Активна фаза закінчиться до середини осені: Жданов про довготривалу війну та її перспективи

13 травня міністр оборони України Олексій Резніков анонсував початок так званої довготривалої фази війни, під час якої наша держава готуватиметься до контрнаступу.

Воєнний експерт Олег Жданов розповів Фактам ICTV, який вигляд матиме довготривала фаза війни та які ще стадії на нас очікують.

— Резніков анонсував початок так званої фази довготривалої війни.

Чим вона характеризуватиметься?Сейчас смотрят.

— Справді, Резніков сказав, що все переходить у затяжну війну.

Найближчим часом реально може розпочатися оперативна пауза.

Вона вже потроху настає майже на всіх напрямках, окрім Луганського.

У Росії закінчилися резерви, їй потрібно перегрупуватися, приділити головну увагу формуванню резервів.

А нам теж потрібно здійснити перегрупування та формувати нові частини із західними зразками озброєння.

Ось така фаза війни настане найближчим часом.

Скільки вона триватиме — залежатиме від постачання нам західних зразків техніки.

— Чи може вона бути схожою на ту війну, яка була на сході України незадовго до початку повномасштабного вторгнення?.

— Ні, в жодному разі.

Справа у тому, що інтенсивність бойових дій спадатиме, але обмін артилерійськими ударами, місцеві атаки позицій постійно відбуватимуться з обох боків.

Мы знаем, что независимая Украина выстоит в войне с РФ – Блинкен.

Не буде такого, як раніше — відстріляли і пішли.

Будуть повноцінні позиційні бої.

— Якими сценаріями може для нас завершитися довгострокова війна?.

— Сценаріїв два.

Негативний — це якщо Росія першою встигне сформувати резерви і почне третю хвилю наступу в Україні.

У такому випадку нам буде дуже важко і доведеться знову проводити оборонну операцію, поступатися нашою територією.

І чим це закінчиться, сьогодні майже неможливо передбачити.

Позитивний сценарій — коли ми першими сформуємо частини із західними зразками озброєння і розпочнемо контрнаступальну операцію.

Тоді у нас є шанс вийти на кордони 1991 року.

— Наш контрнаступ — це продовження фази довготривалої війни?.

— Контрнаступ буде вже третім етапом війни.

Це етап, в основному, ведення наступальних дій.

Це буде окрема частина (війни.

— Ред.).

— Яке головне завдання ЗСУ під час довготривалої фази війни?.

— На фронті залишається одне головне завдання — виснаження противника, максимальне виснаження.

Щоб він не встигав формувати резерви.

А всі його зусилля на цьому напрямку треба пустити на поповнення втрат, яких ми будемо завдавати.

Тому я кажу, що артилерійські дуелі, вогневе ураження противника та атакуючі дії на окремих ділянках не мають припинятися.

А для основної маси ЗСУ — підготовка резервів на новітніх зразках озброєння для формування ударних угруповань та проведення контрнаступальних дій.

— Панує думка, що війна проти Росії може тривати до кінця року.

Як ви оцінюєте таку перспективу?.

— До кінця поточного року, так.

Такий сценарій цілком імовірний.

Справа у тому, що постачання озброєння затягується.

Ми сподівалися, що швидко отримаємо зброю, і так само швидко зможемо почати контрнаступ.

Але постачання зброї потихеньку відкладається.

Якщо раніше ми говорили про наступ у травні, то потім вже казали, що він буде у червні, а тепер взагалі йдеться про наступ у липні.

На жаль, не все так швидко, як нам хотілося б.

Так, дійсно, війна може затягнутися до кінця поточного року.

Принаймні взагалі війна.

Але не активна фаза.

Завершення активної фази переносять приблизно на середину осені.

Загалом війни — до кінця року.

— Завершення активної фази війни для України — що це нині?.

— Вихід на кордони 1991 року.

Якщо зупинимося на ситуації, яка була до 24 лютого, можемо отримати перемир’я, а потім іще одну — третю — війну, яка може статися найближчими роками.

Коли Росія відновить свою спроможність наступати.

