Час Путіна до вигрібної ями: дайджест російської пропаганди за 9 травня

Путін лякається власного «Судного дня» та шукає нових «визволителів від нацизму» через державну службу зайнятості. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 9 травня.

1. Жога замість перемоги
2. Проблеми с «переможним» символизмом
3. Переляканий Судний день перемоги
4. СССовці не все контролюють
5. У пошуках нових «хімічних бойових бурятів»
6. Ветеранська мрія про вигрібну яму

Батько Жоги замість перемоги

План був таким: розпочати в одне свято і закінчити на наступне. На Великдень запустити Гундяєва на розвідслужбу у Софійський собор, а 9 травня 2022 року на «Судному дні» прилетіти у «Борисполь» вже самому. Там мають зустрічати з квітами в руках, «слезами на глазах и сединою на висках».

НАСПРАВДІ, довелося зустрічатись з батьком якогось Жоги, а замість Хрещатика, де скоро мають квітнути каштани («вперше за багато років», – як неодмінно сказала б його СССовська група: Симоньян, Соловйов, Скабєєва), довелося задовольнятися руїнами Маріуполя, де на «Азовсталі» ще тривають бої, а єдиним справжнім безсмертним полком, як з’ясувалось, є український полк «Азов», а не той, що по 113 грн за годину.

З батьком цього Жоги, до речі, взагалі конфуз вийшов. Який, навіть, офіційний сайт Кремля опублікував. Жога-старший заявив, що все почалось з того, що «ми допомагали хлопцям Стрєлкова та повністю віддавали себе цій справі».

Йдеться саме про того Стрєлкова-Гіркіна, який розповідає, що «Путіна, крім чиновників зараз ніхто насправді не підтримує, а капітуляція Росії неминуча».

Жога-молодший – колишній водій сумнозвісного Мотороли, після смерті якого очолив терористичний батальйон «Спарта». Сам Жога пішов у пекло 5 березня 2022 року. Але справа не в ньому, а в іронії долі в особі поліцейського з Владивостока.

9 травня у цьому місті затримали сестру загиблого командира розвідроти «Спарти» Сергія Аграновича («Водяного»). Вона несла портрет свого смертного, як виявилось, родича на ході «Безсмертного полку». Поліцейські не розібрались і на всякий випадок її затримали. Скандал вийшов неймовірний. «Але розібрались і випустили. Внесли до бази. Мабуть, є спеціальна база патріотів. Небезпечні вони люди. Віддерли фотографію живцем спаленого Микити. Агранович лишився на плакаті. Ось такий був останній бій у хлопців», – написала сестра Водяного у своєму Telegram-каналі і опублікувала відповідне фото.

Проблеми с «переможним» символизмом

А щодо самого президента РФ, то єдине питання, яке багатьох хвилювало під час його тужливої парадної промови: чи закінчить він «спецоперацію» і почне війну? Не закінчив і не почав. Було б, звісно, символічно оголосити нову війну в день закінчення старої. Тим більше паралелі вже не просто напрошуються, а буквально в наявності.

Але з символізмом у Путіна та його СССівців якось взагалі не складається.

То бабця з червоним прапором, яка вже стала «пам’ятником», посилає «визволителів» за відомою корабельною адресою. Це як би інший солдат ідеологічного фронту з Трептов-парку несподівано дезертирував з поля інформаційного бою і переліз через Берлінську стіну разом із дівчинкою на руках, щоб уберегти її нащадків від майбутнього Zігування.

То в Польщі посла обільють червоним сиропом з криками  «фашисти!».

То по всій Росії розвісять плакати з українцем Петром Дзюбою і написом «1945-2022».

НАСПРАВДІ, у 2022-му росіяни розбомбили у Костянтинівці Донецької області будинок героїчного пілота Дзюби, а потім і його могилу на харківському цвинтарі № 10. До речі, закінчив війну Дзюба саме в ці дні – 8 травня 1944 року. Тоді в повітряному бою над Кримом його літак підбили, через що довелося зробити вимушену посадку, під час якої стався вибух. Дзюба отримав важкі поранення, йому ампутували ногу. Помер герой у 1965-му. Гадаємо, що якби був живий зараз, то помер би від сорому від того, що росіяни зараз перетворились на тих, з ким він воював.

Переляканий Судний день перемоги

Взагалі, з льотчиками Росії не таланить. То в Україні їх приземляють. То його улюблений «Судний день» не летить над парадною Москвою. І так Путін засмутився, що вирішив взагалі скасувати всю повітряну частину «переможної ходи». За офіційною версією, через «погані погодні умови». 

НАСПРАВДІ, якщо у Москві дійсно були хмари, то в минулі роки вони абсолютно не заважали. Хмари завжди розганяли. Торік на це витратили поки ще не захмарні для Росії 417 млн рублів. А у 2020-му – 540 млн.

Тож справа не в хмарах. Тоді в чому? Ми нарахували три основні версії. Перша: поломка «Судного дня», що потягнула за собою збій усієї льотної програми. Друга: росіяни перелякались українського ППО. Третя: перелякався особисто Путін, що якийсь «гастелло» направить свій літак на його трибуну. 

