Після перемоги побудуємо найкращий Музей науки у Маріуполі – Станіслав Довгий

Після відкриття першого в Україні державного інтерактивного «Музею науки» в Києві Мала академія наук України (МАН)  започаткувала програму створення таких музеїв і в інших регіонах України. Була розроблена проєктна документація, визначені приміщення і передбачена державна підтримка для музеїв Львова, Харкова, Полтави, Ужгорода, Чернівців, Одеси, Луцька, Вінниці, Маріуполя. На жаль, російська агресія зруйнувала всі плани.

Однак МАН вирішила не зупинятись і в цих непростих умовах продовжити свій проєкт. І от 12 квітня МАН у партнерстві з Національним університетом «Львівська політехніка» відкрила Музей науки та інновацій у Львові.

Заклад стане першим у мережі регіональних центрів наук, які МАН планує створювати по всій країні для підтримки і надання доступу до нового формату пізнання дітям. Це особливо актуально у часи, коли така кількість дітей були змушені полишити свої домівки через війну. У таких центрах дітлахи та підлітки отримають можливість долучитися до найкращих освітніх програм МАН, побачити і, що не менш важливо для дітей, потримати у руках унікальні експонати та взяти участь у наукових експериментах, воркшопах і дослідженнях.

Відкриття простору презентував Президент Малої академії наук України Станіслав Довгий. Станіслав Олексійович – доктор фізико-математичних наук, професор, академік, автор понад 300 наукових праць, 38 патентів та авторських свідоцтв.

За плечима Станіслава Довгого успішний шлях у бізнесі, пости Міністра науки та освіти, депутатство та багато іншого. За його президентства МАН отримала статус Центру ЮНЕСКО з наукової освіти. Це єдина в Україні організація з таким всесвітнім статусом.

Сьогодні Станіслав Довгий – фундатор сімейної інвестиційної компанії «DOVGIY Family Office» під управлінням його дочки Оксани Гуляєвої, Президент Малої академії наук України, віце-президент Європейської Академії Наук та Мистецтв, автор багатьох соціальних проєктів родини Довгих як в Україні, так і за її межами.

Врешті, Станіслав Довгий – син поета Олексія Довгого і батько політика Олеся Довгого.

Про сьогодення і майбутнє МАН, війну і благодійність, а також про те, чому саме зараз, в тяжкі для країни воєнні часи потрібні підтримка і заохочення юних талантів, залучення до наукового середовища зі шкільної лави – ми розпитали Станіслава Олексійовича.

– У воєнний час ви відкриваєте у Львові Музей науки. Він – для дітей львівських, для дітей переселенців. Це означає, що Україна рухається далі, живе, розвивається, і ми будуємо своє майбутнє. Для вас особисто – чим є ця подія?

– Знаєте, в мене в душі два почуття. Одне – світле, що сьогодні, попри війну, загибель людей, попри всі ці жахи ми відкриваємо музеї.  Ми дивимося в майбутнє, у завтрашній день, ми віримо в перемогу, даємо дітям, особливо тим, які переселені в першу чергу зі східних та південних областей, надію і віру. А також важливо зараз не переривати навчальний процес і використати всі можливості для фізичного спілкування дітей в процесі навчання. Коли я спілкуюся з дітьми, то бачу, що вони вже скучили за школою, за вчителями, за друзями. І саме тут, у такій спільноті, вони можуть доторкнутись до таємниць науки, подивитися через призму інтерактивних ігор та спільних проєктів.  І це дуже важливо. Ну і, безумовно, така сумна частина моєї душі – це те, що багато дітей не зможуть вже цього побачити. Уже біля 200 дітей, які загинули… Багато поранених. Багато батьків не зможуть уже порадіти, побачити успіхи своїх дітей.

Безумовно, все це дуже важливо, я бачу, що кожна дитина це переживає, розуміє. І ми це переживаємо разом з ними.

В експозиції представлені головоломки,  фізичні закони, магнетизм, електрика

– За останній рік київський Музей науки відвідали понад 100 тисяч людей. Ви сподіваєтеся у Львові на таку саму популярність закладу?

– Ви знаєте, сьогодні ми бачимо, що до 200 дітей в день цей музей зможе приймати, тобто за рік – близько 50 000. У нас є плани подальшого розвитку музею. Перший крок зроблений, і ми оптимістично дивимося у завтрашній день.

– Розкажіть, будь ласка, про сам музей. Що буде в його експозиції, які його фішки? Чим він відрізнятиметься від київського?

– По-перше, це близько 50 експонатів з нашого київського музею. Це експозиції: оптика, акустика, фізика. Частину експонатів нам додали львівські партнери, і частина приїхала з одеського Музею Цікавої Науки. В експозиції представлені головоломки,  фізичні закони, магнетизм, електрика і багато чого ще. Тобто, діти всіх вікових категорій знайдуть для себе щось цікаве. Ну і, безумовно, потрібно розуміти, що це перший крок. Після перемоги ми плануємо реалізувати повноцінний Музей науки за принципом, як це зроблено у Києві.