— Ви сказали, що війна не завершиться після виходу України на кордони 1991 року.

Якого характеру вона набуде тоді?.

— Це будуть вогневі дуелі.

Те саме, що зараз коїться у Сумській і Полтавській областях.

Хоча зараз ми там не відповідаємо чомусь.

Не може президент наважитися і дати команду подавляти вогневі засоби противника.

Але ворог обстрілюватиме нас усіма наявними засобами на всю глибину можливостей його ракетних військ та артилерії.

Це якщо в Росії не відбудеться зміна керівного складу.

Тоді, можливо, буде якась домовленість.

Але доки Путін живий, і допоки він при владі, про жодну домовленість не може йтися.

– Чи можуть росіяни намагатися знову накопичити резерви та спробувати атакувати Україну вже після того, як ЗСУ виб’ють їх за кордони нашої держави?.

— Так, такий сценарій цілком імовірний.

Колись Ленін так і зробив.

Він підписав із німцями Брестський мир, і поки німці сподівалися, що все гаразд, є договір із Більшовицькою Росією, Ленін зібрав військо і через пів року розбив німців.

Ми ж будемо розуміти ситуацію.

Якщо у нас буде постійний вогневий контакт на кордонах 1991 року, нам потрібно буде посилювати наші Збройні сили і готуватися до відсічі чергової хвилі.

Він (Путін.

— Ред.) може зібрати просто з гвинтівками війська 200-300 тис.

і піти знову на нас війною.

Поки він живий – не заспокоїться.

У нього в голові немає держави Україна і немає нації українці.

У нього є лише Радянський Союз і цей “руській мір”, який він будуватиме до останнього.

— Резніков згадував і про те, що планують озброїти близько 1 млн осіб.

На вашу думку, це потрібно для контрнаступу України?.

— Відкриваємо закон Про національний спротив — там все написано.

Це територіальна оборона, резервісти і збройні сили.

Маючи такий озброєний резерв, ми можемо спокійно далі існувати та відчувати себе у безпеці.

Припустімо, якщо в особливий період, коли буде військова загроза з якогось боку Україні, ми мобілізовували у найкоротші терміни 1 млн військовослужбовців, то це військо буде більшим, ніж сьогодні, утричі.

І вони всі будуть озброєні, на техніці і будуть готові до виконання завдань, то який ворог нам буде страшний?.

Це (робота.

— Ред.) на перспективу в концепції системи національної безпеки країни.

— Тобто нам знадобиться ще одна хвиля мобілізації? Чи це питання не на часі?.

— Ну, чому ж? Розглядати питання безпеки потрібно завжди.

Уже сьогодні можна формувати резерв і формувати територіальну оборону, вносити правки до законодавства щодо зброї, її обігу як загалом, так і для окремих категорій громадян, тощо.

Війна — найліпший час для реформ, оскільки вона одразу визначає, що працює, а що ні — що добре, а що погано.

Правительство предусмотрело целевую мобилизацию для восстановления Украины.

Тому все на часі.

Потрібно лише докласти зусиль і робити все для майбутньої безпеки (України.

— Ред.).

До речі, цей мільйон може і сьогодні зіграти, якщо ми формуватимемо такі резерви, позитивну роль в плані підвищення боєздатності Збройних сил.

— Питання, яке й досі продовжує лунати: коли у Росії закінчаться ракети?.

— Це питання взагалі варто перестати ставити.

У Росії ракет стільки, що ми не можемо їх порахувати.

Кількість (російських.

— Ред.) ракет обчислюється сотнями й тисячами одиниць.

Не стане одних — вони почнуть використовувати інші, що РФ й робить.

Закінчилися Калібри, вони перейшли до балістичних ракет.

Почалися проблеми з ними — перейшли до крилатих ракет повітряного базування.

Спочатку били одними ракетами, потім другими, потім ще третіми, а зараз вже четвертий тип ракет повітряного базування Росія починає використовувати.

Я не кажу про їхню якість, їхній вік — спрацьовують вони чи ні.

Але їх там тисячі.

Якщо чекати, поки їх не стане, вони можуть розбомбити всю країну.

