Мистецтво, будівництво та руйнації через війну: як на молодіжні рухи вплинуло вторгнення Росії в Україну

«Щодо нових правил вулиці. Записуйте.

Правило №1:

Ніяких більше правил. Кожен проживає цю війну по-своєму. Кожен. Проживає».

Так закінчується історія дівчини з Херсонщини про те, як війна змінила життя на її рідній вулиці. Ці слова покладені в основу відеоесе, яке є частиною проєкту «The street I need» громадської організації Vidlik Projects. Це голоси 20 підлітків з України, які хочуть розказати про свій дім світові.

Зараз ці відео показують в Естонії та Німеччині, планують також показати у Польщі, США та інших країнах. Покази організовує українська молодь, яка нині за кордоном. Організатори проєкту планують таргетувати відео на європейську аудиторію, щоб іще більше людей почули голоси молодих українців.

«Здається, що в новинних стрічках, які читає світ, немає або дуже мало людських історій, їхніх голосів. Нам би не хотілося, щоб тема війни в Україні ставала фоном», — пояснює засновниця громадської організації режисерка Євгенія Відіщева.

Громадську організацію Vidlik Projects створили у 2017 році. У Євгенії Відіщевої виникла ідея присвятити проєкти молоді маленьких міст і сіл: дати їй висловити те, що турбує вдома та в країні. «Коли ми — підлітки, з нами мало працює система освіти і культурна сфера. Хотілося дати шанс молоді розширити свій світ та по-іншому подивитися на своє життя завдяки мистецтву, адже воно є важелем руху для суспільно-політичних змін», — розповіла Євгенія.

На початку 2018 року в Каховці учасники показали документальну виставу про речі, які їм не подобаються в їхньому місті. «Після того, як наша команда поїхала, підлітки влаштували окремий показ прямо в районній держадміністрації для місцевих депутатів. Чи призвело це до чогось? Важко сказати, але акт висловлення стався», — пригадує режисерка.

Організація пробує будувати спільноту молодих митців і мисткинь, допомагати їм розвиватися. Тому команда «Відліку» планувала створити резиденцію, куди могли би приїжджати підлітки, щоб «тусуватись, спілкуватись і народжувати ідеї». Під час епідемії коронавірусної хвороби мрія стала втілюватися. Режисери Євгенія та Андрій Май придбали будинок у селі Олександрівка Херсонської області та створили мистецький центр Youkh.

Спочатку цей дім не був пристосований для життя: без проведеного газу, водопостачання та каналізації. Тож молодь приїжджала в Олександрівку, аби облаштовувати резиденцію. Зокрема, допомогу в розбудові надала організація «Будуємо Україну разом». Рух організував на базі мистецького центру маленькі табори, так звані БУРчики.

«Ми надихаємося БУРом, тому що в нас спільні цінності. Трошки різні місії, проте схожі — розвиток молоді та України. Вони це роблять шляхом розбудови інфраструктури, а ми — українського сучасного мистецтва», — підкреслила комунікаційна менеджерка Катя Босяченко. Згодом у будинку з’явилися комфортні умови, щоб тут могли жити митці.

На базі новоствореної резиденції заснували три драматургічні лабораторії: для професіоналів, початківців і для молодих людей, які б хотіли спробувати написати п’єсу. Кожна представляла результати по-своєму: тексти початківців презентували на фестивалі «Дебют» у вигляді читань, а на основі текстів молодих митців створили збірку радіодрам.

Влітку 2021 року мистецький центр прийняв учасників табору для режисерів «Кіноберег», підтриманого Європейським Союзом і організацією «Goethe-Institut в Україні». Після відбору заявок учасників запросили на короткий двотижневий курс, де вони навчалися теорії зйомок документального кіно. Вони мали зняти фільми про жителів Олександрівки.

«Прем’єру зробили в місцевому будинку культури, де зібралося все село, бо люди прийшли дивитися на себе. Вони аплодували, плакали, сміялися. Потім ми ще показали ці фільми в містах, звідки приїхали учасники — Рівне, Краматорськ, Київ тощо», — пригадала Євгенія Відіщева. Вона додала, що після успіху показу організатори захотіли створити альманах українського села: зняти фільми про людей із різних куточків України. Проєкт планувався як щорічний.

Проте цієї весни творча молодь в Олександрівку не приїхала. 8 травня Херсонська ОДА повідомила, що в Олександрівці через активні бої зруйновано повністю чи пошкоджено близько 260 приватних будинків і школа. Стан мистецького центру невідомий: члени команди намагалися приїхати й перевірити, проте не змогли через обстріл.

Зруйнована школа Олександрівки

Vidlik Projects планує відкрити фонд для допомоги молоді, яка живе в окупації чи стала переселенцями. У перспективі він має пропонувати фінансову допомогу чи менторство молодим митцям. Також серед планів — створення мережі різних культурних організацій у світі, з якими можна співпрацювати. «Ми стикаємося з тим, що в Європі зараз є велика потреба в українському мистецтві, але вони про нього або нічого не знають, або знає дуже мало людей», — сказала Євгенія Відіщева.

Своєю чергою волонтерський рух «Будуємо Україну разом» із початку повномасштабної війни займався забезпеченням військових. Наразі команда програми повернулася до своєї філософії та займається плануванням волонтерських таборів, щоб відновлювати інфраструктуру на заході і в центрі України. У квітні вже відбулися табори в Дрогобичі та Івано-Франківську.

Після перемоги України організація планує сформувати волонтерські табори та поширити свою франшизу в регіони. Наприклад, якщо активні волонтери з громад захочуть влаштувати волонтерський табір, то з ними поділяться інструкціями. Частково методологію опублікують на сайті для всіх охочих. Щоби втілити культурно-освітню програму на таких таборах, БУР готує кемплідерів — добровольців, які готові брати на себе відповідальність за частину ініціативи.

У БУР очікують чимало охочих приєднатися до відбудови країни. «Ми розуміємо, що "БУР-табір" — це класний інструмент, напрацьований за вісім років. Тому хочемо ним ділитися, аби відбудова відбувалася змістовно, щоби волонтери відчували спільну дію, відповідальність за результат, рефлексували, ділилися досвідом», — підкреслив керівник волонтерського руху Юрій Дідула.

Фото: архів ГО Vidlik Projects, сайт Херсонської обласної прокуратури