 СССовці не все контролюють

З бункеру виходити йому і справді все страшніше, адже що в голові у «глибинного народу» йому невідомо. Наскільки, здавалося, була ручною «Lеntа. ru» після того, як розігнали її попередню команду, а у такий «святий день» підло замінила звичні СССовські новини на правдиві.

НАСПРАВДІ, керівництво ресурсу хотіло б це звично списати на атаку хакерів, але журналісти видання Єгор Поляков і Олександра Мірошникова відразу ж заявили, що «це наше свідоме рішення. Головний мотив – совість».

А до цього власники Smart TV звернули увагу, що в описах святкових програм з’явився напис: «На ваших руках кровь тысяч украинцев и сотен их убитых детей. ТВ и власти врут. Нет войне». Таким чином, остаточно з’ясувалося, що СССовці контролюють не все.

У пошуках нових «хімічних бойових бурятів» 

І як з такими підданими у день перемоги оголошувати нову війну з «нацизмом»? Вони, звісно, поаплодували б спочатку наказу керманича «неудержимо нестись в последний смертный бой», але дуже скоро військкомати по всій Росії почали б горіти таким вогнем, що красноярська пожежа виглядала б «бенгальським вогником».

НАСПРАВДІ, з військкоматами в РФ та ж історія, як і з російськими танками в Україні. Горять. Вже сім офіційно (а неофіційно?) підтверджених випадків  за останній час.

У лютому палало у Луховицях в Підмосков’ї. У березні спалахнули у Воронежі, Пензі, Свердловській та Івановській областях. У квітні в селищі Зубова Поляна у Мордовії. У травні у Нижньовартовську. Усі затримані як один свідчили, що за допомогою «коктейля Молотова» намагаються зірвати призовну кампанію. Уявляєте ці суцільні «коктейльні вечірки», коли через війну доведеться оголошувати загальну мобілізацію? Тому доводиться запускати мобільні військкомати, які закуповувались МО РФ ще у 2016 році. Але черг біля них, як наприклад, у Новосибірську, теж немає. Бо нема дурних.

На батьківщині «бойових бурятів» вони, правда, ще є. До речі, Бурятія – серед лідерів за наявною статистикою загибелі окупантів в Україні. Тому військова частина № 69647 у Кяхті (37-ма окрема гвардійська мотострілецька Будапештська Червонопрапорна, ордена Червоної Зірки Донська казача бригада імені Є.А.Щаденка) через державну службу зайнятості набирає 1239 «водіїв автомобіля». Принаймні, на головній сторінці заявлено саме так. Але якщо перейти в картки вакансій, то раптом з’ясовується, що шукають гранатометників, радіотелефоністів, артилеристів, регулювальників, розвідників і навіть хіміків. «Хімічний бойовий бурят» звучить, напевно, героїчно.

Але за свої «геройства» у Бучі, Ірпені та Гостомелі їм доведеться відповідати. У переліку Управління стратегічних комунікацій ЗСУ серед окупантів, які безпосередньо причетні до вбивств мирних українців в цих містах, є полковник Медведєв Ю.А., командр тієї самої червонопрапорної бригади з Кяхти. Відомо, що його підлеглі переїхали танком інваліда.

Ветеранська мрія про вигрібну яму

І наостанок про тих, у кого Путін забрав перемогу, – ветеранів. У 2020-му в РФ з’явився проект «Мрія ветерана», який збирає гроші на виконання їх бажань. З його допомогою, наприклад, 94-річна Віра Кашкіна з Якутії змогла встановити в будинку душ і туалет, 91-річна Ганна Кутиркіна із Самарської області зробила на ділянці нову вигрібну яму, а 99-річна Тетяна Занозіна з Нижегородської області купила пральну машину-автомат. Такі ось мрії у переможців нацизму.

НАСПРАВДІ, трильйони рублів із російського бюджету йдуть не тільки на танки, що горять в Україні, а й, наприклад, на концерти депутатів Держдуми, присвячені дню перемоги. Так, у Мурманську пройшов святковий концерт за участю Дениса Майданова.

Натомість у рамках акції «Подарунок ветерану» мурманські ветерани отримали подушки у вигляді валиків.

Тому й не дивно, що Путін переляканий. В його Росії усе може відмовити. І власний «Судний день», і молодь, яка палить військкомати і читає «у ваших інтернетах» (цитата Путіна) якусь небезпечну «ленту» новин. І навіть його останній оплот –  ветерани, які лежачи на подушках-валиках, дивляться телевізор, а там – замість програми «Время» – чомусь все частіше вриваються повідомлення, що «ТВ и власти врут». 

Ветерани підуть. А Путін залишиться з тими, хто буде палити вже навіть не його військкомати, а увесь його страшний час. Час, в якому переможці нацизму НАСПРАВДІ мріють не про його особистий «День победы» на Хрещатику, а про вигрібну яму. В якій дуже скоро опиниться вся його Росія.