– Знаю, що війна застала вас за кордоном із талановитими українськими дітьми-переможцями олімпіад, яких ви везли на закордонні інтелектуальні змагання. І що родина Довгих власним коштом забезпечила евакуацію цих дітей до безпечних місць до їхніх батьків. Розкажіть, як це відбувалося?

– З 20 по 25 лютого в Дубаї проходила всесвітня виставка-конкурс, у якій брали участь творчі діти, які займаються інноваційними проєктами. Була українська делегація, наші діти представляли свої проєкти. До речі, підкреслю, всі діти отримали золоті медалі. 25 лютого ми повинні були повернутися до України, у нас були квитки. Але 24-го почалася війна. Ми опинилися у психологічній, фінансовій і фізичній скруті… Перед нами стояло питання, куди перевезти дітей, далі – питання їхньої безпеки. Почали зв’язуватися з батьками – хтось у Сумах, хтось у Чернігові, хтось у Харкові… Тобто була дуже скрутна ситуація, але попри все це, діти себе проявили дуже мужньо, дисципліновано. Упродовж трохи більше тижня ми провели переговори з партнерами, долучилися до цього наші румунські друзі, потім – поляки, і ми вирішили перевезти дітей до Польщі. Дуже допомогли наші польські друзі, партнери. У деяких батьків були родичі, знайомі за кордоном, тому ми діяли індивідуально у випадку кожної дитини. За кілька тижнів ми змогли всім дітям допомогти. Сьогодні всі вони перебувають у безпеці.

До речі, поки ми були у Польщі, паралельно організували унікальний проєкт «Вивчай науку українською». У Польщі сьогодні понад два мільйони біженців з України, значна частина серед них – діти. І дуже важливо, щоб ці дітки не втрачали зв’язок з Україною, з українською мовою. Тож ми запропонували  Центру Коперника (це Музей науки, один із найкращих у Європі, а може, і у світі) проєкт: давайте ми перекладемо всі ваші програми, описи українською мовою, щоб були англійська, польська та українська мови. І таким чином започаткуємо екскурсії, навчання, недільні школи для всіх українців. У Польщі є понад 20 таких центрів у різних містах, ми з ними зв’язалися і нам пішли назустріч. Сьогодні ми вже почали працювати. Мала академія наук взяла на себе переклад всіх матеріалів з польської на українську, наші працівники, які перебувають у Польщі, організаційно долучаються, допомагають. Я думаю, що це буде хороший приклад. Він не закінчиться сьогодні, але в подальшому всі, хто прийдуть до цього музею, будуть знати, що англійська, польська, українська – це великі світові мови. Багато хто хоче зараз вивчити українську мову, буде можливість прийти і поспілкуватися нею.

– Ви взагалі думали, що буде така війна?

– Я вам зможу відповісти таким чином. У 2014 році, коли по суті і почалась війна, мій тато (відомий український поет Олексій Довгий) написав такі рядки:

«Я дихаю і крізь вогонь іду.
А ви, набивши гаманища туго,
Щодня мені пророчите біду.
Я проклинаю ваш жебрацький розум
І тих, хто вас в недобрий час сплодив.
Ви трупом ляжете, поганці, на дорозі,
Де виросте Вкраїна — диво з див!».

Тобто, ми знали, що Росія нападе, знали, що Росія – це завжди війна. Але ще ми завжди знали, що Україна переможе. Правда завжди перемагає.

– Як ви думаєте, усі ці події відкинуть Росію і російську науку із цивілізації?

– Вони вже це зробили.

Ми разом із Маріупольським Університетом зробимо найкращий музей

– До війни ви планували також відкрити музей науки у Маріуполі. Вже була будівля, велися внутрішні роботи. Що з ним зараз і яка його майбутня доля?  

– Так, він знищений. Можу вам показати фото. Його мали відкрити на базі Маріупольського державного університету, вже перевезли туди частину експонатів. На жаль, усі приміщення університету розбомблені. Усе знищене…

– Після перемоги будете його відновлювати?

– Однозначно! Ми разом із Маріупольським Університетом зробимо найкращий музей. На щастя, 20 експонатів ще залишилися, вони в Європі. Я зараз веду перемовини про те, щоб їх використати як базу та знайти партнерів, щоб докупити інші експонати, необхідні для відкриття. Частину коштів профінансує Родина Довгих, частину – МАН, частину – шукаємо партнерів. Віримо у те, що відкриємо музей як і планували, уже у звільненому українському Маріуполі!

– Які корективи внесла війна у вашу діяльність? Знаю, що у МАН було багато планів на цей рік: будівництво Міжнародного центру дитячої наукової творчості в Пущі-Водиці , бізнес-інкубатор Ukrainian Future, виставка CERN «Прискорюй науку», Національна олімпіада геніїв – GENIUS Olympiad Ukraine, школа «Агенти змін». Яка доля у цих та інших проєктів Академії цього року?

