Сценарии полной деблокады Мариуполя и зачем Путину оккупированные территории – интервью Авакова

Ексміністр внутрішніх справ України Арсен Аваков в інтерв’ю відповів на кілька важливих запитань, а саме стосовно Маріуполя, окупації Херсона та як Росія хоче використовувати ці території. Подробиці – читайте на Фактах ICTV.

– Які є сценарії повної деблокади Маріуполя та коли Росія припинить спроби захоплення міста і наступу?

– Спершу скажу, що навіть той факт, що починається звільнення цивільних, а саме дітей та жінок, уже добрий знак. Друге: навряд чи варто обманюватися, що Путін відступить від Маріуполя з якихось інших причин, окрім як під дією наших Збройних сил. Тому військова деблокада Маріуполя може бути лише питанням контрнаступальної операції наших сил.

Прямо зараз із воєнної ситуації, яку ми спостерігаємо на фронті, цього не видно. Однак це не означає, що цього не буде завтра. Коли йшлося про заблокований наш гарнізон у Маріуполі, коли йшлося про один тиждень, про два, ми там прогнозували і думали, скільки хлопцям ще треба протриматися. А зараз, коли цей подвиг уже майже двомісячний, ані я, ані хтось інший не візьметься сказати, скільки це ще триватиме. І я не виключав би варіант, що наш гарнізон триматиметься там доти, доки наш фронтальний наступ не підійде до Маріуполя. Напевно, це є базовий сценарій.

Є ще сценарії, про які хочеться думати, хочеться вірити. За посередництва ООН або Папи Римського та ще якихось міжнародних лідерів, Ердогана тощо. Але ми маємо справу з Путіним, людиною іншої якості, ніж сприймається у нас у суспільстві, тож я б на це не розраховував. Треба намагатися зробити все, щоб пішли цивільні, щоб ми могли, з гуманітарною метою, брати звідти і евакуювати поранених. Тоді бійці вже триматимуться.

– Це якась принципова задача для Путіна – продовжувати наступ? Через те, що Маріуполь увесь час лишався вільним, прогресивним містом?

– Для Путіна це так і є. Це питання, як він його позначив у своєму виступі – денацифікації. Це та маячня, яка його переслідує. Там, у його розумінні, розташований центр націоналістичних батальйонів. Батальйон Азов, який ми створювали ще у 2014 році. І Маріуполь, чому Путін так на нього тисне, це одне з найуспішніших міст після початку війни, після 2014 року.

Незважаючи на лінію фронту, обстріл градами тощо, в Маріуполі середня заробітна плата була вищою, ніж у Києві, вдумайтеся у це. Це було місто зростаюче, процвітаюче, красиве – до приходу “руського миру”. Тому для нього так важливо було захопити Маріуполь, додатково бонусом ще й розбити наші добробати, які там дислокуються. Там Збройних сил регулярних більше. А добробати – теж не зовсім. Адже Азов – це військова частина Національної гвардії. Але в його розумінні – так він собі намалював. І тому така жорстокість у Маріуполі, у Харкові в тому числі, що не вкладається у жодну логіку. Для цієї логіки є лише один ключ, лише наша сила, наші Збройні сили. Ми не повинні на його розум або благородство розраховувати, боже борони.

– Для чого Путіну окупація Херсону? Як Росія хоче використовувати цю українську територію?

– Я взагалі, знаєте, як на це реагував? У Путіна можуть бути будь-які думки, він ще коли був КДБістом, і очолював 5-те управління КДБ Російської Федерації, головним завданням було відновити Радянський Союз. З тих пір, коли він був начальником департаменту управління КДБ, у нього ця думка засіла, він хоче відновити Радянський Союз. Хоче додавати по-тихеньку всіх, починаючи від” Азіатського підчерев’я”, як говорив Солженіцин, закінчуючи, звичайно ж, Україною, Молдовою, країнами Балтії і рештою. І в цій параноїдальній дії він постійно йде вперед. Йому здається, що ось, він захопив Крим, ось, він захопив дві області, ось, чому б і Херсон не захопити. Тому що Херсон та область забезпечать йому коридор до Ростова та Криму і, по суті, заблокують Україну від Азовського моря. І має такі плани, найбільші.

Як він колись висловився в інтерв’ю: а навіщо світ, де не буде Російської Федерації? Це людина з абсолютно травмованою психікою, тож нам міркувати, що вона хоче і думає… Нам важливо розуміти, як вона думає, але орієнтуватися на це зовсім не варто. Нам слід орієнтуватися на свої сили, і у нас це виходить останні два місяці. У Путіна немає прогресу у тих цілях, які він поставив. Він поставив за мету роз’єднати західний світ – у нього не вийшло. Ми маємо неймовірний рівень консолідації західного світу проти агресії. По суті, ми маємо нову – антигітлерівську тоді, а зараз антипутинську – коаліцію. Прообраз якої зібрався в Рамштайні – 43 міністри оборони. Сьогодні 43 міністри оборони, а завтра зберуться 43 керівники країн. Власне, нова антифашистська, антирашистська коаліція.

Друге – він нападом на Україну хотів посилити Росію. Підсилив? Той зубодробильний пакет санкцій, який західний світ запропонував у відповідь на його агресію, він жахливо послабив Росію, її фінансовий та економічний потенціал. Думаю, щонайменше ми бачимо, що там черги з’явилися за цукром, і що не можна купити новий айфончик. Думаю, що у стратегічних галузях промисловості ми бачитимемо жахливе відставання Росії. Ембарго на енергоносії – газ і вугілля російське – призведе до того, що надходження до російського бюджету будуть знижуватися. Не так швидко, як нам би хотілося, на жаль. Тому що Європа була короткозорою і поставила себе в занадто велику залежність від Росії, але зараз прозріла.