залізнична інфраструктура?

– Так само, як дорожня інфраструктура, страждає й залізнична. Залізничні мости, колії, станції, вокзали зазнають руйнувань. Де можливо, ми відновлюємо доволі швидко.

Наприклад, потяг Київ – Чернігів, який запустили швидко, досить суттєво допомагає у відновленні міста, у поверненні його до життя.

Також відновлюємо міст у напрямку Ірпеня. Там доволі складна конструкція, але за два-три тижні ми знову запустимо сполучення. Кожного дня щось відбувається, тому що бойові дії нікуди не поділися.

Завдяки нашим військовим в Києві відносно спокійно, але в деяких регіонах нашої країни, де активні бойові дії тривають, звичайно, страждає інфраструктура, потяги, люди. Є загиблі.

– Український авіаційний простір та морські порти – заблоковані. Чи зможе авто та залізничний транспорт перейняти на себе весь необхідний обсяг експорту та імпорту?

– Навантаження на ці два види транспорту суттєво збільшилось, удвічі або й навіть більше.

Звичайно, не все було готове до такої ситуації, особливо на кордонах з нашими західними партнерами. Ви абсолютно праві, зараз вкрай важливо запустити економіку. Ми активно працюємо для того, щоб успішно вести діяльність і фінансувати всі військові витрати на 100%, ба навіть 200%.

Армія – найголовніше зараз. І паралельно треба підтримати всі соціальні платежі в повному обсязі. Нині все це вдається, але державі буде набагато легше це зробити, коли запрацює економіка.

І тому ми зараз наповну намагаємось налаштувати логістичні ланцюжки імпорту продукції й сировини, тому що багато підприємств втратили свої ланцюжки постачань. І тепер те, що вони отримували через порти, потрібно завозити залізницею.

Потім ще експорт готової продукції аграрного та металургійного сектора. Наша амбітна мета – покрити весь необхідний обсяг імпорту та експорту.

Але якщо ми до кінця літа вийдемо на позначку понад 50% від нормального довоєнного режиму роботу, коли всі порти в Чорному морі працювали, то це для нас буде дуже добре, якщо чесно.

І ми бачимо перші гарні результати – запрацювали металургійні комбінати. Почався експорт аграрної продукції. Цей процес потребує певного часу, неможливо зробити все за один-два дні. Ідеться про місяці. Але ми бачимо настрій бізнесу, який інвестує в потужності, і бачимо підтримку наших міжнародних партнерів.

Ті речі, які раніше було просто неможливо зробити, наприклад, додати кількість людей, відкрити нові пункти перетину кордонів, – зараз все роблять, ідуть назустріч і все це робиться доволі швидко.

– Пане міністре, розкажіть про роботу міністерства щодо поширення санкцій з боку Європи проти Російської Федерації. Я знаю, що міністерство дуже багато робить для цього, зокрема запроваджена блокада інфраструктури.

– Вона, звичайно, негативно вплине на їхню економіку та на їхній бізнес. Ми багато працюємо, на постійному зв’язку із нашими західними партнерами, із багатьма профільними асоціаціям. Ми написали безліч офіційних листів та провели багато переговорів.

Я можу виокремити три блоки. Найголовніше, санкції, які найшвидше запрацювали, – це закриття авіаційного простору для російських авіакомпаній. І це досить суттєво вдарило по всіх їхніх національних перевізниках.

Більшість російських літаків стоять в аеропортах і нікуди не літають. Окремі аеропорти їх не приймають, рейси здійснюються лише до їхніх країн-сателітів, яких, дві-три на весь цей світ. По суті, це авіакомпанії-банкрути. Ми це чітко бачимо й знаємо.

Звичайно, згадані авіакомпанії намагаються обійти санкції, запускати інші авіакомпанії, із реєстрацією в третіх країнах, щоб мати змогу перевозити пасажиропотік.

Але ми за цим уважно слідкуємо і, коли ми отримуємо сигнали, звертаємось до наших західних партнерів. У будь-якому випадку можу сказати, що ці санкції запрацювали успішно.

Два інших напрямки – це порти й автомобільна блокада.

Велика Британія першою ввела обмеження щодо портів. Дуже грамотно, змістовно. І все було так прописано, що дуже складно обійти санкції.

Ми відштовхуємось не від того, під яким прапором ходить судно, а від того, хто є замовником. Якщо ми говоримо, що це російські компанії, державні або приватні, які є в санкційному списку і є замовником послуги, то нам байдуже, під яким прапором і кому належить цей корабель. Нам важливо, щоб російський експорт не відбувався, щоб російська економіка була ізольована.

Ми вважаємо, що це повністю справедливо. Вони заблокували наші порти – нехай весь цивілізований світ заблокує порти для них. Нехай вони зі своєю експортною продукцією залишаються вдома. Це досить суттєво вдарить по них.

Фото: Укравтодор, ДСНС, 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців, Дмитро Живицький