– Наш найважливіший проєкт – це Всеукраїнський Конкурс-захист науково-дослідницьких робіт учнів – членів МАН. Конкурсу-2022 бути! Ми знайшли рішення з усіх болючих питань, вже почалася підготовча робота. Конкурс відбудеться онлайн у червні цього року. Приємно, що партнером Конкурсу згодилась виступити місія ОБСЄ в Україні.

Що ж до міжнародних змагань, то всі партнери пішли нам назустріч та зробили для наших дітей участь безкоштовною. Таким чином цього року МАН візьме участь онлайн у близько 20 міжнародних заходах.

– Родина Довгих сьогодні реалізує цілу низку благодійних проєктів. Розкажіть конкретніше, будь ласка.

– В основному вся благодійна робота йде через наш Благодійний фонд «Можемо разом». Цю роботу координують мій син Олесь Довгий та моя донька Оксана Гуляєва, яка, до речі, має великий управлінський досвід у благодійності.

Взагалі, якщо чесно, то мені дуже приємно спостерігати за тим, яку активну громадянську позицію займають сьогодні мої діти, і яку кількість енергії, коштів та зусиль вони спрямовують на реалізацію усіх цих гуманітарних програм.

Якщо конкретніше, то фокусом нашої родини є гуманітарні програми, медична допомога, збереження культурних пам’яток і, безумовно, освітні проєкти.

Вантажівки із гуманітарною допомогою від нашого фонду щодня курсують по всій Україні.

Також ми забезпечуємо обладнанням медичні частини ЗСУ і військові шпиталі. Один тільки комплекс пересувної хірургії, що передали нашим збройним силам на третій день війни, чого вартий!

Наша родина об’єднала партнерів не лише в Україні, а й у Європі. До прикладу, кілька останніх тижнів йшли перемовини з нашими австрійським партнерами щодо новітньої системи, яка би дозволила забезпечити питну воду там, де системи очистки були зруйновані війною. Сьогодні реагенти, що можуть забезпечити ДЕСЯТЬ МІЛЬЙОНІВ літрів чистої води, уже в дорозі!

Оскільки наша родина та наш родинний бізнес мають своє коріння у Києві, то ми, звісно, підтримуємо і столицю. Разом із партнерами ми взяли під свій захист одразу кілька важливих для Києва пам’яток. Один із них – Пам’ятник засновникам Києва, що на Набережній.

– Сьогодні у МАН відбуваються онлайн-лекції лауреатів Нобелівської премії для українських дітей. Чи правильно я розумію, що ці видатні ментори залучені за кошт Родини Довгих?

– Проєкт «Лекції майбутнього» був започаткований понад п’ять років тому.  За цей час Україну відвідали близько 30 найвідоміших вчених світу. Серед них – Голова групи радників Європейської Комісії, Генеральний директор ЦЕРН (2009-2015) Рольф-Дітер Хойєр, Генеральний секретар Європейської академії наук, мистецтв і літератури Ніколь Лемер д’Агаджіо, професор Мюнхенського технічного університету, німецький астронавт Ульріх Ханс Вальтер, а також нобелівські лауреати Ервін Неер (фізіологія і медицина), Жюль Хоффман (фізіологія і медицина), Кадзіта Такаакі (фізика), Сер Пол Ньорс (фізіологія і медицина), Харальд цур Хаузен (фізіологія і медицина), Євген-Зенон Стахів (премія миру) та ін.

Фінансові та організаційні витрати повністю взяла на себе наша родина.

Також варто згадати, що майже 200 нобелівських лауреатів підписали відкритого листа на підтримку України.

Хочу відзначити ще одну нашу ініціативу. Ми звернулись до нобеліантів з пропозицією підтримати Україну, підтримати МАН і прочитати онлайн лекції з найбільш перспективних галузей науки і технологій. На сьогодні відгукнулись понад 50 видатних науковців, в тому числі 32 нобелівські лауреати. П’ятеро з них вже прочитали свої лекції, решта лекцій відбудеться згідно з графіком, з яким можна ознайомитись на сайті МАН.

– Зараз багато великих бізнесменів озвучують суми, які були витрачені ними на гуманітарну допомогу. Чи доречно вас запитати, скільки витратила Родина Довгих?  

– Наш бізнес не є «великим». Я би його відніс до категорії «середній». Щодо суми, гадаю, йдеться про цифру в районі 20 млн грн особистих коштів сім’ї, що були спрямовані на різні програми допомоги з початку війни. Це дуже велика сума для нашого бізнесу, більше того, частина із цих коштів – кредитні. Але ми вважаємо, що сьогодні витрачати кошти на допомогу – прямий обов’язок усіх, у кого вони є або хто їх може залучити.  Наразі 90% бізнесу DOVGIY Family Office, у зв’язку з війною, зупинено. Але ми віримо у перемогу, віримо в Україну і пишаємось тим, що ми – українці!