“Неодворянин”, причетний до вбивства Литвиненка та контрабанди кокаїну: що відомо про секретаря Радбезу РФ Патрушева

Найбільш войовничим яструбом путінського оточення називають секретаря Ради безпеки Росії Миколу Патрушева. Він входить до “святої трійці” наближених до Путіна осіб, разом із директором ФСБ Олександром Болотніковим та головою Служби зовнішньої розвідки Сергієм Наришкіним.

Патрушев як ніхто вірить, що Захід мріє про знищення Росії, про що й говорив 21 лютого на засіданні Радбезу. Саме він тоді висловив думку, що “конкретною метою” США є розвал Росії.

Що відомо про Миколу Патрушева?

Він народився у 1951 році у Санкт-Петербурзі, де й ходив у школу. Серед його однокласників його ж заступник Сергій Смирнов та ексспікер Держдуми Борис Гризлов. Причому з останнім Патрушев сидів навіть за однією партою.

Спершу він закінчив приладобудівний факультет, а згодом вищі курси КДБ при Раді міністрів СРСР. Він розпочав простим оперативним співробітником і до 1991 року став начальником відділу боротьби із контрабандою та корупцією.

Існує версія, що в цей період Патрушев близько зійшовся по службі з Володимиром Путіним. Відтоді їхні кар’єри тісно пов’язані:

• 1998 рік: Путін – перший заступник кремлівської адміністрації, Патрушев – начальник контрольно-ревізійного управління в цій же адміністрації.
• 1998 рік: Путін – голова ФСБ, Патрушев – спочатку заступник, потім перший заступник директора ФСБ.
• 2000 рік: Путін – президент, Патрушев – директор ФСБ.

На початку кар’єри у чекіста Патрушева є один темний епізод, коли він очолював управління контррозвідки у Карелії. Тоді Патрушева спіймали на крадіжці та контрабанді дороговартісної карельської берези. Прокуратура навіть порушила за цим фактом справу, але Патрушева швидко врятували, перевівши на роботу в Москву. Про цей епізод у своїй книзі написав покійний тепер Олександр Литвиненко.

У кріслі директора ФСБ Патрушев залишався до 2008 року, протягом двох президентських термінів Путіна. На цій посаді він був найдовше за всіх керівників ФСБ з часів Юрія Андропова. Тоді ж він прославився тим, що, вітаючи співробітників з Днем чекіста, назвав їх “новим дворянством”.

Нове дворянство у погонах

Насправді фраза Патрушева про “нове дворянство” вже давно стала штучно створеним світом ілюзій, у якому живуть КГБісти та силовики, котрі формують владу у Росії.

У 2007-му Патрушев та все його сімейство стали спадковими дворянами із занесенням прізвища в третю частину Загальноросійської дворянської родовідної книги. Дані про це розміщені на сайті Герольдія глави російського імператорського дому Є.І.В. великої княгині Марії Володимирівни.

А роком раніше спадковим дворянином став ще й єпископ РПЦ Кирило. І не виключено, що такими чекістами-“неодворянами” Росія вже переповнена.

В цілому це “нове дворянство” Росії нагадує львівську історію про жінок “визволителів”, котрі до театру одягали нічні сорочки із гардеробу захоплених помешкань львів’ян, вважаючи це вишукане домашнє вбрання вечірніми сукнями.

Особисте життя Патрушева

З дружиною Оленою Ігнащенковою він познайомився ще в молодості. Вона працювала лікарем ультразвукової діагностики. На початку 90-х вона разом із Борисом Гризловим та іншими друзями Патрушева стала засновником ТОВ Борг, що спеціалізувався на експорті металобрухту.

У Патрушева двоє синів: Дмитро та Андрій. Старший Дмитро з 2018 року очолює Мінсільгосп, а раніше був віцепрезидентом ВТБ-банку. Відомо, що у нього шестеро спадкоємців та аж двоє дружин.

У 2021 році журналісти видання Собеседник знайшли у Дмитра Патрушева величезний маєток з територією за розмірами як Червона площа. Одна із ділянок садиби належить Єлизаветі Патрушевій, квартиру якої Дмитро вказує у своїй декларації як власність доньки. Також журналісти з’ясували, що Єлизавета стала співвласником заміської садиби разом із Патрушевим вже після розлучення.

При цьому однієї дружини Патрушеву-молодшому, певне, мало. Частина його заміського маєтку оформлена на Марину Артем’єву, яка наприкінці 2010 року народила хлопчика з прізвищем Патрушев. Жінка в одному з нечисленних інтерв’ю розповідала про батька своїх дітей як про чоловіка. Хоча за даними декларації Патрушева, він не одружений, але саме з Артем’євою спільно володіє заміською нерухомістю.

Другий син, Андрій, – випускник Академії ФСБ. Через три роки після закінчення вузу він отримав призначення на посаду радника голови Роснафти, а пізніше обійняв посаду генерального директора автономної некомерційної організації Центр Арктичні ініціативи. Подібних історій про “двох дружин” в Андрія немає, але він, як і старший брат, має орден Пошани від Путіна.

Причетність до вбивства Литвиненка і не тільки

Через кілька днів, як Путін у 2018 році змінив на президентському посту Дмитра Медвєдєва, Патрушева призначили на посаду секретаря Ради безпеки РФ. Він досі є постійним членом російського Радбезу.

У 2016 році після тривалого судового розслідування вбивства колишнього офіцера ФСБ Олександра Литвиненка, Високим судом Лондона було оприлюднено висновок, що вбивство було, імовірно, затверджене Патрушевим і Путіним.

А за кілька місяців до вбивства Литвиненка у 2006 році Патрушева називали серед можливих наступників Путіна у кріслі очільника Кремля.

У 2018-му Патрушев також фігурував у ЗМІ щодо причетності до контрабанди кокаїну з посольства Росії в Аргентині. Того ж року він потрапив у санкційний список США разом зі ще 16 наближеними до Путіна чиновниками. У лютому 2022-го, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну США запровадили нові санкції проти Патрушева та його синів.

Російський політолог Андрій Піонтковський вважає очевидною причетність Патрушева й до вибухів житлових будинків у Росії у вересні 1999 року як інструменту приходу Путіна до влади в Росії.

Нелюбов Патрушева до всього західного виливається у його фантасмагоричних заявах про вигадані історії про легалізовані шлюби з тваринами. Таким чином він спробував довести, що в країнах Заходу “організується неприкрита дискримінація громадян, які дотримуються традиційних цінностей”.

Але не Патрушевим єдиним, свого часу депутат від партії Родіна Олексій Журавльов заявляв на кремлівських каналах про існування у Нідерландах спеціальних борделів, де люди ґвалтують черепах.