Треба шукати способи боротьби із цими ракетами, а не рахувати, скільки їх там ще, і коли вони закінчаться.

— Якими ракетами Росія зараз б’є по Україні?.

— Тими самими, що й раніше.

Ракети Калібр досі застосовуються, але вже дуже рідко, звичайні балістичні ракети комплексу Іскандер, звичайні балістичні ракети комплексу Точка-У, ракети середнього радіусу дії — Х-101, Х-55 та Х-555 повітряного базування зі стратегічних бомбардувальників типу Ведмідь із дальністю пуску 1,5 тис.

Зараз почали застосовувати ракети типу повітря-земля Х-22, Х-59, Онікс і П-800.

Тобто найближчим часом, мені так видається, матимемо в засобах ураження Російської Федерації усю номенклатуру ракет повітряного базування часів Радянського Союзу.

— Яким буде характер обстрілів? Чи можна сказати, що вони хаотично обстрілюватимуть Україну?.

— Вони жодного разу не били хаотично.

Вони кожного разу намагаються завдати ураження або якомусь об’єкту інфраструктури, або військовому об’єкту.

Справа інша: влучають вони чи ні.

Здебільшого ці об’єкти розташовані поруч із житловими кварталами або в межах міст.

За рахунок неточності ракет або помилок у визначенні точки прицілювання вони б’ють куди попало, зокрема по жилих кварталах, містах та інших об’єктах.

— В Україні вже чимало місць, де нищили російських окупантів — Чорнобаївка, Білогорівка, острів Зміїний.

Чому це продовжується?.

— Ми спостерігаємо класичний варіант, коли війною командують політики, а не військові.

Тому військові змушені виконувати ті завдання, які поставили політики.

Якщо поставлено завдання, наприклад, взяти під контроль південний захід України, то вони штурмують острів Зміїний, незважаючи на втрати.

Якщо поставлено завдання вийти на адміністративний кордон Луганської області, вони, не рахуючись із втратами, намагаються форсувати Сіверський Донець, оскільки їм потрібен плацдарм на правому березі, щоб продовжити наступ на Попасну, замкнути “кільце” та взяти в оточення наші війська.

Вб’ють одного — вони призовуть іншого.

Там (в Росії.

— Ред.) 17 млн військовозобов’язаних.

Якщо не вистачить автоматів, вони даватимуть їм гвинтівки, яка різниця.

По одній гвинтівці, з одною гранатою — все одно вони йтимуть (у наступ.

— Ред.).

Чому? Тому що поставлене політичне завдання.

І вимога щодо його виконання не обговорюється.

— Чим так важливий для Росії острів Зміїний?.

— Якщо вони поставлять на острові ПВО дальнього радіусу дії типу С-300 та ще додадуть до нього ракетний комплекс типу Бастіон, вони десь на 200 км контролюватимуть як повітряний простір, так і наш суходіл.

Під прикриттям систем ППО їхня ескадра знову може опинитися безпосередньо поблизу Одеси, як це було у початковий період війни.

Або можуть перешкоджати нашим економічним зв’язкам, наприклад, з Румунією.

За рахунок острова Зміїний вони продовжуватимуть блокування Чорного моря і перешкоджати судноплавству у цьому районі.

Фактично це блокада наших портів на Чорноморському узбережжі.

— Чи варто зараз говорити про те, щоб відновлювати контроль над островом Зміїний? Сергій Братчук навіть анонсував деякі “цікавинки” щодо цього острова.

— Так, нам необхідно відновлювати контроль над островом, але треба його тримати вогневими засобами.

Тобто не висаджувати туди гарнізон або десант, а заважати росіянам висадитися або закріпитися на цьому острові, знищуючи їх дистанційно за допомогою авіації, безпілотників, ракетних комплексів тощо.

Висаджувати наші війська я не бачу сенсу.

Там острів 600 на 600 метрів.

Крім того, у нас немає морських засобів, щоб постійно постачати необхідне гарнізону на цьому острові.

Щоб їх там знищувала Росія? Ліпше самим знищувати там Росію.

?>.