/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F433%2Fea5e249c0a678d84ee9394f4ba1bc479.png)
Чим Україна захищається у небі та які засоби ППО прагне отримати
Контроль над небом є ключовою умовою у протистоянні агресії Росії. З перших днів Україна вимагала від союзників закрити небо або дати необхідні засоби для цього.
Минуло 2,5 місяці повномасштабної війни, а Україна й досі під постійними ракетними обстрілами з боку РФ. Тож чим потрібно посилити українські засоби ППО?
Які засоби ППО боронять українське небо
Переважна частина засобів ППО, якими нині боронять українське небо – зенітно-ракетні системи С-300.
Звісно, вони неідеальні, з огляду на загальну ситуацію, однак допомогли Україні не лише протриматися, але й знищити значну частину російських літаків.
Воєнно-політичний оглядач Олександр Коваленко зазначає, що в Україні була одна із найпотужніших ППО у Європі, якщо не враховувати НАТО.
Проблема була в тому, що загалом це засоби ППО радянського зразка. Тобто якісно гірші зразки озброєння.
– Якщо говорити безпосередньо про якість, то вони (засоби ППО України. – Ред.) були технічно і технологічно застарілими. Деякі засоби ППО, які перебувають на озброєнні кількох країн НАТО, мають ракети, здатні знищувати цілі на висоті понад 1,5 тис. км.
У нас на озброєнні передусім були С-300 та їхні модифікації – С-300П, С-300В, С-300ПТ. В строю також було 10 дивізіонів Бук-М1, – розповідає Коваленко.
Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко теж звертає увагу на те, що ефективний захист українського неба забезпечили ПЗРК та авіація.
– З того, що у нас є станом на сьогодні – це С-300 дальнього радіусу дії, С-125, які модернізувала Україна (у нас це непогано виходило), комплекси Бук, Стріла, Оса. До того ж є чимало відомих ПЗРК, наприклад, Ігла.
А також ті, що ми отримуємо від партнерів – Stinger, Starstreak тощо. Крім того, у нас є повітряні сили – авіація, яка несе бойове чергування, обладнана ракетами повітря-повітря і здатна як вражати літаки противника, так і перехоплювати ракети, – констатує Мусієнко.
Після початку повномасштабного вторгнення ми не обмежуємося лише тим, що було у нас на озброєнні до 24 лютого, і постійно шукаємо шляхи, щоб наростити наші спроможності у повітрі.
Допомога союзників
Серед засобів ППО, які отримує Україна від США та країн-членів НАТО, відкрито говорять про ті ж самі комплекси С-300.
Куди та в якій кількості вони надходять, майже не повідомляють. Причини цього зрозумілі – ворог не повинен мати такої інформації. Особливо коли йдеться не про засоби розвідки, а відкритий доступ.
Напевне можна сказати, що отримані Україною засоби ППО вже посилили нашу оборону у повітрі.
Через значні втрати російські літаки вже бояться залітати на територію України, щоб не потрапити під обстріл українських засобів ППО. А нове озброєння лише покращить ситуацію.
– Оголошено британцями про постачання бронемашин з установками Starstreak, які здатні вражати ціль на висоті до 5 км. Це дуже хороше посилення для передової проти штурмової, фронтової авіації противника, – розповідає Мусієнко.
Коваленко звертає увагу на те, що нині на порядку денному – комплекси ППО, які українські військові можуть швидко освоїти. Або навіть не проходити додаткову підготовку з їхнього використання.
Фактично нас озброюють за принципом “радянське проти радянського”.
– Це радянська зброя, той самий С-300, про який дуже багато говорили, та інша зброя, найменування якої я не розголошуватиму. Але це також зенітно-ракетні комплекси малої та середньої дальності дії.
Те саме, що є на озброєнні України, із чим екіпажі знайомі та можуть одразу сідати та знищувати ворога у повітрі, – пояснює Коваленко.
Утім, було б непогано, якби ми отримували і сучасне озброєння, яке б кардинально покращило протиповітряну оборону України.
У пошуках сучасного
Про те, які засоби ППО ми хотіли б побачити у наступних “траншах” союзників, напевне може говорити лише військове керівництво країни.
Однак серед новітнього озброєння можна виокремити кілька зразків, які, з огляду на нинішню ситуацію, були б корисними Україні.
– Те, що обговорювалося ще до повномасштабного вторгнення, це три комплекси: SAMP-T, NASAMS та Patriot.
Один із них – середнього радіусу дії (NASAMS), тобто здатний вражати цілі до 20-25 км. Інші – дальнього радіусу дії, тобто покривають територію від 100 км. Вони здатні вражати як ракети, так і літаки противника, – наголошує керівник Центру військово-правових досліджень.
Коваленко також згадує про комплекси Patriot, які насправді були б вельми корисними для перехоплення російських ракет та літаків.
Але їхнє постачання, на його думку, порушить кілька важливих для українських сил протиповітряної оборони питань.
Перше – термін навчання військових для ефективного використання тих самих ЗРК Patriot. За словами Коваленка, лише на те, щоб їх освоїти, українським воїнам знадобиться щонайменше кілька місяців.
Друге – інтеграція сучасних засобів ППО в радянську систему, якою й досі користується Україна.
– Наприклад, кілька років тому США придбали кілька ЗРК Залізний купол, але так і не змогли їх інтегрувати у свій комплекс протиракетної оборони. Інтеграція унеможливлювала деякі функції, певні системи між собою не стикувалися. Навіть ракети одна одну знищували.
Такі проблеми виникатимуть і у нас. Якщо це не вдалося реалізувати США, у яких більше технічних та технологічних можливостей інтегрувати той самий Залізний купол в свою ПРО, то інтегрувати нам якийсь із цих комплексів в радянську ППО навряд чи буде можливо протягом року або двох, – вважає Коваленко.
У наших союзників достатньо радянських зразків озброєння, щоб допомагати Україні “тримати стрій”.
І хоча перспективи справді потужного посилення нині дещо примарні, радянського та деяких зразків новітнього озброєння має бути достатньо, щоб ще більше наблизити перемогу України.